Глава 7
|
Главa з7
|
1
|
1
|
І прийшов цар з Аманом бенкетувати в Есфирі цариці. | Вни1де же цaрь и3 ґмaнъ пировaти со цари1цею. |
2
|
2
|
І сказав цар Есфирі також і в цей другий день під час бенкету: яке бажання твоє, царице Есфир? воно буде задоволене; і яке прохання твоє? хоча б до половини царства, воно буде виконане. | И# речE цaрь є4сfи1ри во вторhй дeнь на пирY: чт0 є3сть, є3сfи1ре цари1це; и3 что2 прошeніе твоE; и3 что2 молeніе твоE; и3 бyдетъ тебЁ до полуцaрствіz моегw2. |
3
|
3
|
І відповіла цариця Есфир і сказала: якщо я знайшла благовоління в очах твоїх, царю, і якщо царю благоугодно, то нехай будуть даровані мені життя моє, за бажанням моїм, і народ мій, на прохання моє! | И# tвэщaвши (є3сfи1рь цари1ца) речE: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, царю2, да дaстсz душA моS прошeнію моемY и3 лю1діе мои2 молeнію моемY: |
4
|
4
|
Бо продані ми, я і народ мій, на знищення, вбивство і загибель. Якби ми продані були у раби і рабині, я мовчала б, хоча ворог не винагородив би збитку царя. | пр0дани бо є3смы2, ѓзъ же и3 лю1діе мои2, на поги1бель и3 расхищeніе и3 въ раб0ту, мh же и3 ч†да н†ша въ рабы6 и3 рабы6ни, и3 небрег0хъ: нёсть бо дост0инъ клеветни1къ дворA царeва. |
5
|
5
|
І відповів цар Артаксеркс і сказав цариці Есфирі: хто це такий, і де той, який наважився у серці своєму зробити так? | И# речE цaрь: кто2 є4сть сeй, и4же дерзнY сотвори1ти вeщь сію2; |
6
|
6
|
І сказала Есфир: ворог і супротивник — цей злобний Аман! І Аман затремтів перед царем і царицею. | И# речE є3сfи1рь: человёкъ врaгъ, ґмaнъ лукaвый сeй. Ґмaнъ же смzтeсz t царS и3 цари1цы. |
7
|
7
|
І цар встав у гніві своєму з бенкету і пішов у сад при палаці; Аман же залишився благати за життя своє царицю Есфир, бо бачив, що визначена йому зла доля від царя. | Цaрь же востA со гнёвомъ t пи1ра (и3 и4де) въ вертогрaдъ: ґмaнъ же молsше цари1цу, ви1дzше бо себE въ бэдaхъ сyща. |
8
|
8
|
Коли цар повернувся із саду при палаці у дім бенкету, Аман припадав до ложа, на якому знаходилася Есфир. І сказав цар: навіть і ґвалтувати царицю хоче в домі у мене! Слово вийшло з уст царя, — і накрили лице Аману. | Возврати1сz же цaрь и3з вертогрaда, и3 ґмaнъ припадE къ л0жу, на нeмже бЁ є3сfи1рь, молS цари1цу. И# речE цaрь: є3гдA и3 женY наси1луетъ въ домY моeмъ; Ґмaнъ же слhшавъ и3змэни1сz лицeмъ. |
9
|
9
|
І сказав Харбона, один з євнухів при царі: ось і дерево, яке приготував Аман для Мардохея, який говорив добре для царя, стоїть біля дому Амана, висотою у п’ятдесят ліктів. І сказав цар: повісьте його на ньому. | Речe же вугаfaнъ є3ди1нъ t скопцє1въ, сeй же вёдzше њ т0мъ дрeвэ, ви1дэвъ є5 въ домY ґмaновэ, є3гдA призывaше є3го2 на њбёдъ цaрскій, и3 њ сeмъ и3спытaвъ є3ди1наго t џтрwкъ, ўразумёвъ замышлsемое, и3 речE ко царю2: сE, и3 дрeво ўгот0ва ґмaнъ мардохeю глаг0лавшему благ†z њ цари2, и3 стои1тъ въ домY ґмaновэ возвышeно на лакHтъ пzтьдесsтъ. И# речE цaрь: да повёситсz (ґмaнъ) на нeмъ. |
10
|
10
|
І повісили Амана на дереві, яке він приготував для Мардохея. І гнів царя втих. | И# повёшенъ бhсть ґмaнъ на дрeвэ, є4же ўгот0ва мардохeю. И# тогдA цaрь ўтоли1сz t ћрости. |