Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 30

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава 30	Chapter 30

1	1
На третій день після того, як Давид і люди його пішли в Секелаг, амаликитяни напали з півдня на Секелаг і взяли Секелаг і спалили його вогнем,	And it came to pass when David and his men had entered Sekelac on the third day, that Amalec had made an incursion upon the south, and upon Sekelac, and smitten Sekelac, and burnt it with fire.
2	2
а жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не умертвили, але повели в полон, і пішли своїм шляхом.	And as to the women and all things that were in it, great and small, they slew neither man nor woman, but carried them captives, and went on their way.
3	3
І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні і сини їхні і дочки їхні узяті в полон.	And David and his men came into the city, and, behold, it was burnt with fire; and their wives, and their sons, and their daughters, were carried captive.
4	4
І підняв Давид і народ, що був з ним, крик, і плакали, доки не стало в них сили плакати.	And David and his men lifted up their voice, and wept till there was no longer any power within them to weep.
5	5
Взяті були в полон і обидві дружини Давида: Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кармилитянка.	And both the wives of David were carried captive, Achinaam the Jezraelitess, and Abigaia the wife of Nabal the Carmelite.
6	6
Давид сильно був збентежений, тому що народ хотів побити його камінням; бо весь народ душею уболівав, кожен за синів своїх і дочок своїх.	And David was greatly distressed, because the people spoke of stoning him, because the soul of all the people was grieved, each for his sons and his daughters: but David strengthened himself in the Lord his God.
7	7
Але Давид укріпився надією на Господа Бога свого, і сказав Давид Авиафару священикові, синові Ахимелеховому: принеси мені ефод. І приніс Авиафар ефод до Давида.	And David said to Abiathar the priest the son of Achimelech, Bring near the ephod.
8	8
І запитав Давид Господа, говорячи: чи переслідувати мені це полчище, і чи наздожену їх? І сказано йому: переслідуй, наздоженеш і віднімеш.	And David enquired of the Lord, saying, Shall I pursue after this troop? shall I overtake them? and he said to him, Pursue, for thou shalt surely overtake them, and thou shalt surely rescue the captives.
9	9
І пішов Давид сам і шістсот чоловік, які були з ним; і прийшли до потоку Восор і втомлені зупинилися там.	So David went, he and the six hundred men with him, and they come as far as the brook Bosor, and the superfluous ones stopped.
10	10
І переслідував Давид сам і чотириста чоловік; двісті ж чоловік зупинилися, тому що були не в силах перейти потік Восорський.	And he pursued them with four hundred men; and there remained behind two hundred men, who tarried on the other side of the brook Bosor.
11	11
І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і дали йому хліба, і він їв, і напоїли його водою;	And they find an Egyptian in the field, and they take him, and bring him to David; and they gave him bread and he ate, and they caused him to drink water.
12	12
і дали йому частину зв’язки смокв і дві зв’язки ізюму, і він їв і зміцнився, бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.	And they gave him a piece of a cake of figs, and he ate, and his spirit was restored in him; for he had not eaten bread, and had not drunk water three days and three nights.
13	13
І сказав йому Давид: чий ти і звідки ти? І сказав він: я — отрок єгиптянина, раб одного амаликитянина, і кинув мене господар мій, тому що вже три дні, як я занедужав;	And David said to him, Whose art thou? and whence art thou? and the young man the Egyptian said, I am the servant of an Amalekite; and my master left me, because I was taken ill three days ago.
14	14
ми вдиралися в полуденну частину Керети і в область Іудину й у полуденну частину Халева, а Секелаг спалили вогнем.	And we made an incursion on the south of the Chelethite, and on the parts of Judea, and on the south of Chelub, and we burnt Sekelac with fire.
15	15
І сказав йому Давид: чи доведеш мене до цього полчища? І сказав він: поклянися мені Богом, що ти не умертвиш мене і не віддаси мене в руки господаря мого, і я доведу тебе до цього полчища.	And David said to him, Wilt thou bring me down to this troop? and he said, Swear now to me by God, that thou wilt not kill me, and that thou wilt not deliver me into the hands of my master, and I will bring thee down upon this troop.
16	16
[Давид поклявся йому,] і він повів його; і ось, амаликитяни, розсипавшись по всій тій країні, їдять і п’ють і святкують з причини великої здобичі, яку вони взяли в землі Филистимській і в землі Юдейській.	So he brought him down thither, and behold, they were scattered abroad upon the surface of the whole land, eating and drinking, and feasting by reason of all the great spoils which they had taken out of the land of the Philistines, and out of the land of Juda.
17	17
[І напав на них] і вражав їх Давид від сутінків до вечора другого дня, і ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот юнаків, які сіли на верблюдів і втекли.	And David came upon them, and smote them from the morning till the evening, and on the next day; and not one of them escaped, except four hundred young men, who were mounted on camels, and fled.
18	18
І відібрав Давид усе, що взяли амаликитяни, і обох дружин своїх відібрав Давид.	And David recovered all that the Amalekites had taken, and he rescued both his wives.
19	19
І не пропало в них нічого, ні малого, ні великого, ні з синів, ні з дочок, ні зі здобичі, ні з усього, що амаликитяни взяли у них; все повернув Давид,	And nothing was wanting to them of great or small, either of the spoils, or the sons and daughters, or anything that they had taken of theirs; and David recovered all.
20	20
і взяв Давид всю дрібну і велику худобу, і гнали її перед своєю худобою і говорили: це — здобич Давида.	And he took all the flocks, and the herds, and led them away before the spoils: and it was said of these spoils, These are the spoils of David.
21	21
І прийшов Давид до тих двохсот людей, які не були в силах іти за ним, і яких він залишив біля потоку Восор, і вийшли вони назустріч Давиду і назустріч людям, які були з ним. І підійшов Давид до цих людей і вітав їх.	And David comes to the two hundred men who were left behind that they should not follow after David, and he had caused them to remain by the brook of Bosor; and they came forth to meet David, and to meet his people with him: and David drew near to the people, and they asked him how he did.
22	22
Тоді злі і негідні люди, які ходили з Давидом, стали говорити: за те, що вони не ходили з нами, не дамо їм зі здобичі, яку ми відняли; нехай кожен візьме тільки свою дружину і дітей і йде.	Then every ill-disposed and bad man of the soldiers who had gone with David, answered and said, Because they did not pursue together with us, we will not give them of the spoils which we have recovered, only let each one lead away with him his wife and his children, and let them return.
23	23
Але Давид сказав: не робіть так, брати мої, після того, як Господь дав нам це і зберіг нас і віддав у руки наші полчище, що приходило проти нас.	And David said, Ye shall not do so, after the Lord has delivered the enemy to us, and guarded us, and the Lord has delivered into our hands the troop that came against us.
24	24
І хто послухає вас у цій справі? [Вони не гірші за нас.] Яка частина тим, що ходили на війну, така частина повинна бути й тим, що залишилися при обозі: на всіх слід розділити.	And who will hearken to these your words? for they are not inferior to us; for according to the portion of him that went down to the battle, so shall be the portion of him that abides with the baggage; they shall share alike.
25	25
Так було з цього часу і після; і поставив він це в закон і в правило для Ізраїля до цього дня.	And it came to pass from that day forward, that it became an ordinance and a custom in Israel until this day.
26	26
І прийшов Давид у Секелаг і послав зі здобичі до старійшин Іудиних, друзям своїм, говорячи: «ось вам подарунок зі здобичі, взятої у ворогів Господніх», —	And David came to Sekelac, and sent of the spoils to the elders of Juda, and to his friends, saying, Behold some of the spoils of the enemies of the Lord;
27	27
тим, що у Вефилі, і в Рамофі південному, і в Іаттирі, [і в Гефорі,]	to those in Bæthsur, and to those in Rama of the south, and to those in Gethor.
28	28
і в Ароері, [і в Аммаді,] і в Шифмофі, і в Естемоа, [і в Гефі,]	And to those in Aroer, and to those in Ammadi, and to those in Saphi, and to those in Esthie,
29	29
[у Кинані, у Сафені, у Фимафі,] і в Рахалі, і в містах ієрахмеельських, і в містах кенейських,	and to those in Carmel, and to those in the cities of Jeremeel, and to those in the cities of the Kenezite;
30	30
і в Хормі, і в Хорашані, і в Атаху,	and to those in Jerimuth, and to those in Bersabee, and to those in Nombe,
31	31
і в Хевроні, й у всіх місцях, де ходив Давид сам і люди його.	and to those in Chebron, and to all the places which David and his men had passed through.

← Глава 29

Глава 31 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт