|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Тим часом цар Єгипетський, зібравши численне військо, як пісок на березі морському, і безліч кораблів, намагався оволодіти царством Олександра хитрістю і приєднати його до свого царства. | И# цaрь є3гЂпетскій собрA си1лу мн0гу ѓки пес0къ, и4же вскрaй м0рz, и3 корабли6 мнHги: и3 и3скaше њбладaти цaрство ґлеxaндрово лeстію и3 приложи1ти є5 къ цaрству своемY. |
|
2
|
2
|
| Він прийшов у Сирію з мирними словами, і жителі відчиняли йому міста і виходили назустріч, бо дано було від царя Олександра повеління зустрічати його, тому що він був тестем його. | И# и3зhде въ сmрjю словесы2 ми1рными, и3 tверзaху є3мY и5же t градHвъ и3 срэтaху є3го2, ћкw зaповэдь бЁ ґлеxaндра царS срэтaти є3го2, занE бsше тeсть є3гw2. |
|
3
|
3
|
| Коли ж Птоломей входив у міста, то залишав військо для сторо́жі у кожному місті. | Е#гдa же вхождaше во грaды, птоломeй поставлsше си6лы на стрaжу въ к0емждо грaдэ. |
|
4
|
4
|
| Коли наблизився він до Азота, то показали йому спалене капище Дагона, й Азот і навколишні міста зруйновані, і тіла уражені і спалені під час битви, бо склали їх у купи на шляху його, | Е#гдa же прибли1жисz ко ґзHту, показaша є3мY кaпище дагHново сожжeно, и3 ґзHтъ и3 њкрє1стныz грaды є3гw2 разорє1ны, и3 тэлесA повeржєна, и3 побіeныхъ, и5хже поби2 во брaни: сметaша бо | въ к{пы и4хъ при пути2 є3гw2. |
|
5
|
5
|
| і розповіли цареві про все, що зробив Іонафан, скаржачись на нього; але цар промовчав. | И# повёдаша царю2, ±же сотвори2 їwнаfaнъ, є4же бы возненави1дэти є3го2. и3 ўмолчA цaрь. |
|
6
|
6
|
| Тоді вийшов Іонафан назустріч царю в Іоппію з пошаною, і вітали один одного і ночували там. | И# срёте їwнаfaнъ царS во їoппjи со слaвою, и3 цэловaста дрyгъ дрyга и3 почи1ста тY. |
|
7
|
7
|
| І йшов Іонафан з царем до ріки, яка називалася Елевфера, і потім повернувся в Єрусалим. | И# и4де їwнаfaнъ со царeмъ дaже до рэки2 нарицaемыz є3леvfeра, и3 возврати1сz во їеrли1мъ. |
|
8
|
8
|
| Цар же Птоломей оволодів містами на морському березі до Селевкії приморської і складав злі задуми проти Олександра. | Цaрь же птоломeй њгосп0дствова гр†ды прим0рскими дaже до селеvкjи прим0рскіz и3 размышлsше на ґлеxaндра совёты лук†вы. |
|
9
|
9
|
| І послав послів до царя Димитрія, говорячи: прийди сюди, укладемо між собою союз, і я дам тобі дочку мою, яку має Олександр, і ти будеш царювати у царстві батька твого. | И# послA старёйшинъ къ дими1трію царю2, глаг0лz: пріиди2, состaвимъ междY нaма завётъ, и3 дaмъ тебЁ дщeрь мою2, ю4же и4мать ґлеxaндръ, и3 цaрствовати и4маши во цaрствіи nтцA твоегw2: |
|
10
|
10
|
| Я каюся, що віддав йому дочку мою, бо він намагався убити мене. | раскazхсz бо дaвъ є3мY дщeрь мою2, и3скaше бо мS ўби1ти. |
|
11
|
11
|
| Так обмовляв він його, тому що сам домагався царства його. | И# похyли є3го2 рaди похотёніz цaрства є3гw2. |
|
12
|
12
|
| І, віднявши у нього дочку свою, віддав її Димитрію, і став чужим для Олександра, і виявилася ворожнеча між ними. | И# tsвъ дщeрь свою2, дадE ю5 дими1трію и3 tчужди1сz t ґлеxaндра, и3 kви1сz враждA и4хъ. |
|
13
|
13
|
| І ввійшов Птоломей в Антиохію і поклав на свою голову два вінці — Азії та Єгипту. | И# вни1де птоломeй во ґнтіохjю и3 возложи2 двЁ діади6мы на главY свою2, ґсjйскую и3 є3гЂпетскую. |
|
14
|
14
|
| Цар Олександр знаходився у той час у Киликії, тому що жителі тих місць відпали від нього. | Ґлеxaндръ же цaрь бЁ въ кілікjи во временA џна, понeже tметaхусz и5же t мёстъ џныхъ. |
|
15
|
15
|
| Почувши про це, Олександр пішов проти нього воювати; тоді Птоломей вивів військо і зустрів його з великою силою, і змусив його втікати. | И# слhша ґлеxaндръ и3 пріи1де нaнь брaнію: и3 и3зведE птоломeй си1лу, и3 срёте є3го2 рук0ю крёпкою, и3 прогнA є3го2. |
|
16
|
16
|
| І втік Олександр в Аравію, щоб сховатися там; цар же Птоломей піднісся. | И# побэжE ґлеxaндръ во ґравjю защи1титисz тaмw: цaрь же птоломeй вознесeсz. |
|
17
|
17
|
| Завдиїл, аравитянин, зняв голову з Олександра і послав її Птоломею. | И# ўсёкну завдіи1ль ґравjтинъ главY ґлеxaндрову и3 послA птоломeю. |
|
18
|
18
|
| Цар же Птоломей на третій день помер, а ті, що залишилися у фортецях, знищені були жителями фортець. | И# цaрь птоломeй ќмре въ трeтій дeнь, и3 сyщіи въ твердhнехъ погиб0ша t сyщихъ въ твердhнехъ. |
|
19
|
19
|
| І став царювати Димитрій у сто шістдесят сьомому році. | И# воцари1сz дими1трій въ лёто сто2 шестьдесsтъ седм0е. |
|
20
|
20
|
| У ті дні зібрав Іонафан юдеїв, щоб завоювати фортецю Єрусалимську, і спорудив перед нею безліч машин. | Во дни6 w4ны собрA їwнаfaнъ сyщихъ t їудeи, да вою1ютъ краегрaдіе, є4же во їеrли1мэ, и3 сотвори2 на џное мих†ны мнHги. |
|
21
|
21
|
| Але деякі ненависники народу свого, відступники від закону, пішли до царя і донесли, що Іонафан облягає фортецю. | И# и3д0ша нёцыи ненави1дzщіи kзhка и4хъ, мyжіе беззакHнницы, ко царю2 дими1трію и3 возвэсти1ша є3мY, ћкw їwнаfaнъ њбстои1тъ краегрaдіе. |
|
22
|
22
|
| Коли він почув про це, розгнівався і, поспішно зібравшись, вирушив у Птолемаїду, і написав Іонафану, щоб він не облягав фортеці, а якомога швидше йшов йому назустріч у Птолемаїду, щоб переговорити з ним. | И# слhшавъ разгнёвасz: є3гдa же слhша, ск0рw пріи1де во птолемаjду и3 написA ко їwнаfaну, да не њбстои1тъ краегрaдіz, но да и4детъ во срётеніе є3мY тщaтелнw во птолемаjду, є4же бесёдовати съ ни1мъ. |
|
23
|
23
|
| Але Іонафан, вислухавши це, наказав продовжувати облогу й, обравши зі старійшин ізраїльських і священиків, зважився піддатися небезпеці. | Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ, повелЁ њбстоsти, и3 и3збрA t старёйшинъ ї}левыхъ и3 їерeєвъ, и3 вдадeсz въ бёдство: |
|
24
|
24
|
| Узявши срібла і золота, одягу і багато інших дарів, він пішов до царя у Птолемаїду, і придбав благовоління його. | и3 взsвъ злaто и3 сребро2 и3 ри6зы и3 и4ны дaры мнHги, и4де ко царю2 во птолемаjду и3 њбрёте благодaть пред8 ни1мъ. |
|
25
|
25
|
| І хоча деякі відступники з того ж народу обмовляли його, | И# клеветaху на него2 нёцыи беззак0нніи t kзhка (є3гw2). |
|
26
|
26
|
| але цар учинив з ним так само, як чинили з ним попередники його, і підніс його перед усіма друзями своїми, | И# сотвори2 є3мY цaрь, ћкоже сотвори1ша є3мY, и5же прeжде є3гw2 бhша, и3 возвhси є3го2 пред8 всёми др{ги свои1ми, |
