|
Глава 1
|
Глvа а~”
|
|
1
|
1
|
|
Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино.
|
Да ло'бжетъ м^я эT лобза'нїя ё'стъ свои^хъ, ја%ко бл~га сесца твоя паче вина`,
|
|
2
|
2
|
|
Від запашности мастей твоїх ім’я твоє — як розлите миро; тому дівчата люблять тебе.
|
и^ во'ня ми'ра твое^го паче всњхъ а^рома'тъ. ми'ро и^злїяно и^мя твое, сего ради эTроковица възлюби'ша т^я
|
|
3
|
3
|
|
Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою; — цар увів мене у палаци свої, — будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе!
|
и^ привлеко'шA т^я. въ слњдъ тебе въ во'ню ми'ра твое^го тече'мъ” Въведе мя цр~ь въ ло'жницђ свою, възра'дђемся и^ возвесели'мся ѓ^ тебњ, възлюбимъ сесца твоя, ппаче вина` пра'вость възлюби` т^я”
|
|
4
|
4
|
|
Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові.
|
Черна е^смь аZ и^ добри дщери і^ерsлимъскїя. ја%ко се'ла кедаrска, и^ ја%ко ко'жа саломон#.
|
|
5
|
5
|
|
Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, — мого власного виноградника я не стерегла.
|
не зри'те мене ја%ко а'зъ е^смь ё^чрьмена, ја^ко при'зрњ мя слн~це” Сн~ове мт~ре моеа сваряхђся ѓ^ мнњ. положи'ша м^я стража ё^ виногра'дњхᲆ, винограда моего не сохранихъ”
|
|
6
|
6
|
|
Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх?
|
Възвњсти` м^и е^гоже възлюби` дш~а моя, гдњ пасе'ши и^ где ѓ^почи^ва'еши въ полђдне`. да не когда бђдђ ја%ко ѓ^блага'ющася по ста'дехъ дрђговъ твоиX.
|
|
7
|
7
|
|
Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших.
|
А$ще не ё^вњде самђю тебе до'брђ въ жена'хъ, и^зыиди` ты` въ пята'хъ па'ствъ, и^ па'си ко'злища твоя ё^ кђщеи па'стыр#скихъ.
|
|
8
|
8
|
|
Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя.
|
ко'ни мои` въ колесни'цы фараѓ'новᲇ, ё^подобиX тя близᲆ мене.
|
|
9
|
9
|
|
Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах;
|
чт^о ё^крашеnни ланиᲄы твои` ја%ко го'рлицы, вы'я твоя ја%ко монисᲄе”
|
|
10
|
10
|
|
золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками.
|
Подо'бїе злаᲄа сᲆтвориM ти сᲆ пестротами сребра`”
|
|
11
|
11
|
|
Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої.
|
До'ндеже цр~ь на восклоне'нїи е^го, ма'сть драгая дасть во'ню свою.
|
|
12
|
12
|
|
Мировий пучок — коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває.
|
вяза'нїе стаkти сестры` моея, посреди сесцђ мои^хъ въдвори'тся.
|
|
13
|
13
|
|
Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських.
|
грезнъ эT ки'пра сестра` моя мнњ въ виногра'дњ гаDдове”
|
|
14
|
14
|
|
О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині.
|
Се е^си добра` и%скрьняа моя, с^е е^си добрA ѓ%чи твои` голђби'не”
|
|
15
|
15
|
|
О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас — зелень;
|
Се` е^сть добръ братъ мои и^ е^ще красенъ, ѓ%дръ на'шъ съ ѓ^сњне'нїемъ.
|
|
16
|
16
|
|
покрівлі домів наших — кедри, стелі наші кипариси.
|
прекла'ди до'мђ на'шего ке'дровыя, и^ столя кипари'сная”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.