|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Засмутившись, я заплакав і молився зі скорботою, говорячи: | |
|
2
|
|
| праведний Ти, Господи, і всі діла Твої і всі путі Твої — милість і істина, і судом істинним і правим судиш Ти повіки! | |
|
3
|
|
| Пом’яни мене і зглянься на мене: не карай мене за гріхи мої й омани мої і батьків моїх, якими вони згрішили перед Тобою! | |
|
4
|
|
| Бо вони не послухали заповідей Твоїх, і Ти віддав нас на розкрадання і полон і смерть, і на притчу ганьблення перед усіма народами, між якими ми розсіяні. | |
|
5
|
|
| І, воістину, многі і праведні суди Твої — робити зі мною за гріхи мої і гріхи батьків моїх, тому що не виконували заповідей Твоїх і не робили за правдою перед Тобою. | |
|
6
|
|
| Отже, твори зі мною, що Тобі благоугодно; повели взяти дух мій, щоб я спочив і повернувся у землю, бо мені краще померти, ніж жити, оскільки я чую неправдиві докори, і глибока скорбота в мені! Повели звільнити мене від цієї тяготи в оселі вічні і не відверни лиця Твого від мене. | |
|
7
|
|
| У той самий день трапилося і Саррі, дочці Рагуїловій, в Екбатанах Мідійських терпіти докори від служниць батька свого | |
|
8
|
|
| за те, що її віддавали за сімох чоловіків, але Асмодей, злий дух, умертвляв їх раніше, ніж вони були з нею як з дружиною. Вони говорили їй: хіба тобі не совісно, що ти задушила чоловіків твоїх? Уже сімох ти мала, але не назвалася ім’ям жодного з них. | |
|
9
|
|
| Навіщо нас бити за них? Вони померли: йди і ти за ними, щоб нам не бачити твого сина або дочки повіки! | |
|
10
|
|
| Почувши це, вона дуже засмутилася, так що зважилася було позбавити себе життя, але подумала: я одна в батька мого; якщо зроблю це, нечестя йому буде, і я зведу старість його із сумом у пекло. | |
|
11
|
|
| І стала вона молитися біля вікна і говорила: благословенний Ти, Господи Боже мій, і благословенне ім’я Твоє святе і славне навіки: нехай благословляє Тебе все творіння Твоє повіки! | |
|
12
|
|
| І нині до Тебе, Господи, звертаю очі мої й лице моє; | |
|
13
|
|
| благаю, візьми мене від землі цієї і не дай мені чути ще докори! | |
|
14
|
|
| Ти знаєш, Господи, що я чиста від усякого гріха з чоловіком | |
|
15
|
|
| і не знечестила імені мого, ні імені батька мого в землі полону мого; я єдинородна у батька мого, і немає в нього сина, який міг би успадкувати після нього, ні брата близького, ні сина братового, якому я могла б зберегти себе за дружину: уже семеро загинули в мене. Для чого ж мені жити? А якщо неугодно Тобі умертвити мене, то благозволи зглянутися на мене і помилувати мене, щоб мені не чути більше докору! | |
|
16
|
|
| І почута була молитва обох перед славою великого Бога, і був посланий Рафаїл зцілити обох: | |
|
17
|
|
| зняти більма в Товита і Сарру, дочку Рагуїлову, дати за дружину Товії, синові Товита, зв’язавши Асмодея, злого духа; тому що Товії призначено успадкувати її. — І в один і той самий час Товит, після повернення, ввійшов у дім свій, а Сарра, дочка Рагуїлова, вийшла зі світлиці своєї. |
