|
Глава 20
|
Глvа, к~.
|
|
1
|
1
|
|
І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами.
|
И бы'сть въ е^ді'нъ эT дн~їи ѓ^нXњ оу^чя'щђ е^мђ люди в# цр~кви, и^ бл~говњствђющђ” Прїидо'шя сщ~е'нницы и^ кни'жницы съ ста'рцы,
|
|
2
|
2
|
|
І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
|
и^ рњшя к немђ гл~юще. рцы намъ коею` ѓ'бластїю сїа твори'ши; и^ли кт^о е^сть давыи тебњ вла'сть сїю;
|
|
3
|
3
|
|
Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені —
|
эTвњща'в же реq к ниM. въпрошђ вы и^ а^зъ е^ді'ного словесе`, и^ рцњте м^и,
|
|
4
|
4
|
|
хрещення Іоанове було з небес чи від людей?
|
кр~ще'нїе і^ѓ^а'нново. съ нб~се л^и б^њ; и^ли эT чл~къ”
|
|
5
|
5
|
|
Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
|
ѓ^ни' же помышляхђ к себњ гл~юще. ја%ко а^ще реqмъ съ нб~се. речеT, почт'о ђбо не вњровасте е^мђ;
|
|
6
|
6
|
|
А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк.
|
а^ще ли же речеM эT чл~къ, вс^и лю'дїе ка'менїемъ побїют н^ы” И$звњстно бо еs ѓ^ і^ѓа'ннᲇ, ја%ко пррoкъ бњ”
|
|
7
|
7
|
|
І відповіли: не знаємо, звідки.
|
И$ эTвњща'шя, не вњмы эTкђ'дђ”
|
|
8
|
8
|
|
Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
|
І$с~ же рече и%мᲆ. ни а^ꙁᲆ гл~ю ва'мᲆ, коею ѓ^бластїю сїа творю”
|
|
9
|
9
|
|
І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час.
|
НачяT же к людеM гл~ати при'тчю сїю. чл~къ нњкы= насади виногра'дъ, и^ вда'стъ е^го дњ'лателемъ, и^ эTи^де на лњта мно'га”
|
|
10
|
10
|
|
І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
|
И$ въ время посла` к дњ'лателемъ, ра'бъ, да эT плода виногра'да дадя'ть е^мђ” дњлателе же би'вше е^го, посла'шя то'щь.
|
|
11
|
11
|
|
Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.
|
и^ приложи посла'ти дрђгїи ра'бъ” ѓ^ни же и^ того би'вше, и^ доса'жDьше е^мђ, посла'шя то'щь”
|
|
12
|
12
|
|
І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.
|
И$ приложи посла'ти тре'тїи. ѓ^ни' же и^ того оу^ја^ꙁвльше, и^згна'ша”
|
|
13
|
13
|
|
Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.
|
Рече же господи'нъ виногра'да. чт^о сътворю; послю` сн~а мое^го въꙁлюбленнаго, е^да ка'ко сего видњ'вше, оу^срамл'яются”
|
|
14
|
14
|
|
А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою.
|
Видњвше же е^го дњлателе, мы'шляхђ к себᲇ гл~юще, се'и е^сть наслњдникъ, прїидњте оу^бїемъ е^го, да на'ше бђдетъ достоя'нїе”
|
|
15
|
15
|
|
І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?
|
И$ і^ꙁвеDше е^го вонъ и^ꙁ виногра'да, оу^би'шя. чт^о оу^бо сътвори'т# и%мъ господи'нъ виногра'да;
|
|
16
|
16
|
|
Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так!
|
прїидет# и^ погђби'тъ дᲇл'ателя сїа, и^ вда'сть винограD и^нњмъ” Слы'шавше же, реко'шя, да не бђ'детъ”
|
|
17
|
17
|
|
А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем?
|
ѓ%н же вᲆзрᲇвъ на ни'хъ, рече. чт^о оу^бо пи'саное с^е; Ка'мень, е^гоже небрего'шя ѕи'жDђщеи`, се'и бысть въ главђ ю#глђ”
|
|
18
|
18
|
|
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить.
|
Всякъ падыи` на ка'мени томъ, съкрђши'тся. а^ на не'мже падетъ, сᲆтрыетъ е^го”
|
|
19
|
19
|
|
І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.
|
И/ взыска'шя а^рхїере'е и^ кни'жницы. въꙁложити на'нь рђцњ в то'и чаs, и^ оу^боя'шася народа. раꙁђмњша бо, ја^ко к ниM при'тчю сїю рече”
|
|
20
|
20
|
|
І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.
|
И$ съблюDше, посла'шя ла'ятеля. творяще себе пра'веDники быти, да и^мђтъ е^го въ словеси, въ е^же преда'ти е^го начя'льствђ и^ ѓ%бласти и^ге'монови”
|
|
21
|
21
|
|
І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;
|
И$ въпроси'шя е^го` гл~юще. оу^чи'телю. вњм'ы ја%ко пра'во гл~еши и^ оу^чи'ши, и^ не на лица зри'ши, н^о въ и%стинђ пђти бж~їю оу^чи'ши.
|
|
22
|
22
|
|
чи належить нам давати податок кесареві, чи ні?
|
досто'ит ли на'мъ кесаре'ви да'нъ даяти, и^ли ни`;
|
|
23
|
23
|
|
Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте?
|
Раꙁђмњв# же и^хъ лђка'вство, рече к ни'мъ. что` м^я и^скђшя'ете;
|
|
24
|
24
|
|
Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
|
покажи'те м^и ца'тђ. чїи' и%мать ѓ^браZ и^ наDписа'нїе; эTвњща'вше же реко'шя, кесаревъ”
|
|
25
|
25
|
|
Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
|
ѓ%н же рече и^м#. вᲆꙁдади'те оу^б^о, ја%же кесаре'ва, кесаре'ви. и^ ја%же бж~їа, бв~и”
|
|
26
|
26
|
|
І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
|
И$ не мого'ша ꙁазрњти гл~а е^го преD людми. и^ диви'вшеся ѓ^ эTвњтњ е^го, оу^молчя'шя”
|
|
27
|
27
|
|
Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:
|
Пристђпи'шя же нњ'цыи` эT саDдђке'и, гл~ющеи` въскр~се'нїю не бы'ти. въпраша'хђ е^го
|
|
28
|
28
|
|
Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму.
|
гл~юще. оу^чи'телю, мољ=си написа на'мъ. а^ще комђ бра'тъ оу%мретъ. и^мы` женђ. и^ то'и бесчя'денъ оу^мретъ, да бра'тъ е^го, пои'меT женђ`, и^ въста'витъ сњмя бра'тђ своемђ”
|
|
29
|
29
|
|
Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним;
|
СеDмь оу^бо бра'тїя б^њ, и^ первыи поя'тъ женђ, оу^мре бесчя'денъ.
|
|
30
|
30
|
|
узяв ту жінку другий, і той помер бездітним;
|
и^ поя'тъ вт'орыи женђ`, и^ то'и оу^мре бесчя'денъ.
|
|
31
|
31
|
|
узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли.
|
и^ тре'тїи поя'тъ ю&. та'кожDе же и^ вс^и сеDмь І$ не ѓ^ста'виша чядъ, и^ оу^мро'шя.
|
|
32
|
32
|
|
Після всіх померла і жінка.
|
послњжDе же всњх#, оу^мре и^ жена`.
|
|
33
|
33
|
|
Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину.
|
въ воскреше'нїе оу^бо, кото'раго и^хъ бђ'детъ жена`; сеDмь бо и^мњшя ю& женђ”
|
|
34
|
34
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж;
|
И$ эTвњща'въ рече и^мъ і^с~. сн~ове вњ'ка сего, же'нятся и^ посага'юT.
|
|
35
|
35
|
|
а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж.
|
а^ сподо'бльшеи`ся вᲇкъ ѓ^нъ оу^лђчиᲄи, и^ въскресе'нїе е^же эT мр~твыхъ, н^и же'нятся н^и посага'ютъ,
|
|
36
|
36
|
|
І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
|
ни оу^мрети бо ктомђ мо'гђть. ра'вни б^о сTђ а%гг~лоM, и^ сн~ове сђть бж~їи, въскр~се'нїя сн~ове сђще”
|
|
37
|
37
|
|
А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
|
А$ ја%коже въста'юT мр~твїи, и мољ=си ска'за при кђпи'нњ, ја%коже гл~етъ г~а б~а а^враа'мля, и^ б~а і^са'акова, и^ б~а і^а'ковля.
|
|
38
|
38
|
|
Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.
|
б~ъ же нњсть мр~твыхъ, н^о живыхъ. вси` б^отомђ жи'ви сђть”
|
|
39
|
39
|
|
На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав.
|
эTвњща'вше же нњцыи эT кни'жникъ, реко'ша. оу^чителю, добрњ рече”
|
|
40
|
40
|
|
І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм:
|
Ктомђ же не смњ'ахђ е^го въпроси'ти ничесоже” Рече же к нимъ.
|
|
41
|
41
|
|
як це кажуть, що Христос є сином Давидовим,
|
ка'ко гл~ютъ х~а сн~а двDва быти”
|
|
42
|
42
|
|
А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
|
самъ б^о двDъ гл~етъ в# кні'ѕњ ўало'мъстњй. рече г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене,
|
|
43
|
43
|
|
доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх?
|
до'ндеy положђ врагы` твоя подножїе нога'ма твои'ма;
|
|
44
|
44
|
|
Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому?
|
двDъ оу^бо г~а е^го нарицаеT, и^ ка'ко сн~ь е^мђ е^сть;
|
|
45
|
45
|
|
І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм:
|
Слы'шащим же всњм'ъ лю'деM, рече оу^чн~комъ свои'мъ.
|
|
46
|
46
|
|
стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
|
внемлњте себњ эT кни'жникъ, хотя'щихъ ходи'ти въ ѓ^деждахъ, и^ любя'щихᲆ цњлованїя на тръжищыхъ, и^ преDсᲇданїя на со'нмищихъ, и преждезванїя на вечерях#”
|
|
47
|
47
|
|
які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.
|
И$же снњда'ютъ до'мы в#дови'цъ, и^ виною далече мо'лятся. сїи прїимђтᲆ ли'шше ѓ^сђжде'нїе”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.