|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами: | |
|
2
|
|
| Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа! | |
|
3
|
|
| Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому. | |
|
4
|
|
| Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду; | |
|
5
|
|
| гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого. | |
|
6
|
|
| У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами. | |
|
7
|
|
| Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі. | |
|
8
|
|
| Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля? | |
|
9
|
|
| Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа! | |
|
10
|
|
| Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню! | |
|
11
|
|
| Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній. | |
|
12
|
|
| Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів! | |
|
13
|
|
| Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих. | |
|
14
|
|
| Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря. | |
|
15
|
|
| І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність. | |
|
16
|
|
| Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність. | |
|
17
|
|
| Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно. | |
|
18
|
|
| Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля. | |
|
19
|
|
| Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла. | |
|
20
|
|
| З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою. | |
|
21
|
|
| Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу! | |
|
22
|
|
| Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його. | |
|
23
|
|
| Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими. | |
|
24
|
|
| Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна! | |
|
25
|
|
| Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого. | |
|
26
|
|
| [Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його. | |
|
27
|
|
| До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий. | |
|
28
|
|
| У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його? | |
|
29
|
|
| Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої: | |
|
30
|
|
| мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого. | |
|
31
|
|
| Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років. |
