Глава 1
|
Главa №
|
|
|
0
|
0
|
[У другий рік царювання Артаксеркса великого, у перший день місяця Нісана, бачив сон Мардохей, син Іаїрів, Семеїв, Кисеїв, з коліна Веніамінового, юдеянин, що жив у місті Сузах, муж великий, який служив при царському палаці. Він був із полонених, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, взяв у полон з Єрусалима з Ієхонією, царем Юдейським. Сон же його такий: ось жахливий шум, грім і землетрус і сум’яття на землі; і ось, вийшли два великих змії, готові битися один з одним; і великим було виття їх, і після виття їх усі народи приготувалися до війни, щоб уразити народ праведних; і ось – день темряви і мороку, скорбота і гноблення, страждання і сум’яття велике на землі; і збентежився весь народ праведних, побоюючись біди собі, й приготувалися вони до загибелі і стали взивати до Господа; від крику їхнього з’явилася, ніби від малого джерела, велика ріка з великою водою; і засяяло світло і сонце, і піднеслися смиренні і знищили марнославних. – Мардохей, пробудившись після цього сновидіння, яке зображало, що́ Бог хотів зробити, тримав цей сон у серці і бажав зрозуміти його у всіх частинах його, до ночі. І перебував Мардохей у палаці разом з Гавафою і Фаррою, двома царськими євнухами, які оберігали палац, і почув розмови їхні і розвідав наміри їхні і дізнався, що вони готуються накласти руки на царя Артаксеркса, і доніс про них царю; а цар катував цих двох євнухів, і, коли вони зізналися, були страчені. Цар записав цю подію в пам’яті, і Мардохей записав цю подію. І наказав цар Мардохею служити в палаці і дав йому подарунки за це. При царі ж був тоді вельможний Аман, син Амадафів, вугеянин, і намагався він заподіяти зло Мардохею і народу його за двох євнухів царських.]
|
Въ лёто втор0е цaрства ґртаxeрxа вели1кагw, въ пeрвый дeнь мцcа нісaна, с0нъ ви1дЁ мардохeй сhнъ їаjровъ, семeевъ, кісeевъ, t плeмене веніамjнz, человёкъ їудeанинъ, њбитazй въ сyсэхъ грaдэ, человёкъ вели1къ, служA во дворЁ царeвэ: бё же t плэнeнныхъ, и5хже плэни2 навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій t їеrли1ма, со їехонjею царeмъ їудeйскимъ. И# сицево2 є3гw2 с0ніе: и3 сE, глaсъ ўжaсный, гр0ми и3 трyсъ и3 смzтeніе на земли2: и3 сE, двA ѕм‡а вели6ка произыд0ста, готHва џба междY соб0ю брaтисz, и3 бhсть глaсъ и4хъ вели1къ, и3 глaсомъ и4хъ ўгот0васz всsкъ kзhкъ на брaнь, да и3стребsтъ kзhкъ првdныхъ: и3 сE, дeнь тмh и3 мрaка, ск0рбь и3 тэснотA, и3 њѕлоблeніе и3 смzтeніе вeліе на земли2, и3 возмути1сz всsкъ kзhкъ првdнъ, боsщесz ѕл0бы и4хъ, и3 ўгот0вашасz на поги1бель, и3 возопи1ша ко гDу: t в0плz же и4хъ бhсть ѓки t мaлагw и3ст0чника рэкA вeліz, водA мн0га: и3 свётъ и3 с0лнце возсіS, и3 смирeнніи вознес0шасz и3 поzд0ша слaвныхъ. И# возбнyвъ мардохeй ви1дэвый с0ніе сіE, и3 є4же бGъ восхотЁ сотвори1ти, содержaше с0ніе сіE въ сeрдцы, и3 во всsцэмъ словеси2 хотsше разумэти є5 дaже до н0щи. И# пребывaше мардохeй во дворЁ со гавafомъ и3 faрромъ двэмA є3vнyхома царeвыма, и5же стрежaста дв0ръ: и3 слhша разглагHлствіz и4хъ, и3 совёты и4хъ и3сиытA, и3 разумЁ, ћкw гот0вzтъ рyцэ свои2 возложи1ти на царS ґртаxeрxа: и3 сказA царю2 њ ни1хъ. И# и3спытA цaрь двY є3vн{ху своє1ю, и3 и3сповBдавша повBшена бhста. И# написA цaрь словесA сі‰ на пaмzть, и3 мардохeй написA њ словесёхъ си1хъ. И# повелЁ цaрь мардохeю служи1ти во дворЁ и3 дадE є3мY дaры за сіE. И# бЁ ґмaнъ ґмадafовъ вугeанинъ слaвенъ пред8 царeмъ и3 восхотЁ њѕл0бити мардохeа и3 людjй є3гw2 двY рaди є3vн{ху царє1ву.
|
1
|
1
|
І було [після цього] у дні Артаксеркса, — цей Артаксеркс царював над ста двадцятьма сімома областями від Індії і до Ефіопії, —
|
И# бhсть по словесёхъ си1хъ во днeхъ ґртаxeрxа: сeй ґртаxрxъ t їндjи њбладaше сто2 двaдесzть седмію2 странaми (дaже до є3fі0піи):
|
2
|
2
|
у той час, як цар Артаксеркс сів на царський престіл свій, що в Сузах, місті престольному,
|
во дни6 же ты6z, є3гдA сёде на прест0лэ цaрь ґртаxeрxъ въ сyсэхъ грaдэ,
|
3
|
3
|
у третій рік свого царювання він зробив бенкет для всіх князів своїх і для службовців при ньому, для головних начальників війська перського і мідійського і для правителів областей своїх,
|
въ трeтіе лёто цaрства своегw2, сотвори2 пи1ръ другHмъ и3 пр0чымъ kзhкwмъ, и3 пє1рсскимъ и3 ми6дскимъ сл†внымъ, и3 нач†лнымъ сатрaиwмъ,
|
4
|
4
|
показуючи велике багатство царства свого і особливий блиск величі своєї протягом багатьох днів, ста вісімдесяти днів.
|
и3 по си1хъ, є3гдA показA и5мъ богaтство цaрства своегw2 и3 слaву весeліz своегw2, во сто2 џсмьдесzтъ днjй.
|
5
|
5
|
Після закінчення цих днів, зробив цар для народу свого, який знаходився у престольному місті Сузах, від великого до малого, бенкет семиденний у садовому дворі царського дому.
|
И# є3гдA и3сп0лнишасz днjе пи1ра, сотвори2 цaрь пи1ршество kзhкwмъ њбрётшымсz во грaдэ (сyсэхъ) на днjй шeсть во дворЁ д0му царeва,
|
6
|
6
|
Білі, бавовняні, і яхонтового кольору вовняні тканини, прикріплені висонними і пурпуровими шнурами, висіли на срібних кільцях і мармурових стовпах.
|
ўкрaшеннэмъ вmсс0нными и3 зелeиыми завёсами, простeртыми на ќжахъ вmсс0нныхъ и3 червлени1чныхъ, на к0лцахъ златhхъ и3 срeбрzныхъ, на столпёхъ мрaморныхъ и3 кaменныхъ:
|
7
|
7
|
Золоті і срібні ложа були на помості, вистеленому каменями зеленого кольору і мармуром, і перламутром, і каменями чорного кольору.
|
лHжа зл†та и3 срє1брzна, на пом0стэ кaмене смарaгдова, и3 піннjнска и3 парjнска мрaмора, и3 плащани6цы пестротaми разли1чными разцвёчєны, w4крестъ шипцы2 разсёzни:
|
8
|
8
|
Напої подавалися у золотих сосудах і сосудах різноманітних, ціною в тридцять тисяч талантів; і вина царського було безліч, за багатством царя. Пиття йшло чинно, ніхто не примушував, тому що цар дав такий наказ усім управителям у його домі, щоб робили з волі кожного.
|
сосyди злaти и3 срeбрzни, и3 чaша ґнfрaxа (кaмене) предложeннаz, цэн0ю тал†нтъ три1десzть тhсzщъ: віно2 мн0го и3 слaдко, є4же сaмъ цaрь піsше: питіe же сіE не по ўстaвленному зак0ну бhсть, тaкw бо восхотЁ цaрь и3 заповёда їкон0мwмъ сотвори1ти в0лю свою2 и3 мужeй.
|
9
|
9
|
І цариця Астинь зробила також бенкет для жінок у царському домі царя Артаксеркса.
|
И# ґстjнь цари1ца сотвори2 пи1ръ женaмъ въ домY царeвэ, и3дёже цaрь ґртаxeрxъ.
|
10
|
10
|
У сьомий день, коли розвеселилося серце царя від вина, він сказав Мегуману, Бизфі, Харбоні, Бигфі й Авагфі, Зефару і Каркасу — семи євнухам, які прислуговували перед лицем царя Артаксеркса,
|
Въ дeнь же седмhй развесели1всz цaрь, речE ґмaну и3 вазaну, и3 faррэ и3 варaзу, и3 заfолfaну и3 ґватaзу и3 fарaву, седми1мъ є3vнyхwмъ, и5же служaху пред8 царeмъ ґртаxeрxомъ,
|
11
|
11
|
щоб вони привели царицю Астинь перед лице царя у вінці царському для того, щоб показати народам і князям красу її; тому що вона була дуже красива.
|
привести2 (ґстjнь) цари1цу пред8 нег0, є4же воцари1ти ю5 и3 возложи1ти на ню2 вэнeцъ цaрскій и3 показaти ю5 всBмъ начaлствующымъ и3 kзhкwмъ красотY є3S, занE прекрaсна бЁ.
|
12
|
12
|
Але цариця Астинь не захотіла прийти за наказом царя, оголошеним через євнухів.
|
И# не послyша є3гw2 ґстjнь цари1ца пріити2 со є3vн{хи.
|
13
|
13
|
І розгнівався цар сильно, і лють його запалала в ньому. І сказав цар мудрецям, які знають минулі часи, — бо справи царя робилися перед усіма, хто знає закон і права, —
|
И# њпечaлисz цaрь, и3 разгнёвасz, и3 речE бли6жнимъ свои6мъ: си1це речE ґстjнь: сотвори1те u5бо њ сeмъ зак0нъ и3 сyдъ.
|
14
|
14
|
наближеними ж до нього тоді були: Каршена, Шефар, Адмафа, Фарсис, Мерес, Марсена, Мемухан — сім князів перських і мідійських, які могли бачити лице царя і сиділи першими в царстві:
|
И# приступи1ша къ немY ґркесeй и3 сарсоfeй и3 малисеaръ, нач†лницы пeрсстіи и3 ми1дстіи, и5же бли1з8 царS, пeрвіи сэдsщіи при цари2,
|
15
|
15
|
як учинити за законом з царицею Астинь за те, що вона не зробила за словом царя Артаксеркса, оголошеним через євнухів?
|
и3 возвэсти1ша є3мY по зак0нwмъ, кaкw подобaетъ сотвори1ти цари1цэ ґстjни, ћкw не сотвори2 повелённыхъ t царS чрез8 є3vнyхи.
|
16
|
16
|
І сказав Мемухан перед лицем царя і князів: не перед царем одним винна цариця Астинь, а перед усіма князями і перед усіма народами, які по всіх областях царя Артаксеркса;
|
И# речE мухeй ко царю2 и3 къ болsрwмъ: не царS є3ди1наго њби1дэ ґстjнь цари1ца, но и3 вс‰ кн‰зи и3 начaлники царє1вы,
|
17
|
17
|
тому що вчинок цариці дійде до всіх дружин, і вони будуть зневажати чоловіків своїх і говорити: цар Артаксеркс повелів привести царицю Астинь перед лице своє, а вона не пішла.
|
и4бо повёда и3мъ словесA цари1цы, и3 кaкw противоречE царю2:
|
18
|
18
|
Тепер княгині перські і мідійські, які почують про вчинок цариці, будуть те саме говорити всім князям царя; і зневаги і засмучення буде достатньо.
|
ћкоже ўбw проти1внw речE царю2 ґртаxeрxу, си1це и3 днeсь госпwжи2 жєны2 пр0чыz кнzзeй пeрсскихъ и3 ми1дскихъ, ўслhшавшz царю2 речє1ннаz t неS, дерзнyтъ тaкожде безчeствовати мужeи свои1хъ:
|
19
|
19
|
Якщо благоугодно царю, нехай вийде від нього царська постанова і впишеться у закони перські та мідійські і не скасовується, про те, що Астинь не буде входити перед лице царя Артаксеркса, а царське достоїнство її цар передасть іншій, яка краща за неї.
|
ѓще u5бо ўг0дно царю2, да повели1тъ цaрскимъ повелёніемъ, и3 да напи1шетсz по зак0нwмъ ми6дскимъ и3 пє1рсскимъ, и3 и4накw да не бyдетъ, нижE да вни1детъ ктомY цари1ца къ немY, и3 цaрство є3S да предaстъ цaрь женЁ лyчшей є3S:
|
20
|
20
|
Коли почують про цю постанову царя, яка розійдеться по всьому царству його, яке воно не велике, тоді всі дружини будуть шанувати чоловіків своїх, від великого до малого.
|
и3 да бyдетъ ўслышанъ зак0нъ, и4же t царS, є3г0же сотвори1тъ во цaрствіи своeмъ, и3 си1це вс‰ жєны2 возложaтъ чeсть на мyжы сво‰ t богaта дaже до ўб0га.
|
21
|
21
|
І вгодне було слово це в очах царя і князів; і зробив цар за словом Мемухана.
|
И# ўг0дно бhсть сл0во пред8 царeмъ и3 нач†лники, и3 сотвори2 цaрь, ћкоже речE є3мY мухeй,
|
22
|
22
|
І послав у всі області царя листи, написані у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, щоб усякий чоловік був господарем у домі своєму, і щоб це було оголошено кожному його природною мовою.
|
и3 послA цaрь кни6ги во всE цaрство по странaмъ по љзhку и4хъ, да бyдетъ стрaхъ и5мъ въ жили1щихъ и4хъ.
|