Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 18

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Глава 18	Глава́ и҃і

1	1
У третій рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя Юдейського.	И҆ бы́сть въ лѣ́то тре́тїе ѡ҆сі́и сы́на и҆лы̀ царѧ̀ і҆и҃лева, воцари́сѧ є҆зекі́а сы́нъ а҆ха́за царѧ̀ і҆ꙋ́дина:
2	2
Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, дочка Захарії.	сы́нъ два́десѧти пѧтѝ лѣ́тъ бѣ̀ є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ два́десѧть де́вѧть лѣ́ть ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ а҆вꙋ́ѳа дщѝ заха́рїина.
3	3
І робив він угодне в очах Господа в усьому так, як робив Давид, батько його;	И҆ сотворѝ пра́вое пред̾ ѻ҆чи́ма гдⷭ҇нима, по всѣ̑мъ є҆ли̑ка сотворѝ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ даві́дъ:
4	4
він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехуштан.	то́й разрꙋшѝ высѡ́каѧ, и҆ сокрꙋшѝ всѧ̑ ка̑пища, и҆ и҆скоренѝ дꙋбра̑вы и҆ ѕмїю̀ мѣ́дѧнꙋю, ю҆́же сотворѝ мѡѷсе́й, ꙗ҆́кѡ и҆ до дні́й тѣ́хъ сы́нове і҆и҃лєвы бѣ́хꙋ кадѧ́ще є҆́й: и҆ назва̀ и҆́мѧ є҆́й нееста́нъ.
5	5
На Господа Бога Ізраїлевого уповав він; і такого, як він, не було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього.	На гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева оу҆пова̀, и҆ но не́мъ не бы́сть подо́бенъ є҆мꙋ̀ въ царе́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ въ бы́вшихъ пре́жде є҆го̀:
6	6
І приліпився він до Господа і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві.	и҆ прилѣпи́сѧ гдⷭ҇еви, не ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀, и҆ сохранѝ за́пѡвѣди є҆гѡ̀, є҆ли̑ки заповѣ́да мѡѷсе́й:
7	7
І був Господь з ним: скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов він від царя Ассирійського, і не став служити йому.	и҆ бѣ̀ гдⷭ҇ь съ ни́мъ, и҆ во всѣ́хъ, ꙗ҆̀же творѧ́ше, смы́слѧше. И҆ сопроти́висѧ царю̀ а҆ссѷрі́йскомꙋ и҆ не порабо́та є҆мꙋ̀:
8	8
Він уразив филистимлян до Гази й у межах її, від сторожової вежі до укріпленого міста.	то́й побѣдѝ и҆ноплеме́нники да́же до га́зы и҆ до предѣ́лъ є҆ѧ̀, ѿ столпа̀ стрегꙋ́щихъ и҆ да́же и҆ гра́да тве́рда.
9	9
У четвертий рік царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, пішов Салманассар, цар Ассирійський, на Самарію і обложив її,	И҆ бы́сть въ лѣ́то четве́ртое царѧ̀ є҆зекі́и, сїе́ же лѣ́то седмо́е ѡ҆сі́и, сы́нꙋ и҆лы̀, царю̀ і҆и҃левꙋ, взы́де саламанасса́ръ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ на самарі́ю и҆ ѡ҆бсѣ́де ю҆̀,
10	10
і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя Ізраїльського, взято Самарію.	и҆ взѧ̀ ю҆̀ при концы̀ трїе́хъ лѣ́тъ, въ шесто́е лѣ́то є҆зекі́ево, сїѐ лѣ́то девѧ́тое ѡ҆сі́и царѧ̀ і҆и҃лева, и҆ плѣне́на бы́сть самарі́а.
11	11
І переселив цар Ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Гозан, і в містах мідійських,	И҆ преведѐ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй самарѧ́ны во а҆ссѷрі́ю, и҆ посадѝ ѧ҆̀ на а҆ла́и и҆ на а҆вѡ́рѣ, рѣка́хъ гѡза́нскихъ, и҆ въ предѣ́лѣхъ ми́дскихъ:
12	12
за те, що вони не слухали голосу Господа Бога свого і переступили завіт Його, усе, що заповів Мойсей раб Господній, вони і не слухали і не виконували.	поне́же не послꙋ́шаша гла́са гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀ и҆ престꙋпи́ша завѣ́тъ є҆гѡ̀, всѧ̑ є҆ли̑ка заповѣ́да мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень, и҆ не послꙋ́шаша, и҆ не сотвори́ша.
13	13
У чотирнадцятий рік царя Єзекії пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти всіх укріплених міст Іуди і взяв їх.	И҆ въ четвертоена́десѧть лѣ́то царѧ̀ є҆зекі́и, взы́де сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй на гра́ды і҆ꙋ́дины твє́рдыѧ и҆ взѧ́тъ ѧ҆̀.
14	14
І послав Єзекія, цар Юдейський, до царя Ассирійського в Лахис сказати: винен я; відійди від мене; що накладеш на мене, я внесу. І наклав цар Ассирійський на Єзекію, царя Юдейського, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.	И҆ посла̀ є҆зекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ послы̀ къ царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ въ лахі́съ, глаго́лѧ: согрѣши́хъ, возврати́сѧ ѿ менє̀: є҆́же а҆́ще возложи́ши на мѧ̀, то̀ понесꙋ̀. И҆ возложѝ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй на є҆зекі́ю царѧ̀ і҆ꙋ́дина три́ста тала́нтъ сребра̀ и҆ три́десѧть тала́нтѡвъ зла́та.
15	15
І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.	И҆ дадѐ є҆зекі́а всѐ сребро̀ ѡ҆брѣ́тшеесѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни и҆ въ сокро́вищихъ до́мꙋ царе́ва.
16	16
У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар Юдейський, і віддав його цареві Ассирійському.	Во вре́мѧ ѻ҆́но ссѣчѐ є҆зекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ двє́ри хра́ма гдⷭ҇нѧ и҆ оу҆твержє́нїѧ, ꙗ҆̀же позлатѝ є҆зекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ, и҆ дадѐ и҆̀хъ царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ.
17	17
І послав цар Ассирійський Тартана і Рабсариса і Рабсака з Лахиса до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима; і пішли, і прийшли, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного.	И҆ посла̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ ѳарѳа́на и҆ равоса́иа и҆ раѱа́ка ѿ лахі́са на і҆ерⷭ҇ли́мъ къ царю̀ є҆зекі́и съ си́лою тѧ́жкою ѕѣлѡ̀. И҆ взыдо́ша, и҆ прїидо́ша ко і҆ерⷭ҇ли́мꙋ, и҆ ста́ша оу҆ водоте́чи кꙋпѣ́ли вы́шнїѧ, ꙗ҆́же є҆́сть на пꙋтѝ села̀ бѣли́лнагѡ,
18	18
І кликали вони царя. І вийшов до них Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар, і Іоах, син Асафів.	и҆ возопи́ша ко є҆зекі́и. И҆ и҆зы́де къ ни̑мъ є҆лїакі́мъ сы́нъ хелкі́евъ строи́тель, и҆ сѡмна́съ книго́чїй, и҆ і҆ѡа́съ сы́нъ сафа́товъ воспомина́тель.
19	19
І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти сподіваєшся?	И҆ речѐ къ ни̑мъ раѱа́къ: рцы́те нн҃ѣ ко є҆зекі́и: си́це глаго́летъ ца́рь вели́кїй, ца́рь а҆ссѷрі́йскїй: что̀ оу҆пова́нїе сїѐ, на не́же оу҆пова́еши;
20	20
Ти говорив тільки пусті слова: для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти уповаєш, що відокремився від мене?	ре́клъ є҆сѝ: то́кмѡ словеса̀ оу҆сте́нъ, совѣ́тъ и҆ си́ла на бра́нь: нн҃ѣ оу҆̀бо на кого̀ надѣ́ждꙋ ѿве́рглъ є҆сѝ менѐ;
21	21
Ось, ти думаєш опертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар Єгипетський, для всіх, хто уповає на нього.	нн҃ѣ съ, надѣ́ешисѧ ты̀ на же́злъ тро́стѧный сло́мленый се́й, на є҆гѵ́петъ ли; на́ньже а҆́ще ѡ҆пре́тсѧ мꙋ́жъ, вни́детъ въ рꙋ́кꙋ є҆гѡ̀ и҆ пронзе́тъ ю҆̀: та́кѡ фараѡ́нъ ца́рь є҆гѵ́петскїй всѣ̑мъ надѣ́ющымсѧ на́нь:
22	22
А якщо ви скажете мені: «на Господа Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники знищив Єзекія, і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі»?	и҆ а҆́ще мнѣ̀ рече́те: на гдⷭ҇а бг҃а надѣ́емсѧ: не то́й ли се́й, є҆гѡ́же и҆ ѿста́ви є҆зекі́а высѡ́каѧ є҆гѡ̀ и҆ же́ртвенники є҆гѡ̀, и҆ речѐ і҆ꙋ́дѣ и҆ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ: покло́нитесѧ пред̾ же́ртвенникомъ си́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ;
23	23
Отже, вступи в союз з господарем моїм царем Ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них?	и҆ нн҃ѣ соедини́тесѧ съ господи́номъ мои́мъ царе́мъ а҆ссѷрі́йскимъ, и҆ да́мъ тебѣ̀ двѣ̀ ты́сѧщы ко́ней, а҆́ще мо́жеши и҆мѣ́ти вса́дники на нѧ̀:
24	24
Як тобі подолати й одного вождя з найменших слуг господаря мого? І уповаєш на Єгипет заради колісниць і коней?	и҆ ка́кѡ ѿврати́ши лицѐ топа́рха є҆ди́нагѡ ѿ рабѡ́въ господи́на моегѡ̀ малѣ́йшихъ, и҆ оу҆пова́лъ є҆сѝ са́мъ на є҆гѵ́петъ, на колєсни́цы и҆ ко́ни;
25	25
Притому ж хіба я без волі Господньої пішов на місце це, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: «піди на землю цю і розори її».	и҆ нн҃ѣ оу҆̀бо є҆да̀ без̾ гдⷭ҇а взыдо́хомъ на мѣ́сто сїѐ, є҆́же потреби́ти и҆ речѐ бо гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: взы́ди на зе́млю сїю̀ и҆ потребѝ ю҆̀.
26	26
І сказав Єлиаким, син Хелкиїн, і Севна й Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні.	И҆ речѐ є҆лїакі́мъ сы́нъ хелкі́инъ и҆ сѡмна́съ и҆ і҆ѡа́съ ко раѱа́кꙋ: глаго́ли нн҃ѣ ко ѻ҆трокѡ́мъ твои̑мъ сѵ́рски, ꙗ҆́кѡ слы́шимъ мы̀, а҆ не глаго́ли къ на́мъ і҆ꙋде́йски, и҆ почто̀ глаго́леши во оу҆́шы люді́й, и҆̀же на стѣнѣ̀;
27	27
І сказав їм Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.	И҆ речѐ къ ни̑мъ раѱа́къ: є҆да̀ къ господи́нꙋ твоемꙋ̀ и҆ къ тебѣ̀ посла́ мѧ господи́нъ мо́й глаго́лати словеса̀ сїѧ̑; не къ мꙋжє́мъ ли сѣдѧ́щымъ на стѣнѣ̀, є҆́же ꙗ҆́сти и҆̀мъ гно́й сво́й и҆ пи́ти и҆̀мъ се́чь свою̀ съ ва́ми вкꙋ́пѣ;
28	28
І встав Рабсак і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського!	И҆ ста̀ раѱа́къ, и҆ возопѝ гла́сомъ вели́кимъ і҆ꙋде́йски, и҆ глаго́ла, и҆ речѐ: слы́шите словеса̀ вели́кагѡ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска:
29	29
Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може вас врятувати від руки моєї;	си́це глаго́летъ ца́рь: да не возно́ситъ ва́съ ца́рь є҆зекі́а словесы̀, поне́же не возмо́жетъ ва́съ и҆з̾ѧ́ти и҆з̾ рꙋкѝ моеѧ̀:
30	30
і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: «врятує нас Господь і не буде місто це віддане в руки царя Ассирійського».	и҆ да не ѡ҆бнаде́живаетъ ва́съ є҆зекі́а гдⷭ҇емъ, глаго́лѧ: и҆з̾има́ѧ и҆́зметъ вы̀ гдⷭ҇ь, и҆ не и҆́мать преда́тисѧ гра́дъ се́й въ рꙋцѣ̀ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска:
31	31
Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,	не послꙋ́шайте є҆зекі́и, ꙗ҆́кѡ си́це глаго́летъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй: сотвори́те со мно́ю благослове́нїе и҆ и҆зыди́те ко мнѣ̀, и҆ да пїе́тъ мꙋ́жъ ѿ вїногра́да своегѡ̀, и҆ мꙋ́жъ вкꙋ́ситъ ѿ смо́квей свои́хъ, и҆ да пїе́тъ во́дꙋ ѿ ро́ва своегѡ̀,
32	32
поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю плодів і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: «Господь врятує нас».	до́ндеже прїидꙋ̀ и҆ поимꙋ̀ вы̀ въ зе́млю (таковꙋ̀) ꙗ҆́коже землѧ̀ ва́ша, землѧ̀ пшени́цы и҆ вїна̀, и҆ хлѣ́бѡвъ и҆ вїногра́дѡвъ, землѧ̀ ма́сличинъ є҆ле́а и҆ ме́да, и҆ жи́ви бꙋ́дете и҆ не оу҆́мрете: и҆ не послꙋ́шайте є҆зекі́и, ꙗ҆́кѡ прельща́етъ вы̀, глаго́лѧ: гдⷭ҇ь ны̀ и҆зба́витъ:
33	33
Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?	є҆да̀ и҆збавлѧ́юще и҆зба́виша бо́зи ꙗ҆зы́кѡвъ кі́йждо и҆́хъ свою̀ странꙋ̀ и҆з̾ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска;
34	34
Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма, Ени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?	гдѣ̀ є҆́сть бо́гъ є҆ма́ѳа и҆ а҆рфа́да; гдѣ̀ є҆́сть бо́гъ сепфарꙋі́ма, а҆на̀ и҆ а҆ва̀; є҆да̀ и҆зба́виша самарі́ю и҆з̾ рꙋкꙋ̀ моє́ю;
35	35
Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї?	кто̀ во всѣ́хъ бозѣ́хъ земны́хъ, и҆́же и҆зба́виша зе́мли и҆ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀; и҆ ка́кѡ и҆́зметъ гдⷭ҇ь і҆ерⷭ҇ли́ма и҆з̾ рꙋкѝ моеѧ̀;
36	36
І мовчав народ і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: «не відповідайте йому».	И҆ оу҆молко́ша лю́дїе и҆ не ѿвѣща́ша є҆мꙋ̀ сло́ва, ꙗ҆́кѡ заповѣ́да и҆̀мъ ца́рь глаго́лѧ: не ѿвѣща́йте є҆мꙋ̀.
37	37
І прийшов Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар і Іоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в розідраному одягу, і переказали йому слова Рабсакові.	И҆ вни́де є҆лїакі́мъ сы́нъ хелкі́инъ строи́тель, и҆ сѡмна́съ книго́чїй, и҆ і҆ѡа́съ сы́нъ сафа́товъ воспомина́тель ко є҆зекі́и, раздра́вше ри̑зы своѧ̑, и҆ возвѣсти́ша є҆мꙋ̀ словеса̀ раѱа́кѡва.

← Глава 17

Глава 19 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт