|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
Був хтось на горі Єфремовій, на ім’я Миха.
|
И бы́сть му́жъ от горы́ Єфре́мли, и и́мя єму́ мі́ха:
|
|
2
|
2
|
|
Він сказав матері своїй: тисяча сто сиклів срібла, які в тебе взяті і за які ти при мені проголосила прокляття, це срібло в мене, я взяв його. Мати його сказала: благословенний син мій у Господа!
|
и рече́ ма́тери своє́й: ты́сяща и сто́ сре́брениковъ и́же укра́дены у тебе́, и заклина́ла мя́ єси́ и глаго́лала єси́ во у́шы мои́: се́, сребро́ у мене́, а́зъ взя́хъ є́. И рече́ ма́ти єго́: благослове́нъ сы́нъ мо́й Го́сподеви.
|
|
3
|
3
|
|
І повернув він матері своїй тисячу сто сиклів срібла. І сказала мати його: це срібло я від себе присвятила Господу для [тебе,] сина мого, щоб зробити з нього ідола і відлитого кумира; отже, віддаю це тобі.
|
И отдаде́ ты́сящу и сто́ сре́брениковъ ма́тери своє́й. И рече́ ма́ти єго́: освяща́ющи освяти́хъ сребро́ Го́сподеви от руки́ моєя́, тебѣ́ сы́нови моєму́ сотвори́ти [кумі́ръ] изва́янъ и слія́нъ, и ны́нѣ отда́мъ є́ тебѣ́.
|
|
4
|
4
|
|
Але він повернув срібло матері своїй. Мати його взяла двісті сиклів срібла і віддала їх плавильникові. Він зробив з них ідола і відлитого кумира, який і знаходився в домі Михи.
|
И отдаде́ сребро́ ма́тери своє́й. И взя́ ма́ти єго́ двѣ́сти сре́брениковъ и даде́ и́хъ сребродѣ́лю, и сотвори́ то́є [кумі́ръ] изва́янъ и слія́нъ: и бы́сть въ дому́ мі́хи.
|
|
5
|
5
|
|
І був у Михи дім Божий. І зробив він ефод і терафим і посвятив одного із синів своїх, щоб він був у нього священиком.
|
И до́мъ мі́хинъ єму́ до́мъ Бо́жій. И сотвори́ Єфу́дъ {Гре́ч.: єпомі́съ, славе́н.: нара́мникъ.} и ѳерафі́нъ {і́доли}: и напо́лни ру́ку єди́ному от сыно́въ свои́хъ, и бы́сть єму́ жре́цъ.
|
|
6
|
6
|
|
У ті дні не було царя в Ізраїля; кожен робив те, що йому здавалося справедливим.
|
Въ ты́я же дни́ не бя́ше царя́ во Ізра́или: кі́йждо му́жъ, є́же пра́во ви́дяшеся предъ очи́ма єго́, творя́ше.
|
|
7
|
7
|
|
Один юнак з Вифлеєма Юдейського, з коліна Іудиного, левит, тоді жив там;
|
И бы́сть ю́ноша от Виѳлеє́ма Іу́дина и от ро́да пле́мене Іу́дина, и се́й Леві́тинъ, и обита́ше та́мо:
|
|
8
|
8
|
|
цей чоловік пішов з міста Вифлеєма Юдейського, щоб пожити, де трапиться, і йдучи дорогою, прийшов на гору Єфремову до дому Михи.
|
и по́йде се́й му́жъ от гра́да Виѳлеє́ма Іу́дина обита́ти, идѣ́же обря́щетъ мѣ́сто: и пріи́де до горы́ Єфре́мли и да́же до до́му мі́хина, є́же сотвори́ти пу́ть сво́й.
|
|
9
|
9
|
|
І сказав йому Миха: звідки ти йдеш? Він сказав йому: я левит з Вифлеєма Юдейського і йду пожити, де трапиться.
|
И рече́ єму́ мі́ха: отку́ду и́деши? И рече́ єму́ Леві́тинъ: а́зъ є́смь от Виѳлеє́ма Іу́дина, и иду́ обита́ти, идѣ́же обря́щу мѣ́сто.
|
|
10
|
10
|
|
І сказав йому Миха: залишся у мене і будь у мене отцем і священиком; я буду давати тобі по десять сиклів срібла на рік, потрібний одяг і їжу.
|
И рече́ єму́ мі́ха: сѣди́ со мно́ю и бу́ди ми́ оте́цъ и жре́цъ, и а́зъ да́мъ тебѣ́ сре́брениковъ де́сять въ го́дъ и дво́и ри́зы, и я́же на житіє́ тебѣ́.
|
|
11
|
11
|
|
Левит пішов до нього і погодився левит залишитися у цієї людини, і був юнак у нього, як один із синів його.
|
И по́йде леві́тъ, и нача́ обита́ти у му́жа. И бы́сть ю́ноша єму́ я́ко єди́нъ от сыно́въ єго́.
|
|
12
|
12
|
|
Миха посвятив левита, і цей юнак був у нього священиком і жив у домі Михи.
|
И напо́лни мі́ха ру́ку Леві́тину, и бы́сть єму́ ю́ноша жре́цъ, и бя́ше въ дому́ мі́хи.
|
|
13
|
13
|
|
І сказав Миха: тепер я знаю, що Господь буде мені благодіяти, тому що левит у мене священиком.
|
И рече́ мі́ха: ны́нѣ увѣ́дѣхъ, я́ко благосотвори́тъ мнѣ́ Госпо́дь, я́ко бы́сть мнѣ́ Леві́тинъ жре́цъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.