|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: | ТогдA приступи1ша ко ї}сови и5же t їеrли1ма кни1жницы и3 фарісeє, глаг0люще: |
|
2
|
2
|
| чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. | почто2 ўчн7цы2 твои2 преступaютъ предaніе стaрєцъ; не ўмывaютъ бо рyкъ свои1хъ, є3гдA хлёбъ kдsтъ. |
|
3
|
3
|
| Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? | Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: почто2 и3 вы2 преступaете зaповэдь б9ію за предaніе вaше; |
|
4
|
4
|
| Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. | БGъ бо заповёда, гlz: чти2 nтцA и3 мaтерь: и3: и4же ѕлосл0витъ nтцA и3ли2 мaтерь, смeртію да ќмретъ. |
|
5
|
5
|
| А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, | Вh же глаг0лете: и4же ѓще речeтъ nтцY и3ли2 мaтери: дaръ, и4мже бы t менє2 п0льзовалсz є3си2: |
|
6
|
6
|
| той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. | и3 да не почти1тъ nтцA своегw2 и3ли2 мaтере [мaтере своеS]: и3 разори1сте зaповэдь б9ію за предaніе вaше. |
|
7
|
7
|
| Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: | Лицемёри, д0брэ прbр0чествова њ вaсъ и3сaіа, глаг0лz: |
|
8
|
8
|
| наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; | приближaютсz мнЁ лю1діе сjи ўсты6 свои1ми и3 ўстнaми чтyтъ мS: сeрдце же и4хъ далeче tстои1тъ t менє2: |
|
9
|
9
|
| але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. | всyе же чтyтъ мS, ўчaще ўчeніємъ, зaповэдемъ человёчєскимъ. |
|
10
|
10
|
| І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! | И# призвaвъ нар0ды, речE и5мъ: слhшите и3 разумёйте: |
|
11
|
11
|
| Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. | не входsщее во ўстA скверни1тъ человёка: но и3сходsщее и3зо ќстъ, то2 скверни1тъ человёка. |
|
12
|
12
|
| Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? | (За? …№.) ТогдA пристyпльше ўчн7цы2 є3гw2 рёша є3мY: вёси ли, ћкw фарісeє слhшавше сл0во соблазни1шасz; |
|
13
|
13
|
| Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. | Џнъ же tвэщaвъ речE: всsкъ сaдъ, є3г0же не насади2 nц7ъ м0й нбcный, и3скорени1тсz: |
|
14
|
14
|
| Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. | њстaвите и5хъ: вожди6 сyть слёпи слэпцє1мъ: слэпeцъ же слэпцA ѓще в0дитъ, џба въ ћму впадeтасz. |
|
15
|
15
|
| Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. | Tвэщaвъ же пeтръ речE є3мY: скажи2 нaмъ при1тчу сію2. |
|
16
|
16
|
| Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? | Ї}съ же речE (и5мъ): є3динaче [є3щE] ли и3 вы2 без8 рaзума є3стE; |
|
17
|
17
|
| Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? | не u5 ли разумэвaете, ћкw всsко, є4же вх0дитъ во ўстA, во чрeво вмэщaетсz и3 ґфедрHномъ и3сх0дитъ; |
|
18
|
18
|
| А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, | и3сход‰щаz же и3зо ќстъ, t сeрдца и3сх0дzтъ, и3 т† сквернsтъ человёка: |
|
19
|
19
|
| бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. | t сeрдца бо и3сх0дzтъ помышлє1ніz ѕл†z, ўб‡йства, прелюбодэ‰ніz, любодэ‰ніz, татьбы6, лжесвидётєлства, хулы6: |
|
20
|
20
|
| Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину. | сі‰ сyть скверн‰щаz человёка: ґ є4же неумовeнныма рукaма ћсти, не скверни1тъ человёка. |
|
21
|
21
|
| І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. | (За? …в7.) И# и3зшeдъ tтyду ї}съ, tи1де во страны6 т›рскіz и3 сідw6нскіz. |
|
22
|
22
|
| І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. | И# сE, женA хананeйска, t предBлъ тёхъ и3зшeдши, возопи2 къ немY глаг0лющи: поми1луй мS, гDи, сн7е дв7довъ, дщи2 моS ѕлЁ бэснyетсz. |
|
23
|
23
|
| Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. | Џнъ же не tвэщA є4й словесE. И# пристyпльше ўчн7цы2 є3гw2, молsху є3го2, глаг0люще: tпусти2 ю5, ћкw вопіeтъ в8слёдъ нaсъ. |
|
24
|
24
|
| Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. | Џнъ же tвэщaвъ речE: нёсмь п0сланъ, т0кмw ко nвцaмъ поги1бшымъ д0му ї}лева. |
|
25
|
25
|
| А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. | Nнa же пришeдши поклони1сz є3мY, глаг0лющи: гDи, помози1 ми. |
|
26
|
26
|
| Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. | Џнъ же tвэщaвъ речE: нёсть добро2 tsти хлёба чaдwмъ и3 поврещи2 псHмъ. |
|
27
|
27
|
| Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. | Nнa же речE: є4й, гDи: и4бо и3 пси2 kдsтъ t крупи1цъ пaдающихъ t трапeзы господeй свои1хъ. |
|
28
|
28
|
| Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить. | ТогдA tвэщaвъ ї}съ речE є4й: q, жeно, вeліz вёра твоS: бyди тебЁ ћкоже х0щеши. И# и3сцэлЁ дщи2 є3S t тогw2 часA. |
|
29
|
29
|
| Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. | (За? …G.) И# прешeдъ tтyду ї}съ, пріи1де на м0ре галілeйское, и3 возшeдъ на горY, сёде тY. |
|
30
|
30
|
| І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. | И# приступи1ша къ немY нар0ди мн0зи, и3мyще съ соб0ю хрwмhz, слэпы6z, нэмы6z, бBдныz и3 и4ны мнHги, и3 приверг0ша и5хъ къ ногaма ї}совыма: и3 и3сцэли2 и5хъ: |
|
31
|
31
|
| І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого. | ћкоже нар0дwмъ диви1тисz, ви1дzщимъ нэмы6z глаг0люща, бBдныz здр†вы, хрwмhz ходsщz и3 слэпы6z ви1дzщz: и3 слaвлzху бGа ї}лева. |
|
32
|
32
|
| Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. | (За? …д7.) Ї}съ же призвaвъ ўчн7ки2 сво‰, речE (и5мъ): млcрдую њ нар0дэ (сeмъ), ћкw ўжE дни6 три2 присэдsтъ мнЁ и3 не и4мутъ чесw2 ћсти: и3 tпусти1ти и5хъ не ћдшихъ не хощY, да не кaкw њслабёютъ на пути2. |
|
33
|
33
|
| Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? | И# глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: tкyду нaмъ въ пустhни хлёби толи1цы, ћкw да насhтитсz толи1къ нар0дъ; |
|
34
|
34
|
| Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. | И# гlа и5мъ ї}съ: коли1кw хлёбы и4мате; Nни1 же рёша: сeдмь, и3 мaлw рhбицъ. |
|
35
|
35
|
| Тоді звелів народові возлягти на землю. | И# повелЁ нар0дwмъ возлещи2 на земли2, |
|
36
|
36
|
| І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові. | и3 пріeмь сeдмь хлёбы и3 ры6бы, хвалY воздaвъ преломи2 и3 дадE ўчн7кHмъ свои6мъ, ўчн7цh же нар0дwмъ. |
|
37
|
37
|
| І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, | И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, сeдмь к0шницъ и3сп0лнь: |
|
38
|
38
|
| а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. | ћдшихъ же бsше четhре тhсzщы мужeй, рaзвэ жeнъ и3 дэтeй. |
|
39
|
39
|
| І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські. | И# tпусти1въ нар0ды, влёзе въ корaбль и3 пріи1де въ предёлы магдали6нски. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
