Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 6

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 6	Глава́ ѕ҃

1	1
Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом,	И҆ ца́рь а҆нтїо́хъ прохожда́ше вы̑шнїѧ страны̑ и҆ слы́ша, ꙗ҆́кѡ є҆́сть є҆лѷмаі́съ въ персі́дѣ гра́дъ сла́венъ бога́тствомъ, сребро́мъ и҆ зла́томъ,
2	2
і в ньому — храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами.	и҆ хра́мъ въ не́мъ бога́тъ ѕѣлѡ̀, и҆ тꙋ̀ запѡ́ны зла̑ты, и҆ брѡнѧ̀ и҆ ѻ҆рꙋ̑жїѧ, ꙗ҆̀же ѡ҆ста́ви тꙋ̀ а҆леѯа́ндръ сы́нъ фїлі́пповъ, ца́рь македѡ́нскїй, и҆́же ца́рствова пе́рвый во є҆́ллинѣхъ.
3	3
І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста.	И҆ прїи́де и҆ и҆ска́ше взѧ́ти гра́дъ и҆ плѣни́ти є҆го̀, и҆ не возмо́же, ꙗ҆́кѡ позна́сѧ сло́во сꙋ́щымъ во гра́дѣ.
4	4
Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон.	И҆ воста́ша проти́вꙋ є҆мꙋ̀ на бра́нь, и҆ побѣжѐ ѿтꙋ́дꙋ, и҆ и҆́де со ско́рбїю ве́лїею, и҆ возврати́сѧ въ вавѷлѡ́нъ.
5	5
Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають,	И҆ прїи́де возвѣща́ѧй є҆мꙋ̀ нѣ́кто въ персі́дꙋ, ꙗ҆́кѡ ѿбѣго́ша полцы̀ ходи́вшїи во і҆ꙋде́ю.
6	6
що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ,	И҆ ходѝ лѷсі́а съ си́лою крѣ́пкою въ пе́рвыхъ, и҆ прогна́нъ бы́сть ѿ лица̀ и҆́хъ, и҆ возмого́ша ѻ҆рꙋ́жїѧми и҆ си́лами и҆ коры́стьми мно́гими, ꙗ҆̀же взѧ́ша ѿ полкѡ́въ, и҆̀хже и҆зби́ша.
7	7
і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його.	И҆ разори́ша ме́рзость, ю҆́же созда̀ на ѻ҆лтарѝ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ ст҃ы́ню, ꙗ҆́коже пре́жде ѡ҆крꙋжи́ша стѣна́ми высо́кими, и҆ веѳсꙋ́рꙋ гра́дъ є҆гѡ̀.
8	8
Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав.	И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша ца́рь словеса̀ сїѧ̑, оу҆страши́сѧ и҆ смꙋти́сѧ ѕѣлѡ̀: и҆ падѐ на ло́же и҆ впадѐ въ недꙋ́гъ ѿ печа́ли, поне́же не сбы́стсѧ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже помышлѧ́ше.
9	9
І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає.	И҆ бѣ̀ тꙋ̀ дни̑ мнѡ́ги, поне́же ѡ҆бнови́сѧ на не́мъ печа́ль вели́ка, и҆ мнѧ́ше, ꙗ҆́кѡ оу҆́мретъ.
10	10
І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму.	И҆ созва̀ всѧ̑ дрꙋ́ги своѧ̑ и҆ речѐ и҆̀мъ: ѿи́де со́нъ ѿ ѻ҆́чїю моє́ю, и҆ и҆спадо́хъ се́рдцемъ ѿ печа́ли,
11	11
І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму.	и҆ рѣ́хъ въ се́рдцы мое́мъ: до коли́кїѧ ско́рби доидо́хъ и҆ волны̀ ве́лїѧ, въ не́йже нн҃ѣ є҆́смь; ꙗ҆́кѡ бла́гъ и҆ люби́мь бы́хъ во вла́сти мое́й:
12	12
Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно.	нн҃ѣ же помина́ю ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ взѧ́хъ всѧ̑ сосꙋ́ды зла̑ты и҆ срє́брѧны въ не́мъ, и҆ посла́хъ и҆з̾ѧ́ти ѡ҆бита́ющихъ во і҆ꙋде́и вотщѐ:
13	13
Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, — і ось, я гину від великого суму у чужій землі.	позна́хъ оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ си́хъ ра́ди ѡ҆брѣто́ша мѧ̀ ѕла̑ѧ сїѧ̑: и҆ сѐ, ги́бнꙋ ско́рбїю ве́лїею въ землѝ чꙋжде́й.
14	14
І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм;	И҆ призва̀ фїлі́ппа є҆ди́наго ѿ дрꙋгѡ́въ свои́хъ, и҆ поста́ви є҆го̀ над̾ всѣ́мъ ца́рствомъ свои́мъ,
15	15
і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання.	и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ дїади́мꙋ и҆ ри́зꙋ свою̀ и҆ пе́рстень, є҆́же води́ти а҆нтїо́ха сы́на є҆гѡ̀ и҆ воспита́ти є҆го̀ є҆́же ца́рствовати.
16	16
І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році.	И҆ оу҆́мре та́мѡ а҆нтїо́хъ ца́рь въ лѣ́то сто̀ четы́редесѧть девѧ́тое.
17	17
Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора.	И҆ позна̀ лѷсі́а, ꙗ҆́кѡ оу҆́мре ца́рь. и҆ поста́ви ца́рствовати а҆нтїо́ха сы́на є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀, є҆го́же воспита̀ ю҆́ношꙋ, и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ є҆ѵпа́тѡръ.
18	18
Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою;	И҆ сꙋ́щїи во краегра́дїи заключи́ша і҆и҃лѧ ѡ҆́крестъ ст҃ы́хъ и҆ и҆ска́хꙋ и҆̀мъ ѕла̑ѧ всегда̀ и҆ оу҆твержде́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ.
19	19
тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх.	И҆ оу҆мы́сли і҆ꙋ́да и҆згна́ти и҆̀хъ: и҆ созва̀ всѧ̑ лю́ди, да ѡ҆бстоѧ́тъ и҆̀хъ.
20	20
Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини.	И҆ собра́шасѧ вкꙋ́пѣ и҆ ѡ҆бсѣдо́ша и҆̀хъ въ лѣ́то сто̀ пѧтьдесѧ́тое, и҆ сотворѝ на ни́хъ стрѣлостоѧ́тєлницы и҆ миха̑ны.
21	21
Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян;	И҆ и҆зыдо́ша ѿ ни́хъ и҆з̾ заключе́нїѧ, и҆ прилѣпи́шасѧ тѣ̑мъ нѣ́цыи нечести́вїи ѿ і҆и҃лѧ,
22	22
і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших?	и҆ и҆до́ша ко царю̀ и҆ рѣ́ша: доко́лѣ не сотвори́ши сꙋда̀ и҆ ѿмсти́ши бра́тїю на́шꙋ;
23	23
Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його;	мы̀ благоволи́мъ слꙋжи́ти ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀ и҆ ходи́ти въ за́повѣдехъ є҆гѡ̀ и҆ послѣ́довати повелѣ́нїємъ є҆гѡ̀:
24	24
а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують,	и҆ ѡ҆блеже́ни сꙋ́ть во краегра́дїи сы́нове люді́й на́шихъ, сегѡ̀ ра́ди и҆ ѿчꙋжда́ютсѧ ѿ на́съ: и҆ є҆ли́цы ѡ҆брѣта́хꙋсѧ ѿ на́съ, погꙋблѧ́хꙋсѧ, и҆ наслѣ̑дїѧ на̑ша расхища́єма бѧ́хꙋ:
25	25
і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші.	и҆ не на на́съ то́кмѡ простро́ша рꙋ́кꙋ, но и҆ на всѧ̑ предѣ́лы на́шѧ:
26	26
І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили.	и҆ сѐ, ѡ҆полчи́шасѧ дне́сь на краегра́дїе во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, є҆́же взѧ́ти є҆го̀ и҆ ст҃ы́ню, и҆ веѳсꙋ́рꙋ оу҆тверди́ша:
27	27
Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх.	и҆ а҆́ще не предвари́ши и҆̀хъ скорѣ́е, бѡ́лшаѧ си́хъ сотворѧ́тъ, и҆ не возмо́жеши оу҆держа́ти и҆̀хъ.
28	28
Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти;	И҆ прогнѣ́васѧ ца́рь, є҆гда̀ оу҆слы́ша, и҆ собра̀ всѧ̑ дрꙋ́ги своѧ̑ и҆ нача́лники си́лы своеѧ̀ и҆ и҆̀же над̾ кѡ́нники:
29	29
прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані,	и҆ ѿ ца́рствъ и҆ны́хъ и҆ ѿ ѻ҆стровѡ́въ морски́хъ прїидо́ша къ немꙋ̀ си̑лы нає́мницы:
30	30
так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни.	и҆ бы́сть число̀ си́лъ є҆гѡ̀ сто̀ ты́сѧщъ пѣшцє́въ и҆ два́десѧть ты́сѧщъ ко́нникѡвъ, и҆ слонѡ́въ три́десѧть два̀ вѣ́дѧщихъ бра́нь.
31	31
І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо.	И҆ прїидо́ша сквозѣ̀ і҆дꙋме́ю и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ веѳсꙋ́рѣ, и҆ ра́товахꙋ дни̑ мнѡ́ги и҆ сотвори́ша миха̑ны: и҆ и҆зыдо́ша и҆ пожго́ша и҆̀хъ ѻ҆гне́мъ и҆ би́шасѧ мꙋ́жественнѣ.
32	32
Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського.	И҆ ѿи́де і҆ꙋ́да ѿ краегра́дїѧ и҆ ѡ҆полчи́сѧ въ веѳсаха́рїи проти́вꙋ полка̀ царе́ва.
33	33
Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами.	И҆ воста̀ ца́рь ѕѣлѡ̀ ра́нѡ и҆ воздви́же ѡ҆полче́нїе во оу҆стремле́нїи є҆гѡ̀ по пꙋтѝ веѳсаха́рїи: и҆ оу҆стро́ишасѧ си̑лы на бра́нь, и҆ вострꙋби́ша трꙋба́ми,
34	34
Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви,	и҆ слонѡ́мъ показа́ша кро́вь гро́здовꙋ и҆ ꙗ҆́гѡды, є҆́же поѡстри́ти и҆̀хъ на бра́нь:
35	35
і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона.	и҆ разлꙋчи́ша ѕвѣре́й на полкѝ и҆ приста́виша коемꙋ́ждо слонꙋ̀ ты́сѧщꙋ мꙋже́й ѡ҆блече́нныхъ въ брѡнѧ̀ желѣ́зомъ соплетє́ны, и҆ шле́мы мѣ́дѧни на глава́хъ и҆́хъ, и҆ пѧ́ть сѡ́тъ ко́нникѡвъ вчине́ныхъ коемꙋ́ждо ѕвѣ́рю и҆збра́нныхъ.
36	36
Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього.	Сїѧ̑ бѣ́ша пре́жде вре́мене, и҆дѣ́же а҆́ще бѣ̀ ѕвѣ́рь: и҆ и҆дѣ́же а҆́ще и҆дѧ́ше, и҆дѧ́хꙋ вкꙋ́пѣ и҆ не ѿстꙋпа́хꙋ ѿ негѡ̀.
37	37
Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його.	И҆ пѵ́рги древѧ́ни на ни́хъ крѣ́пцы защища́ющїи на ко́емждо ѕвѣ́ри, препоѧ́сани на не́мъ миха́нами, и҆ на ко́емждо мꙋже́й си́лы три́десѧть два̀ вою́ющихъ на ни́хъ, и҆ і҆нді́анинъ оу҆прави́тель є҆гѡ̀.
38	38
Інших же вершників розставили тут і там — на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях.	И҆ про́чыѧ ко́нники сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ поста́виша на двѣ̀ ча̑сти полка̀, побꙋжда́юще и҆ загражда́юще въ де́брехъ.
39	39
Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники.	Є҆гда́ же возсїѧ̀ со́лнце на щиты̀ златы̑ѧ и҆ мѣ̑дѧныѧ, ѡ҆бсїѧ́ша го́ры ѿ ни́хъ и҆ ѡ҆блиста́ша ꙗ҆́кѡ лампа̑ды ѻ҆́гнєнныѧ.
40	40
Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко.	И҆ ѿлꙋчи́сѧ ча́сть нѣ́каѧ ѿ полка̀ царе́ва на го́ры высѡ́ки, и҆ нѣ́цыи на ни̑жшаѧ, и҆ и҆дѧ́хꙋ крѣ́пцѣ и҆ чи́ннѡ.
41	41
І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне.	И҆ поколеба́шасѧ всѝ слы́шащїи гла́съ мно́жества и҆́хъ, и҆ пꙋтьше́ствїѧ мно́гихъ, и҆ сраже́нїѧ ѻ҆рꙋ́жїй: бѣ́ бо ѡ҆полче́нїе вели́ко ѕѣлѡ̀ и҆ крѣ́пко.
42	42
І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів.	И҆ прибли́жисѧ і҆ꙋ́да и҆ по́лкъ є҆гѡ̀ на бра́нь, и҆ падо́ша ѿ полка̀ царе́ва ше́сть сѡ́тъ мꙋже́й.
43	43
Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, —	И҆ оу҆ви́дѣ є҆леаза́ръ сы́нъ савара́нь є҆ди́наго ѿ ѕвѣре́й ѡ҆блече́на въ броню̀ ца́рскꙋ, и҆ бѧ́ше вы́ше про́чїихъ ѕвѣре́й, и҆ возмнѣ́сѧ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ на не́мъ є҆́сть ца́рь:
44	44
і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я;	и҆ вдаде́сѧ са́мъ є҆́же и҆зба́вити лю́ди своѧ̑ и҆ сотвори́ти себѣ̀ и҆́мѧ вѣ́чное,
45	45
і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік;	и҆ течѐ къ немꙋ̀ съ де́рзостїю въ среди́нꙋ полка̀, и҆ побива́ше ѡ҆деснꙋ́ю и҆ ѡ҆шꙋ́юю, и҆ раздѣлѧ́хꙋсѧ ѿ негѡ̀ сю́дꙋ и҆ сю́дꙋ:
46	46
і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там.	и҆ вни́де под̾ слона̀, и҆ подложи́сѧ є҆мꙋ̀, и҆ оу҆бѝ є҆го̀, и҆ падѐ на зе́млю верхꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ оу҆́мре тꙋ̀.
47	47
Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них.	И҆ ви́дѣша си́лꙋ ца́рства и҆ оу҆стремле́нїе во́євъ, и҆ оу҆клони́шасѧ ѿ ни́хъ.
48	48
Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион.	Сꙋ́щїи же ѿ полка̀ царе́ва взыдо́ша проти́вꙋ и҆́хъ на і҆ерⷭ҇ли́мъ: и҆ ѡ҆полчи́сѧ ца́рь на і҆ꙋде́ю и҆ на го́рꙋ сїѡ́нъ.
49	49
І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі.	И҆ сотворѝ ми́ръ съ сꙋ́щими въ веѳсꙋ́рѣхъ: и҆ и҆зыдо́ша и҆з̾ гра́да, ꙗ҆́кѡ не бѣ̀ и҆̀мъ та́мѡ пи́щи, є҆́же затвори́тисѧ въ не́мъ, поне́же сꙋббѡ́та бѧ́ше землѝ.
50	50
Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її.	И҆ взѧ̀ ца́рь веѳсꙋ́рꙋ и҆ поста́ви тꙋ̀ стра́жꙋ храни́ти ю҆̀.
51	51
Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння.	И҆ ѡ҆полчи́сѧ на мѣ́сто ст҃ы́ни дни̑ мнѡ́ги, и҆ поста́ви тꙋ̀ стрѣлостоѧ́тєлницы и҆ миха̑ны, и҆ ѻ҆гнемє́тницы и҆ каменомє́тницы и҆ скорпїѡ́ны, є҆́же бы мета́ти стрѣ́лы и҆ пра́щы.
52	52
Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів;	Сотвори́ша же и҆ ті́и миха̑ны проти́вꙋ миха́нъ и҆́хъ, и҆ бра́шасѧ дни̑ мнѡ́ги.
53	53
продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів;	Пи́ща же не бѧ́ше во гра́дѣ, зане́же седмо́е лѣ́то бѣ̀, и҆ и҆збѣжа́вшїи во і҆ꙋде́ю ѿ ꙗ҆зы̑къ поѧдо́ша ѡ҆ста́нокъ сокрове́нїѧ.
54	54
і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце.	И҆ ѡ҆ста́шасѧ во свѧти́лищи мꙋже́й ма́лѡ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆б̾ѧ́тъ и҆̀хъ гла́дъ, и҆ расточе́ни бы́ша кі́йждо въ мѣ́сто своѐ.
55	55
Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання,	И҆ слы́ша лѷсі́а, ꙗ҆́кѡ фїли́ппъ, є҆го́же поста́ви ца́рь а҆нтїо́хъ, є҆щѐ жи́въ сы́й, да воспита́етъ а҆нтїо́ха сы́на є҆гѡ̀, во є҆́же ца́рствовати є҆мꙋ̀,
56	56
повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства.	возврати́сѧ ѿ персі́ды и҆ миді́и, и҆ вѡ́и ца́рстїи ходи́вшїи съ ни́мъ, и҆ ꙗ҆́кѡ и҆́щетъ прїѧ́ти ве́щы:
57	57
Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, — міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство.	и҆ потща́сѧ поитѝ ѿ краегра́дїѧ и҆ глаго́лати ко царю̀ и҆ воево́дамъ си́лы и҆ къ мꙋжє́мъ: ѡ҆скꙋдѣва́емъ на всѧ́къ де́нь, и҆ пи́ща на́мъ ма́ла (є҆́сть), и҆ мѣ́сто, є҆́же ѡ҆бстои́мъ, оу҆твержде́но, и҆ надлежи́тъ на́мъ (стро́ити) ꙗ҆̀же ѡ҆ ца́рствѣ:
58	58
Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім,	нн҃ѣ оу҆̀бо дади́мъ десни́цꙋ человѣ́кѡмъ тѣ̑мъ и҆ сотвори́мъ съ ни́ми ми́ръ и҆ со всѣ́ми людьмѝ и҆́хъ,
59	59
і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це.	и҆ оу҆ста́вимъ и҆̀мъ, да хо́дѧтъ въ зако́нѣхъ свои́хъ, ꙗ҆́коже пре́жде: ра́ди бо зако́нѡвъ свои́хъ, ꙗ҆̀же разрꙋши́хомъ, прогнѣ́вашасѧ и҆ сотвори́ша всѧ̑ сїѧ̑.
60	60
І угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли;	И҆ оу҆го́дно бы́сть сло́во пред̾ царе́мъ и҆ нача̑лники, и҆ посла̀ къ ни̑мъ ми́ръ сотвори́ти. и҆ прїѧ́ша.
61	61
і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення.	И҆ клѧ́тсѧ и҆̀мъ ца́рь и҆ нача̑лницы: ѡ҆ си́хъ и҆зыдо́ша и҆з̾ тверды́ни.
62	62
І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги.	И҆ вни́де ца́рь въ го́рꙋ сїѡ́нъ и҆ ви́дѣ тверды́ню мѣ́ста: и҆ ѿве́ржесѧ клѧ́твы, є҆́юже клѧ́тсѧ, и҆ повелѣ̀ разори́ти стѣ́нꙋ ѡ҆́крестъ.
63	63
Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто.	И҆ ѿи́де тща́телнѡ и҆ возврати́сѧ во а҆нтїохі́ю, и҆ ѡ҆брѣ́те фїлі́ппа госпо́дствꙋюща над̾ гра́домъ, и҆ воева̀ на́нь, и҆ взѧ̀ гра́дъ нꙋ́ждею.

← Глава 5

Глава 7 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт