|
Глава 27
|
Главa к7з
|
|
1
|
1
|
| Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. | (За? R‹) Ќтру же бhвшу, совётъ сотвори1ша вси2 ґрхіерeє и3 стaрцы людстjи на ї}са, ћкw ўби1ти є3го2: |
|
2
|
2
|
| І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю. | и3 свzзaвше є3го2 вед0ша и3 предaша є3го2 понтjйскому пілaту и3гeмwну. |
|
3
|
3
|
| Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, | (За? R№‹.) ТогдA ви1дэвъ їyда предaвый є3го2, ћкw њсуди1ша є3го2, раскazвсz возврати2 три1десzть срeбреники ґрхіерeємъ и3 стaрцємъ, |
|
4
|
4
|
| кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. | глаг0лz: согрэши1хъ предaвъ кр0вь непови1нную. Nни1 же рёша: чт0 є3сть нaмъ; ты2 ќзриши. |
|
5
|
5
|
| І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. | И# повeргъ срeбреники въ цeркви, tи1де: и3 шeдъ ўдави1сz. |
|
6
|
6
|
| Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. | Ґрхіерeє же пріeмше срeбреники, рёша: недост0йно є4сть вложи1ти и5хъ въ корвaну, понeже цэнA кр0ве є4сть. |
|
7
|
7
|
| І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. | Совётъ же сотв0рше, купи1ша и4ми село2 скудeльничо, въ погребaніе стр†ннымъ: |
|
8
|
8
|
| Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня. | тёмже наречeсz село2 то2 село2 кр0ве, до сегw2 днE: |
|
9
|
9
|
| Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, | тогдA сбhстсz речeнное їеремjемъ прbр0комъ, глаг0лющимъ: и3 пріsша три1десzть срeбрєникъ, цёну цэнeннагw, є3г0же цэни1ша t сынHвъ ї}лєвъ, |
|
10
|
10
|
| і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь. | и3 дaша | на село2 скудeльничо, ћкоже сказA мнЁ гDь. |
|
11
|
11
|
| Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. | Ї}съ же стA пред8 и3гeмwномъ. И# вопроси2 є3го2 и3гeмwнъ, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудeйскій; Ї}съ же речE є3мY: ты2 глаг0леши. |
|
12
|
12
|
| І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. | И# є3гдA нaнь глаг0лаху ґрхіерeє и3 стaрцы, ничесHже tвэщавaше. |
|
13
|
13
|
| Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе? | ТогдA глаг0ла є3мY пілaтъ: не слhшиши ли, коли6ка на тS свидётелствуютъ; |
|
14
|
14
|
| І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. | И# не tвэщA є3мY ни къ є3ди1ному глаг0лу, ћкw диви1тисz и3гeмwну ѕэлw2. |
|
15
|
15
|
| На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. | На (всsкъ) же прaздникъ њбhчай бЁ и3гeмwну tпущaти є3ди1наго нар0ду свsзнz, є3г0же хотsху: |
|
16
|
16
|
| Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою. | и3мsху же тогдA свsзана нар0чита, глаг0лемаго варaвву: |
|
17
|
17
|
| Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом? | собрaвшымсz же и5мъ, речE и5мъ пілaтъ: кого2 х0щете (t nбою2) tпущY вaмъ: варaвву ли, и3ли2 ї}са глаг0лемаго хrтA; |
|
18
|
18
|
| Бо знав, що видали Його через заздрощі. | Вёдzше бо, ћкw зaвисти рaди предaша є3го2. |
|
19
|
19
|
| Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього. | Сэдsщу же є3мY на суди1щи, послA къ немY женA є3гw2, глаг0лющи: ничт0же тебЁ и3 првdнику томY: мн0гw бо пострадaхъ днeсь во снЁ є3гw2 рaди. |
|
20
|
20
|
| Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. | Ґрхіерeє же и3 стaрцы наусти1ша нар0ды, да и3спр0сzтъ вaравву, ї}са же погубsтъ. |
|
21
|
21
|
| Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. | Tвэщaвъ же и3гeмwнъ речE и5мъ: кого2 х0щете t nбою2 tпущY вaмъ; Nни1 же рёша: варaвву. |
|
22
|
22
|
| Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. | Глаг0ла и5мъ пілaтъ: что2 u5бо сотворю2 ї}су глаг0лемому хrтY; Глаг0лаша є3мY вси2: да рaспzтъ бyдетъ. |
|
23
|
23
|
| Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. | И#гeмwнъ же речE: к0е u5бо ѕло2 сотвори2; Nни1 же и4злиха вопіsху, глаг0люще: да пр0пzтъ бyдетъ. |
|
24
|
24
|
| Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. | Ви1дэвъ же пілaтъ, ћкw ничт0же ўспэвaетъ, но пaче молвA бывaетъ, пріeмь в0ду, ўмы2 рyцэ пред8 нар0домъ, глаг0лz: непови1ненъ є4смь t кр0ве првdнагw сегw2: вы2 ќзрите. |
|
25
|
25
|
| Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. | И# tвэщaвше вси2 лю1діе рёша: кр0вь є3гw2 на нaсъ и3 на чaдэхъ нaшихъ. |
|
26
|
26
|
| Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. | ТогдA tпусти2 и5мъ варaвву: ї}са же би1въ предадE (и5мъ), да є3го2 пр0пнутъ. |
|
27
|
27
|
| Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів | (За? Rв7‹.) ТогдA в0ини и3гeмwнwвы, пріeмше ї}са на суди1ще, собрaша нaнь всE мн0жество вHинъ: |
|
28
|
28
|
| і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю; | и3 совлeкше є3го2, њдёzша є3го2 хламЂдою червлeною: |
|
29
|
29
|
| і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський! | и3 сплeтше вэнeцъ t тeрніz, возложи1ша на главY є3гw2, и3 тр0сть въ десни1цу є3гw2: и3 покл0ншесz на кwлёну пред8 ни1мъ ругaхусz є3мY, глаг0люще: рaдуйсz, цRю2 їудeйскій. |
|
30
|
30
|
| І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові. | И# плю1нувше нaнь, пріsша тр0сть и3 біsху по главЁ є3гw2. |
|
31
|
31
|
| А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття. | И# є3гдA поругaшасz є3мY, совлек0ша съ негw2 багрzни1цу и3 њблек0ша є3го2 въ ри6зы є3гw2: и3 вед0ша є3го2 на пропsтіе. |
|
32
|
32
|
| Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його. | И#сходsще же њбрэт0ша человёка кmринeйска, и4менемъ сjмwна: и3 семY задёша понести2 кrтъ є3гw2. |
|
33
|
33
|
| І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце, | (За? RG‹.) И# пришeдше на мёсто нарицaемое голг0fа, є4же є4сть глаг0лемо крaніево мёсто, |
|
34
|
34
|
| дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити. | дaша є3мY пи1ти џцетъ съ жeлчію смёшенъ: и3 вкyшь, не хотsше пи1ти. |
|
35
|
35
|
| Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб; | Распeншіи же є3го2 раздэли1ша ри6зы є3гw2, вeргше жрє1біz: |
|
36
|
36
|
| І, сидячи, стерегли Його там. | и3 сэдsще стрежaху є3го2 тY: |
|
37
|
37
|
| І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський. | и3 возложи1ша верхY главы2 є3гw2 винY є3гw2 напи1сану: сeй є4сть ї}съ, цRь їудeйскій. |
|
38
|
38
|
| Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. | ТогдA распsша съ ни1мъ двA разбHйника: є3ди1наго њ деснyю, и3 є3ди1наго њ шyюю. |
|
39
|
39
|
| Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми | Мимоходsщіи же хyлzху є3го2, покивaюще главaми свои1ми |
|
40
|
40
|
| і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста. | и3 глаг0люще: разорszй цeрковь и3 треми2 дeнми созидazй, сп7си1сz сaмъ: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, сни1ди со кrтA. |
|
41
|
41
|
| Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили: | Тaкожде же и3 ґрхіерeє ругaющесz съ кни6жники и3 ст†рцы (и3 фарісє1и), глаг0лаху: |
|
42
|
42
|
| інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього; | и3ны6z сп7сE, себe ли не м0жетъ спcти2; ѓще цRь ї}левъ є4сть, да сни1детъ нн7э со кrтA, и3 вёруемъ въ него2: |
|
43
|
43
|
| уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий. | ўповA на бGа: да и3збaвитъ нн7э є3го2, ѓще х0щетъ є3мY. Речe бо, ћкw б9ій є4смь сн7ъ. |
|
44
|
44
|
| Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його. | Т0жде же и3 разбHйника расп‰таz съ ни1мъ поношaста є3мY. |
|
45
|
45
|
| З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої. | T шестaгw же часA тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw: |
|
46
|
46
|
| А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? | њ девsтэмъ же часЁ возопи2 ї}съ глaсомъ вeліимъ, гlz: и3лJ, и3лJ, лімA савахfанJ; є4же є4сть, б9е м0й, б9е м0й, вскyю мS є3си2 њстaвилъ; |
|
47
|
47
|
| Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю. | Нёцыи же t тY стоsщихъ слhшавше глаг0лаху, ћкw и3лію2 глашaетъ сeй. |
|
48
|
48
|
| І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити. | И# ѓбіе тeкъ є3ди1нъ t ни1хъ, и3 пріeмь гyбу, и3сп0лнивъ же џцта, и3 вонзE на тр0сть, напаsше є3го2. |
|
49
|
49
|
| А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його. | Пр0чіи же глаг0лаху: њстaви, да ви1димъ, ѓще пріи1детъ и3ліA спасти2 є3го2. |
|
50
|
50
|
| Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух. | Ї}съ же, пaки возопи1въ глaсомъ вeліимъ, и3спусти2 д¦ъ. |
|
51
|
51
|
| І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу; | И# сE, завёса церк0внаz раздрaсz на дв0е съ вhшнzгw крaz до ни1жнzгw: и3 землS потрzсeсz: и3 кaменіе распадeсz: |
|
52
|
52
|
| і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли | и3 гр0би tверз0шасz: и3 мнHга тэлесA ўс0пшихъ с™hхъ востaша: |
|
53
|
53
|
| і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом. | и3 и3зшeдше и3з8 грHбъ, по воскrніи є3гw2, внид0ша во с™hй грaдъ и3 kви1шасz мнHзэмъ. |
|
54
|
54
|
| Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий. | С0тникъ же и3 и5же съ ни1мъ стрегyщіи ї}са, ви1дэвше трyсъ и3 бы6вшаz, ўбоsшасz ѕэлw2, глаг0люще: вои1стинну б9ій сн7ъ бЁ сeй. |
|
55
|
55
|
| Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; | Бsху же тY и3 жєны2 мнHги и3здалeча зрsщz, ±же и3д0ша по ї}сэ t галілeи, служaщz є3мY: |
|
56
|
56
|
| між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих. | въ ни1хже бЁ марjа магдали1на, и3 марjа їaкwва и3 їwсjи мaти, и3 мaти сы6ну зеведewву. |
|
57
|
57
|
| Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса. | П0здэ же бhвшу, пріи1де человёкъ богaтъ t ґрімаfeа, и4менемъ їHсифъ, и4же и3 сaмъ ўчи1сz ў ї}са: |
|
58
|
58
|
| Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло. | сeй пристyпль къ пілaту, проси2 тэлесE ї}сова. ТогдA пілaтъ повелЁ дaти тёло. |
|
59
|
59
|
| І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею | И# пріeмь тёло їHсифъ, њбви1тъ є5 плащани1цею чи1стою |
|
60
|
60
|
| і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов. | и3 положи2 є5 въ н0вэмъ своeмъ гр0бэ, є3г0же и3зсэчE въ кaмени: и3 возвали1въ кaмень вeлій над8 двє1ри гр0ба, tи1де. |
|
61
|
61
|
| Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу. | Бё же тY марjа магдали1на и3 другaz марjа, сэдsщэ прsмw гр0ба. |
|
62
|
62
|
| Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата | (За? Rд7‹.) Во ќтрій же дeнь, и4же є4сть по пzтцЁ, собрaшасz ґрхіерeє и3 фарісeє къ пілaту, |
|
63
|
63
|
| і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну. | глаг0люще: г0споди, помzнyхомъ, ћкw льстeцъ w4нъ речE, є3щE сhй жи1въ: по тріeхъ днeхъ востaну: |
|
64
|
64
|
| То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого. | повели2 u5бо ўтверди1ти гр0бъ до трeтіzгw днE, да не кaкw пришeдше ўчн7цы2 є3гw2 н0щію ўкрaдутъ є3го2 и3 рекyтъ лю1демъ: востA t мeртвыхъ: и3 бyдетъ послёднzz лeсть г0рша пeрвыz. |
|
65
|
65
|
| Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте. | Речe же и5мъ пілaтъ: и4мате кустwдjю: и3ди1те, ўтверди1те, ћкоже вёсте. |
|
66
|
66
|
| Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать. | Nни1 же шeдше ўтверди1ша гр0бъ, знaменавше кaмень съ кустwдjею. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
