|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| У той день цар Артаксеркс віддав цариці Есфирі дім Амана, ворога юдеїв; а Мардохей увійшов перед лице царя, тому що Есфир оголосила, хто він для неї. | И# въ т0й дeнь цaрь ґртаxeрxъ даровA є3сfи1ри, є3ли6ка бsху ґмaна клеветникA (їудeйска): и3 мардохeи при1званъ бhсть t царS, повёда бо є3сfи1рь, ћкw ср0дникъ є4сть є4й. |
|
2
|
2
|
| І зняв цар перстень свій, який він відібрав у Амана, і передав його Мардохею; Есфир же поставила Мардохея наглядачем над домом Амана. | И# снS цaрь пeрстень св0й, є3г0же tS ў ґмaна, и3 дадe мардохeеви. И# постaви є3сfи1рь мардохeа над8 всёмъ и3мёніемъ ґмaновымъ, |
|
3
|
3
|
| І продовжувала Есфир говорити перед царем і впала до ніг його, і плакала і благала його відвернути злість Амана вугеянина і задум його, який він замислив проти юдеїв. | и3 приложи2 глаг0лати ко царю2, и3 припадE пред8 ногaма є3гw2 (и3 восплaка), и3 молsше є3го2 tврати1ти ѕл0бу ґмaнову и3 мhсль є3гw2, є4юже помhсли на їудє1и. |
|
4
|
4
|
| І простяг цар до Есфирі золотий скіпетр; і піднялася Есфир, і стала перед лицем царя, | И# прострE цaрь є3сfи1ри жeзлъ злaтъ: востa же є3сfи1рь и3 стA пред8 царeмъ. |
|
5
|
5
|
| і сказала: якщо царю благоугодно, і якщо я знайшла благовоління перед лицем його, і справедлива ця справа перед лицем царя, і подобаюся я очам його, то нехай було б написано, щоб були повернуті листи із задумом Амана, сина Амадафа, вугеянина, написані ним про знищення юдеїв у всіх областях царя; | И# речE є3сfи1рь: ѓще ўг0дио ти2 є4сть, и3 њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, посли2 возврати1ти пис†ніz пHсланнаz t ґмaна, пи6санаz на погублeніе їудewвъ, и5же њбитaютъ во (всeмъ) цaрствіи твоeмъ: |
|
6
|
6
|
| бо, як я можу бачити біду, яка осягне народ мій, і як я можу бачити загибель рідних моїх? | кaкw бо возмогY ви1дэти њѕлоблeніе людjй мои1хъ и3 кaкw возмогY спасти1сz въ поги1бели nтeчества моегw2; |
|
7
|
7
|
| І сказав цар Артаксеркс цариці Есфирі і Мардохею юдеянину: ось, я дім Амана віддав Есфирі, і його самого повісили на дереві за те, що він накладав руку свою на юдеїв; | И# речE цaрь є3сfи1ри: ѓще вс‰ и3мBніz ґмaнwва дaхъ и3 даровaхъ тебЁ, и3 того2 повёсихъ на дрeвэ, ћкw рyцэ вознесE на їудє1и, что2 є3щE проси1ши; |
|
8
|
8
|
| напишіть і ви про юдеїв, що вам угодно, від імені царя і скріпіть царським перснем, тому що лист, написаний від імені царя і скріплений перснем царським, не можна змінити. | напиши1те и3 вы2 и4менемъ мои1мъ, ћкоже ўг0дно є4сть вaмъ, и3 запечaтайте пeрстнемъ мои1мъ: є3ли6ка бо пи6сана бывaютъ царeвымъ повелёніемъ и3 запечaтаютсz пeрстнемъ мои1мъ, не возм0жно и5мъ противорещи2. |
|
9
|
9
|
| І покликані були тоді царські писарі в третій місяць, тобто в місяць Сиван, у двадцять третій день його, і написано було усе так, як наказав Мардохей, до юдеїв, і до сатрапів, і областеначальникам, і правителям областей від Індії до Ефіопії, ста двадцяти семи областей, у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, і до юдеїв письменами їх і мовою їх. | И# при1звани бhша писцы2 (царє1вы) въ пeрвый мцcъ, и4же є4сть нісaнъ, въ двaдесzть трeтій дeнь тогHжде мцcа, и3 написaша њ їудeехъ, є3ли6ка заповёда мардохeй, ко ўправи1телємъ и3 ко начaлникwмъ воев0дъ t їндjйскіz страны2 дaже до є3fі0піи, сто2 двaдесzть седми2 воев0дамъ, во всsкую странY по своемY и4хъ ‰зhку. |
|
10
|
10
|
| І написав він від імені царя Артаксеркса, і скріпив царським перснем, і послав листи з гінцями на конях, на дромадерах і мулах царських, | Напи6сана же бhша велёніемъ царeвымъ и3 запечатлёшасz пeрстнемъ є3гw2: и3 послaша пис†ніz чрез8 писмон0сцы, |
|
11
|
11
|
| про те, що цар дозволяє юдеям, які знаходяться в усякому місті, зібратися і стати на захист свого життя, знищити, убити і погубити усіх сильних у народі і в області, які ворогують з ними, — дітей і дружин, і майно їх розграбувати, | ћкw повелЁ и5мъ жи1ти по зак0нwмъ и4хъ во всsцэмъ грaдэ, и3 да помогaютъ и3мъ, и3 да сотворsтъ сопeрникwмъ и4хъ и3 проти1вникwмъ и4хъ, ћкоже хотsтъ, |
|
12
|
12
|
| в один день по всіх областях царя Артаксеркса, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара. [Список з цього указу такий: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і володарям, доброзичливцям нашим, радуватися. Багато хто, за надзвичайною добротою благодійників щедро нагороджені пошаною, надмірно загордилися і не тільки підданим нашим шукають, як заподіяти зло, але, не мігши наситити гордість, намагаються чинити підступи самим благодійникам своїм, не тільки втрачають почуття людської вдячності, але, чванячись пихатістю безумних, злочинно думають уникнути суду Бога, що все і завжди бачить. Але часто і багато хто, будучи наділеними владою, щоб влаштовувати справи друзів, які довірили їм, своїм переконанням роблять їх винуватцями пролиття невинної крови і піддають непоправним бідам, хитромудрістю підступної неправди обманюючи непорочну благодумність державних мужів. Це можна бачити не стільки з древніх історій, як ми сказали, скільки за ділами, злочинно звершеними перед вами тими, хто злобою негідно володарює. Тому потрібно турбуватися на майбутній час, щоб нам влаштувати царство спокійним для всіх людей у світі, не допускаючи змін, але справи, що виникають, обговорювати з належною передбачливістю. Так Аман Амадафів, македонянин, воістину чужий для перської крови і дуже далекий від нашої благости, був прийнятий у нас гостем, удостоївся прихильности, яку ми маємо до всякого народу, настільки, що був проголошений нашим батьком і шанований усіма, представляючи другу особу при царському престолі; але, не стримавши гордости, замислив позбавити нас влади і душі, а нашого спасителя і постійного благодійника Мардохея і непорочну спільницю царства Есфир, з усім народом їх, домагався різноманітними підступними діями погубити. У такий спосіб він думав зробити нас безлюдними, а державу Перську передати македонянам. Ми ж вважаємо юдеїв, засуджених цим лиходієм на знищення, не злошкідливими, а такими, що живуть за найсправедливішими законами, синами Вишнього, найвеличнішого живого Бога, Який дарував нам і предкам нашим царство у найкращому стані. Тому ви добре зробите, якщо не приведете до виконання грамот, надісланих Аманом Амадафовим; бо він, зробивши це, біля воріт Сузи повішений із усім домом, з волі Бога, що володіє усім, Який учинив йому негайно гідний суд. Список же з цього указу, виставивши на кожному місці відкрито, залиште юдеїв користуватися своїми законами і сприяйте їм, щоб тим, хто повставав на них під час скорботи, вони могли помститися у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара, в самий той день. Бо Бог, Який володіє всім, замість загибелі обраного роду, влаштував їм таку радість. І ви, в числі шанованих свят ваших, проводьте цей знаменитий день з усіма веселощами, щоб і нині і після було пам’ятним спасіння для нас і для прихильних до нас персів і загибель тих, хто чинив нам підступи. Всяке місто або область взагалі, які не виконають цього, нещадно спустошаться мечем і вогнем і зробляться не тільки пустелею для людей, але і для звірів і птахів назавжди огидною]. | въ дeнь є3ди1нъ по всемY цaрству ґртаxeрxову, въ третійнaдесzть дeнь вторагwнaдесzть мцcа, и4же є4сть ґдaръ. |
|
13
|
13
|
| Список з цього указу надіслати в кожну область, як закон, проголошений для всіх народів, щоб юдеї готові були до того дня мститися ворогам своїм. | Списaніе же є3піст0ліи си1це бЁ: цaрь вели1кій ґртаxeрxъ сyщымъ t їндjи дaже до є3fі0піи сто2 двaдесzти и3 седми1мъ начaлствwмъ странaми њбладaющымъ и3 влaстелємъ нaмъ доброжелaтелствующымъ, рaдоватисz. Мн0зи мн0жайшею благодётелствующихъ блaгостію частёе чествyеми пaче мёры возгордёшасz, и3 не т0чію подчинeнныхъ нaмъ и4щутъ Hѕл0бити, но дов0лства не могyще снести2, и3 свои6мъ благодётелємъ начинaютъ ковaрствовати: и3 благодарeніе не т0кмw t человBкъ teмлюще, но є3щE (по њбhчаю) не пріsвшихъ благодэsній кичeньми вознeсшесz, вс‰ пrнw назирaющагw бGа ненави1дzщагw ѕлA мнsтъ и3збэжaти судA. Мн0гажды же и3 мн0гихъ t постaвленныхъ на властeхъ, и5мже ўвёрисz другHвъ ўстроsти дэлA, ласкaтелство кровeй непови1нныхъ вин0вными поставлsz, подвeрже неуврачєвaннымъ ѕлы6мъ, ѕлонрaвіz л0жнымъ прельщeніемъ тёхъ, и5же прельщaютъ неѕлоби1вое благосeрдіе владёющихъ. Ви1дэти же лёть є4сть нaмъ взыскyющымъ не толи1кw t дрeвнихъ, ћкоже предaхомъ, їст0рій, є3ли1кw t тёхъ, ћже сyть при ногaхъ непреп0добнw содBланнаz губи1телствомъ недост0йнw владёющихъ. Сегw2 рaди внимaти надлежи1тъ по си1хъ, во є4же цaрство безмzтeжно всBмъ человёкwмъ съ ми1ромъ ўстр0ити, не ўпотреблsюще пременeній, приходљщаz же пред8 nчесA всегдA съ прили1чнымъ предварeніемъ разсуждaюще. Е#гдa бо ґмaнъ ґмадаfyевъ македHнzнинъ, и4стннw чyждь пeрсскіz кр0ве и3 мн0гw tстоsщь t нaшеz блaгости, страннолю1бнw пріsтый t нaсъ, толи1кое человэколю1біе, є4же ко всsкому kзhку и3мёемъ, получи2, ћкw нарицaтисz є3мY nтцeмъ нaшимъ, и3 покланsемому t всёхъ, втор0е цaрскагw прест0ла лицE содержaти: неумёрителенъ же въ г0рдости прилёжнw и3скaлъ, кaкw бы нaсъ w4бласти и3 животA лиши1ти, кyинw же нaшего блюсти1телz и3 всегдaшнzго благодётелz мардохeа и3 непор0чную цaрства соHбщницу є3сfи1рь со всёмъ и4хъ плeменемъ многоилетeнными хи1тростей прельщeньми и4щущь на погублeніе: си1ми бо w4бразы возмнЁ нaсъ лиши1въ блюсти1телей взsти, и3 влaсть пeрсскую ко македHнzнwмъ пренести2. Мh же їудewвъ, t трегуби1телнагw сегw2 въ погублeніе прeданныхъ, њбрэтaемъ не ѕлотв0рныхъ, но прaведнэйшими ўиравлsемыхъ закHны, и3 сyщихъ сынHвъ вhшнzгw, превеличaйнагw живaгw бGа, ўправлsющагw нaмъ же и3 прароди1телємъ нaшымъ цaрствіе въ д0брэйшемъ состоsніи. Д0брэ u5бо сотвори1те не ўпотреблsюще t ґмaна ґмадаfyева п0сланныхъ писaній, понeже џнъ сі‰ содёлавый при вратёхъ сyсскихъ со всёмъ д0момъ свои1мъ повёшенъ є4сть, дост0йный є3мY вск0рэ сyдъ воздaвшему всёми владёющему бGу. Спісaніе же є3піст0ліи сеS предложи1вше на всsцёмъ мёстэ со дерзновeніемъ, њстaвите їудewвъ ўпотреблzти сво‰ зак0ны, спомоществyюще и5мъ, ћкw да во врeмz ск0рби востaвшымъ на ни1хъ tмстsтъ въ третійнaдесzть дeнь вторагwнaдесzть мцcа ґдaра въ сaмый т0й дeнь: въ сeй бо (дeнь) всемогyщій бGъ вмёстw погублeніz и3збрaннагw р0да сотвори2 и5мъ весeліе. И# вы2 ќбо во и3мени1тыхъ вaшихъ прaздницэхъ знмени1тый дeнь со всsкою рaдостію провождaйте, да и3 нн7э, и3 по си1хъ спасeніе нaмъ ќбw и3 доброжелaтєлнымъ пeрсwъ бyдетъ, навэтyющымъ же нaсъ въ пaмzть погублeніz. Всsкъ же грaдъ и3ли2 странA, ћже по си6мъ не сотвори1тъ, всsчески мечeмъ и3 nгнeмъ съ толи1кимъ потреби1тсz гнёвомъ, ћкw не т0кмw человёкwмъ непрох0дна, но и3 ѕвэрє1мъ и3 пти1цамъ во всsкое врeмz мeрзостнэйша њстaвитсz. И# списaніz сі‰ да предложaтсz nчеви1днw во всeмъ цaрствэ, є4же готHвымъ бhти всBмъ їудewмъ на сeй дeнь рaтовати свои1хъ проти1вныхъ. |
|
14
|
14
|
| Гінці, які поїхали верхи на швидких конях царських, погнали швидко і поспішно, з царським повелінням. Указ був оголошений і в Сузах, престольному місті. | КHнницы u5бо и3зыд0ша спёшнw повелBннаz t царS соверши1ти. Предлагaшесz же повелёніе и3 въ сyсэхъ. |
|
15
|
15
|
| І Мардохей вийшов від царя в царському одіянні яхонтового і білого кольору й у великому золотому вінці, і в мантії висонній і пурпуровій. І місто Сузи звеселилося і зраділо. | И# мардохeй и3зhде њблечeнъ въ цaрскую nдeжду и3 вэнeцъ и3мyщь златhй, діади1му вmсс0нную, червлeную. Ви1дэвше же сyщіи въ сyсэхъ возрaдовашасz, |
|
16
|
16
|
| А в юдеїв було тоді просвітлення і радість, і веселощі, і торжество. | ћкw їудewмъ бhсть свётъ и3 весeліе: |
|
17
|
17
|
| І в усякій області й у всякому місті, у всякому місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, була радість в юдеїв і веселощі, бенкет і святковий день. І багато з народів країни зробилися юдеями, тому що напав на них страх перед юдеями. | во (всsцэмъ) грaдэ и3 странЁ, и3дёже ѓще предлагaшесz повелёніе рaдость и3 весeліе бЁ їудewмъ, пировaніе и3 ўтэшeнме. И# мн0зи t kзы6къ њбрёзовахусz и3 зак0нъ їудeйскій пріимaху, стрaха рaди їудeйскагw. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
