|
Глава 17
|
|
|
1
|
|
| Филистимляни зібрали війська свої для війни і зібралися в Сокхофі, що в Юдеї, і розташувалися станом між Сокхофом і Азеком в Ефес-Даммимі. | |
|
2
|
|
| А Саул та ізраїльтяни зібралися і розташувалися станом у долині дуба і приготувалися до війни проти филистимлян. | |
|
3
|
|
| І стали филистимляни на горі з одного боку, й ізраїльтяни на горі з іншого боку, а між ними була долина. | |
|
4
|
|
| І виступив зі стану филистимського єдиноборець, на ім’я Голіаф, з Гефа; на зріст він — шести ліктів і п’яді. | |
|
5
|
|
| Мідний шолом на голові його; і одягнений він був у лускату броню, і вага броні його — п’ять тисяч сиклів міді; | |
|
6
|
|
| мідні наколінники на ногах його, і мідний щит за плечима його; | |
|
7
|
|
| і древко списа його, як валок у ткачів; а сам спис його в шістсот сиклів заліза, і перед ним ішов зброєносець. | |
|
8
|
|
| І став він і кричав до полків ізраїльських, говорячи їм: навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви раби Саулові? Виберіть у себе людину, і нехай зійде до мене; | |
|
9
|
|
| якщо він може битися зі мною й уб’є мене, то ми будемо вашими рабами; якщо ж я здолаю його й уб’ю його, то ви будете нашими рабами і будете служити нам. | |
|
10
|
|
| І сказав филистимлянин: сьогодні я посоромлю полки ізраїльські; дайте мені людину, і ми будемо битися вдвох. | |
|
11
|
|
| І почули Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимлянина, і дуже злякалися і жахнулися. | |
|
12
|
|
| Давид же був сином ефрафянина з Вифлеєма Іудиного, на ім’я Ієссей, у якого було вісім синів. Цей чоловік у дні Саула досяг старости і був старшим між мужами. | |
|
13
|
|
| Три старших сини Ієссея пішли із Саулом на війну; імена трьох синів його, які пішли на війну: старший — Елиав, другий за ним — Аминадав, і третій — Самма; | |
|
14
|
|
| Давид же був менший. Троє старших пішли із Саулом, | |
|
15
|
|
| а Давид повернувся від Саула, щоб пасти овець батька свого у Вифлеємі. | |
|
16
|
|
| І виступав филистимлянин той вранці і ввечері і виставляв себе сорок днів. | |
|
17
|
|
| І сказав Ієссей Давиду, синові своєму: візьми для братів своїх ефу сушених зерен і десять цих хлібів і віднеси скоріше в стан до твоїх братів; | |
|
18
|
|
| а ці десять сирів віднеси тисячоначальнику і дізнайся про здоров’я братів і довідайся про потреби їхні. | |
|
19
|
|
| Саул і вони і всі ізраїльтяни знаходилися в долині дуба і готувалися до битви з филистимлянами. | |
|
20
|
|
| І встав Давид рано-вранці, і доручив овець сторожеві, і, взявши ношу, пішов, як наказав йому Ієссей, і прийшов до обозу, коли військо було виведене у стрій і з криком готувалося до битви. | |
|
21
|
|
| І розташували ізраїльтяни і филистимляни стрій навпроти строю. | |
|
22
|
|
| Давид залишив свою ношу обозному сторожеві і побіг у ряди і, прийшовши, запитав братів своїх про здоров’я. | |
|
23
|
|
| І ось, коли він розмовляв з ними, єдиноборець, на ім’я Голіаф, филистимлянин з Гефа, виступає з рядів филистимських і говорить ті слова, і Давид почув їх. | |
|
24
|
|
| І всі ізраїльтяни, побачивши цього чоловіка, тікали від нього і дуже боялися. | |
|
25
|
|
| І говорили ізраїльтяни: бачите цю людину, що виступає? Він виступає, щоб ганьбити Ізраїль. Якби хто убив його, обдарував би того цар великим багатством, і дочку свою видав би за нього, і дім батька його зробив би вільним в Ізраїлі. | |
|
26
|
|
| І сказав Давид людям, що стояли з ним: що зроблять тому, хто уб’є цього филистимлянина і зніме ганьблення з Ізраїля? бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так ганьбить воїнство Бога живого? | |
|
27
|
|
| І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: ось що зроблено буде тій людині, яка уб’є його. | |
|
28
|
|
| І почув Елиав, старший брат Давида, як говорив він з людьми, і розсердився Елиав на Давида і сказав: навіщо ти сюди прийшов і на кого залишив небагатьох овець тих у пустелі? Я знаю зарозумілість твою і дурне серце твоє, ти прийшов подивитися на битву. | |
|
29
|
|
| І сказав Давид: що ж я зробив? чи не слова це? | |
|
30
|
|
| І відвернувся від нього до іншого і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ як і раніше. | |
|
31
|
|
| І почули слова, які говорив Давид, і переказали Саулу, і той покликав його. | |
|
32
|
|
| І сказав Давид Саулу: нехай ніхто не падає духом через нього; раб твій піде і битиметься з цим филистимлянином. | |
|
33
|
|
| І сказав Саул Давиду: не можеш ти йти проти цього филистимлянина, щоб битися з ним, тому що ти ще юнак, а він воїн від юности своєї. | |
|
34
|
|
| І сказав Давид Саулу: раб твій пас овець у батька свого, і коли, бувало, приходив лев або ведмідь і ніс вівцю з отари, | |
|
35
|
|
| то я гнався за ним і нападав на нього і віднімав з пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за гриву й уражав його й умертвляв його; | |
|
36
|
|
| і лева і ведмедя убивав раб твій, і з цим филистимлянином необрізаним буде те саме, що з ними, тому що так ганьбить воїнство Бога живого. [Чи не піти мені й уразити його, щоб зняти ганьблення з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний?] | |
|
37
|
|
| І сказав Давид: Господь, Який спасав мене від лева і ведмедя, визволить мене і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давиду: йди, і нехай буде Господь з тобою. | |
|
38
|
|
| І вдяг Саул Давида у свій одяг, і поклав на голову його мідний шолом, і надяг на нього броню. | |
|
39
|
|
| І оперезався Давид мечем його поверх одягу і почав ходити, тому що не звик до такого озброєння; потім сказав Давид Саулу: я не можу ходити в цьому, я не звик. І зняв Давид усе це із себе. | |
|
40
|
|
| І взяв посох свій у руку свою, і вибрав собі п’ять гладеньких каменів зі струмка, і поклав їх у пастушу сумку, що була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив проти филистимлянина. | |
|
41
|
|
| Виступив і филистимлянин, ідучи і наближаючись до Давида, і зброєносець ішов попереду нього. | |
|
42
|
|
| І глянув филистимлянин і, побачивши Давида, із презирством подивився на нього, тому що він був молодий, білявий і красивий лицем. | |
|
43
|
|
| І сказав филистимлянин Давиду: що ти йдеш на мене з палкою [і з камінням]? хіба я собака? [І сказав Давид: ні, але гірше собаки.] І прокляв филистимлянин Давида своїми богами. | |
|
44
|
|
| І сказав филистимлянин Давиду: підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим. | |
|
45
|
|
| А Давид відповів филистимлянину: ти йдеш проти мене з мечем і списом і щитом, а я йду проти тебе в ім’я Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив; | |
|
46
|
|
| нині віддасть тебе Господь у руки мої, і я уб’ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам [труп твій і] трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і дізнається вся земля, що є Бог в Ізраїлі; | |
|
47
|
|
| і дізнається все це зібрання, що не мечем і списом спасає Господь, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у руки наші. | |
|
48
|
|
| Коли филистимлянин піднявся і став підходити і наближатися назустріч Давиду, Давид поспішно побіг до строю назустріч филистимлянину. | |
|
49
|
|
| І опустив Давид руку свою в сумку і взяв звідти камінь, і кинув із пращі і вразив филистимлянина в чоло, так що камінь встромився в чоло його, і він упав лицем на землю. | |
|
50
|
|
| Так здолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина й убив його; меча ж не було в руках Давида. | |
|
51
|
|
| Тоді Давид підбіг, наступивши на филистимлянина, узяв меч його і вийняв його з піхов, ударив його і відтяв ним голову його; филистимляни, побачивши, що силач їхній помер, побігли. | |
|
52
|
|
| І піднялися чоловіки ізраїльські та юдейські, і викликнули і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Аккарона. І падали уражені филистимляни по дорозі Шааримській до Гефа, і до Аккарона. | |
|
53
|
|
| І повернулися сини Ізраїлеві з погоні за филистимлянами і розграбували стан їх. | |
|
54
|
|
| І взяв Давид голову филистимлянина і відніс її в Єрусалим, а зброю його поклав у наметі своєму. | |
|
55
|
|
| Коли Саул побачив Давида, який виходив проти филистимлянина, то сказав Авениру, начальникові війська: Авенире, чий син цей юнак? Авенир сказав: нехай живе душа твоя, царю; я не знаю. | |
|
56
|
|
| І сказав цар: так запитай, чий син цей юнак? | |
|
57
|
|
| Коли ж Давид повертався після поразки филистимлянина, то Авенир узяв його і привів до Саула, і голова филистимлянина була в руці його. | |
|
58
|
|
| І запитав його Саул: чий ти син, юначе? І відповідав Давид: син раба твого Ієссея з Вифлеєма. |