|
27
|
27
|
| й утвердив за ним первосвященство й інші почесні відзнаки, які він мав колись, і зробив його одним з перших друзів своїх. | и3 постaви є3го2 начaлника свzщeнству, и3 є3ли6ка и4на и3мёzше прeжде честн†z, и3 сотвори2 є3го2 въ пeрвыхъ друзёхъ бhти. |
|
28
|
28
|
| І просив Іонафан царя звільнити від податей Юдею і три області й Самарію й обіцяв йому триста талантів. | И# моли2 їwнаfaнъ царS сотвори1ти їудeю бездaнну, и3 три2 топ†рхіи, и3 самарjю, и3 њбэщA є3мY три1ста тал†нтъ. |
|
29
|
29
|
| Цар погодився і написав Іонафану про все це лист такого змісту: | И# ўг0дно бhсть царю2, и3 написA їwнаfaну є3пістHліи њ всёхъ си1хъ, и3мёющыz w4бразъ сицевhй: |
|
30
|
30
|
| «Цар Димитрій братові Іонафану і народу юдейському — радуватися. | цaрь дими1трій брaту їwнаfaну рaдоватисz и3 kзhку їудeйскому: |
|
31
|
31
|
| Список листа, який ми писали про вас Ласфену, родичеві нашому, посилаємо і до вас, щоб ви знали. | списaніе є3піст0ліи, ю4же писaхомъ ласfeну ср0днику нaшему њ вaсъ, писaхомъ и3 къ вaмъ, да вёсте: |
|
32
|
32
|
| Цар Димитрій Ласфену батькові — радуватися. | цaрь дими1трій ласfeну nтцY рaдоватисz: |
|
33
|
33
|
| Народу юдейському, друзям нашим, що вірно виконують свої обов’язки перед нами, ми розсудили зробити благодіяння за їхню добру прихильність до нас. | kзhку їудeйску другHмъ нaшымъ и3 сохранsющымъ ±же къ нaмъ прaвєднаz суди1хомъ благосотвори1ти, рaди благопріsтства и4хъ къ нaмъ: |
|
34
|
34
|
| Отже, ми затверджуємо за ними як межі Юдеї, так і три області: Аферему, Лідду і Рамафем, які приєднані до Юдеї від Самарії, і все, що належить усім жерцям їх у Єрусалимі, за ті царські оброки, які раніше щорічно одержував від них цар з плодів землі і з плодів дерев, | ўстaвихомъ u5бо и5мъ предёлы їудє1йскіz и3 три2 страны6, ґферeму, лЂдду и3 рамаfeмъ, и5же приложи1шасz їудeи t самарjи, и3 вс‰ надлєжaщаz къ ни6мъ, всBмъ жрyщымъ во їеrли1мэ, вмёстw цaрскихъ, и5хже взимaше цaрь t ни1хъ пeрвэе на всsко лёто t жи6тъ земли2 и3 t nвощeй древeсныхъ, |
|
35
|
35
|
| і все інше, що належить нам віднині з десятин і данини, що припадає нам, солоні озера і вінцевий збір, що нам належить, усе цілком уступаємо їм. | и3 и4на надлєжaщаz нaмъ tнн7э десzти1нъ и3 дaней надлежaщихъ нaмъ, и3 с0ли точи6ла, и3 принадлежaщихъ нaмъ вэнцє1въ, |
|
36
|
36
|
| І нічого не буде відмінено з цього віднині і назавжди. | вс‰ щeдрw њставлsемъ и5мъ, и3 ничт0же t си1хъ tи1метсz tнн7э и3 въ вёчное врeмz: |
|
37
|
37
|
| Отже, потурбуйтеся зробити список з цього, і нехай буде відданий він Іонафану і покладений на святій горі у призначеному місці». | нн7э u5бо прилэжи1те сотвори1ти си1хъ списaніе, и3 да дaстсz їwнаfaну и3 да положи1тсz въ горЁ с™ёй въ мёстэ чeстнэ. |
|
38
|
38
|
| І побачив цар Димитрій, що схилилася земля перед ним і ніщо не противилося йому, і відпустив усі війська свої, кожного у своє місце, крім військ чужоземних, які він найняв з островів чужих народів, за що всі війська батьків його ненавиділи його. | И# ви1дэ дими1трій цaрь, ћкw ўтиши1сz землS пред8 ни1мъ, и3 ничто2 є3мY проти1витсz, и3 tпусти2 вс‰ вHи сво‰ коег0ждо въ мёсто своE, кромЁ чужди1хъ си1лъ, и5хже собрA t nстровHвъ kзhческихъ, и3 враждовaху є3мY вс‰ си6лы nтцє1въ є3гw2. |
|
39
|
39
|
| Трифон, один з колишніх прихильників Олександра, бачачи, що всі війська нарікають на Димитрія, вирушив до Емалкуя аравитянина, який виховував Антиоха, малолітнього сина Олександра; | ТрЂфwнъ же бЁ t ґлеxaндровыхъ пeрвэе, и3 ви1дэ, ћкw вс‰ си1лы р0пщутъ на дими1тріа, и3 и4де ко є3малкyю ґравjтину, и4же воспитA ґнті0ха дётище ґлеxaндрово: |
|
40
|
40
|
| і наполягав, щоб він видав його йому, щоб зробити його царем замість нього; і розповів йому про все, що зробив Димитрій, і про неприязнь, яку мають до нього війська його, і пробув там багато днів. | и3 прилэжaше є3мY, ћкw да дaстъ є3мY є5, да воцари1тъ вмёстw nтцA є3гw2: и3 возвэсти2 є3мY, є3ли6ка сотвори2 дими1трій, и3 враждY, є4юже враждyютъ нaнь си6лы є3гw2, и3 пребhсть тY дни6 мнHги. |
|
41
|
41
|
| І послав Іонафан до царя Димитрія, щоб він вивів залишених ним у Єрусалимській фортеці і укріпленнях, бо вони нападали на Ізраїля. | И# послA їwнаfaнъ ко дими1трію царю2, да и3жденeтъ сyщихъ во краегрaдіи и3з8 їеrли1ма и3 и5же въ твердhнехъ: бsху бо вою1юще ї}лz. |
|
42
|
42
|
| Димитрій послав сказати Іонафану: не тільки це зроблю для тебе і для народу твого, але і вшаную тебе і народ твій великою шаною, як тільки буду мати слушний час. | И# послA дими1трій ко їwнаfaну глаг0лz: не т0кмw сі‰ сотворю2 тебЁ и3 kзhку твоемY, но и3 слaвою прослaвлю тS и3 kзhкъ тв0й, ѓще благоврeменство получY: |
|
43
|
43
|
| Тепер же ти справедливо вчиниш, якщо надішлеш мені людей на допомогу у війні, бо відійшли від мене усі війська мої. | нн7э u5бо прaвw сотвори1ши, ѓще п0слеши ми2 мужeй споборaющихъ, ћкw tступи1ша вси2 вHи мои2. |
|
44
|
44
|
| І послав до нього Іонафан у Антиохію три тисячі хоробрих мужів, і прийшли вони до царя, і зрадів цар прибуттю їх. | И# послA є3мY їwнаfaнъ три2 тhсzщы мужeй си1льныхъ крёпостію во ґнтіохjю, и3 пріид0ша ко царю2, и3 возвесели1сz цaрь њ пришeствіи и4хъ. |
|
45
|
45
|
| Громадяни ж, зібравшись на середину міста до ста двадцяти тисяч чоловік, хотіли убити царя. | И# собрaшасz и5же t грaда въ среди1ну грaда сто2 двaдесzть тhсzщъ мужeй и3 совэщaхусz ўби1ти царS. |
|
46
|
46
|
| Але цар утік у палац, а громадяни зайняли усі вулиці міста і почали облягати його. | И# бэжA цaрь во дв0ръ, и3 њб8sша и5же бёху t грaда пути6 гр†дскіz, и3 начaша би1тисz. |
|
47
|
47
|
| Тоді цар викликав на допомогу юдеїв, і усі вони негайно зібралися біля нього, і раптово розсипалися по місту, й умертвили у той день у місті до ста тисяч, | И# призвA цaрь їудеHвъ на п0мощь, и3 собрaшасz вси2 вкyпэ къ немY: и3 расточи1шасz вси2 по грaду, |
|
48
|
48
|
| і запалили місто, і взяли у той день багато здобичі, і врятували царя. | и3 ўби1ша во грaдэ въ т0й дeнь сто2 тhсzщъ мужeй, и3 сожг0ша грaдъ, и3 взsша коры6сти мнHги во w4нъ дeнь и3 и3збaвиша царS. |
|
49
|
49
|
| І побачили громадяни, що юдеї оволоділи містом, як хотіли, і впали духом, і почали волати до царя, благаючи і говорячи: | И# ви1дэша и5же бsху t грaда, ћкw њдержaша їудeє грaдъ, ћкоже хотёша, и3 и3знемог0ша мhсльми свои1ми, и3 возопи1ша ко царю2 съ молeніемъ, глаг0люще: |
|
50
|
50
|
| прости нас, і нехай юдеї перестануть нападати на нас і на місто. | дaждь нaмъ десни1цу, и3 да престaнутъ їудeє рaтовати нaсъ и3 грaдъ. |
|
51
|
51
|
| І склали зброю й уклали мир. І прославились юдеї перед царем і перед усіма у царстві його і повернулися в Єрусалим з великою здобиччю. | И# поверг0ша nр{жіz сво‰ и3 сотвори1ша ми1ръ. И# прослaвишасz їудeє пред8 царeмъ и3 пред8 всёми и5же во цaрствіи є3гw2, и3 возврати1шасz во їеrли1мъ и3мёюще коры6сти мнHги. |
|
52
|
52
|
| І сів цар Димитрій на престолі царства свого, і заспокоїлася земля перед ним. | И# сёде дими1трій цaрь на прест0лэ цaрства своегw2, и3 ўпок0исz землS пред8 ни1мъ. |
|
53
|
53
|
| Але він сказав неправду в усьому, що обіцяв, і зрадив Іонафана і не віддячив за зроблене йому добро і дуже образив його. | И# солгA вс‰ є3ли6ка речE, и3 tчужди1сz їwнаfaна, и3 не воздадE є3мY по благотворeніємъ, ±же воздадE є3мY, и3 њскорби2 є3го2 ѕэлw2. |
|
54
|
54
|
| Після того повернувся Трифон і з ним Антиох, ще дуже юний; він воцарився і поклав на себе вінець. | По си1хъ же возврати1сz трЂфwнъ и3 ґнті0хъ съ ни1мъ џтрочищь ю4ный: и3 воцари1сz и3 возложи2 діади1му. |
|
55
|
55
|
| І зібралися до нього усі війська, які розпустив Димитрій, і почали воювати з ним, і він кинувся навтіки, і був уражений. | И# собрaшасz къ немY вси2 вHи, и5хже расточи2 дими1трій, и3 рaтоваша проти1ву є3гw2, и3 побэжE и3 побэждeнъ бhсть. |
|
56
|
56
|
| І взяв Трифон слонів і оволодів Антиохією. | И# взS трЂфwнъ ѕвBри и3 њдержA ґнтіохjю. |
|
57
|
57
|
| І писав юний Антиох Іонафану, говорячи: надаю тобі первосвященство і поставляю тебе над чотирма областями, і ти будеш у числі друзів царських. | И# писA ґнті0хъ ю4ный їwнаfaну, глаг0лz: ўставлsю тебЁ ґрхіерeйство и3 поставлsю тебE над8 четhрми странaми, и3 бyдеши въ друзёхъ цaрскихъ. |
|
58
|
58
|
| І послав йому золоті сосуди і домашнє начиння і надав йому право пити з золотих сосудів і носити порфиру і золоту пряжку, | И# послA є3мY сосyды златы6z и3 служeніе, и3 дадE є3мY влaсть пи1ти и3з8 злaта и3 бhти въ порфЂрэ и3 и3мёти гри1вну злaту. |
|
59
|
59
|
| а Симона, брата його, поставив воєначальником від области Тирської до меж Єгипту. | И# сjмwна брaта є3гw2 постaви воев0дою t страны2 тЂра дaже до предBлъ є3гЂпта. |
|
60
|
60
|
| І виступив Іонафан у похід, і проходив по той бік ріки [Йордану] і по містах, і зібралися до нього на допомогу всі сирійські війська; і прийшов він до Аскалона, і зустріли його жителі міста з честю. | И# и3зhде їwнаfaнъ и3 прохождaше њб8 nнY странY рэки2 и3 во градёхъ, и3 собрaшасz къ немY вс‰ си6лы с›рскіz въ п0мощь, и3 пріи1де во ґскалHнъ, и3 срэт0ша є3го2 чeстнw t грaда. |
|
61
|
61
|
| Звідти пішов він у Газу; але жителі Гази замкнулися; і обложив він місто, і спалив вогнем передмістя його, і спустошив їх. | И# и4де tтyду въ гaзу, и3 заключи1шасz и5же въ гaзэ, и3 њбстоsше ю5, и3 пожжE њкрє1стныz грaды є3S nгнeмъ, и3 плэни2 |. |
|
62
|
62
|
| І упрохали жителі Гази Іонафана, і він примирився з ними, тільки взяв у заручники синів начальників їхніх і відіслав їх у Єрусалим, і пройшов країну до Дамаска. | И# моли1ша їwнаfaна и5же t гaзы, и3 дадE и5мъ десни1цу, и3 взS сhны начaлникwвъ и4хъ въ зал0гъ, и3 послA и5хъ во їеrли1мъ, и3 пр0йде странY дaже до дамaска. |
|
63
|
63
|
| І почув Іонафан, що прийшли у Кадис, у Галилеї, воєначальники Димитрія з численним військом, щоб вигнати його із країни. | И# слhша їwнаfaнъ, ћкw сyть нач†лницы дими1трієвы въ кaдисэ, и4же въ галілeи, съ си1лою мн0гою, хотsще и3зри1нути є3го2 t страны2. |
|
64
|
64
|
| Але він пішов назустріч їм, брата ж свого, Симона, залишив у країні. | И# срётесz съ ни1ми, брaта же своего2 сjмwна њстaви во странЁ. |
|
65
|
65
|
| І розташував Симон стан свій при Вефсурі, й облягав його багато днів, і замкнув його. | И# њполчи1сz сjмwнъ на веfсyру, и3 рaтоваша ю5 дни6 мнHги, и3 заключи2 ю5. |
|
66
|
66
|
| І просили його про мир, і він погодився, але вигнав їх звідти, й оволодів містом, і поставив у ньому сторо́жу. | И# проси1ша ў негw2 десни1цу пріsти, и3 дадE и5мъ, и3 и3згнA и5хъ tтyду, и3 взS грaдъ, и3 постaви въ нeмъстрaжу. |
|
67
|
67
|
| А Іонафан і військо його розташувалися станом біля вод Геннісаретських і ранком стали на рівнині Насор. | Їwнаfaнъ же и3 п0лкъ є3гw2 пріид0ша къ водЁ геннисaръ: |
|
68
|
68
|
| І ось, військо іноплемінників зустрілося з ним на рівнині, залишивши проти нього засідку в горах, саме ж ішло назустріч йому з протилежного боку. | и3 и3д0ша ќтрw рaнw на п0ле насHръ, и3 сE, п0лкъ и3ноплемeнникwвъ срёте є3го2 на п0ли, и3 постaвиша нaнь лови1телство въ горaхъ, сaми же срэт0ша tсупроти1ву. |
|
69
|
69
|
| І вийшли ті, що були у засідці, зі своїх місць, і почали битися: тоді всі, що були з Іонафаном, кинулися навтіки, | Лови1телє же востaша t мёстъ свои1хъ и3 состaвиша рaть, |
|
70
|
70
|
| і жодного з них не залишилося, крім Маттафії, сина Авессаломового, й Іуди, сина Халфієвого, начальників військових загонів. | и3 побэг0ша и5же со їwнаfaномъ вси2, и3 ни є3ди1нъ њстaсz t ни1хъ, т0кмw маттаfjа сhнъ ґвессалHмовъ, и3 їyда сhнъ халфjевъ, нач†лницы вои1нскихъ си1лъ. |
|
71
|
71
|
| І роздер Іонафан одяг свій, і посипав землю на голову свою, і молився. | И# растерзA їwнаfaнъ ри6зы сво‰, и3 возложи2 зeмлю на главY свою2, и3 помоли1сz: |
|
72
|
72
|
| Потім повернувся, щоб воювати з ними й уразив їх, і вони побігли. | и3 њбрати1сz на ни1хъ брaнію и3 побэди2 и5хъ, и3 бэг0ша. |
|
73
|
73
|
| Побачивши це, ті що утекли від нього, повернулися до нього, і з ним переслідували їх до Кадиса, до самого стану їхнього, і там зупинилися. | И# ви1дэша свои2 бэжaвшіи t негw2, и3 њбрати1шасz къ немY, и3 гнaша съ ни1мъ дaже до кaдиса, дaже до полкA и4хъ, и3 њполчи1шасz тaмw. |
|
74
|
74
|
| У той день упало від іноплемінників до трьох тисяч мужів; і повернувся Іонафан у Єрусалим. | И# пад0ша t и3ноплемє1нникъ въ дeнь т0й три2 тhсzщы мужeй. и3 возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
