Утім, усі діла сили його і могутности його і докладне свідчення про велич Мардохея, якою звеличив його цар, записані в книзі денних записів царів мідійських і перських,
|
и3 си1лу свою2, и3 мyжествєннаz и3справлє1ніz, богaтство же и3 слaву цaрствіz своегw2: сE, пи6сана сyть въ кни1зэ царeй пeрсскихъ и3 ми1дскихъ, на пaмzть.
|
так само як і те, що Мардохей юдеянин був другим після царя Артаксеркса і великим у Юдеї і улюбленим у безлічі братів своїх, бо шукав добра народу своєму й говорив про благо всього племені свого. [І сказав Мардохей: від Бога було це, бо я згадав сон, який я бачив про ці події; не залишилося у ньому нічого несповненим. Мале джерело зробилося рікою, і було світло і сонце і безліч води: ця ріка є Есфир, яку взяв собі за дружину цар і зробив царицею. А два змії – це я й Аман; народи – це ті, що зібралися знищити ім’я юдеїв; а народ мій – це ізраїльтяни, які взивали до Бога і спасені. І спас Господь народ Свій, і визволив нас Господь від усього цього лиха, і звершив Бог знамення і чудеса великі, яких не бувало між язичниками. Так влаштував Бог два жереби: один для народу Божого, а другий для усіх язичників, і вийшли ці два жереби у годину і час і в день суду перед Богом і всіма язичниками. І згадав Господь про народ Свій і виправдав насліддя Своє. І будуть святкуватися ці дні місяця Адара, у чотирнадцятий і п’ятнадцятий день цього місяця, з торжеством і радістю і веселощами перед Богом, у роди вічні, у народі Його Ізраїлі. У четвертий рік царювання Птоломея і Клеопатри Досифей, який, кажуть, був священиком і левитом, і Птоломей, син його, принесли у Олександрію це послання про Пурим, яке, кажуть, витлумачив Лисимах, син Птоломея, який був у Єрусалимі.]
|
Мардохeй бо вторhй бЁ по цари2 ґртаxeрxэ, и3 вели1къ бЁ во цaрствіи и3 прослaвленъ t їудє1й и3 люби1мь, повёдаше содBzннаz всемY kзhку своемY. И# речE мардохeй: t бGа бhша сі‰: помzнyхъ бо њ с0ніи, є4же ви1дэхъ њ словесёхъ си1хъ, нижe бо преминY t си1хъ сл0во: мaлый и3ст0чникъ, и4же бhсть рэкA, и3 бЁ свётъ, и3 с0лнце, и3 водA мн0га. Е#сfи1рь є4сть рэкA, ю4же поS цaрь и3 сотвори2 цари1цу: двa же ѕм‡а, ѓзъ є4смь и3 ґмaнъ: kзhцы же (сyть), и5же собрaшасz и3стреби1ти и4мz їудewвъ: kзhкъ же м0й сeй є4сть ї}ль, вопи1вшій ко бGу, и3 спас0шасz: и3 сп7сE гDь лю1ди сво‰ и3 и3збaви нaсъ гDь t всёхъ ѕHлъ си1хъ: и3 сотвори2 бGъ знaмєніz и3 чудесA вє1ліz, ±же не бhша во kзhцэхъ. Сегw2 рaди сотвори2 двA жрє1біz, є3ди1нъ лю1демъ б9іимъ и3 є3ди1нъ всBмъ kзhкwмъ: и3 и3зыд0ста двA жрє1біz сі‰ въ чaсъ и3 врeмz и3 въ дeнь судA пред8 бGомъ во всёхъ kзhцэхъ: и3 помzнY гDь бGъ лю1ди сво‰ и3 њправдA достоsніе своE: и3 бyдутъ и5мъ днjе сjи (прaздничніи) въ мцcъ ґдaръ, въ четвертыйнaдесzть и3 пzтыйнaдесzть дeнь мцcа тогHжде, съ соб0ромъ и3 рaдостію и3 съ весeліемъ пред8 бGомъ, въ р0дъ во вёки въ лю1дехъ свои1хъ ї}ли. Въ лёто четвeртое цaрствіz птоломeева и3 клеопaтры, внесE досіfeй, и4же глаг0лашесz бhти свzщeнникъ и3 леvjтъ, и3 птоломeй сhнъ є3гw2, предлежaщую є3піст0лію њ (днeхъ) фурjмъ, ю4же скaзоваху, ћкw и3столковA лmсімaхъ сhнъ птоломeевъ, живhй во їеrли1мэ.
|