Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 14

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 14	Глава́ д҃і

1	1
Hемічного у вірі приймайте без суперечок про погляди.	И҆знемога́ющаго же въ вѣ́рѣ прїе́млите, не въ сомнѣ́нїе помышле́нїи.
2	2
Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний їсть овочі.	Ѻ҆́въ бо вѣ́рꙋетъ ꙗ҆́сти всѧ̑, а҆ и҆знемога́ѧй ѕє́лїѧ (да) ꙗ҆́стъ.
3	3
Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.	Ꙗ҆ды́й не ꙗ҆дꙋ́щагѡ да не оу҆корѧ́етъ: и҆ не ꙗ҆ды́й ꙗ҆дꙋ́щагѡ да не ѡ҆сꙋжда́етъ: бг҃ъ бо є҆го̀ прїѧ́тъ.
4	4
Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його.	Ты̀ кто̀ є҆сѝ сꙋдѧ́й чꙋжде́мꙋ рабꙋ̀; Своемꙋ̀ гдⷭ҇ви стои́тъ, и҆лѝ па́даетъ. Ста́нетъ же, си́ленъ бо є҆́сть бг҃ъ поста́вити є҆го̀.
5	5
Один відрізняє день від дня, а інший судить про всякий день однаково. Кожен роби за свідченням свого розуму.	Ѻ҆́въ оу҆́бѡ разсꙋжда́етъ де́нь чрез̾ де́нь, ѻ҆́въ же сꙋ́дитъ на всѧ́къ де́нь. Кі́иждо свое́ю мы́слїю да и҆звѣствꙋ́етсѧ.
6	6
Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Боговi; і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові.	(Заⷱ҇ р҃г҃і҃.) Мꙋ́дрствꙋѧй де́нь, гдⷭ҇еви мꙋ́дрствꙋетъ: и҆ не мꙋ́дрствꙋѧй де́нь, гдⷭ҇еви не мꙋ́дрствꙋетъ. Ꙗ҆ды́й, гдⷭ҇еви ꙗ҆́стъ, благодари́тъ бо бг҃а: и҆ не ꙗ҆ды́й, гдⷭ҇еви не ꙗ҆́стъ, и҆ благодари́тъ бг҃а.
7	7
Бо ніхто з нас не живе для себе і ніхто не вмирає для себе;	Никто́же бо на́съ себѣ̀ живе́тъ, и҆ никто́же себѣ̀ оу҆мира́етъ:
8	8
а чи живемо — для Господа живемо; чи вмираємо — для Господа вмираємо; і тому чи живемо, чи вмираємо, — завжди ми Господні.	а҆́ще бо живе́мъ, гдⷭ҇еви живе́мъ, а҆́ще же оу҆мира́емъ, гдⷭ҇еви оу҆мира́емъ: а҆́ще оу҆̀бо живе́мъ, а҆́ще оу҆мира́емъ, гдⷭ҇ни є҆смы̀.
9	9
Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими‚ і над живими.	(Заⷱ҇ р҃д҃і҃.) На сїе́ бо хрⷭ҇то́съ и҆ оу҆́мре и҆ воскр҃се и҆ ѡ҆живѐ, да и҆ ме́ртвыми и҆ живы́ми ѡ҆блада́етъ.
10	10
А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим.	Ты́ же почто̀ ѡ҆сꙋжда́еши бра́та твоего̀, и҆лѝ ты̀ что̀ оу҆ничижа́еши бра́та твоего̀; Вси́ бо предста́немъ сꙋди́щꙋ хрⷭ҇то́вꙋ.
11	11
Бо написано: «Живу Я, — говорить Господь, — переді Мною схилиться усяке коліно, і всякий язик буде сповідувати Бога».	Пи́сано бо є҆́сть: живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ мнѣ̀ покло́нитсѧ всѧ́ко колѣ́но, и҆ всѧ́къ ѧ҆зы́къ и҆сповѣ́стсѧ бг҃ови.
12	12
Отже, кожен з нас дасть за себе відповідь Богові.	Тѣ́мже оу҆̀бо кі́йждо на́съ ѡ҆ себѣ̀ сло́во да́стъ бг҃ꙋ.
13	13
Hе будемо ж більш судити один одного, а краще думайте про те, щоб не давати братові приводу до спотикання або спокуси.	Не ктомꙋ̀ оу҆̀бо дрꙋ́гъ дрꙋ́га ѡ҆сꙋжда́емъ, но сїѐ па́че сꙋди́те, є҆́же не полага́ти претыка́нїѧ бра́тꙋ и҆лѝ собла́зна.
14	14
Я знаю і певний в Господі Ісусі, що нема нічого‚ що було б нечисте само по собі; тільки для того, хто визнає що-небудь нечистим, є воно нечисте.	Вѣ́мъ и҆ и҆звѣще́нъ є҆́смь ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, ꙗ҆́кѡ ничто́же скве́рно са́мо собо́ю: то́чїю помышлѧ́ющемꙋ что̀ скве́рно бы́ти, ѻ҆́номꙋ скве́рно є҆́сть.
15	15
Коли ж через їжу засмучується брат твій, то ти вже не з любови дієш. Hе губи твоєю їжею того, за кого Христос помер.	А҆́ще же бра́шна ра́ди бра́тъ тво́й скорби́тъ, оу҆жѐ не по любвѝ хо́диши: не бра́шномъ твои́мъ того̀ погꙋблѧ́й, за него́же хрⷭ҇то́съ оу҆́мре.
16	16
Hехай не ганьбиться ваше добре.	Да не хꙋли́тсѧ оу҆̀бо ва́ше бл҃го́е.
17	17
Бо Царство Боже — не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові.	Нѣ́сть бо црⷭ҇тво бж҃їе бра́шно и҆ питїѐ, но пра́вда и҆ ми́ръ и҆ ра́дость ѡ҆ д©ѣ ст҃ѣ.
18	18
Хто цим служить Христу, той угодний Богові і гідний схвалення від людей.	И҆́же бо си́ми слꙋ́житъ хрⷭ҇то́ви, бл҃гоꙋго́денъ є҆́сть бг҃ови и҆ и҆скꙋ́сенъ человѣ́кѡмъ.
19	19
Отже, будемо шукати те, що служить мирові і взаємному повчанню.	(Заⷱ҇ р҃е҃і҃.) Тѣ́мже оу҆̀бо ми́ръ возлю́бимъ и҆ ꙗ҆̀же къ созида́нїю дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ.
20	20
Заради їжі не руйнуй діла Божого. Усе чисте, але лихо чоловікові, котрий їсть для спокуси.	Не бра́шна ра́ди разорѧ́й дѣ́ло бж҃їе. Всѧ̑ бо чи̑ста, но ѕло̀ человѣ́кꙋ претыка́нїемъ ꙗ҆дꙋ́щемꙋ.
21	21
Краще не їсти м’яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат твій спотикається, або спокушається, або знемагає.	Добро̀ не ꙗ҆́сти мѧ́съ, нижѐ пи́ти вїна̀, ни ѡ҆ не́мже бра́тъ тво́й претыка́етсѧ и҆лѝ соблазнѧ́етсѧ и҆лѝ и҆знемога́етъ.
22	22
Ти маєш віру? Май її сам у собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе в тому, що вибирає.	Ты̀ вѣ́рꙋ и҆́маши; ѡ҆ себѣ̀ са́мъ и҆мѣ́й пред̾ бг҃омъ. Бл҃же́нъ не ѡ҆сꙋжда́ѧй себѐ, ѡ҆ не́мже и҆скꙋша́етсѧ.
23	23
А хто вагається, то, коли їсть, осуджується, бо не з віри, а все, що не з віри, гріх.	А҆ сомнѧ́ѧйсѧ, а҆́ще ꙗ҆́стъ, ѡ҆сꙋжда́етсѧ, занѐ не ѿ вѣ́ры: всѧ́ко же, є҆́же не ѿ вѣ́ры, грѣ́хъ є҆́сть.
24	24
Тому ж, Хто може вас утвердити за моїм благовістям і проповіддю Ісуса Христа, за одкровенням тайни, про яку від вічних часів було замовчано,	Могꙋ́щемꙋ же ва́съ оу҆тверди́ти по бл҃говѣствова́нїю моемꙋ̀ и҆ проповѣ́данїю і҆и҃съ хрⷭ҇то́вꙋ, по ѿкрове́нїю та́йны, лѣ́ты вѣ́чными оу҆молча́нныѧ,
25	25
але яка нині явлена і через пророчі писання, за велінням вічного Бога, сповіщена усім народам для підкорення їх вірі,	ꙗ҆́вльшїѧсѧ же нн҃ѣ, писа̑нїи прⷪ҇ро́ческими, по повелѣ́нїю вѣ́чнагѡ бг҃а, въ послꙋша́нїе вѣ́ры во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цехъ позна́вшїѧсѧ,
26	26
Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки. Амінь.	є҆ди́номꙋ премꙋ́дромꙋ бг҃ꙋ, і҆и҃сомъ хрⷭ҇то́мъ, є҆мꙋ́же сла́ва во вѣ́ки. А҆ми́нь.

← Глава 13

Глава 15 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт