|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
|
| Був один чоловік з Рамафаїм-Цофима, з гори Єфремової, ім’я йому Елкана, син Ієрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, — ефрафянин; | |
|
2
|
|
| у нього були дві дружини: ім’я однієї Анна, а ім’я другої Феннана; у Феннани були діти, у Анни ж не було дітей. | |
|
3
|
|
| І ходив цей чоловік з міста свого у визначені дні поклонятися і приносити жертву Господу Саваофу в Силом; там були [Ілій і] два сини його, Офні та Финеєс, священиками Господа. | |
|
4
|
|
| У той день, коли Елкана приносив жертву, давав Феннані, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини; | |
|
5
|
|
| Анні ж давав частину особливу, [тому що в неї не було дітей], бо любив Анну [більше, ніж Феннану], хоча Господь закрив утробу її. | |
|
6
|
|
| Суперниця її сильно засмучувала її, спонукуючи її до нарікання на те, що Господь закрив утробу її. | |
|
7
|
|
| Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та засмучувала її, а ця плакала [і нарікала] і не їла. | |
|
8
|
|
| І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! [Вона відповіла йому: ось я. І сказав їй:] чого ти плачеш і чому не їси, і від чого сумує серце твоє? чи не краще я для тебе за десять синів? | |
|
9
|
|
| І встала Анна після того, як вони їли і пили в Силомі, [і стала перед Господом]. Ілій же священик сидів тоді на сідалищі біля входу в храм Господній. | |
|
10
|
|
| І була вона в скорботі душі, і молилася Господу, і гірко плакала, | |
|
11
|
|
| і дала обітницю, говорячи: Господи [Всемогутній Боже] Саваофе! якщо Ти зглянешся на скорботу раби Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш раби Твоєї і даси рабі Твоїй дитя чоловічої статі, то я віддам його Господу [у дар] на всі дні життя його, [і вина і сикера не буде він пити,] і бритва не торкнеться голови його. | |
|
12
|
|
| Тим часом як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на вуста її; | |
|
13
|
|
| і оскільки Анна говорила у серці своєму, а вуста її тільки рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій вважав її п’яною. | |
|
14
|
|
| І сказав їй Ілій: доки ти будеш п’яною? витверезься від вина твого [і йди від лиця Господнього]. | |
|
15
|
|
| І відповіла Анна, і сказала: ні, господарю мій; я — дружина, скорботна духом, вина і сикера я не пила, але виливаю душу мою перед Господом; | |
|
16
|
|
| не вважай рабу твою негідною жінкою, бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі. | |
|
17
|
|
| І відповів Ілій і сказав: іди з миром, і Бог Ізраїлів виконає прохання твоє, чого ти просила в Нього. | |
|
18
|
|
| Вона ж сказала: нехай знайде раба твоя милість в очах твоїх! І пішла вона в дорогу свою, і їла, і лице її не було вже сумним, як колись. | |
|
19
|
|
| І встали вони вранці, і поклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій у Раму. І пізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь. | |
|
20
|
|
| Через деякий час зачала Анна і народила сина і дала йому ім’я: Самуїл, бо, [говорила вона], від Господа [Бога Саваофа] я виблагала його. | |
|
21
|
|
| І пішов чоловік її Елкана і вся родина його [у Силом] принести річну жертву Господу й обітниці свої [і всі десятини від землі своєї]. | |
|
22
|
|
| Анна ж не пішла [з ним], сказавши чоловіку своєму: коли дитя відняте буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він явиться перед Господом і залишиться там назавжди. | |
|
23
|
|
| І сказав їй Елкана, чоловік її: роби, що тобі вгодно; залишайся, доки не вигодуєш його грудьми; тільки нехай утвердить Господь слово, [що вийшло з вуст твоїх]. І залишилася дружина його, і годувала грудьми сина свого, доки не вигодувала. | |
|
24
|
|
| Коли ж вигодувала його, пішла з ним у Силом, взявши три тельці [і хліби] і одну ефу борошна і міх вина, і прийшла в дім Господа в Силом, [і хлопчик з нею]; хлопчик же був ще дитя. | |
|
25
|
|
| [І привели його перед лице Господа; і приніс батько його жертву, яку приносив Господу у встановлені дні. І привели отрока] і закололи тельця; і привела отрока [Анна мати] до Ілія | |
|
26
|
|
| і сказала: о, господарю мій! нехай живе душа твоя, господарю мій! я — та сама жінка, що тут при тобі стояла і молилася Господу; | |
|
27
|
|
| про це дитя молилася я, і виконав мені Господь прохання моє, чого я просила в Нього; | |
|
28
|
|
| і я віддаю його Господу на всі дні життя його, служити Господу. І поклонилася там Господу. |
