|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
|
Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?
|
Что̀ оу҆̀бо рече́мъ а҆враа́ма ѻ҆тца̀ на́шего ѡ҆брѣстѝ по пло́ти;
|
|
2
|
2
|
|
Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не у Бога.
|
А҆́ще бо а҆враа́мъ ѿ дѣ́лъ ѡ҆правда́сѧ, и҆́мать похвалꙋ̀, но не оу҆ бг҃а.
|
|
3
|
3
|
|
Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Боговi‚ і це зараховано йому в праведність.
|
Что́ бо писа́нїе глаго́летъ; вѣ́рова же а҆враа́мъ бг҃ови, и҆ вмѣни́сѧ є҆мꙋ̀ въ пра́вдꙋ.
|
|
4
|
4
|
|
Hагорода тому, хто робить, дається не з ласки, а за обов’язком.
|
(Заⷱ҇ п҃ѕ҃.) Дѣ́лающемꙋ же мзда̀ не вмѣнѧ́етсѧ по блгⷣти, но по до́лгꙋ:
|
|
5
|
5
|
|
А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність.
|
а҆ не дѣ́лающемꙋ, вѣ́рꙋющемꙋ же во ѡ҆правда́ющаго нечести́ва, вмѣнѧ́етсѧ вѣ́ра є҆гѡ̀ въ пра́вдꙋ.
|
|
6
|
6
|
|
Так само і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог зараховує праведність незалежно від діл:
|
Ꙗ҆́коже и҆ дв҃дъ глаго́летъ бл҃же́нство человѣ́ка, є҆мꙋ́же вмѣнѧ́етъ бг҃ъ пра́вдꙋ, без̾ дѣ́лъ зако́на:
|
|
7
|
7
|
|
«Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи відпущені.
|
бл҃же́ни, и҆́хже ѿпꙋсти́шасѧ беззакѡ́нїѧ и҆ и҆́хже прикры́шасѧ грѣсѝ:
|
|
8
|
8
|
|
Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха».
|
бл҃же́нъ мꙋ́жъ, є҆мꙋ́же не вмѣни́тъ гдⷭ҇ь грѣха̀.
|
|
9
|
9
|
|
Блаженство це належить до обрізання чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра зарахована в праведність.
|
Бл҃же́нство оу҆̀бо сїѐ на ѡ҆брѣ́занїе ли, и҆лѝ на неѡбрѣ́занїе; Глаго́лемъ бо, ꙗ҆́кѡ вмѣни́сѧ а҆враа́мꙋ вѣ́ра въ пра́вдꙋ.
|
|
10
|
10
|
|
Коли зарахована? Після обрізання чи до обрізання? Hе після обрізання, а до обрізання.
|
Ка́кѡ оу҆̀бо вмѣни́сѧ є҆мꙋ̀; во ѡ҆брѣ́занїи ли сꙋ́щꙋ, и҆лѝ въ неѡбрѣ́занїи; Не во ѡ҆брѣ́занїи, но въ неѡбрѣ́занїи.
|
|
11
|
11
|
|
І знак обрізання він одержав як печать праведности через віру, яку мав під час необрізання, щоб стати отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм була зарахована праведність‚
|
И҆ зна́менїе прїѧ́тъ ѡ҆брѣ́занїѧ, печа́ть пра́вды вѣ́ры, ꙗ҆́же въ неѡбрѣ́занїи: ꙗ҆́кѡ бы́ти є҆мꙋ̀ ѻ҆тцꙋ̀ всѣ́хъ вѣ́рꙋющихъ въ неѡбрѣ́занїи, во є҆́же вмѣни́тисѧ и҆ тѣ̑мъ въ пра́вдꙋ,
|
|
12
|
12
|
|
і отцем обрізаних, що не тільки прийняли обрізання‚ але і ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав ще в необрізання.
|
и҆ ѻ҆тцꙋ̀ ѡ҆брѣ́занїѧ, не сꙋ́щымъ то́чїю ѿ ѡ҆брѣ́занїѧ, но и҆ ходѧ́щымъ въ стопа́хъ вѣ́ры, ꙗ҆́же (бѣ̀) въ неѡбрѣ́занїи ѻ҆тца̀ на́шегѡ а҆враа́ма.
|
|
13
|
13
|
|
Бо не законом була дарована Авраамовi‚ чи нащадкам його‚ обітниця — бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.
|
(Заⷱ҇ п҃з҃.) Не зако́номъ бо ѡ҆бѣтова́нїе а҆враа́мꙋ, и҆лѝ сѣ́мени є҆гѡ̀, є҆́же бы́ти є҆мꙋ̀ наслѣ́дникꙋ мі́рови, но пра́вдою вѣ́ры.
|
|
14
|
14
|
|
Коли спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча;
|
А҆́ще бо сꙋ́щїи ѿ зако́на наслѣ̑дницы, и҆спраздни́сѧ вѣ́ра, и҆ разори́сѧ ѡ҆бѣтова́нїе:
|
|
15
|
15
|
|
бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину.
|
зако́нъ бо гнѣ́въ содѣ́ловаетъ: и҆дѣ́же бо нѣ́сть зако́на, (тꙋ̀) ни престꙋпле́нїѧ.
|
|
16
|
16
|
|
Отже, по вірі, щоб було з ласки, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, який є отцем усім нам,
|
Сегѡ̀ ра́ди ѿ вѣ́ры, да по блгⷣти, во є҆́же бы́ти и҆звѣ́стнꙋ ѡ҆бѣтова́нїю всемꙋ̀ сѣ́мени, не то́чїю сꙋ́щемꙋ ѿ зако́на, но и҆ сꙋ́щемꙋ ѿ вѣ́ры а҆враа́мовы, и҆́же є҆́сть ѻ҆те́цъ всѣ̑мъ на́мъ,
|
|
17
|
17
|
|
як написано: «Я настановив тебе отцем багатьох народів»– перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче як існуюче.
|
ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано: ꙗ҆́кѡ ѻ҆тца̀ мнѡ́гимъ ꙗ҆зы́кѡмъ положи́хъ тѧ̀, прѧ́мѡ бг҃ꙋ, є҆мꙋ́же вѣ́рова, животворѧ́щемꙋ мє́ртвыѧ и҆ нарица́ющꙋ не сꙋ̑щаѧ ꙗ҆́кѡ сꙋ̑щаѧ.
|
|
18
|
18
|
|
Він, всупереч надії, увірував‚ що стане отцем багатьох народів, за сказаним: «Таке численне буде сíм’я твоє».
|
И҆́же па́че оу҆пова́нїѧ во оу҆пова́нїе вѣ́рова, во є҆́же бы́ти є҆мꙋ̀ ѻ҆тцꙋ̀ мнѡ́гимъ ꙗ҆зы́кѡмъ, по рече́нномꙋ: та́кѡ бꙋ́детъ сѣ́мѧ твоѐ.
|
|
19
|
19
|
|
І не знеміг у вірі, і не вважав свого тіла, майже сторічного, за вже змертвіле, і утроби Сариної за омертвілу;
|
И҆ не и҆знемо́гъ вѣ́рою, ни оу҆смотрѝ своеѧ̀ пло́ти оу҆жѐ оу҆мерщвле́нныѧ, столѣ́тенъ нѣ́гдѣ сы́й, и҆ ме́ртвости ложе́снъ са́рриныхъ:
|
|
20
|
20
|
|
не засумнівався в обітниці Божій невірою, але зміцнився у вірі, віддавши славу Боговi‚
|
во ѡ҆бѣтова́нїи же бж҃їи не оу҆сꙋмнѣ́сѧ невѣ́рованїемъ, но возмо́же вѣ́рою, да́въ сла́вꙋ бг҃ови
|
|
21
|
21
|
|
і був цілком упевнений, що Він має силу і виконати обіцяне.
|
и҆ и҆звѣ́стенъ бы́въ, ꙗ҆́кѡ, є҆́же ѡ҆бѣща̀, си́ленъ є҆́сть и҆ сотвори́ти.
|
|
22
|
22
|
|
Тому і зараховано йому у праведність.
|
Тѣ́мже и҆ вмѣни́сѧ є҆мꙋ̀ въ пра́вдꙋ.
|
|
23
|
23
|
|
Та не про нього одного написано, що зараховано йому,
|
Не пи́сано же бы́сть за того̀ є҆ди́наго то́чїю, ꙗ҆́кѡ вмѣни́сѧ є҆мꙋ̀,
|
|
24
|
24
|
|
але й стосовно нас; буде зараховано і нам, віруючим у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого,
|
но и҆ за ны̀, и҆̀мже хо́щетъ вмѣни́тисѧ, вѣ́рꙋющымъ въ воскр҃си́вшаго і҆и҃са хрⷭ҇та̀ гдⷭ҇а на́шего и҆з̾ ме́ртвыхъ,
|
|
25
|
25
|
|
Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.
|
и҆́же пре́данъ бы́сть за прегрѣшє́нїѧ на̑ша и҆ воста̀ за ѡ҆правда́нїе на́ше.
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.