|
Глава 8
|
Глава́ и҃
|
|
1
|
1
|
| Іуда почув про славу римлян, що вони могутні і сильні і прихильно приймають усіх, хто звертається до них, і хто б не приходив до них, з усіма укладали вони дружбу. | И҆ слы́ша і҆ꙋ́да и҆́мѧ ри́млѧнъ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть си́льни крѣ́постїю, и҆ ті́и благоволѧ́тъ ѡ҆ всѣ́хъ приложи́вшихсѧ къ ни̑мъ, и҆ є҆ли́цы прїи́дꙋтъ къ ни̑мъ, составлѧ́ютъ съ ни́ми дрꙋ́жбꙋ, и҆ ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть си́льни крѣ́постїю. |
|
2
|
2
|
| А що вони могутні і сильні, — розповідали йому про війни їхні, про мужні подвиги, які вони показали над галатами, як вони підкорили їх і зробили данниками; | И҆ повѣ́даша є҆мꙋ̀ бра̑ни и҆́хъ и҆ мꙋ́жєства бла̑га, ꙗ҆̀же творѧ́тъ въ гала́тѣхъ, и҆ ꙗ҆́кѡ ѡ҆держа́ша и҆̀хъ и҆ приведо́ша и҆̀хъ под̾ да́нь: |
|
3
|
3
|
| також про те, що зробили вони у країні Іспанській, щоб оволодіти срібними і золотими рудниками, які знаходяться там, | и҆ коли̑ка сотвори́ша во странѣ̀ і҆спані́йстѣй, є҆́же оу҆держа́ти рꙋды̑ сребра̀ и҆ зла́та, є҆́же та́мѡ: и҆ ѡ҆держа́ша всѧ́ко мѣ́сто совѣ́томъ свои́мъ и҆ долготерпѣ́нїемъ, |
|
4
|
4
|
| і своєю розсудливістю і твердістю оволоділи всім краєм, хоч той край дуже далеко відлежав від них, також і про царів, які виступали проти них від кінців землі, і вони знищили їх і уразили великою поразкою, а інші платять їм щорічно данину; | и҆ мѣ́сто бѣ̀ дале́че ѿстоѧ́що ѿ ни́хъ ѕѣлѡ̀: и҆ царе́й наше́дшихъ на ни́хъ ѿ кра́ѧ землѝ сотро́ша, и҆ порази́ша и҆̀хъ ꙗ҆́звою вели́кою, про́чїи же даю́тъ и҆̀мъ да́нь по всѧ̑ лѣ̑та: |
|
5
|
5
|
| вони також розбили на війні і підкорили собі Филипа і Персея, царя Китійського, й інших, що повстали проти них, | и҆ фїлі́ппа и҆ персе́а кїтїе́йскаго царѧ̀, и҆ воста́вшихъ на ни́хъ сокрꙋши́ша и҆̀хъ въ бра́ни и҆ ѡ҆держа́ша и҆̀хъ: |
|
6
|
6
|
| і Антиоха, великого царя Азії, який вийшов проти них на війну зі ста двадцятьма слонами, і з кіннотою, і колісницями, і дуже численним військом і був розбитий ними; | и҆ а҆нтїо́ха вели́каго царѧ̀ а҆сі́йскаго, ше́дшаго проти́вꙋ и҆́хъ на бра́нь, и҆мꙋ́щаго сто̀ два́десѧть слонѡ́въ, ко́нники и҆ колєсни́цы и҆ си́лꙋ ве́лїю ѕѣлѡ̀, и҆ сотре́нъ бы́сть ѿ ни́хъ: |
|
7
|
7
|
| вони взяли його живого і змусили платити їм велику данину, — як його, так і наступних після нього царів, — дати заручників і допустити розділ, | и҆ ꙗ҆́ша є҆го̀ жи́ва, и҆ оу҆ста́виша, да дае́тъ и҆̀мъ то́й и҆ ца́рствꙋющїи по не́мъ да́нь вели́кꙋ, и҆ даѧ́ти зало́гъ и҆ оу҆ставле́нїе, |
|
8
|
8
|
| а країну Індійську і Мідію, і Лідію й інші з кращих областей його, узявши від нього, віддали цареві Євменію; | и҆ странꙋ̀ і҆нді́йскꙋ и҆ миді́ю, и҆ лѷді́ю и҆ ѿ предо́брыхъ стра́нъ и҆́хъ, и҆ взѧ́вше и҆̀хъ ѿ негѡ̀ да́ша ѧ҆̀ є҆ѵме́нїю царю̀: |
|
9
|
9
|
| і про те, як елліни намірилися прийти і знищити їх, | и҆ ꙗ҆́кѡ совѣща́ша сꙋ́щїи ѿ є҆лла́ды прїитѝ и҆ взѧ́ти и҆́хъ: и҆ оу҆вѣ́дано бы́сть сло́во тѣ̑мъ, |
|
10
|
10
|
| але цей намір зробився їм відомим, і вони послали проти них одного воєначальника і воювали проти них, — і багато з них упало уражених, і взяли у полон дружин їхніх і дітей їхніх і пограбували їх, і оволоділи їхньою землею, і зруйнували фортеці їхні, і поневолили їх до цього дня; | и҆ посла́ша на ни́хъ воево́дꙋ є҆ди́наго и҆ воева́ша на ни́хъ, и҆ падо́ша ѿ ни́хъ ꙗ҆́звенїи мно́зи, и҆ плѣни́ша же́нъ и҆́хъ и҆ ча̑дъ и҆́хъ, и҆ разгра́биша и҆̀хъ и҆ зе́млю и҆́хъ ѡ҆держа́ша, и҆ разори́ша тверды̑ни и҆́хъ и҆ порабо́тиша и҆̀хъ да́же до сегѡ̀ днѐ: |
|
11
|
11
|
| й інші царства й острови, які будь-коли повставали проти них, вони руйнували і поневолювали. | и҆ прѡ́чаѧ ца̑рства и҆ ѻ҆́стровы, и҆̀же нѣ́когда проти́вишасѧ и҆̀мъ, и҆стреби́ша и҆ порабо́тиша и҆̀хъ: |
|
12
|
12
|
| А з друзями своїми і з тими, що довіряли їм, вони зберігали дружбу; й оволоділи царствами ближніми і дальніми, і всі, які чули ім’я їхнє, боялися їх. | съ дрꙋ́ги же свои́ми и҆ примирѧ́ющимисѧ къ ни̑мъ сохранѧ́хꙋ дрꙋ́жбꙋ, и҆ ѡ҆держа́хꙋ ца̑рства бли̑жнѧѧ и҆ да̑льнѧѧ, и҆ є҆ли́цы слы́шахꙋ и҆́мѧ и҆́хъ, боѧ́хꙋсѧ ѿ ни́хъ: |
|
13
|
13
|
| Якщо захочуть кому допомогти і кого поставлять царем, ті царюють, і кого хочуть, змінюють, і вони дуже піднеслися; | є҆ли̑цѣмъ же а҆́ще хотѧ́тъ помога́ти и҆ воцарѧ́ти, ца́рствꙋютъ: и҆ и҆̀хже а҆́ще хотѧ́тъ, премѣнѧ́ютъ: и҆ вознесо́шасѧ ѕѣлѡ̀: |
|
14
|
14
|
| але, попри все те, ніхто з них не покладав на себе вінця і не одягався у порфиру, щоб величатися нею. | и҆ во всѣ́хъ си́хъ не возлага́ше ни є҆ди́нъ ѿ ни́хъ дїади́мы, ни ѡ҆блача́шесѧ въ порфѵ́рꙋ, є҆́же возвели́читисѧ ѡ҆ не́й: |
|
15
|
15
|
| Вони склали у себе раду, і постійно щодня триста двадцять чоловік радяться в усьому, що стосується народу і благоустрою його; | и҆ совѣ́тнꙋю пала́тꙋ сотвори́ша себѣ̀, и҆ на всѧ́къ де́нь совѣ́товахꙋ въ не́й ѡ҆ мно́жествѣ (наро́дѡвъ) є҆́же благоꙋстроѧ́ти и҆̀хъ: |
|
16
|
16
|
| і кожного року одній людині довіряють вони начальство над собою і володарювання над усією землею їхньою, і всі слухають одного, і не буває ні заздрости, ні ревнощів між ними. | и҆ ввѣрѧ́ютъ є҆ди́номꙋ человѣ́кꙋ нача́лство своѐ по лѣ́тꙋ, и҆ госпо́дствовати все́ю земле́ю и҆́хъ, и҆ всѝ повинꙋ́ютсѧ є҆ди́номꙋ, и҆ нѣ́сть за́висти нижѐ рве́нїѧ въ ни́хъ. |
|
17
|
17
|
| Тоді обрав Іуда Евполема, сина Іоанового, сина Аккосового, й Іасона, сина Єлеазарового, і послав їх у Рим, щоб укласти з ними дружбу і союз, | И҆ и҆збра̀ і҆ꙋ́да є҆ѵполемо́на сы́на і҆ѡа́ннова, сы́на а҆ккѡ́сова, и҆ і҆а́сона сы́на є҆леаза́рова, и҆ посла̀ и҆̀хъ въ ри́мъ, соста́вити съ ни́ми дрꙋ́жбꙋ и҆ споборе́нїе, |
|
18
|
18
|
| і щоб вони зняли з них ярмо, бо вони бачать, що Еллінське царство хоче поневолити Ізраїля. | и҆ є҆́же ѿѧ́ти ѿ ни́хъ и҆́го и҆́хъ, поне́же ви́дѣша ца́рство є҆́ллинское порабоща́ющее і҆и҃лѧ въ рабо́тꙋ. |
|
19
|
19
|
| Отже, вони вирушили у Рим, хоч шлях був дуже довгий, і ввійшли у зібрання ради і, приступивши, сказали: | И҆ и҆до́ша въ ри́мъ, пꙋ́ть же ве́лїй ѕѣлѡ̀, и҆ внидо́ша въ пала́тꙋ совѣ́тнꙋю, и҆ ѿвѣща́ша и҆ рѣ́ша: |
|
20
|
20
|
| Іуда Маккавей і брати його і весь народ юдейський послали нас до вас, щоб укласти з вами союз і мир, і щоб ви вписали нас у число соратників і друзів ваших. | і҆ꙋ́да маккаве́й и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ и҆ мно́жество і҆ꙋде́йское посла́ша на́съ къ ва́мъ соста́вити съ ва́ми дрꙋ́жбꙋ и҆ ми́ръ и҆ вписа́ти на́съ спобо́рниками и҆ дрꙋга́ми ва́шими. |
|
21
|
21
|
| І угодне було це слово перед ними. | И҆ оу҆го́дно бы́сть сло́во пред̾ ни́ми. |
|
22
|
22
|
| І ось список того послання, яке написали вони у відповідь на мідних дошках і послали в Єрусалим, щоб воно служило для них там пам’ятником миру і союзу: | И҆ сїѐ списа́нїе посла́нїѧ, є҆́же восписа́ша на дщи́цахъ мѣ́дѧныхъ и҆ посла́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ бы́ти оу҆ ни́хъ та́мѡ въ па́мѧть ми́ра и҆ спобо́рства: |
|
23
|
23
|
| «благо нехай буде римлянам і народу юдейському на морі й на суші на віки, і меч і ворог нехай будуть далеко від них! | бла́го да бꙋ́детъ ри́млѧнѡмъ и҆ ꙗ҆зы́кꙋ і҆ꙋде́йскꙋ на мо́ри и҆ на землѝ въ вѣ́къ, ѻ҆рꙋ́жїе же и҆ вразѝ дале́че да бꙋ́дꙋтъ ѿ ни́хъ: |
|
24
|
24
|
| Якщо ж настане війна раніше у римлян або у всіх союзників їхніх у всьому володінні їхньому, | а҆́ще же настꙋ́питъ бра́нь ри́млѧнѡмъ пе́рвѣе и҆лѝ всѣ̑мъ спобо́рникѡмъ и҆́хъ во все́мъ госпо́дствѣ и҆́хъ, |
|
25
|
25
|
| то народ юдейський повинен зробити їм усім серцем допомогу у війні, як вимагатиме того час; | спобо́ретъ ꙗ҆зы́къ і҆ꙋде́йскїй, ꙗ҆́коже вре́мѧ ѡ҆предѣли́тъ и҆̀мъ, се́рдцемъ по́лнымъ: |
|
26
|
26
|
| і тим, що воюють, вони не будуть ні давати, ні постачати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів, бо так угодно римлянам; вони повинні виконувати обов’язок свій, нічого не одержуючи. | и҆ ра́тꙋющымъ не дадꙋ́тъ, нижѐ ссꙋ́дѧтъ пшени́цею, ѻ҆рꙋ́жїемъ, сребро́мъ, кораблѧ́ми, ꙗ҆́коже оу҆го́дно ри́млѧнѡмъ, и҆ сохранѧ́тъ за́пѡвѣди и҆́хъ ничто́же взе́млюще: |
|
27
|
27
|
| Точно так само, якщо раніше трапиться війна у народу юдейського, римляни від душі будуть допомагати їм у війні, як вимагатиме того час, | та́кожде а҆́ще и҆ ꙗ҆зы́кꙋ і҆ꙋде́йскꙋ пре́жде слꙋчи́тсѧ бра́нь, помо́гꙋтъ ри́млѧне ѿ дꙋшѝ, ꙗ҆́коже и҆̀мъ вре́мѧ ѡ҆предѣли́тъ: |
|
28
|
28
|
| і тим, що допомагають у війні, не будуть давати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів: так угодно Риму; вони повинні виконувати свої обов’язки — і без обману». | и҆ спобора́ющымъ не да́стсѧ пшени́ца, ѻ҆рꙋ́жїе, сребро̀, корабли̑, ꙗ҆́коже оу҆го́дно ри́млѧнѡмъ: и҆ сохранѧ́ти за́пѡвѣди и҆́хъ, и҆ без̾ ле́сти. |
|
29
|
29
|
| На таких умовах уклали римляни союз з народом юдейським. | По си̑мъ словесє́мъ оу҆ста́виша ри́млѧне лю́демъ і҆ꙋдє́йскимъ. |
|
30
|
30
|
| Якщо ж після цих умов ті й другі захочуть що-небудь додати або зменшити, нехай зроблять це за їх загальним бажанням, і те, що вони додадуть або зменшать, буде мати силу. | А҆́ще же по словесѣ́хъ си́хъ совѣща́ютсѧ сі́и и҆ ѻ҆́нїи приложи́ти и҆лѝ ѿѧ́ти нѣ́что, сотворѧ́тъ ѿ произволе́нїѧ своегѡ̀, и҆ є҆́же а҆́ще приложа́тъ и҆лѝ ѿи́мꙋтъ, бꙋ́дꙋтъ твєрда̀. |
|
31
|
31
|
| А про те зло, яке робить юдеям цар Димитрій, ми написали йому так: «для чого ти наклав тяжке твоє ярмо на друзів наших і союзників — юдеїв? | А҆ ѡ҆ ѕло́бахъ, ꙗ҆̀же ца́рь дими́трїй твори́тъ въ ни́хъ, писа́хомъ є҆мꙋ̀, глаго́люще: вскꙋ́ю ѡ҆тѧготи́лъ є҆сѝ и҆́го твоѐ на дрꙋ́ги на́шѧ спобо́рники і҆ꙋдє́и; |
|
32
|
32
|
| Якщо вони ще звернуться до нас зі скаргою на тебе, то ми виявимо до них справедливість і будемо воювати проти тебе на морі і на суші». | а҆́ще оу҆̀бо па́ки прибѣ́гнꙋтъ къ на́мъ на тѧ̀, сотвори́мъ и҆̀мъ сꙋ́дъ и҆ ѡ҆полчи́мсѧ на тѧ̀ мо́ремъ и҆ земле́ю. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.