|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса | (За? н7з7) Въ то2 врeмz ўслhша и4рwдъ четвертовлaстникъ слyхъ ї}совъ |
|
2
|
2
|
| і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. | и3 речE nтрокHмъ свои6мъ: сeй є4сть їwaннъ кrти1тель: т0й воскрeсе t мeртвыхъ, и3 сегw2 рaди си6лы дёютсz њ нeмъ. |
|
3
|
3
|
| Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, | И$рwдъ бо є4мь їwaнна, свzзA є3го2 и3 всади2 въ темни1цу, и3рwдіaды рaди жены2 філjппа брaта своегw2: |
|
4
|
4
|
| тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. | глаг0лаше бо є3мY їwaннъ: не дост0итъ ти2 и3мёти є3S. |
|
5
|
5
|
| І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. | И# хотsщь є3го2 ўби1ти, ўбоsсz нар0да, занE ћкw прbр0ка є3го2 и3мёzху. |
|
6
|
6
|
| Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, | Дню1 же бhвшу рождествA и4рwдова, плzсA дщи2 и3рwдіaдина посредЁ и3 ўгоди2 и4рwдови: |
|
7
|
7
|
| тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. | тёмже и3 съ клsтвою и3зречE є4й дaти, є3гHже ѓще воспр0ситъ. |
|
8
|
8
|
| Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. | Nнa же навaждена мaтерію своeю, дaждь ми2, речE, здЁ на блю1дэ главY їwaнна кrти1телz. |
|
9
|
9
|
| І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. | И# печaленъ бhсть цaрь: клsтвы же рaди и3 за возлежaщихъ съ ни1мъ, повелЁ дaти (є4й) |
|
10
|
10
|
| І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. | и3 послaвъ ўсёкну їwaнна въ темни1цэ. |
|
11
|
11
|
| І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. | И# принес0ша главY є3гw2 на блю1дэ и3 дaша дэви1цэ: и3 tнесE мaтери своeй. |
|
12
|
12
|
| Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. | И# пристyпльше ўченицы2 є3гw2 взsша тёло (є3гw2) и3 погреб0ша є5: и3 пришeдше возвэсти1ша ї}сови. |
|
13
|
13
|
| І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. | И# слhшавъ ї}съ tи1де tтyду въ корабли2 въ пyсто мёсто є3ди1нъ [њс0бь]: и3 слhшавше нар0ди по нeмъ и3д0ша пёши t градHвъ. |
|
14
|
14
|
| І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. | (За? н7}.) И# и3зшeдъ ї}съ ви1дэ мн0гъ нар0дъ, и3 млcрдова њ ни1хъ, и3 и3сцэли2 нед{жныz и4хъ. |
|
15
|
15
|
| Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. | П0здэ же бhвшу, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: пyсто є4сть мёсто, и3 чaсъ ўжE минY: tпусти2 нар0ды, да шeдше въ вє1си кyпzтъ бр†шна себЁ. |
|
16
|
16
|
| Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. | Ї}съ же речE и5мъ: не трeбуютъ tити2: дади1те и5мъ вы2 ћсти. |
|
17
|
17
|
| Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. | Nни1 же глаг0лаша є3мY: не и4мамы здЁ т0кмw пsть хлBбъ и3 двЁ ры6бэ. |
|
18
|
18
|
| Він сказав: принесіть їх Мені сюди. | Џнъ же речE: принеси1те ми2 и5хъ сёмw. |
|
19
|
19
|
| І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. | И# повелёвъ нар0дwмъ возлещи2 на травЁ, и3 пріeмъ пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и3 преломи1въ дадE ўчн7кHмъ хлёбы, ўчн7цh же нар0дwмъ. |
|
20
|
20
|
| І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; | И# kд0ша вси2 и3 насhтишасz: и3 взsша и3збhтки ўкр{хъ, дванaдесzть к0шz и3сп0лнь: |
|
21
|
21
|
| а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. | kдyщихъ же бЁ мужeй ћкw пsть тhсzщъ, рaзвэ жeнъ и3 дэтeй. |
|
22
|
22
|
| І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. | (За? н7f7.) И# ѓбіе понyди ї}съ ўчн7ки2 сво‰ влёзти въ корaбль и3 вари1ти є3го2 на џномъ полY [пред8ити2 є3мY на w4нъ п0лъ], д0ндеже tпyститъ нар0ды. |
|
23
|
23
|
| І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. | И# tпусти1въ нар0ды, взhде на горY є3ди1нъ помоли1тисz: п0здэ же бhвшу, є3ди1нъ бЁ тY. |
|
24
|
24
|
| А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. | Корaбль же бЁ посредЁ м0рz влazсz волнaми: бё бо проти1венъ вётръ. |
|
25
|
25
|
| У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. | Въ четвeртую же стрaжу н0щи и4де къ ни6мъ ї}съ, ходS по м0рю. |
|
26
|
26
|
| І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. | И# ви1дэвше є3го2 ўчн7цы2 по м0рю ходsща, смути1шасz, глаг0люще, ћкw призрaкъ є4сть: и3 t стрaха возопи1ша. |
|
27
|
27
|
| Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. | Ѓбіе же речE и5мъ ї}съ, гlz: дерзaйте: ѓзъ є4смь, не б0йтесz. |
|
28
|
28
|
| Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. | Tвэщaвъ же пeтръ речE: гDи, ѓще ты2 є3си2, повели1 ми пріити2 къ тебЁ по водaмъ. Џнъ же речE: пріиди2. |
|
29
|
29
|
| Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. | И# и3злёзъ и3з8 кораблS пeтръ, хождaше по водaмъ, пріити2 ко ї}сови: |
|
30
|
30
|
| Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! | ви1дz же вётръ крёпокъ, ўбоsсz, и3 начeнъ ўтопaти, возопи2, глаг0лz: гDи, сп7си1 мz. |
|
31
|
31
|
| Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? | И# ѓбіе ї}съ простeръ рyку, ћтъ є3го2 и3 гlа є3мY: маловёре, почто2 ўсумнёлсz є3си2; |
|
32
|
32
|
| І, як увійшли вони в човен, вітер стих. | И# влёзшема и4ма въ корaбль, престA вётръ. |
|
33
|
33
|
| Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. | Сyщіи же въ корабли2 пришeдше поклони1шасz є3мY, глаг0люще: вои1стинну б9ій сн7ъ є3си2. |
|
34
|
34
|
| Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. | И# прешeдше пріид0ша въ зeмлю геннисарefскую. |
|
35
|
35
|
| Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, | (За? ….) И# познaвше є3го2 мyжіе мёста тогw2, послaша во всю2 странY тY, и3 принес0ша къ немY вс‰ болsщыz: |
|
36
|
36
|
| і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. | и3 молsху є3го2, да т0кмw прик0снутсz вскри1лію ри1зы є3гw2: и3 є3ли1цы прикоснyшасz, сп7сeни бhша. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
