|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. | (За? …е7) И# приступи1ша (къ немY) фарісeє и3 саддукeє, и3скушaюще проси1ша є3го2 знaменіе съ нб7сE показaти и5мъ. |
|
2
|
2
|
| Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; | Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ: вeчеру бhвшу, глаг0лете: вeдро, чермнyетбосz нeбо: |
|
3
|
3
|
| А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. | и3 ќтру: днeсь зимA, чермнyетбосz дрzселyz нeбо. Лицемёри, лицE ќбw небесE ўмёете разсуждaти, знaменій же временHмъ не м0жете (и3скуси1ти). |
|
4
|
4
|
| Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов. | Р0дъ лукaвъ и3 прелюбодёйный знaменіz и4щетъ: и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка. И# њстaвль и5хъ, tи1де. |
|
5
|
5
|
| Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. | И# прешeдше ўчн7цы2 є3гw2 на w4нъ п0лъ, забhша хлёбы взsти. |
|
6
|
6
|
| Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. | (За? …ѕ7.) Ї}съ же речE и5мъ: внемли1те и3 блюди1тесz t квaса фарісeйска и3 саддукeйска. |
|
7
|
7
|
| Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. | Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще: ћкw хлёбы не взsхомъ. |
|
8
|
8
|
| Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? | Разумёвъ же ї}съ речE и5мъ: что2 мhслите въ себЁ, маловёри, ћкw хлёбы не взsсте; |
|
9
|
9
|
| Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? | не u5 ли разумёете, нижE п0мните пsть хлёбы пzти1мъ тhсzщамъ, и3 коли1кw кHшъ взsсте; |
|
10
|
10
|
| Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? | ни ли сeдмь хлёбы четhремъ тhсzщамъ, и3 коли1кw к0шницъ взsсте; |
|
11
|
11
|
| Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? | кaкw не разумёете, ћкw не њ хлёбэхъ рёхъ вaмъ внимaти, (но) t квaса фарісeйска и3 саддукeйска; |
|
12
|
12
|
| Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського. | ТогдA разумёша, ћкw не речE храни1тисz t квaса хлёбнагw, но t ўчeніz фарісeйска и3 саддукeйска. |
|
13
|
13
|
| Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? | (За? …з7.) Пришeдъ же ї}съ во страны6 кесарjи філjпповы, вопрошaше ўчн7ки2 сво‰, гlz: ког0 мz глаг0лютъ человёцы бhти, сн7а чlвёческаго; |
|
14
|
14
|
| Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. | Nни1 же рёша: џви ќбw їwaнна кrти1телz, и3нjи же и3лію2, друзjи же їеремjю и3ли2 є3ди1наго t прbрHкъ. |
|
15
|
15
|
| Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? | Гlа и5мъ (ї}съ): вh же ког0 мz глаг0лете бhти; |
|
16
|
16
|
| Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. | Tвэщaвъ же сjмwнъ пeтръ речE: ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw. |
|
17
|
17
|
| Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; | И# tвэщaвъ ї}съ речE є3мY: бlжeнъ є3си2, сjмwне, вaръ їHна, ћкw пл0ть и3 кр0вь не kви2 тебЁ, но nц7ъ м0й, и4же на нб7сёхъ: |
|
18
|
18
|
| і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. | и3 ѓзъ же тебЁ гlю, ћкw ты2 є3си2 пeтръ, и3 на сeмъ кaмени сози1жду цRковь мою2, и3 вратA ѓдwва не њдолёютъ є4й: |
|
19
|
19
|
| І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. | и3 дaмъ ти2 ключи6 цrтва нбcнагw: и3 є4же ѓще свsжеши на земли2, бyдетъ свsзано на нб7сёхъ: и3 є4же ѓще разрэши1ши на земли2, бyдетъ разрэшeно на нб7сёхъ. |
|
20
|
20
|
| Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос. | (За? …}.) ТогдA запрети2 ї}съ ўчн7кHмъ свои6мъ, да ни комyже рекyтъ, ћкw сeй є4сть ї}съ хrт0съ. |
|
21
|
21
|
| З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. | Tт0лэ начaтъ ї}съ скaзовати ўчн7кHмъ свои6мъ, ћкw подобaетъ є3мY и3ти2 во їеrли1мъ и3 мн0гw пострадaти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти. |
|
22
|
22
|
| І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! | И# поeмь є3го2 пeтръ, начaтъ прерэцaти є3мY глаг0лz: млcрдъ ты2, гDи: не и4мать бhти тебЁ сіE. |
|
23
|
23
|
| Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. | Џнъ же њбрaщьсz речE петр0ви: и3ди2 за мн0ю, сатано2, соблaзнъ ми2 є3си2: ћкw не мhслиши ±же (сyть) б9іz, но человёчєскаz. |
|
24
|
24
|
| Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. | (За? …f7.) ТогдA ї}съ речE ўчн7кHмъ свои6мъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2 и3 в0зметъ крeстъ св0й и3 по мнЁ грzдeтъ: |
|
25
|
25
|
| Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. | и4же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: и3 и4же ѓще погуби1тъ дyшу свою2 менє2 рaди, њбрsщетъ ю5: |
|
26
|
26
|
| Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? | кaz бо п0льза человёку, ѓще мjръ вeсь пріwбрsщетъ, дyшу же свою2 њтщети1тъ; и3ли2 что2 дaстъ человёкъ и3змёну за дyшу свою2; |
|
27
|
27
|
| Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. | пріити1 бо и4мать сн7ъ чlвёческій во слaвэ nц7A своегw2 со ѓгGлы свои1ми, и3 тогдA воздaстъ комyждо по дэsніємъ є3гw2: |
|
28
|
28
|
| Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. | ґми1нь гlю вaмъ, (ћкw) сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ сн7а чlвёческаго грzдyща во цrтвіи своeмъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
