|
Глава 22
|
|
|
1
|
|
| І вирушили сини Ізраїлеві, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихона. | |
|
2
|
|
| І бачив Валак, син Сепфорів, усе, що зробив Ізраїль аморреям; | |
|
3
|
|
| і дуже боялися моавитяни народу цього, тому що він був численний; і злякалися моавитяни синів Ізраїлевих. | |
|
4
|
|
| І сказали моавитяни старійшинам мадіамським: цей народ поїдає тепер усе навколо нас, як віл поїдає траву польову. Валак же, син Сепфорів, був царем моавитян у той час. | |
|
5
|
|
| І послав він послів до Валаама, сина Веорового, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною; | |
|
6
|
|
| отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий. | |
|
7
|
|
| І пішли старійшини моавитські і старійшини мадіамські, з подарунками в руках за волхвування, і прийшли до Валаама, і переказали йому слова Валакові. | |
|
8
|
|
| І сказав він їм: переночуйте тут ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І залишилися старійшини моавитські у Валаама. | |
|
9
|
|
| І прийшов Бог до Валаама і сказав: які це люди в тебе? | |
|
10
|
|
| Валаам сказав Богу: Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, прислав [їх] до мене [сказати]: | |
|
11
|
|
| ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, [і живе поряд зі мною]; отже, прийди, прокляни мені його; можливо, тоді я буду в стані воювати з ним і вигнати його [із землі]. | |
|
12
|
|
| І сказав Бог Валааму: не ходи з ними, не проклинай народу цього, бо він благословенний. | |
|
13
|
|
| І встав Валаам зранку і сказав князям Валаковим: ідіть у землю вашу, бо не хоче Господь дозволити мені йти з вами. | |
|
14
|
|
| І встали князі моавитські, і прийшли до Валака, і сказали [йому]: не погодився Валаам іти з нами. | |
|
15
|
|
| Валак послав ще князів, більших і славніших за тих. | |
|
16
|
|
| І прийшли вони до Валаама і сказали йому: так говорить Валак, син Сепфорів: не відмовся прийти до мене; | |
|
17
|
|
| я виявлю до тебе велику шану і зроблю [тобі] все, що скажеш мені; прийди ж, прокляни мені народ цей. | |
|
18
|
|
| І відповів Валаам і сказав рабам Валаковим: хоча б Валак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і зробити що-небудь мале або велике [за своєю волею]; | |
|
19
|
|
| втім, залишіться тут і ви на ніч, і я дізнаюся, що ще скаже мені Господь. | |
|
20
|
|
| І прийшов Бог до Валаама вночі і сказав йому: якщо люди ці прийшли кликати тебе, встань, піди з ними; але тільки роби те, що Я буду говорити тобі. | |
|
21
|
|
| Валаам встав уранці, осідлав ослицю свою і пішов із князями моавитськими. | |
|
22
|
|
| І запалав гнів Божий за те, що він пішов, і став ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому. Він їхав на ослиці своїй і з ним двоє слуг його. | |
|
23
|
|
| І побачила ослиця ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула ослиця з дороги, і пішла на поле; а Валаам став бити ослицю, щоб повернути її на дорогу. | |
|
24
|
|
| І став ангел Господній на вузькій дорозі, між виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна. | |
|
25
|
|
| Ослиця, побачивши ангела Господнього, притулилася до стіни і притиснула ногу Валаама до стіни; і він знову став бити її. | |
|
26
|
|
| Ангел Господній знову перейшов і став у вузькому місці, де нікуди звернути, ні праворуч, ні ліворуч. | |
|
27
|
|
| Ослиця, побачивши ангела Господнього, лягла під Валаамом. І запалав гнів Валаама, і став він бити ослицю палицею. | |
|
28
|
|
| І відкрив Господь уста ослиці, і вона сказала Валааму: що я тобі зробила, що ти б’єш мене ось уже третій раз? | |
|
29
|
|
| Валаам сказав ослиці: за те, що ти наглумилася з мене; якби у мене був у руці меч, то я зараз же убив би тебе. | |
|
30
|
|
| Ослиця ж сказала Валааму: чи не я твоя ослиця, на якій ти їздив спочатку до цього дня чи мала я звичку так поводитися з тобою? Він сказав: ні. | |
|
31
|
|
| І відкрив Господь очі Валааму, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і схилився, і впав на лице своє. | |
|
32
|
|
| І сказав йому ангел Господній: за що ти бив ослицю твою ось уже три рази? Я вийшов, щоб перешкодити [тобі], тому що шлях [твій] неправий переді Мною; | |
|
33
|
|
| і ослиця, побачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі; якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою. | |
|
34
|
|
| І сказав Валаам ангелові Господньому: згрішив я, тому що не знав, що Ти стоїш проти мене на дорозі; отже, якщо це неприємно в очах Твоїх, то я повернусь. | |
|
35
|
|
| І сказав ангел Господній Валааму: піди з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Валаковими. | |
|
36
|
|
| Валак, почувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому в місто моавитське, яке на кордоні біля Арнона, що біля самої межі. | |
|
37
|
|
| І сказав Валак Валааму: чи не посилав я до тебе, кликати тебе? чому ти не йшов до мене? невже я насправді не можу вшанувати тебе? | |
|
38
|
|
| І сказав Валаам Валаку: ось, я й прийшов до тебе, але чи можу я що від себе сказати? що вкладе Бог в уста мої, те і буду говорити. | |
|
39
|
|
| І пішов Валаам з Валаком і прийшли в Кириаф-Хуцоф. | |
|
40
|
|
| І заколов Валак волів і овець, і послав до Валаама і князів, що були з ним. | |
|
41
|
|
| На другий день ранком Валак узяв Валаама і звів його на висоти Ваалові, щоб він побачив звідти частину народу. |
