Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 1

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Глава 1	Глава́ а҃

1	1
Після смерти Ісуса запитували сини Ізраїлеві Господа, говорячи: хто з нас першим піде на хананеян — воювати з ними?	И҆ бы́сть по сконча́нїи і҆исꙋ́совѣ, и҆ вопроша́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы гдⷭ҇а, глаго́люще: кто̀ взы́детъ на́мъ къ ханане́ю воево́да, ра́товати на ни́хъ;
2	2
І сказав Господь: Іуда піде; ось, Я віддаю землю в руки його.	И҆ речѐ гдⷭ҇ь: і҆ꙋ́да взы́детъ: сѐ, да́хъ зе́млю въ рꙋ́кꙋ є҆гѡ̀.
3	3
Іуда ж сказав Симеону, братові своєму: ввійди зі мною в жереб мій, і будемо воювати з хананеянами; і я ввійду з тобою у твій жереб. І пішов з ним Симеон.	И҆ речѐ і҆ꙋ́да къ сѷмеѡ́нꙋ бра́тꙋ своемꙋ̀: взы́ди со мно́ю въ жре́бїй мо́й, и҆ ѡ҆полчи́мсѧ на ханане́а: и҆ пойдꙋ̀ и҆ а҆́зъ съ тобо́ю въ жре́бїй тво́й. И҆ по́йде съ ни́мъ сѷмеѡ́нъ.
4	4
І пішов Іуда, і віддав Господь хананеян і ферезеян у руки їх, і убили вони з них під Везеком десять тисяч чоловік.	И҆ взы́де і҆ꙋ́да, и҆ предадѐ гдⷭ҇ь ханане́а и҆ ферезе́а въ рꙋ́цѣ и҆́хъ: и҆ и҆зби́ша и҆̀хъ въ везе́цѣ до десѧтѝ ты́сѧщъ мꙋже́й.
5	5
У Везеку зустрілися вони з Адоні-Везеком, воювали з ним і розбили хананеян і ферезеян.	И҆ ѡ҆брѣто́ша а҆дѡнївезе́ка въ везе́цѣ, и҆ сѣко́шасѧ съ ни́мъ: и҆ и҆зби́ша ханане́а и҆ ферезе́а.
6	6
Адоні-Везек побіг, але вони погналися за ним і впіймали його і відсікли великі пальці на руках його і на ногах його.	И҆ побѣжѐ а҆дѡнївезе́къ: и҆ гна́ша в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆́ша є҆го̀, и҆ ѿсѣко́ша краи̑ рꙋ́къ є҆гѡ̀ и҆ краи̑ но́гъ є҆гѡ̀.
7	7
Тоді сказав Адоні-Везек: сімдесят царів з відсіченими на руках і на ногах їхніх великими пальцями збирали [крихти] під столом моїм; як робив я, так і мені відплатив Бог. І привели його в Єрусалим, і він помер там.	И҆ речѐ а҆дѡнївезе́къ: седми́десѧти царє́мъ ѡ҆бсѣко́хъ краи̑ рꙋ́къ и҆́хъ и҆ краи̑ но́гъ и҆́хъ, и҆ бы́ша собира́юще (ѿ крꙋпи́цъ) под̾ трапе́зою мое́ю: ꙗ҆́коже оу҆̀бо сотвори́хъ, та́кѡ воздаде́ ми бг҃ъ. И҆ приведо́ша є҆го̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ оу҆́мре та́мѡ.
8	8
І воювали сини Іудині проти Єрусалима і взяли його, й уразили його мечем і місто віддали вогню.	И҆ воева́ша сы́нове і҆ꙋ̑дины на і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ взѧ́ша є҆го̀, и҆ порази́ша є҆го̀ ѻ҆́стрїемъ меча̀, и҆ гра́дъ сожго́ша ѻ҆гне́мъ.
9	9
Потім пішли сини Іудині воювати з хананеянами, які жили на горах і на полуденній землі і на низинних місцях.	И҆ по си́хъ снидо́ша сы́нове і҆ꙋ̑дины воева́ти на ханане́а живꙋ́щаго въ го́рнѣй къ ю҆́гꙋ и҆ въ ра́внѣй.
10	10
І пішов Іуда на хананеян, які жили в Хевроні [ім’я ж Хеврону було раніше Кириаф-Арби], і розбив Шешая, Ахимана і Фалмая [з роду Єнакового].	И҆ по́йде і҆ꙋ́да на ханане́а живꙋ́щаго въ хеврѡ́нѣ. И҆ и҆зы́де хеврѡ́нъ со страны̀: и҆́мѧ же бѣ̀ хеврѡ́нꙋ пре́жде карїаѳарво́къ-се́феръ: и҆ оу҆би́ша сесі́на и҆ а҆хїма́на и҆ ѳолмі́а, ро́ды є҆на́кѡвы.
11	11
Звідти пішов він проти жителів Давира; ім’я Давира було раніше Кириаф-Сефер.	И҆ взыдо́ша ѿтꙋ́дꙋ къ живꙋ́щымъ въ даві́рѣ: и҆́мѧ же даві́рꙋ бѣ̀ пре́жде карїаѳсе́феръ, гра́дъ пи́сменъ.
12	12
І сказав Халев: хто розіб’є Кириаф-Сефер і візьме його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину.	И҆ речѐ хале́въ: и҆́же а҆́ще порази́тъ гра́дъ пи́сменъ и҆ во́зметъ є҆го̀, да́мъ є҆мꙋ̀ а҆сха́нь дще́рь мою̀ въ женꙋ̀.
13	13
І взяв його Гофониїл, син Кеназа, молодшого брата Халевового, і Халев віддав за дружину йому Ахсу, дочку свою.	И҆ взѧ̀ є҆го̀ гоѳонїи́лъ сы́нъ кене́за бра́та хале́вова ю҆нѣ́йшїй, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ хале́въ а҆сха́нь дще́рь свою̀ въ женꙋ̀.
14	14
Коли належало їй іти, Гофониїл навчив її просити у батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі?	И҆ бы́сть внегда̀ ѿходи́ти є҆́й, и҆ подви́же ю҆̀ гоѳонїи́лъ проси́ти оу҆ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ села̀, и҆ ропта́ше (сѣдѧ́щи) на ѻ҆слѧ́ти, и҆ вопїѧ́ше со ѻ҆слѧ́ти: на зе́млю ю҆́жнꙋю ѿда́лъ мѧ̀ є҆сѝ. И҆ речѐ є҆́й хале́въ: что́ ти є҆́сть;
15	15
[Ахса] сказала йому: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела води. І дав їй [Халев за бажанням її] джерела верхні і джерела нижні.	И҆ речѐ є҆мꙋ̀ а҆сха́нь: да́ждь мѝ благослове́нїе: ꙗ҆́кѡ на зе́млю ю҆́жнꙋю ѿда́лъ є҆сѝ мѧ̀, да да́си мнѣ̀ и҆ и҆схѡ́дища водна̑ѧ. И҆ дадѐ є҆́й хале́въ по се́рдцꙋ є҆ѧ̀ и҆схѡ́дища вы́шнихъ и҆ и҆схѡ́дища ни́жнихъ.
16	16
І сини [Іофора] кенеянина, тестя Мойсеєвого, пішли з міста Пальм із синами Іудиними в пустелю Іудину, що на південь від Арада, і прийшли й оселилися серед народу.	И҆ сы́нове і҆оѳо́ра кїне́ева, оу҆́жика мѡѷсе́ова, взыдо́ша ѿ гра́да фїні́ческа къ сынѡ́мъ і҆ꙋ̑динымъ въ пꙋсты́ню сꙋ́щꙋю на ю҆́гъ і҆ꙋ́ды ко и҆схо́дꙋ а҆редо́вꙋ, и҆ поидо́ша, и҆ всели́шасѧ съ людьмѝ.
17	17
І пішов Іуда із Симеоном, братом своїм, і розбили хананеян, які жили в Цефафі, і піддали його закляттю, і тому називається місто це Хорма.	И҆ по́йде і҆ꙋ́да съ сѷмеѡ́номъ бра́томъ свои́мъ, и҆ и҆збѝ ханане́а живꙋ́щаго въ сефе́ѳѣ, и҆ потреби́ша є҆го̀: и҆ прозва́ша и҆́мѧ гра́дꙋ потребле́нїе.
18	18
Іуда взяв також Газу з передмістями її, Аскалон з передмістями його, і Екрон з передмістями його [і Азот з околицями його].	И҆ взѧ̀ і҆ꙋ́да га́зꙋ и҆ предѣ́лъ є҆ѧ̀, и҆ а҆скалѡ́на и҆ предѣ́лъ є҆гѡ̀, и҆ а҆ккарѡ́нъ и҆ предѣ́лъ є҆гѡ̀, и҆ а҆зѡ́тъ и҆ ѡ҆крє́стнаѧ є҆гѡ̀.
19	19
Господь був з Іудою, і він оволодів горою; але жителів долини не міг прогнати, тому що в них були залізні колісниці.	И҆ бѧ́ше гдⷭ҇ь со і҆ꙋ́дою. И҆ взѧ̀ го́рꙋ, ꙗ҆́кѡ не возмого́ша потреби́ти живꙋ́щихъ во ю҆до́ли, занѐ риха́въ противоста̀ и҆̀мъ, и҆ колесни̑цы желѣ̑зныѧ бѧ́хꙋ ты̑мъ.
20	20
І віддали Халеву Хеврон, як говорив Мойсей, [і одержав він там у спадщину три міста синів Єнакових] і вигнав звідти трьох синів Єнакових.	И҆ да́ша хале́вꙋ хеврѡ́нъ, ꙗ҆́коже глаго́ла мѡѷсе́й: и҆ наслѣ́дствова та́мѡ трѝ гра́ды сынѡ́въ є҆на́ковыхъ, и҆ и҆згна̀ ѿтꙋ́дꙋ трѝ сы́ны є҆на́кѡвы.
21	21
Але ієвусеїв, які жили в Єрусалимі, не вигнали сини Веніамінові, і живуть ієвусеями з синами Веніаміна в Єрусалимі до цього дня.	И҆ і҆евꙋсе́а живꙋ́щаго во і҆ерⷭ҇ли́мѣ не и҆згна́ша сы́нове венїамі́нѡвы, и҆ живѧ́ше і҆евꙋсе́й съ сынмѝ венїамі̑ни во і҆ерⷭ҇ли́мѣ да́же до сегѡ̀ днѐ.
22	22
І сини Йосифа пішли також на Вефиль, і Господь був з ними.	И҆ взыдо́ша сы́нове і҆ѡ̑сифли и҆ сі́и въ веѳи́ль: и҆ гдⷭ҇ь бѧ́ше съ ни́ми.
23	23
[І зупинилися] й оглядали сини Йосифові Вефиль [ім’я ж місту було раніше Луз].	И҆ ѡ҆полчи́шасѧ, и҆ соглѧ́даша (сы́нове і҆ѡ́сифѡвы) веѳи́ль: и҆́мѧ же бѣ̀ пре́жде гра́дꙋ лꙋ́за.
24	24
І побачили вартові чоловіка, який йде з міста, [і взяли його] і сказали йому: покажи нам вхід у місто, і зробимо тобі милість.	И҆ ви́дѣша стрегꙋ́щїи мꙋ́жа и҆сходѧ́щаго и҆з̾ гра́да, и҆ ꙗ҆́ша є҆го̀ и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: покажѝ на́мъ вхо́дъ во гра́дъ, и҆ сотвори́мъ съ тобо́ю ми́лость.
25	25
Він показав їм вхід у місто, і розбили вони місто мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили.	И҆ показа̀ и҆̀мъ вхо́дъ гра́дный: и҆ порази́ша гра́дъ ѻ҆́стрїемъ меча̀, мꙋ́жа же и҆ сро́дство є҆гѡ̀ ѿпꙋсти́ша.
26	26
Чоловік цей пішов у землю хеттеян, і побудував [там] місто і нарік ім’я йому Луз. Це ім’я його по цей день.	И҆ ѿи́де мꙋ́жъ въ зе́млю хеттїи́мъ, и҆ созда̀ та́мѡ гра́дъ, и҆ прозва̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ лꙋ́за: сїѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ да́же до днѐ сегѡ̀.
27	27
І Манассія не вигнав жителів Бефсана [який є Скифополь] і залежних від нього міст, Фаанаха і залежних від нього міст, жителів Дора і залежних від нього міст, жителів Івлеама і залежних від нього міст, жителів Мегиддона і залежних від нього міст; і залишилися хананеяни жити в землі цій.	И҆ не разорѝ манассі́й веѳса́на, и҆́же є҆́сть скѵ́ѳскїй гра́дъ, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, нижѐ ѡ҆кре́стныхъ (предѣ̑лъ) є҆гѡ̀, нижѐ ѳана́ха, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, нижѐ живꙋ́щихъ въ дѡ́рѣ, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, нижѐ живꙋ́щихъ во і҆евла́мѣ, нижѐ ѡ҆кре́стныхъ є҆гѡ̀, нижѐ дще́рей є҆гѡ̀, и҆ живꙋ́щихъ въ магеддѡ́нѣ, нижѐ ѡ҆кре́стныхъ є҆гѡ̀ и҆ дще́рей є҆гѡ̀. И҆ нача̀ ханане́й жи́ти на землѝ се́й.
28	28
Коли Ізраїль прийшов у силу, тоді зробив він хананеян данниками, але вигнати не вигнав їх.	И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆крѣпи́сѧ і҆и҃ль, и҆ сотворѝ ханане́а да́нника: и҆згна́нїемъ же не и҆згна̀ є҆го̀.
29	29
І Єфрем не вигнав хананеян, які живуть у Газері; і жили хананеяни серед них у Газері [і платили їм данину].	И҆ є҆фре́мъ не и҆згна̀ ханане́а живꙋ́щаго въ газе́рѣ: и҆ живѧ́ше ханане́й средѣ̀ є҆гѡ̀ въ газе́рѣ, и҆ бы́сть є҆мꙋ̀ въ да́нника.
30	30
І Завулон не вигнав жителів Китрона і жителів Наглола, і жили хананеяни серед них і платили їм данину.	И҆ завꙋлѡ́нъ не и҆згна̀ живꙋ́щихъ въ хеврѡ́нѣ и҆ живꙋ́щихъ во а҆мма́нѣ: и҆ всели́сѧ ханане́й посредѣ̀ и҆́хъ и҆ бы́сть є҆мꙋ̀ да́нникъ.
31	31
І Асир не вигнав жителів Акко [які платили йому данину, і жителів Дора] і жителів Сидона й Ахлава, Ахзива, Хелви, Афека і Рехова.	И҆ а҆си́ръ не и҆згна̀ живꙋ́щихъ во а҆кхѡ́рѣ, (и҆ бы́сть є҆мꙋ̀ да́нникъ,) ни живꙋ́щихъ въ дѡ́рѣ, ни живꙋ́щихъ въ сїдѡ́нѣ, ни живꙋ́щихъ въ дала́фѣ и҆ во а҆хазі́вѣ, и҆ во є҆́лвѣ и҆ во а҆фе́кѣ и҆ въ роѡ́вѣ.
32	32
І жив Асир серед хананеян, жителів землі тієї, бо не вигнав їх.	И҆ всели́сѧ а҆си́ръ посредѣ̀ ханане́а живꙋ́щагѡ на землѝ (то́й), занѐ не возмо́же и҆згна́ти є҆го̀.
33	33
І Неффалим не вигнав жителів Вефсамиса і жителів Бефанафа і жив серед хананеян, жителів землі тієї; жителі ж Вефсамиса і Бефанафа були його данниками.	И҆ нефѳалі́мъ не и҆згна̀ живꙋ́щихъ въ веѳсамѵ́сѣ, нижѐ живꙋ́щихъ въ веѳана́хѣ: и҆ всели́сѧ нефѳалі́мъ средѣ̀ ханане́а живꙋ́щагѡ на землѝ (се́й): живꙋ́щїи же въ веѳсамѵ́сѣ и҆ въ веѳана́хѣ бы́ша є҆мꙋ̀ да́нницы.
34	34
І притисли аморреяни синів Данових у горах, бо не давали їм сходити в долину.	И҆ оу҆тѣснѝ а҆морре́й сы́ны да́нѡвы въ горѣ̀, ꙗ҆́кѡ не попꙋстѝ и҆̀мъ низходи́ти во ю҆до́ль.
35	35
І залишилися аморреяни жити на горі Херес [де ведмеді і лисиці], в Аїалоні і Шаалвимі; але рука синів Йосифових подолала [аморреян], і стали вони данниками їх.	И҆ нача̀ а҆морре́й жи́ти въ горѣ̀ чре́пнѣй, и҆дѣ́же медвѣ̑ди и҆ лиси̑цы, въ мѷрсїнѡ́нѣ и҆ въ салаві́нѣ: и҆ ѡ҆тѧготѣ̀ рꙋка̀ до́мꙋ і҆ѡ́сифлѧ на а҆морре́а, и҆ бы́сть є҆мꙋ̀ да́нникъ.
36	36
Межі аморреян від узвишшя Акравим і від Сели простягалися і далі.	И҆ предѣ́лъ а҆морре́йскїй і҆дꙋме́й ѿ восхо́да а҆краві́нѧ, ѿ ка́мене и҆ вы́ше.

Глава 2 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт