|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами:
|
И воспѣ́ Девво́ра и Вара́къ сы́нъ Авінеє́мовъ въ то́й де́нь, и рече́:
|
|
2
|
2
|
|
Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа!
|
внегда́ нача́ти вождо́мъ во Ізра́или, въ произволе́ніи люді́й, благослови́те Го́спода.
|
|
3
|
3
|
|
Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому.
|
Услы́шите, ца́ріє, и внуши́те, кня́зи: а́зъ Го́сподеви воспою́ и пою́ Бо́гу Ізра́илеву.
|
|
4
|
4
|
|
Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду;
|
Го́споди, во исхо́дѣ Твоє́мъ от Сиі́ра, внегда́ воздвиза́тися Тебѣ́ от села́ Єдо́мова, земля́ потрясе́ся, и не́бо возмути́ся, и о́блацы иска́паша во́ду:
|
|
5
|
5
|
|
гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого.
|
го́ры подвиго́шася от лица́ Го́спода Єлоі́, та́я Сіна́ от лица́ Го́спода Бо́га Ізра́илева.
|
|
6
|
6
|
|
У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами.
|
Во дни́ самега́ра сы́на ана́ѳова, во дни́ Іаи́ли, оскудѣ́ша путіє́, и идо́ша въ пути́ кри́вы, и идо́ша въ пути́ развраще́нны:
|
|
7
|
7
|
|
Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі.
|
оскудѣ́ша живу́щіи во Ізра́или, оскудѣ́ша до́ндеже воста́ Девво́ра, до́ндеже воста́ ма́ти во Ізра́или:
|
|
8
|
8
|
|
Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля?
|
избра́ша бо́ги но́вы, я́ко хлѣ́бъ я́ченъ, тогда́ воєва́ша гра́ды князе́й: щи́тъ не яви́ся, ниже́ копіє́ въ четы́редесяти ты́сящахъ во Ізра́или.
|
|
9
|
9
|
|
Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа!
|
Се́рдце моє́ на учине́нная во Ізра́или: си́льніи люді́й, благослови́те Го́спода.
|
|
10
|
10
|
|
Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню!
|
Ѣ́здящіи на осля́техъ бѣ́лыхъ въ полу́дне, и сѣдя́щіи на суди́щи, и ходя́щіи на пути́ со́нмовъ, провѣща́йте.
|
|
11
|
11
|
|
Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній.
|
Гла́съ пле́щущихъ посредѣ́ веселя́щихся: та́мо дадя́тъ пра́вду. Го́споди, пра́вды укрѣпи́ во Ізра́или: тогда́ разыдо́шася во гра́ды своя́ лю́діє Госпо́дни.
|
|
12
|
12
|
|
Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів!
|
Воста́ни, воста́ни, Девво́ра: воста́ни, воста́ни, глаго́ли съ пѣ́снію: воста́ни, Вара́че, и плѣни́ плѣ́нъ тво́й, сы́не Авінеє́мль.
|
|
13
|
13
|
|
Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих.
|
Тогда́ возвели́чися си́ла Єго́: Госпо́дь смири́ мнѣ́ крѣ́пльшыя мене́.
|
|
14
|
14
|
|
Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря.
|
Лю́діє Єфре́мли утоми́ша и́хъ въ доли́нѣ: бра́тъ тво́й Веніамі́нъ въ лю́дехъ твои́хъ: от мене́ Махі́ръ снидо́ша взыску́ющіи, и от Завуло́на укрѣпля́ющіися въ ски́птрѣ повѣствова́нія пи́сменника.
|
|
15
|
15
|
|
І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність.
|
И нача́лницы во Іссаха́рѣ съ Девво́рою и Вара́комъ: та́ко Вара́къ отпусти́ пѣ́шихъ свои́хъ въ доли́ну, въ раздѣле́нія Руви́мова, вели́ка испыта́нія се́рдца.
|
|
16
|
16
|
|
Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність.
|
Вску́ю ми́ сѣди́ши посредѣ́ мосфаѳе́мовъ, слы́шати звизда́ніє востава́ющихъ проити́ въ раздѣле́нія Руви́мля? ве́лія испыта́нія се́рдца.
|
|
17
|
17
|
|
Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно.
|
Галаа́дъ, объ ону́ страну́ Іорда́на всели́ся: и да́нъ, вску́ю обита́єши въ корабле́хъ? Аси́ръ обита́ при бре́зѣхъ морски́хъ, и въ раздѣле́ніихъ свои́хъ всели́ся.
|
|
18
|
18
|
|
Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля.
|
Завуло́нъ, лю́діє укори́ша ду́шу свою́ на сме́рть: и Нефѳалі́мъ на высота́хъ села́.
|
|
19
|
19
|
|
Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла.
|
И пріидо́ша къ нему́ ца́ріє, и ополчи́шася, тогда́ воєва́ша ца́ріє Ханаа́нстіи во Ѳанаа́хѣ, у воды́ Магеддо́: мно́жества сребра́ не взя́ша.
|
|
20
|
20
|
|
З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою.
|
От небесе́ ополчи́шася звѣ́зды, от чи́на своєго́ ополчи́шася съ Сіса́рою.
|
|
21
|
21
|
|
Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу!
|
Водоте́чь кісо́новъ изве́рже и́хъ, водоте́чь кадимі́нъ, водоте́чь кісо́новъ: попере́тъ єго́ душа́ моя́ си́льная.
|
|
22
|
22
|
|
Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його.
|
Тогда́ отсѣко́шася копы́та ко́нская от топта́нія си́льныхъ єго́.
|
|
23
|
23
|
|
Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими.
|
Проклина́йте Мазо́ра, рече́ а́нгелъ Госпо́день, прокля́тіємъ проклени́те живу́щихъ въ не́мъ, я́ко не пріидо́ша въ по́мощь Госпо́дню, въ по́мощь [Госпо́дню] въ си́льныхъ.
|
|
24
|
24
|
|
Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна!
|
Да благослови́тся въ жена́хъ Іаи́ль, жена́ хаве́ра кіне́єва, от же́нъ въ ку́щи да благослови́тся:
|
|
25
|
25
|
|
Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого.
|
воды́ проси́ у нея́, и даде́ єму́ млеко́ въ ча́ши: преиму́щихъ принесе́ ма́сло кра́віє:
|
|
26
|
26
|
|
[Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його.
|
ру́ку свою́ лѣ́вую къ колу́ простре́, и десни́цу свою́ ко мла́ту рабо́тающихъ, и уби́ Сіса́ру: разби́ главу́ єго́, и порази́, прободе́ скра́нія єго́:
|
|
27
|
27
|
|
До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий.
|
между́ нога́ма єя́ повали́ся: паде́ утружде́нъ, и у́мре посредѣ́ но́гъ єя́, и та́мо паде́ бѣ́днѣ.
|
|
28
|
28
|
|
У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його?
|
Око́нцемъ взира́ше ма́ти Сіса́рина, окно́мъ сквозѣ́ реше́тку, что́ заме́дли колесни́ца єго́ пріити́? вску́ю уме́длиша стопы́ колесни́цъ єго́?
|
|
29
|
29
|
|
Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої:
|
Му́дріи нача́лствующіи єя́ отвѣща́ша є́й, и сама́ отвѣщава́ше словеса́ своя́ себѣ́:
|
|
30
|
30
|
|
мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого.
|
не обря́щутъ ли єго́ раздѣля́юща коры́сти, удружа́юща друго́мъ на главу́ му́жа си́льна? коры́сти ша́ровъ Сіса́рѣ, коры́сти ша́ровъ разли́чія, ша́ры испещре́нныхъ, сія́ вы́и єго́ коры́сти.
|
|
31
|
31
|
|
Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років.
|
Та́ко да поги́бнутъ вси́ врази́ твои́, Го́споди: и лю́бящіи єго́, я́коже восто́къ со́лнца въ си́лѣ своє́й. И бы́сть въ поко́и земля́ четы́редесять лѣ́тъ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.