Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 1

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 1	Глава́ а҃

1	1
Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, обраний для благовістя Божого,	(Заⷱ҇ о҃ѳ҃.) Па́ѵелъ, ра́бъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ, зва́нъ а҆пⷭ҇лъ, и҆збра́нъ въ бл҃говѣ́стїе бж҃їе,
2	2
яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у Писаннях святих,	є҆́же пре́жде ѡ҆бѣща̀ прⷪ҇рѡ́ки свои́ми въ писа́нїихъ ст҃ы́хъ,
3	3
про Сина Свого, котрий народився від сімені Давидового по плоті	ѡ҆ сн҃ѣ свое́мъ, бы́вшемъ ѿ сѣ́мене дв҃дова по пл҃ти,
4	4
і відкрився Сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння з мертвих, — про Ісуса Христа Господа нашого,	нарече́ннѣмъ сн҃ѣ бж҃їи въ си́лѣ, по дх҃ꙋ ст҃ы́ни, и҆з̾ воскрⷭ҇нїѧ ѿ ме́ртвыхъ, і҆и҃са хрⷭ҇та̀ гдⷭ҇а на́шегѡ,
5	5
через Якого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім’я Його підкоряти вірі всі народи,	и҆́мже прїѧ́хомъ блгⷣть и҆ а҆пⷭ҇лство въ послꙋша́нїе вѣ́ры во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ, ѡ҆ и҆́мени є҆гѡ̀,
6	6
серед яких знаходитесь і ви, покликані Ісусом Христом, —	въ ни́хже є҆стѐ и҆ вы̀, зва́ни і҆и҃сꙋ хрⷭ҇тꙋ̀:
7	7
усім, що перебувають у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.	всѣ̑мъ сꙋ́щымъ въ ри́мѣ возлю́блєннымъ бг҃ꙋ, зва̑ннымъ ст҃ы̑мъ: (Заⷱ҇.) блгⷣть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ, и҆ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀.
8	8
Перш за все дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.	Пе́рвое оу҆́бѡ благодарю̀ бг҃а моего̀ і҆и҃сомъ хрⷭ҇то́мъ ѡ҆ всѣ́хъ ва́съ, ꙗ҆́кѡ вѣ́ра ва́ша возвѣща́етсѧ во все́мъ мі́рѣ:
9	9
Свідок мені Бог, Якому служу духом моїм у благовістуванні Сина Його, — що безперестанно згадую про вас,	свидѣ́тель бо мѝ є҆́сть бг҃ъ, є҆мꙋ́же слꙋжꙋ̀ дꙋ́хомъ мои́мъ во бл҃говѣствова́нїи сн҃а є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ безпреста́ни па́мѧть ѡ҆ ва́съ творю̀,
10	10
завжди благаючи в молитвах моїх‚ щоб воля Божа посприяла коли-небудь прийти мені до вас‚	всегда̀ въ моли́твахъ мои́хъ молѧ́сѧ, а҆́ще оу҆́бѡ когда̀ поспѣ́шенъ бꙋ́дꙋ во́лею бж҃їею прїитѝ къ ва́мъ:
11	11
бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам певний духовний дар для вашого утвердження,	жела́ю бо ви́дѣти ва́съ, да нѣ́кое пода́мъ ва́мъ дарова́нїе дꙋхо́вное, ко оу҆твержде́нїю ва́шемꙋ:
12	12
тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю.	сїе́ же є҆́сть, соꙋтѣ́шитисѧ въ ва́съ вѣ́рою ѻ҆́бщею, ва́шею же и҆ мое́ю.
13	13
Hе хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас‚ та досі зустрічав перешкоди, щоб мати який-небудь плід і у вас, як і в інших народів.	Не хощꙋ́ же не вѣ́дѣти ва́мъ, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ мно́жицею восхотѣ́хъ прїитѝ къ ва́мъ, и҆ возбране́нъ бы́хъ досе́лѣ, да нѣ́кїй пло́дъ и҆мѣ́ю и҆ въ ва́съ, ꙗ҆́коже и҆ въ про́чихъ ꙗ҆зы́цѣхъ.
14	14
Я заборгував еллінам і варварам, мудрецям і неукам.	Є҆́ллинѡмъ же и҆ ва́рвавѡмъ, мꙋ̑дрымъ же и҆ неразꙋ̑мнымъ до́лженъ є҆́смь:
15	15
Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, що знаходитесь у Римі.	та́кѡ є҆́сть, є҆́же по моемꙋ̀ оу҆се́рдїю и҆ ва́мъ сꙋ́щымъ въ ри́мѣ благовѣсти́ти.
16	16
Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, спочатку юдею, потім і еллінові.	Не стыжꙋ́сѧ бо бл҃говѣствова́нїемъ хрⷭ҇то́вымъ: си́ла бо бж҃їѧ є҆́сть во спⷭ҇нїе всѧ́комꙋ вѣ́рꙋющемꙋ, і҆ꙋде́ови же пре́жде и҆ є҆́ллинꙋ.
17	17
У ньому відкривається правда Божа з віри у віру, як написано: «Праведний вірою живий буде».	Пра́вда бо бж҃їѧ въ не́мъ ꙗ҆влѧ́етсѧ ѿ вѣ́ры въ вѣ́рꙋ, ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано: првⷣный же ѿ вѣ́ры жи́въ бꙋ́детъ.
18	18
Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою.	(Заⷱ҇ п҃.) Ѿкрыва́етсѧ бо гнѣ́въ бж҃їй съ нб҃сѐ на всѧ́кое нече́стїе и҆ непра́вдꙋ человѣ́кѡвъ, содержа́щихъ и҆́стинꙋ въ непра́вдѣ:
19	19
Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.	занѐ разꙋ́мное бж҃їе [є҆́же возмо́жно разꙋмѣ́ти ѡ҆ бз҃ѣ] ꙗ҆́вѣ є҆́сть въ ни́хъ, бг҃ъ бо ꙗ҆ви́лъ є҆́сть и҆̀мъ:
20	20
Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.	неви̑димаѧ бо є҆гѡ̀, ѿ созда́нїѧ мі́ра творе́ньми помышлѧ́єма, ви̑дима сꙋ́ть, и҆ прⷭ҇носꙋ́щнаѧ си́ла є҆гѡ̀ и҆ бжⷭ҇тво̀, во є҆́же бы́ти и҆̀мъ без̾ѿвѣ̑тнымъ.
21	21
А оскільки вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилося нерозумне їхнє серце;	Зане́же разꙋмѣ́вше бг҃а, не ꙗ҆́кѡ бг҃а просла́виша и҆лѝ благодари́ша, но ѡ҆сꙋети́шасѧ помышлє́нїи сво́ими, и҆ ѡ҆мрачи́сѧ неразꙋ́мное и҆́хъ се́рдце:
22	22
називаючи себе мудрими, збожеволіли	глаго́лющесѧ бы́ти мꙋ́дри, ѡ҆б̾юродѣ́ша,
23	23
і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів, —	и҆ и҆змѣни́ша сла́вꙋ нетлѣ́ннагѡ бг҃а въ подо́бїе ѡ҆́браза тлѣ́нна человѣ́ка и҆ пти́цъ и҆ четверонѡ́гъ и҆ га̑дъ:
24	24
тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх у нечистоту, щоб вони самі сквернили свої тіла.	тѣ́мже и҆ предадѐ и҆̀хъ бг҃ъ въ по́хотехъ серде́цъ и҆́хъ въ нечистотꙋ̀, во є҆́же скверни́тисѧ тѣлесє́мъ и҆́хъ въ себѣ̀ самѣ́хъ:
25	25
Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Який благословенний повіки, амінь.	и҆̀же премѣни́ша и҆́стинꙋ бж҃їю во лжꙋ̀, и҆ почто́ша и҆ послꙋжи́ша тва́ри па́че творца̀, и҆́же є҆́сть блгⷭ҇ве́нъ во вѣ́ки, а҆ми́нь.
26	26
За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне;	Сегѡ̀ ра́ди предадѐ и҆̀хъ бг҃ъ въ стра̑сти безче́стїѧ: и҆ жєны́ бо и҆́хъ и҆змѣни́ша є҆сте́ственнꙋю подо́бꙋ въ през̾есте́ственнꙋю:
27	27
так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд.	та́кожде и҆ мꙋ́жїе, ѡ҆ста́вльше є҆сте́ственнꙋю подо́бꙋ же́нска по́ла, разжего́шасѧ по́хотїю свое́ю дрꙋ́гъ на дрꙋ́га, мꙋ́жи на мꙋже́хъ стꙋ́дъ содѣва́юще, и҆ возме́здїе, є҆́же подоба́ше пре́лести и҆́хъ, въ себѣ̀ воспрїе́млюще.
28	28
А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові — чинити неподобства,	(Заⷱ҇ п҃а҃.) И҆ ꙗ҆́коже не и҆скꙋси́ша и҆мѣ́ти бг҃а въ ра́зꙋмѣ, (сегѡ̀ ра́ди) предадѐ и҆̀хъ бг҃ъ въ неискꙋ́сенъ оу҆́мъ, твори́ти неподѡ́бнаѧ,
29	29
так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрости, вбивства, чвар, лестощів, лихих звичаїв,	и҆спо́лненыхъ всѧ́кїѧ непра́вды, блꙋже́нїѧ, лꙋка́вства, лихоима́нїѧ, ѕло́бы: и҆спо́лненыхъ за́висти, оу҆бі́йства, рве́нїѧ, льстѝ, ѕлонра́вїѧ:
30	30
обмовники, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, непокірні батькам,	шепотникѝ, клеветникѝ, богомє́рзки, досади́тєли, велича̑вы, гѡ́рды, ѡ҆брѣта́тєли ѕлы́хъ, роди́телємъ непокори̑вы,
31	31
безрозсудні, непримиренні, нелюбовні, клятвопорушні, немилостиві.	неразꙋ̑мны, непримири́тєлны, нелюбѡ́вны, неклѧтвохрани́тєлны, неми́лѡстивны.
32	32
Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють.	Нѣ́цыи же и҆ ѡ҆правда́нїе бж҃їе разꙋмѣ́вше, ꙗ҆́кѡ такѡва́ѧ творѧ́щїи досто́йни сме́рти сꙋ́ть, не то́чїю са́ми творѧ́тъ, но и҆ соизволѧ́ютъ творѧ́щымъ.

Глава 2 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт