|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Коли Я лікував Ізраїля, відкрилася неправда Єфрема і злодійство Самарії: бо вони чинять неправдиво; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях. | |
|
2
|
|
| Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні; тепер оточують їх діла їхні; вони перед лицем Моїм. | |
|
3
|
|
| Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів. | |
|
4
|
|
| Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем, який перестає підпалювати її, коли замісить тісто і воно вкисне. | |
|
5
|
|
| «День нашого царя!» — говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників. | |
|
6
|
|
| Бо вони підступництвом своїм роблять серце своє подібним до печі: пекар їхній спить усю ніч, а вранці вона горить, як розпалений вогонь. | |
|
7
|
|
| Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене. | |
|
8
|
|
| Єфрем змішався з народами, Єфрем став, як неперевернутий хліб. | |
|
9
|
|
| Чужі пожирали силу його, і він не помічав; сивина вкрила його, а він не знає. | |
|
10
|
|
| І гордість Ізраїля принижена в очах їхніх, і, попри все те, вони не навернулися до Господа Бога свого і не знайшли Його. | |
|
11
|
|
| І став Єфрем, як нерозумний голуб, без серця: кличуть єгиптян, ідуть в Ассирію. | |
|
12
|
|
| Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних скину їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє. | |
|
13
|
|
| Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Мене. | |
|
14
|
|
| І не взивали до Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються. | |
|
15
|
|
| Я напоумляв їх і зміцнював м’язи їхні, а вони замишляли лихе проти Мене. | |
|
16
|
|
| Вони наверталися, але не до Всевишнього, стали — як невірний лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними у землі Єгипетській. |
