Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 4

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Глава 4	Глава́ д҃

1	1
У той день згадав Товит про срібло, яке віддав на збереження Гаваїлу в Рагах мідійських,	Въ де́нь ѡ҆́нъ воспомѧнꙋ̀ тѡві́тъ ѡ҆ сребрѣ̀, є҆́же вдадѐ гаваи́лꙋ въ ра́гахъ миді́йскихъ,
2	2
і сказав сам собі: я просив смерти; чому ж не покличу сина мого Товію, щоб оголосити йому про це, поки я не помер?	и҆ речѐ въ себѣ̀: а҆́зъ проси́хъ сме́рти, что̀ не зовꙋ̀ тѡві́и сы́на моегѡ̀, да є҆мꙋ̀ ѡ҆б̾ѧвлю̀, пре́жде да́же оу҆мре́ти мѝ;
3	3
І покликавши його, сказав: сину мій, коли я помру, поховай мене і не залишай матері своєї; шануй її в усі дні життя твого, роби угодне їй і не завдавай їй смутку.	И҆ призва́въ є҆го̀ речѐ: ча́до, а҆́ще оу҆мрꙋ̀, погреби́ мѧ, и҆ да не презира́еши ма́тере твоеѧ́: чтѝ ю҆̀ всѧ̑ дни̑ живота̀ твоегѡ̀ и҆ творѝ є҆́же оу҆го́дно є҆́й, и҆ да не ѡ҆печалѧ́еши є҆ѧ̀:
4	4
Пам’ятай, сину мій, що вона мала багато скорбот через тебе ще під час чревоношення. Коли вона помре, поховай її поряд зі мною в одному гробі.	помѧнѝ, ча́до, ꙗ҆́кѡ мнѡ́га бѣ̑дстгвїѧ ви́дѣ ѡ҆ тебѣ̀ во чре́вѣ: є҆гда̀ оу҆́мретъ, поогребѝ ю҆̀ при мнѣ̀ во є҆ди́нѣмъ гро́бѣ:
5	5
В усі дні пам’ятай, сину мій, Господа Бога нашого і не бажай грішити і переступати заповіді Його. В усі дні життя твого чини правду і не ходи путями беззаконня,	всѧ̑ дни̑, ча́до, гдⷭ҇а бг҃а на́шего по́мни, и҆ да не похо́щеши согрѣша́ти и҆ престꙋпа́ти за́пѡвѣди є҆гѡ̀: пра́вдꙋ творѝ всѧ̑ дни̑ живота̀ твоегѡ̀, и҆ да не хо́диши пꙋте́мъ непра́вды,
6	6
бо, якщо ти будеш робити за істиною, у справах твоїх буде успіх, як у всіх, хто чинить за правдою.	занѐ творѧ́щꙋ тѝ и҆́стинꙋ благопоспѣ́шєства бꙋ́дꙋтъ въ дѣ́лѣхъ твои́хъ и҆ всѣ̑мъ творѧ́щымъ пра́вдꙋ:
7	7
Із майна твого подавай милостиню, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню. Ні від якого убогого не відвертай лиця твого, тоді і від тебе не відвернеться лице Боже.	ѿ и҆мѣ́нїй твои́хъ творѝ ми́лостыню, и҆ да не за́зритъ твоѐ ѻ҆́ко, внегда̀ твори́ти тѝ ми́лостыню: да не ѿвраща́еши лица̀ твоегѡ̀ ѿ всѧ́кагѡ ни́щагѡ, и҆ ѿ тебє̀ не ѿврати́тсѧ лицѐ бж҃їе:
8	8
Коли в тебе буде багато, твори з того милостиню, і коли у тебе буде мало, не бійся творити милостиню і потроху;	ꙗ҆́коже тебѣ̀ бꙋ́детъ по мно́жествꙋ, творѝ ѿ ни́хъ ми́лостыню: а҆́ще ма́ло тебѣ̀ бꙋ́детъ, по ма́ломꙋ да не бои́шисѧ твори́ти ми́лостыню:
9	9
ти запасеш собі багатий скарб на день нестатку,	зало́гъ бо до́бръ сокро́вищствꙋеши тебѣ̀ на де́нь нꙋ́жды,
10	10
бо милостиня спасає від смерти і не попускає зійти в темряву.	занѐ ми́лостынѧ ѿ сме́рти и҆збавлѧ́етъ и҆ не ѡ҆ставлѧ́етъ и҆тѝ во тмꙋ̀:
11	11
Милостиня є багатий дар для усіх, хто творить її перед Всевишнім.	да́ръ бо до́бръ є҆́сть ми́лостынѧ всѣ̑мъ творѧ́щымъ ю҆̀ пред̾ вы́шнимъ:
12	12
Бережися, сину мій, усякого виду розпусти. Візьми собі дружину із племені батьків твоїх, але не бери дружини іноземної, яка не з коліна батька твого, бо ми сини пророків. З давнини батьки наші — Ной, Авраам, Ісаак і Яків. Пам’ятай, сину мій, що усі вони брали дружин із середовища братів своїх і були благословенні у дітях своїх, і нащадки їхні успадковують землю.	внемлѝ себѣ̀, ча́до, ѿ всѧ́кагѡ блꙋдодѣѧ́нїѧ, и҆ женꙋ̀ пе́рвѣе поимѝ ѿ сѣ́меие ѻ҆тє́цъ твои́хъ: да не по́ймеши жены̀ чꙋжді́ѧ, ꙗ҆́же нѣ́сть ѿ пле́мене ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, занѐ сы́нове прⷪ҇ро́кѡвъ є҆смы̀: нѡ́е, а҆враа́мъ, і҆саа́къ, і҆а́кѡвъ ѻ҆тцы̀ на́ши ѿ вѣ́ка: помѧни́, ча́до, ꙗ҆́кѡ сі́и всѝ поѧ́ша жєны̀ ѿ бра́тїи свои́хъ и҆ благослове́ни бы́ша въ ча́дѣхъ свои́хъ, и҆ сѣ́мѧ и҆́хъ наслѣ́дитъ зе́млю:
13	13
Отже, сину мій, люби братів твоїх і не підносся серцем перед братами твоїми і перед синами і дочками народу твого, щоб не від них узяти тобі дружину, тому що від гордости — погибель і велике безладдя, а від непотребства — зубожіння і руйнування: непотребство є мати голоду.	и҆ нн҃ѣ, ча́до, любѝ бра́тїю твою̀ и҆ не возноси́сѧ се́рдцемъ твои́мъ па́че бра́тїй твои́хъ и҆ сынѡ́въ и҆ дще́рей люді́й твои́хъ, поѧ́ти тебѣ̀ ѿ ни́хъ женꙋ̀, занѐ въ горды́ни поги́бель и҆ развращє́нїе мно́го, и҆ въ непотре́бствѣ оу҆мале́нїе и҆ оу҆бо́жество вели́ко, и҆́бо непотре́бство ма́ти є҆́сть гла́да:
14	14
Платня найманця, який буде працювати в тебе, нехай не переночує в тебе, а віддавай її негайно: і тобі воздасться, якщо будеш служити Богу. Будь обережний, сину мій, у всіх учинках твоїх і будь розсудливим у всій поведінці твоїй.	мзда̀ всѧ́кагѡ человѣ́ка, и҆́же а҆́ще рабо́тати бꙋ́детъ оу҆ тебє̀, да не преме́длитъ, но ѿда́ждь є҆мꙋ̀ а҆́бїе: а҆́ще послꙋ́жиши бг҃ꙋ, возда́стсѧ тебѣ̀: внемлѝ тебѣ̀, ча́до, во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ и҆ бꙋ́ди нака́занъ во все́мъ житїѝ твое́мъ,
15	15
Що ненависне тобі самому, того не роби нікому. Вина до сп’яніння не пий, і пияцтво нехай не ходить з тобою на путі твоїй.	и҆ є҆́же ненави́диши, да ни комꙋ́же твори́ши: вїна̀ въ пїѧ́нство да не пїе́ши и҆ да не хо́дитъ съ тобо́ю пїѧ́нство въ пꙋ̑ти́ твое́мъ:
16	16
Давай голодному від хліба твого і нагим від одягу твого; від усього, у чому в тебе надлишок, твори милостині, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню.	ѿ хлѣ́ба твоегѡ̀ да́ждь а҆́лчꙋщемꙋ и҆ ѿ ѡ҆дѧ́нїй твои́хъ наги̑мъ: всѐ, є҆́же а҆́ще преизбꙋ́детъ тебѣ̀, творѝ ми́лостыню, и҆ да не за́зритъ твоѐ ѻ҆́ко, внегда̀ твори́ти тѝ ми́лостыню:
17	17
Роздавай хліби твої біля гробу праведних, але не давай грішникам.	и҆ждива́й хлѣ́бы твоѧ̑ при гро́бѣ првⷣныхъ, грѣ́шникѡмъ же да не да́си:
18	18
У всякого розсудливого проси поради, і не нехтуй порадою корисною.	совѣ́та оу҆ всѧ́кагѡ премꙋ́драгѡ и҆́щѝ, и҆ да не небреже́ши ѡ҆ всѧ́цѣмъ совѣ́тѣ поле́знемъ:
19	19
Благословляй Господа Бога повсякчас і проси в Нього, щоб путі твої були праві й усі діла і наміри твої благоуспішні, бо жоден народ не владний в успіху починань, але Сам Господь посилає усе благе і, кого хоче, принижує з Своєї волі. Пам’ятай же, сину мій, заповіді мої, і нехай не згладяться вони із серця твого!	и҆ на всѧ́кое вре́мѧ благословѝ гдⷭ҇а бг҃а и҆ ѿ негѡ̀ просѝ, ꙗ҆́кѡ да пꙋтїѐ твоѝ пра́ви бꙋ́дꙋтъ, и҆ всѧ̑ стєзѝ и҆ совѣ́ти твоѝ да благоꙋспѣ́ютъ, занѐ всѧ́къ ꙗ҆зы́къ не и҆мѣ́тъ совѣ́та, но са́мъ гдⷭ҇ь дае́тъ всѧ̑ бл҃га̑ѧ, и҆ є҆го́же а҆́ще восхо́щетъ, смирѧ́етъ, ꙗ҆́коже хо́щетъ: и҆ нн҃ѣ, ча́до, помѧнѝ за́пѡвѣди моѧ̑, и҆ да не и҆згла́дѧтсѧ ѿ се́рдца твоегѡ̀:
20	20
Тепер я відкрию тобі, що я віддав десять талантів срібла на збереження Гаваїлу, синові Гаврієвому, в Рагах мідійських.	и҆ нн҃ѣ ѡ҆б̾ѧвлѧ́ю тебѣ̀ де́сѧть тала̑нтъ сребра̀, ꙗ҆̀же вда́хъ гаваи́лꙋ сы́нꙋ гаврі́инꙋ въ ра́гахъ миді́йскихъ:
21	21
Не бійся, сину мій, що ми зубожіли: у тебе багато, якщо ти будеш боятися Господа і, віддаляючись від усякого гріха, чинити угодне перед Ним.	и҆ не бо́йсѧ, ча́до, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бнища́хомъ: сꙋ́ть тебѣ̀ мнѡ́га, а҆́ще оу҆ои́шисѧ бг҃а и҆ ѿстꙋ́пиши ѿ всѧ́кагѡ грѣха̀ и҆ сотвори́ши, є҆́же оу҆го́дно пред̾ ни́мъ.

← Глава 3

Глава 5 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт