Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 14

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава 14	Глава́ д҃і

1	1
І закінчив Товит славослів’я.	И҆ преста̀ и҆сповѣ́даѧсѧ тѡві́тъ.
2	2
Він був вісімдесяти восьми років, коли втратив зір, і через вісім років прозрів. І творив милостині, і продовжував бути благоговійним перед Господом Богом і прославляти Його.	И҆ бѣ̀ лѣ́тъ ѻ҆сми́десѧти ѻ҆смѝ, є҆гда̀ погꙋбѝ зра́ки, и҆ по лѣ́тѣхъ ѻ҆смѝ прозрѣ̀: и҆ творѧ́ше ми́лѡстыни, и҆ приложѝ боѧ́тисѧ гдⷭ҇а бг҃а и҆ и҆сповѣ́датисѧ є҆мꙋ̀:
3	3
Врешті він дуже постарів, і покликав сина свого і шість синів його, і сказав йому: сину мій, візьми синів твоїх; ось я постарів і вже при кінці життя мого.	ѕѣлѡ́ же состарѣ́сѧ, и҆ прнзва̀ сы́на своего̀ и҆ ше́сть сынѡ́въ є҆гѡ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: ча́до, возмѝ сы́ны твоѧ̑, сѐ, состарѣ́хсѧ и҆ при и҆схожде́нїи ѿ житїѧ̀ є҆́смь:
4	4
Вируш у Мідію, сину мій, бо я впевнений, що Ниневія буде зруйнована, як говорив пророк Іона; а у Мідії буде спокійніше до часу. Брати наші, які знаходяться на вітчизняній землі, будуть розсіяні з цієї доброї землі; Єрусалим буде пустелею, і дім Божий у ньому буде спалений і до часу залишиться пустим.	пойдѝ въ миді́ю, ча́до, оу҆вѣ́рихсѧ бо, є҆ли̑ка глаго́ла і҆ѡ́на прⷪ҇ро́къ ѡ҆ нїнеѵі́и, ꙗ҆́кѡ разори́тсѧ, въ миді́и же бꙋ́детъ ми́ръ па́че да́же до вре́мене, и҆ ꙗ҆́кѡ бра́тїѧ на̑ша на землѝ расточа́тсѧ ѿ благі́ѧ землѝ, и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ бꙋ́детъ пꙋ́стъ, и҆ до́мъ бж҃їй въ не́мъ сожже́нъ бꙋ́детъ и҆ пꙋ́стъ бꙋ́детъ до вре́мене:
5	5
Але знову Бог помилує їх і поверне їх у землю; і спорудять дім Божий, не такий, як колишній, доки не сповняться часи віку. І після того повернуться з полону і побудують Єрусалим чудово, і дім Божий буде відновлений у ньому на всі роди віку, — споруда велична, як говорили про неї пророки.	и҆ па́ки поми́лꙋетъ и҆̀хъ бг҃ъ и҆ возврати́тъ и҆̀хъ въ зе́млю, и҆ сози́ждꙋтъ до́мъ, не ꙗ҆ко́въ пе́рвый, до́ндеже и҆спо́лнѧтсѧ времена̀ вѣ́ка: и҆ по си́хъ возвратѧ́тсѧ ѿ плѣне́нїй и҆ сози́ждꙋтъ і҆ерⷭ҇ли́мъ че́стнѡ, и҆ до́мъ бж҃їй въ не́мъ сози́ждетсѧ во всѧ̑ ро́ды вѣ́ка зда́нїемъ сла́внымъ, ꙗ҆́коже глаго́лаша ѡ҆ не́мъ прⷪ҇ро́цы:
6	6
І всі народи навернуться і будуть істинно благоговіти перед Господом Богом і скинуть ідолів своїх;	и҆ всѝ ꙗ҆зы́цы ѡ҆братѧ́тсѧ и҆́стиннѡ боѧ́тисѧ гдⷭ҇а бг҃а и҆ ѡ҆прове́ргнꙋтъ і҆́дѡлы своѧ̑,
7	7
і всі народи будуть благословляти Господа. І Його народ буде прославляти Бога, і Господь піднесе народ Свій; і всі, що істинно і праведно люблять Господа Бога, будуть радуватися, творячи милість братам нашим.	и҆ возблгⷭ҇вѧ́тъ всѝ ꙗ҆зы́цы гдⷭ҇а, и҆ лю́дїе є҆гѡ̀ и҆сповѣ́дѧтсѧ бг҃ꙋ, и҆ вознесе́тъ гдⷭ҇ь лю́ди своѧ̑, и҆ возра́дꙋютсѧ всѝ лю́бѧщїи гдⷭ҇а бг҃а во и҆́стинѣ и҆ пра́вдѣ, творѧ́ще ми́лость бра́тїи на́шей:
8	8
Отже, сину мій, вийди з Ниневії, бо неодмінно сповниться те, що говорив пророк Іона.	и҆ нн҃ѣ, ча́до, ѿидѝ ѿ нїнеѵі́и, ꙗ҆́кѡ всѧ́чески бꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆̀же глаго́ла прⷪ҇ро́къ і҆ѡ́на:
9	9
Ти ж дотримуйся закону і повелінь і будь любомилостивим і справедливим, щоб добре було тобі.	ты́ же сохранѝ зако́нъ и҆ повелѣ̑нїѧ и҆ бꙋ́ди любоми́лостивъ и҆ пра́веденъ, да тебѣ̀ бла́го бꙋ́детъ:
10	10
Поховай мене пристойно, і матір твою зі мною, і потім не залишайтеся в Ниневії. — Сину мій, дивися, що́ зробив Аман з Ахиахаром, який виховав його: як він із світла привів його у пітьму, і як віддано йому. Ахиахар урятований, а той одержав гідну відплату — зійшов у пітьму. Манассія творив милостиню, і був спасений від смертної сіті, яку розставили йому; Аман же упав у сіті і загинув.	и҆ погребѝ мѧ̀ до́брѣ, и҆ ма́терь твою̀ со мно́ю, и҆ да не ктомꙋ̀ пребꙋ́дете въ нїнеѵі́и: ча́до, ви́ждь, что̀ сотворѝ а҆ма́нъ а҆хїа́харꙋ корми́вшемꙋ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ ѿ свѣ́та ѿведѐ є҆го̀ во тмꙋ̀, и҆ є҆ли̑ка воздадѐ є҆мꙋ̀: и҆ а҆хїа́харъ оу҆́бѡ спасе́сѧ, томꙋ́ же воздаѧ́нїе воздаде́сѧ, и҆ то́й сни́де во тмꙋ̀: манассі́а сотворѝ милосе́рдїе и҆ спасе́сѧ ѿ сѣ́ти сме́ртныѧ, ю҆́же потчѐ є҆мꙋ̀: а҆ма́нъ же падѐ въ сѣ́ть и҆ поги́бе:
11	11
Отже, діти, знайте, що́ робить милостиня і як спасає справедливість. — Коли він це сказав, душа його залишила його на ложі; було ж йому сто п’ятдесят вісім років, і син з честю поховав його.	и҆ ни҃ѣ, ча̑да, вѣ́ждьте, что̀ ми́лостынѧ твори́тъ и҆ пра́вда и҆збавлѧ́етъ. И҆ сїѧ̑ глаго́лѧ, и҆спꙋстѝ дꙋ́шꙋ свою̀ на ѻ҆дрѣ̀: бѣ́ же лѣ́тъ ста̀ пѧти́десѧти ѻ҆смѝ. И҆ погребѐ є҆го̀ сла́внѡ.
12	12
Коли померла Анна, він поховав і її з батьком своїм. Після того Товія з дружиною своєю і дітьми своїми вирушив у Екбатани до Рагуїла, тестя свого,	И҆ є҆гда̀ оу҆́мре а҆́нна, погребѐ ю҆̀ со ѻ҆тце́мъ свои́мъ. Ѿи́де же тѡві́а съ жено́ю свое́ю и҆ съ сынмѝ свои́ми во є҆квата́ны ко рагꙋи́лꙋ те́стю своемꙋ̀,
13	13
і досяг чесної старости, і поховав пристойно тестя і тещу своїх, і одержав у спадщину майно їхнє і Товита, батька свого.	и҆ состарѣ́сѧ че́стнѡ, и҆ погребѐ те́стєвъ свои́хъ сла́внѡ, и҆ наслѣ́ди и҆мѣ́нїе и҆́хъ и҆ тѡві́та ѻ҆тца̀ своегѡ̀:
14	14
І помер ста двадцяти семи років в Екбатанах мідійських.	и҆ оу҆́мре (сы́й) лѣ́тъ ста̀ два́десѧти седмѝ во є҆квата́нѣхъ миді́йскихъ:
15	15
Але перш ніж помер, він чув про загибель Ниневії, яку полонив Навуходоносор і Асуїр, і зрадів перед смертю щодо Ниневії.	и҆ слы́ша, пре́жде не́же оу҆мре́ти є҆мꙋ̀, погꙋбле́нїе нїнеѵі́и, ю҆́же плѣнѝ навꙋходоно́соръ и҆ а҆сꙋи́ръ: и҆ возра́довасѧ, пре́жде не́же оу҆́мре, ѡ҆ нїнеѵі́и.

← Глава 13

Книга Юдифі* →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт