Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 10

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава 10	Глава́ і҃

1	1
Товит, батько його, рахував кожен день. І коли виповнилися дні подорожі, а він не приходив,	И҆ тѡві́тъ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ сочислѧ́ше кі́йждо де́нь: и҆ є҆гда̀ и҆спо́лнишасѧ дні́е пꙋтѝ, и҆ не прихожда́хꙋ,
2	2
Товит сказав: чи не затримали їх? або чи не помер Гаваїл, і нема кому віддати їм срібло?	речѐ тѡві́тъ: є҆да̀ ка́кѡ посра́млени сꙋ́ть; и҆лѝ не́гли оу҆́мре гаваи́лъ, и҆ никто́же є҆мꙋ̀ дае́тъ сребра̀;
3	3
І дуже сумував.	И҆ скорбѧ́ше ѕѣло̀.
4	4
Дружина ж його сказала йому: загинув син наш, тому і не приходить. І почала плакати за ним і говорила:	Рече́ же є҆мꙋ̀ жена̀ є҆гѡ̀: поги́бе ⷱ҇ѻ҆́трочищь, поне́же оу҆ме́дли. И҆ нача̀ пла́кастисѧ є҆гѡ̀ и҆ речѐ:
5	5
ніщо не займає мене, сину мій, тому що я відпустила тебе, світло очей моїх!	нѣ́сть попече́нїѧ мнѣ̀, ча́до, поне́же лиши́хсѧ тѧ̀ свѣ́та ѻ҆́чїю моє́ю.
6	6
Товит говорить їй: мовчи, не тривожся, він здоровий.	Тѡві́тъ же глаго́летъ є҆́й: молчѝ, не печа́лисѧ, здра́въ є҆́сть.
7	7
А вона сказала йому: мовчи ти, не обманюй мене; загинуло дитя моє. — І щодня ходила за місто на дорогу, якою вони вирушили; вдень не їла хліба, а ночами не переставала плакати за сином своїм Товією, поки не закінчилися чотирнадцять днів шлюбного бенкету, які Рагуїл закляв його провести там. Тоді Товія сказав Рагуїлу: відпусти мене, тому що батько мій і мати моя не сподіваються вже побачити мене.	И҆ речѐ є҆мꙋ̀ молчѝ, не прельща́й менѐ, поги́бе ѻ҆́трочищь мо́й. И҆ и҆схожда́ше на всѧ́къ де́нь на пꙋ́ть внѣ̀, и҆́мже ѿи́де: и҆ во дни̑ хлѣ́ба не ꙗ҆дѧ́ше, въ но́щехъ же не престава́ше пла́чꙋщисѧ тѡві́и сы́на своегѡ̀, доне́лѣже сконча́шасѧ четырена́десѧть дні́е бра́ка, въ нѧ́же заклѧ̀ рагꙋи́лъ пребы́ти є҆мꙋ̀ та́мѡ. Рече́ же тѡві́а рагꙋи́лꙋ: ѿпꙋстѝ мѧ̀, занѐ ѻ҆те́цъ мо́й и҆ ма́ти моѧ̀ не ктомꙋ̀ надѣ́ютсѧ ви́дѣти мѧ̀.
8	8
Тесть же сказав йому: побудь у мене; я пошлю до батька твого, і сповістять його про тебе.	Рече́ же є҆мꙋ̀ те́сть є҆гѡ̀: пребꙋ́ди оу҆ менє̀, и҆ а҆́зъ послю̀ ко ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆ возвѣстѧ́тъ є҆мꙋ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆ тебѣ̀.
9	9
А Товія говорить: ні, відпусти мене до батька мого.	И҆ тѡві́а речѐ: нѝ, но ѿпꙋстѝ мѧ̀ ко ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀.
10	10
І встав Рагуїл і віддав йому Сарру, дружину його, і половину майна, рабів і худоби і срібла,	Воста́въ же рагꙋи́лъ, дадѐ є҆мꙋ̀ са́ррꙋ женꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆ по́лъ и҆мѣ́нїй, рабы̑ и҆ скоты̀ и҆ сребро̀,
11	11
і, благословивши їх, відпустив, і сказав: діти! нехай благопоспішить вам Бог Небесний, раніше ніж я помру.	и҆ благослови́въ ѧ҆̀ ѿпꙋстѝ, глаго́лѧ: да бл҃гопоспѣши́тъ ва́мъ, ча̑да, бг҃ъ нб҃сѐ пре́жде не́же оу҆мре́ти мѝ.
12	12
Потім сказав дочці своїй: шануй твого свекра і свекруху; тепер вони — батьки твої; бажаю чути добру чутку про тебе. І поцілував її. І Една сказала Товії: улюблений брате, нехай восставить тебе Господь Небесний і дарує мені бачити дітей від Сарри, дочки моєї, щоб я зраділа перед Господом. І ось, віддаю тобі дочку мою на збереження; не засмучуй її.	И҆ речѐ дще́ри свое́й: чтѝ све́крѡвъ твои́хъ, ті́и нн҃ѣ роди́телїе твоѝ сꙋ́ть, да слы́шꙋ ѡ҆ тебѣ̀ слꙋ́хъ до́бръ. И҆ ѡ҆блобыза̀ ю҆̀. И҆ є҆́дна речѐ ко тѡві́и: бра́те возлю́бленне, да возврати́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь нб҃сѐ и҆ да да́стъ мѝ ви́дѣти твоѧ̑ ча̑да ѿ са́рры дще́ре моеѧ̀, да возвеселю́сѧ пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ сѐ, вдаю̀ тебѣ̀ дще́рь мою̀ въ зало́гъ, и҆ да не ѡ҆печалѧ́еши є҆ѧ̀.
13	13
Після того вирушив Товія, благословляючи Бога, що Він благовпорядкував путь його, і благословляв Рагуїла й Едну, дружину його. І продовжував шлях, і наблизилися вони до Ниневії.	По си́хъ ѿи́де тѡві́а благословѧ̀ бг҃а, ꙗ҆́кѡ бл҃гопоспѣшѝ пꙋ́ть є҆гѡ̀: и҆ благословѧ́ше рагꙋи́ла и҆ є҆́днꙋ женꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ и҆дѧ́ше, дондеже прибли́житисѧ и҆̀мъ къ нїнеѵі́и.

← Глава 9

Глава 11 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт