Глава 7
1
Коли Я лікував Ізраїля, відкрилася неправда Єфрема і злодійство Самарії: бо вони чинять неправдиво; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях.
2
Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні; тепер оточують їх діла їхні; вони перед лицем Моїм.
3
Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів.
4
Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем, який перестає підпалювати її, коли замісить тісто і воно вкисне.
5
«День нашого царя!» — говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників.
6
Бо вони підступництвом своїм роблять серце своє подібним до печі: пекар їхній спить усю ніч, а вранці вона горить, як розпалений вогонь.
7
Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене.
8
Єфрем змішався з народами, Єфрем став, як неперевернутий хліб.
9
Чужі пожирали силу його, і він не помічав; сивина вкрила його, а він не знає.
10
І гордість Ізраїля принижена в очах їхніх, і, попри все те, вони не навернулися до Господа Бога свого і не знайшли Його.
11
І став Єфрем, як нерозумний голуб, без серця: кличуть єгиптян, ідуть в Ассирію.
12
Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних скину їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє.
13
Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Мене.
14
І не взивали до Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються.
15
Я напоумляв їх і зміцнював м’язи їхні, а вони замишляли лихе проти Мене.
16
Вони наверталися, але не до Всевишнього, стали — як невірний лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними у землі Єгипетській.
