|
Глава 9
|
|
|
1
|
|
| Авимелех, син Ієроваалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав: | |
|
2
|
|
| скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша. | |
|
3
|
|
| Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш. | |
|
4
|
|
| І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них бездільних і свавільних людей, які й пішли за ним. | |
|
5
|
|
| І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався. | |
|
6
|
|
| І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема. | |
|
7
|
|
| Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог! | |
|
8
|
|
| Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами. | |
|
9
|
|
| Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій, яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах? | |
|
10
|
|
| І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами. | |
|
11
|
|
| Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах? | |
|
12
|
|
| І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами. | |
|
13
|
|
| Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах? | |
|
14
|
|
| Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами. | |
|
15
|
|
| Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливанські. | |
|
16
|
|
| Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви? | |
|
17
|
|
| За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян; | |
|
18
|
|
| а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихемськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш. | |
|
19
|
|
| Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас; | |
|
20
|
|
| якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихемських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха. | |
|
21
|
|
| І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха. | |
|
22
|
|
| Авимелех же царював над Ізраїлем три роки. | |
|
23
|
|
| І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху, | |
|
24
|
|
| щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх. | |
|
25
|
|
| Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху. | |
|
26
|
|
| Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього. | |
|
27
|
|
| І вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха. | |
|
28
|
|
| Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головначальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихемового, а йому чому ми повинні служити? | |
|
29
|
|
| Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь. | |
|
30
|
|
| Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його. | |
|
31
|
|
| Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто; | |
|
32
|
|
| отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі; | |
|
33
|
|
| вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя. | |
|
34
|
|
| І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони. | |
|
35
|
|
| [Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки. | |
|
36
|
|
| Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми. | |
|
37
|
|
| Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним. | |
|
38
|
|
| І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: «хто Авимелех, щоб ми служили йому?» Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним. | |
|
39
|
|
| І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом. | |
|
40
|
|
| І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста. | |
|
41
|
|
| І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі. | |
|
42
|
|
| На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху. | |
|
43
|
|
| Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх. | |
|
44
|
|
| Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх. | |
|
45
|
|
| І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю. | |
|
46
|
|
| Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа. | |
|
47
|
|
| Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській. | |
|
48
|
|
| І пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я. | |
|
49
|
|
| І нарубав кожен з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок. | |
|
50
|
|
| Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його. | |
|
51
|
|
| Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі. | |
|
52
|
|
| Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем. | |
|
53
|
|
| Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп. | |
|
54
|
|
| [Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер. | |
|
55
|
|
| Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце. | |
|
56
|
|
| Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх. | |
|
57
|
|
| І всі злодіяння жителів сихемських повернув Бог на голову їх; і спостигло їх прокляття Іофама, сина Ієроваалового. |
