|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. | (За? п7) Под0бно бо є4сть цrтвіе нбcное человёку домови1ту, и4же и3зhде кyпнw [ѕэлw2] ќтрw наsти дёлатєли въ віногрaдъ св0й, |
|
2
|
2
|
| І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. | и3 совэщaвъ съ дёлатєли по пёнzзю на дeнь, послA и5хъ въ віногрaдъ св0й. |
|
3
|
3
|
| А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. | И# и3зшeдъ въ трeтій чaсъ, ви1дэ и4ны стоsщz на т0ржищи пр†здны, |
|
4
|
4
|
| І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. | и3 тBмъ речE: и3ди1те и3 вы2 въ віногрaдъ м0й, и3 є4же бyдетъ прaвда, дaмъ вaмъ. Nни1 же и3д0ша. |
|
5
|
5
|
| А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. | Пaки же и3зшeдъ въ шестhй и3 девsтый чaсъ, сотвори2 тaкоже. |
|
6
|
6
|
| Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? | Во є3диныйженaдесzть чaсъ и3зшeдъ, њбрёте друг‡z стоsщz пр†здны и3 глаг0ла и5мъ: что2 здЁ стоитE вeсь дeнь прaздни; |
|
7
|
7
|
| Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. | Глаг0лаша є3мY: ћкw никт0же нaсъ наsтъ. Глаг0ла и5мъ: и3ди1те и3 вы2 въ віногрaдъ (м0й), и3 є4же бyдетъ прaведно, пріи1мете. |
|
8
|
8
|
| Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. | Вeчеру же бhвшу, глаг0ла господи1нъ віногрaда къ пристaвнику своемY: призови2 дёлатєли и3 дaждь и5мъ мздY, начeнъ t послёднихъ до пeрвыхъ. |
|
9
|
9
|
| І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. | И# пришeдше и5же во є3диныйнaдесzть чaсъ, пріsша по пёнzзю. |
|
10
|
10
|
| Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. | Пришeдше же пeрвіи мнsху, ћкw вsщше пріи1мутъ: и3 пріsша и3 тjи по пёнzзю: |
|
11
|
11
|
| І, одержавши, стали дорікати господареві | пріeмше же роптaху на господи1на, |
|
12
|
12
|
| і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. | глаг0люще, ћкw сjи послёдніи є3ди1нъ чaсъ сотвори1ша, и3 рaвныхъ нaмъ сотвори1лъ и5хъ є3си2, понeсшымъ тzготY днE и3 вaръ. |
|
13
|
13
|
| Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? | Џнъ же tвэщaвъ речE є3ди1ному и4хъ: дрyже, не њби1жу тебE: не по пёнzзю ли совэщaлъ є3си2 со мн0ю; |
|
14
|
14
|
| Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. | возми2 твоE и3 и3ди2: хощy же и3 семY послёднему дaти, ћкоже и3 тебЁ: |
|
15
|
15
|
| Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? | и3ли2 нёсть ми2 лёть сотвори1ти, є4же хощY, во свои1хъ ми2; ѓще џко твоE лукaво є4сть, ћкw ѓзъ блaгъ є4смь; |
|
16
|
16
|
| Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних. | Тaкw бyдутъ послёдніи пeрви, и3 пeрвіи послёдни: мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ. |
|
17
|
17
|
| Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: | (За? п7№.) И# восходS ї}съ во їеrли1мъ, поsтъ nбанaдесzте ўчн7к† є3ди6ны [њс0бь] на пути2 и3 речE и5мъ: |
|
18
|
18
|
| ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; | сE, восх0димъ во їеrли1мъ, и3 сн7ъ чlвёческій прeданъ бyдетъ ґрхіерeємъ и3 кни1жникwмъ: и3 њсyдzтъ є3го2 на смeрть, |
|
19
|
19
|
| і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне. | и3 предадsтъ є3го2 kзhкwмъ на поругaніе и3 біeніе и3 пропsтіе: и3 въ трeтій дeнь воскrнетъ. |
|
20
|
20
|
| Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. | ТогдA приступи2 къ немY мaти сы6ну зеведewву съ сын0ма свои1ма, клaнzющисz и3 просsщи нёчто t негw2. |
|
21
|
21
|
| Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. | Џнъ же речE є4й: чесw2 х0щеши; Глаг0ла є3мY: рцы2, да сsдета сі‰ џба сы6на мо‰, є3ди1нъ њдеснyю тебє2, и3 є3ди1нъ њшyюю (тебє2), во цrтвіи твоeмъ. |
|
22
|
22
|
| Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. | Tвэщaвъ же ї}съ речE: не вёста, чесw2 пр0сита: м0жета ли пи1ти чaшу, ю4же ѓзъ и4мамъ пи1ти, и3ли2 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, кrти1тисz; Глаг0ласта є3мY: м0жева. |
|
23
|
23
|
| І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. | И# гlа и4ма: чaшу ќбw мою2 и3спіeта, и3 кRщeніемъ, и4мже ѓзъ кRщaюсz, и4мате крести1тисz: ґ є4же сёсти њдеснyю менє2 и3 њшyюю менє2, нёсть моE дaти, но и5мже ўгот0васz t nц7A моегw2. |
|
24
|
24
|
| Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. | И# слhшавше дeсzть, негодовaша њ nбою2 бр†ту. |
|
25
|
25
|
| Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. | Ї}съ же призвaвъ и5хъ, речE: вёсте, ћкw кн‰зи kзы6къ госп0дствуютъ и4ми, и3 вели1цыи њбладaютъ и4ми: |
|
26
|
26
|
| Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. | не тaкw же бyдетъ въ вaсъ: но и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ вsщшій бhти, да бyдетъ вaмъ слугA: |
|
27
|
27
|
| І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. | и3 и4же ѓще х0щетъ въ вaсъ бhти пeрвый, бyди вaмъ рaбъ: |
|
28
|
28
|
| Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох. | ћкоже сн7ъ чlвёческій не пріи1де, да послyжатъ є3мY, но послужи1ти и3 дaти дш7у свою2 и3збавлeніе за мн0гихъ. |
|
29
|
29
|
| І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. | (За? п7в7.) И# и3сходsщу є3мY t їеріхHна, по нeмъ и4де нар0дъ мн0гъ. |
|
30
|
30
|
| І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! | И# сE, двA слэпц† сэд‰ща при пути2, слы6шавша, ћкw ї}съ мимох0дитъ, возопи1ста, глагHлюща: поми1луй ны2, гDи, сн7е дв7довъ. |
|
31
|
31
|
| Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! | Нар0дъ же прещaше и4ма, да ўмолчи1та: w4на же пaче вопіsста, глагHлюща: поми1луй ны2, гDи, сн7е дв7довъ. |
|
32
|
32
|
| Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? | И# востaвъ ї}съ возгласи2 | и3 речE: что2 х0щета, да сотворю2 вaма; |
|
33
|
33
|
| Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. | Глаг0ласта є3мY: гDи, да tвeрзетэсz џчи нaю. |
|
34
|
34
|
| Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним. | Млcрдовавъ же ї}съ прикоснyсz џчію и4ма: и3 ѓбіе прозрёста и4ма џчи, и3 по нeмъ и3д0ста. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
