Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 14

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава 14	Chapter 14

1	1
Цар Астиаг приклався до батьків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його.	And king Astyages was gathered to his fathers, and Cyrus of Persia received his kingdom.
2	2
І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його.	And Daniel conversed with the king, and was honoured above all his friends.
3	3
Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір.	Now the Babylonians had an idol, called Bel, and there were spent upon him every day twelve great measures of fine flour, and forty sheep, and six vessels of wine.
4	4
Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу?	And the king worshipped it, and went daily to adore it: but Daniel worshipped his own God. And the king said unto him, Why dost not thou worship Bel?
5	5
Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю.	Who answered and said, Because I may not worship idols made with hands, but the living God, who hath created the heaven and the earth, and hath sovereignty over all flesh.
6	6
Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня?	Then said the king unto him, Thinkest thou not that Bel is a living god? seest thou not how much he eateth and drinketh every day?
7	7
Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив.	Then Daniel smiled, and said, O king, be not deceived: for this is but clay within, and brass without, and did never eat or drink any thing.
8	8
Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: якщо ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете.	So the king was wroth, and called for his priests, and said unto them, If ye tell me not who this is that devoureth these expences, ye shall die.
9	9
Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Вила. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм.	But if ye can certify me that Bel devoureth them, then Daniel shall die: for he hath spoken blasphemy against Bel. And Daniel said unto the king, Let it be according to thy word.
10	10
Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей.	Now the priests of Bel were threescore and ten, beside their wives and children. And the king went with Daniel into the temple of Bel.
11	11
І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм.	So Bel's priests said, Lo, we go out: but thou, O king, set on the meat, and make ready the wine, and shut the door fast, and seal it with thine own signet;
12	12
І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас.	and to-morrow when thou comest in, if thou findest not that Bel hath eaten up all, we will suffer death: or else Daniel, that speaketh falsely against us.
13	13
Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це.	And they little regarded it: for under the table they had made a privy entrance, whereby they entered in continually, and consumed those things.
14	14
Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли.	So when they were gone forth, the king set meats before Bel. Now Daniel had commanded his servants to bring ashes, and those they strewed throughout all the temple in the presence of the king alone: then went they out, and shut the door, and sealed it with the king's signet, and so departed.
15	15
Жерці ж, за звичаєм своїм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили.	Now in the night came the priests with their wives and children, as they were wont to do, and did eat and drink up all.
16	16
На другий день цар встав рано і Даниїл з ним,	In the morning betime the king arose, and Daniel with him.
17	17
і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, царю.	And the king said, Daniel, are the seals whole? And he said, Yea, O king, they be whole.
18	18
І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, викликнув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі!	And as soon as he had opened the door, the king looked upon the table, and cried with a loud voice, Great art thou, O Bel, and with thee is no deceit at all.
19	19
Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди.	Then laughed Daniel, and held the king that he should not go in, and said, Behold now the pavement, and mark well whose footsteps are these.
20	20
Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.	And the king said, I see the footsteps of men, women, and children. And then the king was angry,
21	21
І, розгнівавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі.	and took the priests with their wives and children, who shewed him the private doors, where they came in, and consumed such things as were upon the table.
22	22
Тоді цар повелів умертвити їх і віддав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.	Therefore the king slew them, and delivered Bel into Daniel's power, who destroyed him and his temple.
23	23
Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його.	And in that same place there was a great dragon, which they of Babylon worshipped.
24	24
І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати, що цей бог не живий; і отже, поклонися йому.	And the king said unto Daniel, Wilt thou also say that this is of brass? lo, he liveth, he eateth and drinketh; thou canst not say that he is no living god: therefore worship him.
25	25
Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий.	Then said Daniel unto the king, I will worship the Lord my God: for he is the living God.
26	26
Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умертвлю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі.	But give me leave, O king, and I shall slay this dragon without sword or staff. The king said, I give thee leave.
27	27
Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробивши з цього клубок, кинув його у пащу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині!	Then Daniel took pitch, and fat, and hair, and did seethe them together, and made lumps thereof: this he put in the dragon's mouth, and so the dragon burst in sunder: and Daniel said, Lo, these are the gods ye worship.
28	28
Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців,	When they of Babylon heard that, they took great indignation, and conspired against the king, saying, The king is become a Jew, and he hath destroyed Bel, he hath slain the dragon, and put the priests to death.
29	29
і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій.	So they came to the king, and said, Deliver us Daniel, or else we will destroy thee and thine house.
30	30
І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла,	Now when the king saw that they pressed him sore, being constrained, he delivered Daniel unto them;
31	31
вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів.	who cast him into the lions' den: where he was six days.
32	32
У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.	And in the den there were seven lions, and they had given them every day two carcases, and two sheep: which then were not given to them, to the intent they might devour Daniel.
33	33
Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям.	Now there was in Jewry a prophet, called Habbacuc, who had made pottage, and had broken bread in a bowl, and was going into the field, for to bring it to the reapers.
34	34
Але ангел Господній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий.	But the angel of the Lord said unto Habbacuc, Go, carry the dinner that thou hast into Babylon unto Daniel, who is in the lions' den.
35	35
Аввакум сказав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю.	And Habbacuc said, Lord, I never saw Babylon; neither do I know where the den is.
36	36
Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого.	Then the angel of the Lord took him by the crown, and bare him by the hair of his head, and through the vehemency of his spirit set him in Babylon over the den.
37	37
І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі.	And Habbacuc cried, saying, O Daniel, Daniel, take the dinner which God hath sent thee.
38	38
Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе.	And Daniel said, Thou hast remembered me, O God: neither hast thou forsaken them that seek thee and love thee.
39	39
І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.	So Daniel arose, and did eat: and the angel of the Lord set Habbacuc in his own place again immediately.
40	40
У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Даниїл сидів.	Upon the seventh day the king went to bewail Daniel: and when he came to the den, he looked in, and, behold, Daniel was sitting.
41	41
І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе!	Then cried the king with a loud voice, saying, Great art thou, O Lord God of Daniel, and there is none other beside thee.
42	42
І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його.	And he drew him out, and cast those that were the cause of his destruction into the den: and they were devoured in a moment before his face.

← Глава 13

Книга пророка Осiї →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт