Глава 5
|
Главa є7
|
1
|
1
|
Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. | Ўзрёвъ же нар0ды, взhде на горY: и3 сёдшу є3мY, приступи1ша къ немY ўчн7цы2 є3гw2. |
2
|
2
|
І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: | И# tвeрзъ ўстA сво‰, ўчaше и5хъ, гlz: |
3
|
3
|
Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. | бlжeни ни1щіи дyхомъ: ћкw тёхъ є4сть цrтвіе нбcное. |
4
|
4
|
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. | Бlжeни плaчущіи: ћкw тjи ўтёшатсz. |
5
|
5
|
Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. | Бlжeни кр0тцыи: ћкw тjи наслёдzтъ зeмлю. |
6
|
6
|
Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. | Бlжeни ѓлчущіи и3 жaждущіи прaвды: ћкw тjи насhтzтсz. |
7
|
7
|
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. | Бlжeни млcтивіи: ћкw тjи поми1ловани бyдутъ. |
8
|
8
|
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. | Бlжeни чтcіи с®цемъ: ћкw тjи бGа ќзрzтъ. |
9
|
9
|
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. | Бlжeни миротв0рцы: ћкw тjи сн7ове б9іи нарекyтсz. |
10
|
10
|
Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. | Бlжeни и3згнaни прaвды рaди: ћкw тёхъ є4сть цrтвіе нбcное. |
11
|
11
|
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. | Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, и3 и3жденyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ на вы2 лжyще, менє2 рaди: |
12
|
12
|
Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас. | рaдуйтесz и3 весели1тесz, ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ: тaкw бо и3згнaша прbр0ки, и5же (бёша) прeжде вaсъ. |
13
|
13
|
Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям. | Вы2 є3стE с0ль земли2: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz; ни во чт0же бyдетъ ктомY, т0чію да и3зсhпана бyдетъ в0нъ и3 попирaема человBки. |
14
|
14
|
Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. | (За? №‹.) Вы2 є3стE свётъ мjра: не м0жетъ грaдъ ўкрhтисz верхY горы2 стоS: |
15
|
15
|
І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. | нижE вжигaютъ свэти1лника и3 поставлsютъ є3го2 под8 спyдомъ, но на свёщницэ, и3 свётитъ всBмъ, и5же въ хрaминэ (сyть). |
16
|
16
|
Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. | Тaкw да просвэти1тсz свётъ вaшъ пред8 человBки, ћкw да ви1дzтъ в†ша дHбраz дэлA и3 прослaвzтъ nц7A вaшего, и4же на нб7сёхъ. |
17
|
17
|
Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. | (Да) не мни1те, ћкw пріид0хъ разори1ти зак0нъ, и3ли2 прbр0ки: не пріид0хъ разори1ти, но и3сп0лнити. |
18
|
18
|
Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. | Ґми1нь бо гlю вaмъ: д0ндеже прeйдетъ нeбо и3 землS, їHта є3ди1на, и3ли2 є3ди1на чертA не прeйдетъ t зак0на, д0ндеже вс‰ бyдутъ. |
19
|
19
|
Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. | И$же ѓще разори1тъ є3ди1ну зaповэдій си1хъ мaлыхъ и3 научи1тъ тaкw человёки, мнjй наречeтсz въ цrтвіи нбcнэмъ: ґ и4же сотвори1тъ и3 научи1тъ, сeй вeлій наречeтсz въ цrтвіи нбcнэмъ. |
20
|
20
|
Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного. | (За? в7‹.) Гlю бо вaмъ, ћкw ѓще не и3збyдетъ прaвда вaша пaче кни6жникъ и3 фарісє1й, не вни1дете въ цrтвіе нбcное. |
21
|
21
|
Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. | Слhшасте, ћкw речeно бhсть дрє1внимъ: не ўбіeши: и4же (бо) ѓще ўбіeтъ, пови1ненъ є4сть судY. |
22
|
22
|
Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. | Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ гнёваzйсz на брaта своего2 всyе пови1ненъ є4сть судY: и4же бо ѓще речeтъ брaту своемY: ракA, пови1ненъ є4сть с0нмищу: ґ и4же речeтъ: ўр0де, пови1ненъ є4сть геeннэ џгненнэй. |
23
|
23
|
Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, | Ѓще u5бо принесeши дaръ тв0й ко nлтарю2 и3 тY помzнeши, ћкw брaтъ тв0й и4мать нёчто на тS: |
24
|
24
|
залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. | њстaви тY дaръ тв0й пред8 nлтарeмъ и3 шeдъ прeжде смири1сz съ брaтомъ твои1мъ, и3 тогдA пришeдъ принеси2 дaръ тв0й. |
25
|
25
|
Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. | Бyди ўвэщавazсz съ сопeрникомъ твои1мъ ск0рw, д0ндеже є3си2 на пути2 съ ни1мъ, да не предaстъ тебE сопeрникъ судіи2, и3 судіS тS предaстъ слузЁ, и3 въ темни1цу ввeрженъ бyдеши: |
26
|
26
|
Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*. | ґми1нь гlю тебЁ: не и3зhдеши tтyду, д0ндеже воздaси послёдній кодрaнтъ. |
27
|
27
|
Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. | (За? G‹.) Слhшасте, ћкw рэчeно бhсть дрє1внимъ: не прелюбы2 сотвори1ши. |
28
|
28
|
А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. | Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ, и4же воззри1тъ на женY ко є4же вожделёти є3S, ўжE любодёйствова съ нeю въ сeрдцы своeмъ: |
29
|
29
|
Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. | ѓще же џко твоE десн0е соблажнsетъ тS, и3зми2 є5 и3 вeрзи t себє2: ќне бо ти2 є4сть, да поги1бнетъ є3ди1нъ t ќдъ твои1хъ, ґ не всE тёло твоE ввeржено бyдетъ въ геeнну (џгненную): |
30
|
30
|
І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну. | и3 ѓще деснaz твоS рукA соблажнsетъ тS, ўсэцы2 ю5 и3 вeрзи t себє2: ќне бо ти2 є4сть, да поги1бнетъ є3ди1нъ t ќдъ твои1хъ, ґ не всE тёло твоE ввeржено бyдетъ въ геeнну. |
31
|
31
|
Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. | Речeно же бhсть, ћкw и4же ѓще пyститъ женY свою2, да дaстъ є4й кни1гу распyстную. |
32
|
32
|
А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує. | Ѓзъ же гlю вaмъ, ћкw всsкъ tпущazй женY свою2, рaзвэ словесE любодёйнагw, твори1тъ ю5 прелюбодёйствовати: и3 и4же пущени1цу п0йметъ, прелюбодёйствуетъ. |
33
|
33
|
Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. | (За? д7‹.) Пaки слhшасте, ћкw рэчeно бhсть дрє1внимъ: не во лжY кленeшисz, воздaси же гDеви кл‰твы тво‰. |
34
|
34
|
А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; | Ѓзъ же гlю вaмъ не клsтисz всsкw: ни нб7омъ, ћкw пrт0лъ є4сть б9ій: |
35
|
35
|
ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. | ни землeю, ћкw подн0жіе є4сть ногaма є3гw2: ни їеrли1момъ, ћкw грaдъ є4сть вели1кагw цRS: |
36
|
36
|
І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. | нижE глав0ю твоeю клени1сz, ћкw не м0жеши влaса є3ди1нагw бёла и3ли2 чeрна сотвори1ти: |
37
|
37
|
Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого. | бyди же сл0во вaше: є4й, є4й: ни2, ни2: ли1шше же сею2 t непріsзни є4сть. |
38
|
38
|
Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. | Слhшасте, ћкw рэчeно бhсть: џко за џко, и3 зyбъ за зyбъ. |
39
|
39
|
А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. | Ѓзъ же гlю вaмъ не проти1витисz ѕлY: но ѓще тS кто2 ўдaритъ въ деснyю твою2 лани1ту, њбрати2 є3мY и3 другyю: |
40
|
40
|
І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. | и3 хотsщему суди1тисz съ тоб0ю и3 ри1зу твою2 взsти, tпусти2 є3мY и3 срачи1цу: |
41
|
41
|
І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. | и3 ѓще кто2 тS п0йметъ по си1лэ п0прище є3ди1но, и3ди2 съ ни1мъ двA. |
42
|
42
|
Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. | (За? е7‹.) Просsщему ў тебє2 дaй, и3 хотsщаго t тебє2 заsти не tврати2. |
43
|
43
|
Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. | Слhшасте, ћкw рэчeно є4сть: возлю1биши и4скреннzго твоего2 и3 возненави1диши врагA твоего2. |
44
|
44
|
А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, | Ѓзъ же гlю вaмъ: люби1те враги2 вaшz, благослови1те кленyщыz вы2, добро2 твори1те ненави1дzщымъ вaсъ, и3 моли1тесz за творsщихъ вaмъ напaсть и3 и3згонsщыz вы2, |
45
|
45
|
щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. | ћкw да бyдете сн7ове nц7A вaшегw, и4же є4сть на нб7сёхъ: ћкw с0лнце своE сіsетъ на ѕлы6z и3 бlг‡z и3 дожди1тъ на првdныz и3 на непрaвєдныz. |
46
|
46
|
Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? | Ѓще бо лю1бите лю1бzщихъ вaсъ, кyю мздY и4мате; не и3 мытари6 ли т0жде творsтъ; |
47
|
47
|
І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? | И# ѓще цэлyете дрyги вaшz т0кмw, что2 ли1шше творитE; не и3 kзы6чницы ли тaкожде творsтъ; |
48
|
48
|
Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий. | Бyдите u5бо вы2 совершeни, ћкоже nц7ъ вaшъ нбcный совершeнъ є4сть. |