Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 5

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 5	Глава́ є҃

1	1
Коли навколишні народи почули, що побудовано жертовник і відновлено святилище, як раніше, дуже обурилися;	И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́шаша ꙗ҆зы́цы ѡ҆́крестъ, ꙗ҆́кѡ созда́сѧ ѻ҆лта́рь и҆ ѡ҆бнови́сѧ ст҃ы́нѧ ꙗ҆́коже пре́жде, и҆ разгнѣ́вашасѧ ѕѣлѡ̀:
2	2
і наважилися знищити рід Якова, який жив серед них, і почали убивати і знищувати людей у цьому народі.	и҆ совѣща́шасѧ погꙋби́ти ро́дъ і҆а́кѡвль, и҆̀же бѣ́хꙋ посредѣ̀ и҆́хъ, и҆ нача́ша оу҆бива́ти въ лю́дехъ и҆ и҆стреблѧ́ти.
3	3
Тоді Іуда ополчився проти синів Ісава в Ідумеї, в Акравимі, оскільки вони тримали в облозі Ізраїля, й уразив їх великим ураженням, і упокорив їх, і взяв здобич їх.	И҆ ра́товаше і҆ꙋ́да на сы́ны и҆са́ѵѡвы во і҆дꙋме́и, ꙗ҆́же во а҆кравати́нѣ, поне́же ѡ҆бсѣдѧ́хꙋ і҆и҃лѧ: и҆ поразѝ и҆̀хъ ꙗ҆́звою вели́кою, и҆ оу҆тѣснѝ и҆̀хъ, и҆ взѧ̀ коры̑сти и҆́хъ.
4	4
Згадав він і про злобу синів Веана, які були для народу сіткою і спотиканням, влаштовуючи йому засідки на дорогах.	И҆ помѧнꙋ̀ ѕло́бꙋ сынѡ́въ веа́нихъ, и҆̀же бѣ́хꙋ лю́демъ въ сѣ́ть и҆ въ собла́знъ, во є҆́же лови́ти и҆̀мъ на пꙋте́хъ.
5	5
Хоч вони замкнулися від нього у вежах, але він ополчився проти них, піддав їх закляттю і спалив вогнем вежі їхні з усіма, хто був у них.	И҆ затвори́шасѧ ѿ негѡ̀ въ пѵ́ргѣхъ, и҆ настꙋпѝ на ни́хъ, и҆ проклѧ̀ и҆̀хъ, и҆ зажжѐ пѵ́рги и҆́хъ ѻ҆гне́мъ, со всѣ́ми ꙗ҆̀же въ ни́хъ бѧ́хꙋ.
6	6
Потім він перейшов до синів Аммона і зустрів сильне військо і численний народ і Тимофія, провідника їхнього.	И҆ про́йде на сы̑ны а҆ммѡ̑ни, и҆ ѡ҆брѣ́те рꙋ́кꙋ крѣ́пкꙋ и҆ лю́ди мнѡ́ги, и҆ тїмоѳе́а вожда̀ и҆́хъ.
7	7
Він мав з ними багато битв, і вони були розбиті перед лицем його; він уразив їх;	И҆ соста́ви на ни́хъ бра̑ни мнѡ́ги, и҆ сотре́ни сꙋ́ть пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀, и҆ побѝ и҆̀хъ,
8	8
узяв Іазер і селища його і повернувся в Юдею.	и҆ взѧ̀ і҆ази́ра и҆ дщє́ри є҆гѡ̀, и҆ возврати́сѧ во і҆ꙋде́ю.
9	9
Тоді зібралися язичники, які жили у Галааді, проти ізраїльтян, що знаходилися в краях їхніх, щоб знищити їх; але вони втекли у фортецю Дафему.	И҆ собра́шасѧ ꙗ҆зы́цы и҆̀же въ галааді́тїдѣ проти́вꙋ і҆и҃лтѧнѡмъ сꙋ́щымъ въ предѣ́лѣхъ и҆́хъ, да и҆збїю́тъ и҆̀хъ. и҆ побѣго́ша въ даѳе́мꙋ тверды́ню.
