|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Коли Мардохей дізнався про все, що робилося, роздер одяг свій і надяг на себе веретище і посипав попіл, і вийшов на середину міста і взивав із воланням великим і гірким: [знищується народ ні в чому не винний!] | Мардохeй же разумёвъ замышлsемое, раздрA ри6зы сво‰ и3 њблечeсz во врeтище и3 посhпасz пeпеломъ: и3 скочи1въ въ прострaнную ќлицу грaда, возопи2 в0племъ вели1кимъ и3 г0рькимъ: взимaетсz р0дъ ничт0же преступи1вый. |
|
2
|
2
|
| І дійшов до царських воріт [і зупинився,] тому що не можна було входити в царські ворота у веретищі [і з попелом]. | И# пріи1де дaже до врaтъ царeвыхъ и3 стA: не лёть бо бЁ є3мY вни1ти во дв0ръ во врeтище њблечeну и3 пeпеломъ њсhпану сyщу. |
|
3
|
3
|
| Також і в усякій області і місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, було велике нарікання серед юдеїв, і піст, і плач, і волання; веретище і попіл служили постіллю для багатьох. | И# во всsцэй странЁ, и3дёже покaзовахусz пис†ніz (царє1ва), в0пль бЁ и3 плaчь и3 рыдaніе превeліе їудewмъ, врeтище и3 пeпелъ постилaху себЁ. |
|
4
|
4
|
| І прийшли служниці Есфирі та євнухи її і розповіли їй, і сильно стривожилася цариця. І послала одяг, щоб Мардохей надяг його і зняв з себе веретище своє. Але він не прийняв. | И# внид0ща рабы6ни и3 є3vнyси цари6цыны и3 возвэсти1ша є4й. И# смzтeсz ўслhшавши бhвшее: и3 послA ри6зы њблещи2 мардохeа и3 снsти врeтище є3гw2. И# не послyша. |
|
5
|
5
|
| Тоді покликала Есфир Гафаха, одного з євнухів царя, якого він приставив до неї, і послала його до Мардохея довідатися: що це і від чого це? | Е#сfи1рь же призвA ґхраfeа скопцA своего2, предстоsщаго є4й, |
|
6
|
6
|
| І пішов Гафах до Мардохея на міську площу, що перед царськими воротами. | и3 послA є3го2 ўвёдати t мардохeа и4стину. |
|
7
|
7
|
| І розповів йому Мардохей про усе, що з ним трапилося, і про визначене число срібла, яке обіцяв Аман відважити у скарбницю царську за юдеїв, щоб знищити їх; | Мардохeй же сказA є3мY бhвшее, и3 њбэщaніе, є4же њбэшA ґмaнъ царю2 въ сокр0вищный д0мъ (положи1ти) десsть тысsщъ тал†нтъ сребрA, да погуби1тъ їудє1й: |
|
8
|
8
|
| і вручив йому список з указу, оприлюдненого в Сузах, про знищення їх, щоб показати Есфирі і дати їй знати про все; притім наказав їй, щоб вона пішла до царя і благала його про помилування і просила його за народ свій, [згадавши дні смирення свого, коли вона виховувалася під рукою моєю, тому що Аман, другий після царя, засудив нас на смерть, і щоб воззвала до Господа і сказала про нас царю, нехай визволить нас від смерти]. | и3 списaніе (повелёніz) и3здaннагw въ сyсэхъ (грaдэ) на погублeніе и4хъ дадE є3мY, да покaжетъ є3сfи1ри: и3 речE є3мY, заповёдати є4й и3ти2 моли1ти царS и3 проси1ти є3го2 њ лю1дехъ, поминaюши дни6 смирeніz твоегw2, кaкw воспитaна є3си2 въ руцЁ моeй, занE ґмaнъ вторhй по цари2 глаг0ла проти1ву нaмъ на смeрть: призови2 гDа и3 глаг0ли царю2 њ нaсъ, да и3збaвитъ нaсъ t смeрти. |
|
9
|
9
|
| І прийшов Гафах і переказав Есфирі слова Мардохея. | Вшeдъ же ґхраfeй, повёда є3сfи1ри вс‰ глаг0лы сі‰. |
|
10
|
10
|
| І сказала Есфир Гафаху і послала його сказати Мардохею: | И# речE є3сfи1рь ко ґхраfeю: и3ди2 къ мардохeю и3 рцы2: |
|
11
|
11
|
| усі службовці при царі і народи в областях царських знають, що всякому, і чоловіку і жінці, хто увійде до царя у внутрішній двір, не будучи покликаним, один суд — смерть; тільки той, до кого простягне цар свій золотий скіпетр, залишиться живий. А мене не кличе цар ось уже тридцять днів. | понeже вси2 kзhцы цaрствіz вёдzтъ, ћкw всsкъ мyжъ и3ли2 женA, и4же ѓще вни1детъ ко царвeи во внyтренній д0мъ не при1званъ, нёсть є3мY спасeніz, т0чію къ немyже ѓще прострeтъ цaрь златhй жeзлъ, сей спасeнъ бyдетъ: ѓзъ же нёсмь званA внити ко царю2 сE ўжE три1десzть днjй. |
|
12
|
12
|
| І переказали Мардохею слова Есфирі. | И# возвэсти2 ґхраfeй мардохeю вс‰ глаг0лы є3сfи6рины. |
|
13
|
13
|
| І сказав Мардохей у відповідь Есфирі: не думай, що ти одна з усіх юдеїв врятуєшся у домі царському. | И# речE мардохeй ко ґхраfeю: и3ди2 и3 рцы2 є4й: є3сfи1ре, да не речeши въ себЁ, ћкw ты2 є3ди1на спасeшисz во цaрствіи пaче всёхъ їудє1й: |
|
14
|
14
|
| Якщо ти промовчиш у цей час, то свобода і визволення прийде для юдеїв з іншого місця, а ти і дім батька твого загинете. І хто знає, чи не для такого часу ти і досягла достоїнства царського? | занE ѓще преслyшаеши въ сіE врeмz, tи1нуду п0мощь и3 покр0въ бyдетъ їудewмъ, тh же и3 д0мъ nтцA твоегw2 поги1бнете: и3 кто2 вёсть, ѓще на сіE врeмz воцари1ласz є3си2; |
|
15
|
15
|
| І сказала Есфир у відповідь Мардохею: | И# послA є3сfи1рь пришeдшаго къ нeй ко мардохeю, глаг0лющи: |
|
16
|
16
|
| піди, збери всіх юдеїв, які знаходяться у Сузах, і постіться заради мене, і не їжте і не пийте три дні, ні вдень, ні вночі, і я зі служницями моїми буду також поститися і потім піду до царя, хоча це проти закону, і якщо загинути — загину. | Шeдъ собери2 їудє1и и5же въ сyсэхъ, и3 пости1тесz њ мнЁ, и3 не kди1те нижE пjйте три2 дни6 дeнь и3 н0щь: ѓзъ же и3 служє1бницы мо‰ (тaкожде) не и4мамы ћсти: и3 тогдA вни1ду ко царю2 кромЁ зак0на, ѓще и3 поги1бнути ми2 приключи1тсz. |
|
17
|
17
|
| І пішов Мардохей і зробив, як наказала йому Есфир. [І молився він Господу, згадуючи всі діла Господні, і говорив: Господи, Господи, Царю, Вседержителю! Все у Твоїй владі, і немає того, хто противився б Тобі, коли Ти захочеш спасти Ізраїля; Ти створив небо і землю і усе дивне у піднебесній; Ти — Господь усіх, і немає такого, хто противився б Тобі, Господу. Ти знаєш усе; Ти знаєш, Господи, що не для образи і не з гордощів і не з марнославства я робив це, що не поклонявся марнославному Аману, бо я охоче став би цілувати сліди ніг його для спасіння Ізраїля; але я робив це для того, щоб не віддавати слави людині вище слави Божої і не поклонятися нікому, крім Тебе, Господа мого, і я не стану робити цього з гордости. І нині, Господи Боже, Царю, Боже Авраамів, пощади народ Твій; бо замишляють нам загибель і хочуть знищити одвічне насліддя Твоє; не знехтуй надбання Твого, яке Ти визволив для Себе з землі Єгипетської; почуй молитву мою й змилосердься над насліддям Твоїм і зміни нарікання наше на радість, щоб ми, живучи, оспівували ім’я Твоє, Господи, і не погуби вуст, які прославляють Тебе, Господи. І всі ізраїльтяни взивали всіма силами своїми, тому що смерть їхня була перед очима їхніми. І цариця Есфир прибігла до Господа, обійнята смертним горем, і, знявши одяг слави своєї, одягнулася в одяг скорботи і нарікання, і, замість багатокоштовних мастей, попелом і порохом посипала голову свою, і дуже виснажила тіло своє, і всяке місце, що прикрашається у веселощах її, покрила розпущеним волоссям своїм, і молилася Господу Богу Ізраїлевому, говорячи: Господи мій! Ти один Цар наш; допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе; бо біда моя біля мене. Я чула, Господи, від батька мого, у рідному коліні моєму, що Ти, Господи, обрав Собі Ізраїля з усіх народів і батьків наших з усіх предків їх у насліддя вічне, і зробив для них те, про що говорив їм. І нині ми згрішили перед Тобою, і Ти віддав нас у руки ворогів наших за те, що ми славили богів їхніх: праведний Ти, Господи! А нині вони не задовольнилися гірким рабством нашим, але поклали руки свої в руки ідолів своїх, щоб відкинути заповідь уст Твоїх, і знищити насліддя Твоє, і закрити вуста тих, що оспівують Тебе, і погасити славу храму Твого і жертовника Твого, і відкрити вуста народів для прославляння марних богів, і царю плотському величатися повік. Не віддай, Господи, скіпетра Твого богам неіснуючим, і нехай не радіють падінню нашому, але оберни задум їх на них самих: наклепника проти нас віддай на ганьбу. Пом’яни, Господи, яви Себе нам у час скорботи нашої і дай мені мужність. Царю богів і Владико усякого начальства! даруй устам моїм слово благоприємне перед цим левом і наповни серце його ненавистю до того, хто переслідує нас, на загибель йому й однодумцям його; нас же визволи рукою Твоєю і допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе, Господи. Ти маєш відання всього і знаєш, що я ненавиджу славу беззаконних і гребую постіллю необрізаних і всякого іноплемінника; Ти знаєш необхідність мою, що я гребую знаком гордости моєї, який буває на голові моїй у дні появи моєї, гребую ним, як одягом, оскверненим кров’ю, і не ношу його у дні самотности моєї. І не споживала раба Твоя від трапези Амана і не дорожила бенкетом царським, і не пила вина ідоложертовного, і не веселилася раба Твоя з дня переміни долі моєї донині, крім як щодо Тебе, Господи Боже Авраамів. Боже, що маєш силу над усіма! почуй голос безнадійних, і спаси нас від руки зловмисників, і визволи мене від страху мого.] | И# шeдъ мардохeй сотвори2, є3ли6ка заповёда є3мY є3сfи1рь, и3 помоли1сz гDеви поминaz вс‰ дэлA гDнz и3 речE: гDи, гDи цRю2 вседержи1телю, ћкw во влaсти твоeй сіE всE є4сть, и3 нёсть противомyдрствуzй тебЁ, внегдA восх0щеши спcти2 ї}лz: ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2 нeбо и3 зeмлю и3 всE ўдивлsемое въ поднебeснэй и3 гDь є3си2 всёхъ, и3 нёсть, и4же воспроти1витсz тебЁ гDеви: ты2 вс‰ вёси, ты2 знaеши, гDи, ћкw не въ ўкори1знэ ни въ г0рдости, нижE во тщелaвіи сотвори1хъ сіE, є4же не покланsтисz прег0рдому ґмaну, понeже благоволи1мъ бhхъ лобзaти и3 слэды2 н0гъ є3гw2 спасeніz рaди ї}лева, но сіE сотвори1хъ, да не воздaмъ слaвы человёку пaче слaвы б9z, и3 не поклоню1сz ни комyже, кромЁ тебє2 гDа моегw2, и3 не сотворю2 сі‰ въ гордости: и3 нн7э, гDи б9е, цRю2, б9е ґвраaмовъ, пощади2 лю1ди тво‰, ћкw назирaютъ нaмъ въ поги1бель и3 вожделёша погуби1ти є4же и3з8 начaла наслёбдіе твоE: не прeзри досто‰ніz твоегw2, є4же и3збaвилъ є3си2 тебЁ t земли2 є3гЂпетскіz: ўслhши моли1тву мою2, и3 ўмлcрдисz над8 жрeбіемъ твои1мъ, и3 њбрати2 рыдaніе нaше въ весeліе, да живyще восхвали1мъ и4мz твоe, гDи, и3 не погуби2 ќстъ восхвалsющихъ тS, гDи. И# вeсь ї}ль возопи2 t крёпости своеS, ћкw смeрть и4хъ пред8 nчи1ма и4хъ: и3 є3сfи1рь цари1ца притечE ко гDу въ п0двизэ смeрти њбдержи1ма, и3 снeмши ри6зы слaвы своеS, њблечeсz въ ри6зы тэсноты2 и3 плaча, и3 вмёстw многоцённыхъ мaстей и3 благов0нныхъ пeпеломъ и3 гн0емъ посhпа главY свою2, и3 пл0ть свою2 смири2 ѕэлw2, и3 к0ждо мёсто ўкрашeніz весeліz своегw2 и3сп0лни растeрзанными власы6 свои1ми, и3 молsшесz гDу бGу їилеву и3 речE: гDи м0й, цRю2 нaшъ, ты2 є3си2 є3ди1нъ, помози2 ми2 є3ди1ный и3 не и3мёющей п0мощи рaзвэ тебє2, ћкw бэдA моS въ руцЁ моeй: ѓзъ слhшахъ, гDи, t nтцA моегw2 въ плeмени nтeчества моегw2, ћкw ты2 гDи, пріsлъ є3си2 ї}лz t всёхъ kзы6къ и3 nтцы2 нaшz t всёхъ прaoтєцъ и4хъ въ наслёдме вёчное, и3 сотвори1лъ є3си2 и5мъ, є3ли6ка гlалъ є3си2: и3 нн7э согрэши1хомъ пред8 тоб0ю, и3 прeдалъ є3си2 нaсъ въ рyки вр†гъ нaшихъ, занeже слaвихомъ б0ги и4хъ: првdнъ є3си2, гDи: и3 нн7э не дов0лни бhша горeстію раб0ты нaшеz, но положи1ша рyки сво‰ на рyки јдwлъ свои1хъ, и3ст0ргнути зaповэдь ўстъ твои1хъ и3 погуби1ти наслёдіе твоE, и3 загради1ти ўстA хвaлzщихъ тS и3 ўгаси1ти слaву хрaма твоегw2 и3 nлтарS твоегw2, и3 tвeрзти ўстA kзhкwмъ во ўгождє1ніz сyетныхъ и3 ўдиви1тисz царeви плотск0му во вёки: не предaждь, гDи, ски1птра твоегw2 си6мъ, и5же не сyть, и3 да не посмэю1тсz въ падeніи нaшемъ, но њбрати2 совётъ и4хъ на нS, начeншаго же на нaсъ въ при1тчу положи2: помzни2, гDи, познaнъ бyди во времz ск0рби нaшеz и3 менE спод0би дерзновeніz: цRю2 богHвъ и3 всsкагw начaлства содержи1телю, дaждь сл0во благоуг0дно во ўстA мо‰ пред8 льв0мъ, и3 премэни2 сeрдце є3гw2 въ ненави1дэніе вою1ющагw ны2, во и3стреблeніе є3гw2 и3 съ ни1мъ совётующихъ: нaсъ же и3зми2 рук0ю твоeю и3 помози1 ми є3ди1нэй и3 не и3мёющей ни когHже, т0кмw тебE, гDи: всёхъ рaзумъ и4маши и3 вёси, ћкw возненави1дэхъ слaву беззак0нныхъ и3 гнушaюсz л0жа неwбрёзанныхъ и3 всsкагw и3ноплемeнника: ты2 вёси нyжду мою2, ћкw гнушaюсz знaменіz г0рдости моеS, є4же є4сть на главЁ моeй во днeхъ видёніz моегw2, гнушaюсz є3гw2, ћкw рyбищъ њсквернeнныхъ, и3 не ношY є3гw2 въ дeнь молчaніz моегw2: и3 не kдE рабA твоS t трапeзы ґмaновы, и3 не прославлsхъ пи1ра царeва, нижE піsхъ віно2 трeбищъ (јдwлскихъ): и3 не возвесели1сz рабA твоS t днE премёненіz моегw2 дaже донн7э, т0чію њ тебЁ, гDи б9е ґвраaмовъ: б9е, могjй над8 всёми, ўслhши глaсъ безнадeжныхъ, и3 и3збaви нaсъ t руки2 лукaвнующихъ и3 и3зми1 мz t стрaха моегw2. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