10	10
І послали листи до Іуди і братів його і сказали: зібралися проти нас навколишні язичники, щоб знищити нас,	И҆ посла́ша писа́нїе ко і҆ꙋ́дѣ и҆ бра́тїи є҆гѡ̀, рекꙋ́ще: собра́шасѧ на ны̀ ꙗ҆зы́цы, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ, и҆зби́ти на́съ,
11	11
і готуються йти і зробити напад на фортецю, в яку ми втекли, і Тимофій на чолі війська їхнього.	и҆ гото́вѧтсѧ прїитѝ и҆ взѧ́ти тверды́ню, въ ню́же вбѣго́хомъ, и҆ тїмоѳе́й є҆́сть воево́да си́лъ и҆́хъ:
12	12
Отже, прийди і визволи нас від руки їх, тому що багато з нас загинули;	нн҃ѣ оу҆̀бо прише́дъ и҆зба́ви на́съ ѿ рꙋкѝ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ падѐ мно́жество ѿ на́съ:
13	13
і всі брати наші, які були у межах Това, віддані на смерть, а дружин їхніх і дітей їхніх і майно взяли у полон, і погубили там близько тисячі мужів.	и҆ всѝ бра́тїѧ на̑ша сꙋ́щїи въ мѣ́стѣхъ тꙋві́инихъ оу҆бїе́ни сꙋ́ть, и҆ плѣни́ша же́нъ и҆́хъ и҆ ча̑дъ и҆́хъ и҆ и҆мѣ̑нїѧ и҆́хъ, и҆ погꙋби́ша та́мѡ ꙗ҆́кѡ ты́сѧщꙋ мꙋже́й.
14	14
Ще читалися ці листи, як ось, прийшли інші вісники з Галилеї у розідраному одязі з таким повідомленням:	И҆ є҆щѐ писа̑нїѧ чтѧ́хꙋсѧ, и҆ сѐ, и҆ні́и вѣ̑стницы прїидо́ша ѿ галїле́и въ раздра́ныхъ ри́захъ, возвѣща́юще по словесє́мъ си̑мъ, рекꙋ́ще:
15	15
зібралися проти нас із Птолемаїди і з Тира і Сидона, і з усієї Галилеї язичницької, щоб погубити нас.	собра́шасѧ на на́съ ѿ птолемаі́ды и҆ тѵ́ра, и҆ сїдѡ́на и҆ всеѧ̀ галїле́и и҆ноплемє́нникъ, є҆́же и҆скорени́ти на́съ.
16	16
Коли почули ці слова Іуда і народ, то зібралися великі збори для наради, що зробити для цих братів, які знаходяться у біді і яким загрожує війна від тих язичників?	Є҆гда́ же оу҆слы́ша і҆ꙋ́да и҆ лю́дїе словеса̀ сїѧ̑, собра́сѧ собо́ръ вели́къ оу҆совѣ́товати, что̀ сотворѧ́тъ бра́тїѧмъ свои̑мъ сꙋ́щымъ въ ско́рби и҆ вою́ємымъ ѿ ни́хъ.
17	17
Тоді Іуда сказав Симону, братові своєму: вибери собі мужів і йди і захисти братів твоїх, які знаходяться у Галилеї; а я та Іонафан, брат мій, підемо у Галаад.	И҆ речѐ і҆ꙋ́да сі́мѡнꙋ и҆ бра́тꙋ своемꙋ̀: и҆зберѝ себѣ̀ мꙋ́жы и҆ и҆дѝ, и҆ и҆зба́ви бра́тїю твою̀ сꙋ́щꙋю въ галїле́и: а҆́зъ же и҆ бра́тъ мо́й і҆ѡнаѳа́нъ по́йдемъ въ галааді́тъ.
18	18
І залишив він Йосифа, сина Захарії, та Азарію начальниками над народом із залишком війська в Юдеї для охорони.	И҆ ѡ҆ста́ви і҆ѡ́сифа сы́на заха́рїина и҆ а҆за́рїю воевѡ́ды лю́демъ съ про́чими вѡ́ины во і҆ꙋде́и на хране́нїе,
19	19
І дав їм повеління, сказавши: управляйте народом цим, але не починайте війни проти язичників до нашого повернення.	и҆ заповѣ́да и҆̀мъ, глаго́лѧ: прилѣжи́те лю́демъ си̑мъ и҆ не сотвори́те бра́ни на ꙗ҆зы́ки, до́ндеже мы̀ возврати́мсѧ.
20	20
Симону виділені для походу у Галилею три тисячі мужів, Іуді ж — у Галаад вісім тисяч мужів.	И҆ ѿдѣли́ша сі́мѡнꙋ мꙋже́й трѝ ты́сѧщы, да и҆́детъ въ галїле́ю, і҆ꙋ́дѣ же ѻ҆́смь ты́сѧщъ мꙋже́й въ галааді́тъ.
21	21
І вирушив Симон у Галилею і провів багато битв з язичниками, і розбив язичників.	И҆ и҆́де сі́мѡнъ въ галїле́ю и҆ соста́ви бра̑ни мнѡ́ги на ꙗ҆зы́ки, и҆ сотро́шасѧ ꙗ҆зы́цы ѿ лица̀ є҆гѡ̀,
22	22
Він переслідував їх до воріт Птолемаїди, і впало з язичників до трьох тисяч чоловіків, і він узяв здобич їхню.	и҆ погна̀ в̾слѣ́дъ и҆́хъ да́же до вра́тъ птолемаі́ды: и҆ падо́ша ѿ ꙗ҆зы̑къ ꙗ҆́кѡ трѝ ты́сѧщы мꙋже́й, и҆ взѧ̀ кѡры́сти и҆́хъ,
23	23
Також узяв він із собою [юдеїв], які знаходилися у Галилеї й Арваттах, з дружинами і дітьми і з усім майном їхнім, і привів у Юдею з великою радістю.	и҆ поѧ́тъ сꙋ́щихъ въ галїле́и и҆ во а҆рватті́сѣхъ съ жена́ми и҆ ча̑ды, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка бѧ́хꙋ и҆̀мъ, и҆ приведѐ во і҆ꙋде́ю съ весе́лїемъ ве́лїимъ.
24	24
А Іуда Маккавей та Іонафан, брат його, перейшли Йордан і звершили триденну путь у пустелі.	И҆ і҆ꙋ́да маккаве́й и҆ і҆ѡнаѳа́нъ бра́тъ є҆гѡ̀ преидо́ша і҆ѻрда́нъ, и҆ и҆до́ша пꙋ́ть трїе́хъ дні́й въ пꙋсты́ни,
25	25
Їх зустріли навуфеї і прийняли мирно, і розповіли їм усе, що сталося з братами їхніми у Галааді,	и҆ срѣто́ша навате́євъ, и҆ прїѧ́ша и҆̀хъ ми́рнѡ, и҆ повѣ́даша и҆̀мъ всѧ̑, ꙗ҆̀же слꙋчи́шасѧ бра́тїи и҆́хъ въ галааді́тїдѣ,
26	26
і що багато з них замкнені у Васарі й Восорі, в Алемах, Хасфорі, Македі і Карнаїні — усі ці міста укріплені і великі —	и҆ ꙗ҆́кѡ мно́зи ѿ ни́хъ заключе́ни сꙋ́ть въ восо́рѣ и҆ восо́ръ, во а҆лемі́сѣхъ, хасфѡ́рѣ, маке́дѣ и҆ карнаі́нѣ: сі́и всѝ гра́ди тве́рди и҆ вели́цы:
27	27
і в інших містах Галаада знаходяться в облозі, і що завтра призначено напасти на ці укріплення і взяти їх і погубити всіх їх в один день.	и҆ въ про́чїихъ градѣ́хъ галааді́тїды сꙋ́ть затворе́ни, и҆ во оу҆́трїе стро́ѧтсѧ ѡ҆полчи́тисѧ на тверды̑ни и҆ ꙗ҆́ти и҆ и҆зби́ти всѣ́хъ си́хъ во є҆ди́нъ де́нь.
28	28
Тому Іуда зі своїм військом несподівано направив шлях свій у пустелю до Восора і взяв це місто, і вибив усю чоловічу стать вістрям меча, і взяв усю здобич їхню, і спалив його вогнем;	И҆ возврати́сѧ і҆ꙋ́да и҆ вѡ́и є҆гѡ̀ въ пꙋ́ть въ пꙋсты́ню въ восо́ръ внеза́пꙋ: и҆ взѧ̀ гра́дъ, и҆ оу҆бѝ всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ оу҆сты̑ меча̀, и҆ взѧ̀ всѧ̑ коры̑сти и҆́хъ, и҆ сожжѐ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ:
29	29
а звідти вирушив уночі і йшов до укріплення.	и҆ воста̀ ѿтꙋ́дꙋ но́щїю и҆ и҆́де да́же до тверды́ни.
30	30
Коли наставав ранок, і звели очі, і ось, народ численний, якому числа не було, піднімають драбини і машини, щоб узяти укріплення, і облягають тих, що у ньому.	И҆ бы́сть пред̾ заре́ю, и҆ воздвиго́ша ѻ҆́чи своѝ, и҆ сѐ, лю́дїе мно́зи, и҆̀мже не бѣ̀ числа̀, несꙋ́ще лѣ̑ствицы и҆ миха̑ны взѧ́ти тверды́ню, и҆ ра́товахꙋ и҆̀хъ.
31	31
Побачив Іуда, що почалася битва і волання міста піднімалося до неба трубами і гучним криком,	И҆ ви́дѣ і҆ꙋ́да, ꙗ҆́кѡ нача́сѧ бра́нь, и҆ во́пль гра́да взы́де да́же до небесѐ трꙋба́ми и҆ гла́сомъ ве́лїимъ,
32	32
і сказав воїнам: бийтеся тепер за братів ваших.	и҆ речѐ мꙋжє́мъ си́лы: бі́йтесѧ дне́сь за бра́тїю ва́шꙋ.
33	33
Він обійшов ворогів з тилу з трьома загонами, і засурмили трубами і викликнули з молитвою;	И҆ и҆зы́де тремѧ̀ нача́лы созадѝ и҆́хъ: и҆ вострꙋби́ша трꙋба́ми и҆ возопи́ша въ моли́твѣ.
34	34
і дізналося військо Тимофія, що це — Маккавей, і побігли від лиця його, і він уразив їх великою поразкою, і впало їх у цей день до восьми тисяч чоловіків.	И҆ позна̀ по́лкъ тїмоѳе́овъ, ꙗ҆́кѡ маккаве́й є҆́сть, и҆ ѿбѣжа̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, и҆ побѝ и҆̀хъ ꙗ҆́звою ве́лїею, и҆ падо́ша ѿ ни́хъ въ де́нь ѡ҆́нъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́смь ты́сѧщъ мꙋже́й.
35	35
Тоді повернув він у Масфу й обложив і взяв її, вибив усю чоловічу стать у ній, узяв здобич її і спалив її вогнем;	И҆ ѡ҆брати́сѧ (і҆ꙋ́да) въ масфꙋ̀ и҆ повоева̀ ю҆̀ и҆ взѧ̀ ю҆̀, и҆ оу҆бѝ ве́сь мꙋ́жескъ по́лъ є҆ѧ̀ и҆ взѧ̀ коры̑сти є҆ѧ̀, и҆ сожжѐ ю҆̀ ѻ҆гне́мъ:
36	36
вирушивши звідти, він узяв Хасфон, Макед, Восор та інші міста галаадські.	ѿтꙋ́дꙋ по́йде и҆ взѧ̀ хасфѡ́ръ, маке́дъ и҆ восо́ръ и҆ про́чыѧ гра́ды галааді́тїды.
37	37
Після цих подій Тимофій зібрав інше військо і розташувався станом перед Рафоном по той бік потоку.	И҆ по си́хъ словесѣ́хъ собра̀ тїмоѳе́й по́лкъ и҆́нъ и҆ ѡ҆полчи́сѧ къ лицꙋ̀ рафѡ́на ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ пото́ка.
38	38
І послав Іуда оглянути військо, й оголосили йому і сказали: зібралися до них усі навколишні язичники — сила численна,	И҆ посла̀ і҆ꙋ́да соглѧ́дати по́лкъ. и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀ глаго́люще: со́брани сꙋ́ть къ немꙋ̀ всѝ ꙗ҆зы́цы, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ, си́ла ве́лїѧ ѕѣлѡ̀:
39	39
і вони найняли на допомогу собі аравитян і розташувалися станом за потоком, будучи готові йти проти тебе війною. І пішов Іуда назустріч їм.	и҆ а҆ра́влѧнъ наѧ́ша въ по́мощь себѣ̀, и҆ ѡ҆полча́ютсѧ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ пото́ка, гото́ви прїитѝ на тѧ̀ на бра́нь. и҆ и҆́де і҆ꙋ́да во срѣ́тенїе и҆́хъ.
40	40
Тоді Тимофій сказав своїм воєначальникам, коли Іуда і військо його наближалися до потоку води: якщо він перейде до нас раніше, то ми не в силах будемо устояти проти нього, бо він переможе нас.	И҆ речѐ тїмоѳе́й нача́лникѡмъ во́євъ свои́хъ: є҆гда̀ прибли́житсѧ і҆ꙋ́да и҆ по́лкъ є҆гѡ̀ къ пото́кꙋ водно́мꙋ, а҆́ще прїи́детъ къ на́мъ пре́жде, не мо́жемъ постоѧ́ти проти́вꙋ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ могі́й возмо́жетъ проти́вꙋ на́съ:
41	41
Якщо ж він убоїться і розташується станом по той бік потоку, то ми перейдемо до нього і переможемо його.	а҆́ще же оу҆страши́тсѧ и҆ ѡ҆полчи́тсѧ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ рѣкѝ, пре́йдемъ къ немꙋ̀ и҆ возмо́жемъ проти́вꙋ є҆гѡ̀.
42	42
Як тільки підійшов Іуда до потоку води, то поставив при потоці народних писарів і наказав їм, сказавши: не залишайте жодної людини у стані, але нехай усі йдуть на битву.	Є҆гда́ же прибли́жисѧ і҆ꙋ́да къ пото́кꙋ водно́мꙋ, поста́ви кни́жники люді́й при пото́цѣ и҆ повелѣ̀ и҆̀мъ глаго́лѧ: не ѡ҆ставлѧ́йте всѧ́каго человѣ́ка ѡ҆ста́тисѧ въ полцѣ̀, но да грѧдꙋ́тъ всѝ на бра́нь.
43	43
І переправився до них перший і весь народ за ним. І знищені були перед лицем його всі язичники, і кинули зброю свою, і втекли у капище, яке було у Карнаїні.	И҆ пре́йде на ни́хъ пре́жде, и҆ всѝ лю́дїе в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀. и҆ сотре́ни сꙋ́ть всѝ ꙗ҆зы́цы пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀, и҆ поверго́ша ѻ҆рꙋ̑жїѧ своѧ̑, и҆ бѣжа́ша въ ка́пище, є҆́же къ карнаі́нѣ.
44	44
Тоді взяли вони це місто і спалили вогнем капище з усіма, що знаходилися у ньому; і переможений був Карнаїн, і не міг більше протистояти Іуді.	И҆ взѧ́ша гра́дъ, и҆ ка́пище сожго́ша ѻ҆гне́мъ со всѣ́ми, ꙗ҆̀же въ не́мъ: и҆ побѣжде́нъ бы́сть карнаі́нъ и҆ не возмо́же ктомꙋ̀ ста́ти проти́вꙋ лица̀ і҆ꙋ́дина.
45	45
І зібрав Іуда всіх ізраїльтян, що знаходилися у Галааді, від малого до великого, і дружин їхніх, і дітей їхніх, і майно, дуже велике ополчення, щоб іти у землю Юдейську.	И҆ собра̀ і҆ꙋ́да всѣ́хъ і҆и҃лтѧнъ, и҆̀же бѣ́хꙋ въ галааді́тїдѣ, ѿ ма́ла да́же до вели́ка, и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ ча̑да и҆́хъ и҆ и҆мѣ̑нїѧ, по́лкъ вели́къ ѕѣлѡ̀, прїитѝ въ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ.
46	46
І дійшли вони до Ефрона. Це було велике місто, дуже укріплене, на шляху; неможливо було ухилитися від нього ні праворуч, ні ліворуч; потрібно було пройти через нього,	И҆ прїидо́ша да́же до є҆фрѡ́на, и҆ се́й гра́дъ ве́лїй на вхо́дѣ тве́рдъ ѕѣлѡ̀: и҆ не бѣ̀ оу҆клони́тисѧ ѿ негѡ̀ на де́сно и҆лѝ шꙋ́ее, но то́кмѡ сквозѣ̀ є҆го̀ проитѝ.
47	47
а жителі замкнулися у ньому і ворота завалили каменями.	И҆ заключи́шасѧ, и҆̀же бѧ́хꙋ въ гра́дѣ, и҆ загради́ша врата̀ ка́менїемъ. и҆ посла̀ къ ни̑мъ і҆ꙋ́да со словесы̀ ми́рными, глаго́лѧ:
48	48
Іуда послав до них з мирною пропозицією: ми пройдемо через землю вашу, щоб іти нам у землю нашу, і ніхто не скривдить вас, тільки ногами нашими пройдемо. Але вони не захотіли відчинити йому.	про́йдемъ по землѝ ва́шей, є҆́же ѿитѝ въ зе́млю на́шꙋ, и҆ никто́же ва́съ и҆з̾ѡби́дитъ, то́кмѡ нога́ми про́йдемъ. и҆ не восхотѣ́ша ѿве́рсти є҆мꙋ̀.
49	49
Тоді Іуда наказав оголосити в ополченні, щоб кожен озброївся на своєму місці;	И҆ повелѣ̀ і҆ꙋ́да проповѣ́дати въ полцѣ̀ ѡ҆полчи́тисѧ коемꙋ́ждо, въ не́мже кто̀ є҆́сть мѣ́стѣ.
50	50
і озброїлися воїни й облягали місто весь той день і всю ніч, і здалося місто у руки його.	И҆ ѡ҆полчи́шасѧ мꙋ́жїе си́лы и҆ ра́товаша гра́дъ то́й ве́сь де́нь и҆ всю̀ но́щь. и҆ предаде́сѧ гра́дъ въ рꙋ́ки є҆гѡ̀.
51	51
І вибив він усю чоловічу стать вістрям меча і до основ зруйнував місто, й узяв здобич його, і пройшов через місто по вбитих.	И҆ побѝ всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ оу҆сты̑ меча̀ и҆ и҆скоренѝ є҆го̀, и҆ взѧ̀ коры̑сти є҆гѡ̀ и҆ про́йде сквозѣ̀ гра́дъ по оу҆бїє́нымъ.
52	52
І переправилися через Йордан на велику рівнину навпроти Вефсана.	И҆ преидо́ша і҆ѻрда́нъ въ по́ле вели́кое проти́вꙋ лицꙋ̀ веѳса́на.
53	53
І збирав Іуда тих, що залишилися, і підбадьорював народ упродовж усього шляху, доки не прийшли у землю Юдейську.	И҆ бѣ̀ і҆ꙋ́да собира́ѧ да́льнѣйшихъ и҆ оу҆вѣща́ваше люді́й по всемꙋ̀ пꙋтѝ, до́ндеже прїи́дꙋтъ въ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ.
54	54
І зійшли на гору Сион з веселощами і радістю і принесли всепалення, тому що ніхто не упав з них до самого повернення у мирі.	И҆ взыдо́ша на го́рꙋ сїѡ́нъ съ весе́лїемъ и҆ ра́достїю и҆ принесо́ша всесожжє́нїѧ, ꙗ҆́кѡ не падѐ ѿ ни́хъ ни є҆ди́нъ, до́ндеже возврати́шасѧ въ ми́рѣ.
55	55
У ті дні, коли Іуда та Іонафан знаходилися у Галааді, а Симон, брат його, — у Галилеї перед Птолемаїдою,	И҆ во дни̑, въ нѧ́же бы́сть і҆ꙋ́да и҆ і҆ѡнаѳа́нъ въ галаа́дѣ, и҆ сі́мѡнъ бра́тъ є҆гѡ̀ въ галїле́и проти́вꙋ лицꙋ̀ птолемаі́ды,
56	56
почули Йосиф, син Захарії, та Азарій, воєначальники, про славні воїнські подвиги, звершені ними,	слы́ша і҆ѡ́сифъ заха́рїинъ сы́нъ и҆ а҆за́рїа, нача̑лницы си́лы, ѡ҆ ве́щехъ благосодѣ́ѧнныхъ и҆ ѡ҆ бра́нехъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша,
57	57
і сказали: зробимо і ми собі ім’я; підемо воювати з язичниками, які оточують нас.	и҆ рѣ́ша: сотвори́мъ и҆ мы̀ себѣ̀ и҆́мѧ и҆ по́йдемъ ра́товати на ꙗ҆зы́ки, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ.
58	58
Так оголосили вони війську, яке було при них, і пішли на Іамнію.	И҆ возвѣсти́ша сꙋ́щымъ ѿ си́лы ꙗ҆́же съ ни́ми и҆ и҆до́ша на і҆амні́ю.
59	59
І вийшов Горгій з міста і воїни його назустріч їм на битву.	И҆ и҆зы́де горгі́а и҆з̾ гра́да и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ во срѣ́тенїе и҆̀мъ на бра́нь.
60	60
І, кинувшись навтіки, Йосиф та Азарія були переслідувані до меж Юдеї; і впало у цей день з народу ізраїльського до двох тисяч чоловіків.	И҆ побѣжде́нъ бы́сть і҆ѡ́сифъ и҆ а҆за́рїа, и҆ гна́ни бы́ша да́же до предѣ̑лъ і҆ꙋ́диныхъ: и҆ падо́ша въ де́нь ѡ҆́нъ ѿ люді́й і҆и҃левыхъ ꙗ҆́кѡ двѣ̀ ты́сѧщы мꙋже́й. и҆ бы́сть ꙗ҆́зва вели́ка въ лю́дехъ і҆и҃левыхъ,
61	61
І було велике сум’яття у народі ізраїльському, тому що не послухалися Іуди і братів його, мріючи показати хоробрість,	поне́же не послꙋ́шаша і҆ꙋ́ды и҆ бра́тїй є҆гѡ̀, мнѧ́щесѧ хра́бри бы́ти:
62	62
тоді як вони не були від сімені тих мужів, руці яких надано спасіння Ізраїля.	ті́и же не бѧ́хꙋ ѿ сѣ́мене мꙋже́й ѻ҆́нѣхъ, и҆́миже даде́сѧ спасе́нїе і҆и҃лю рꙋко́ю и҆́хъ.
63	63
Але муж Іуда і брати його дуже прославилися перед усім Ізраїлем і перед усіма народами, де тільки чути було ім’я їх, —	И҆ мꙋ́жъ і҆ꙋ́да и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ просла́вишасѧ ѕѣлѡ̀ пред̾ всѣ́мъ і҆и҃лемъ и҆ ꙗ҆зы̑ки всѣ́ми, и҆дѣ́же слы́шашесѧ и҆́мѧ и҆́хъ.
64	64
і збиралися до них ті, що прийшли привітати.	И҆ совокꙋпи́шасѧ къ ни̑мъ бла́го глаго́лющїи.
65	65
Після того вийшли Іуда і брати його і воювали проти синів Ісава у землі, яка лежить на південь, і уразив Хеврон і селища його, і зруйнував укріплення його, і спалив вежі його навколо нього,	И҆ и҆зы́де і҆ꙋ́да и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀, и҆ ра́товахꙋ сынѡ́въ и҆са́ѵлихъ въ землѝ ꙗ҆́же къ ю҆́гꙋ, и҆ поразѝ хеврѡ́на и҆ дщє́ри є҆гѡ̀, и҆ разорѝ тверды̑ни є҆гѡ̀, и҆ столпы̀ є҆гѡ̀ пожжѐ ѡ҆́крестъ.
66	66
і піднявся, щоб іти у землю іноплемінників, і пройшов Самарію.	И҆ воздви́жесѧ и҆тѝ въ зе́млю и҆ноплеме́нникѡвъ и҆ прохожда́ше самарі́ю.
67	67
У той час упали у битві священики, які бажали прославитися хоробрістю і безрозсудно вийшли на війну.	Въ де́нь ѡ҆́нъ падо́ша свѧще́нницы на бра́ни, хотѧ́щїи хра́брѣе бы́ти, внегда̀ и҆зы́ти и҆̀мъ на бра́нь без̾ совѣ́та (є҆гѡ̀).
68	68
І повернув Іуда на Азот, землю іноплемінників, зруйнував жертовники їхні, спалив вогнем різьблені зображення богів їхніх, узяв здобич міст і повернувся у землю Юдейську.	И҆ оу҆клони́сѧ і҆ꙋ́да во а҆зѡ́тъ въ зе́млю и҆ноплеме́нникѡвъ, и҆ разорѝ ка̑пища и҆́хъ, и҆ и҆зваѧ̑нїѧ богѡ́въ и҆́хъ сожжѐ ѻ҆гне́мъ, и҆ взѧ̀ кѡры́сти ѿ градѡ́въ, и҆ возврати́сѧ въ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ.

← Глава 4

Глава 6 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт