Глава 7
|
|
1
|
|
І підійшли до дому Рагуїла. Сарра зустріла і вітала їх, і вони її, і ввела їх у дім. | |
2
|
|
І сказав Рагуїл Едні, дружині своїй: як схожий цей юнак на Товита, сина брата мого! | |
3
|
|
І запитав їх Рагуїл: звідки ви, брати? Вони відповіли йому: ми із синів Неффалима, полонених у Ниневію. | |
4
|
|
Ще запитав їх: чи знаєте брата нашого Товита? Вони відповіли: знаємо. Потім запитав: чи здоровий він? Вони відповіли: живий і здоровий. | |
5
|
|
А Товія сказав: це мій батько. | |
6
|
|
І кинувся до нього Рагуїл і цілував його і плакав. | |
7
|
|
І благословив його і сказав: ти син чесної і доброї людини. Але, почувши, що Товит утратив зір, засмутився і плакав; | |
8
|
|
плакали й Една, дружина його, і Сарра, дочка його. І прийняли їх дуже радо | |
9
|
|
і закололи барана, і запропонували багату їжу. Товія ж сказав Рафаїлу: брате Азаріє, переговори́, про що ти говорив на дорозі; нехай влаштується ця справа! | |
10
|
|
І він передав цю розмову Рагуїлу, а Рагуїл сказав Товії: їж, пий і веселися, бо тобі належить узяти мою дочку. Втім, скажу тобі правду: | |
11
|
|
я віддавав свою дочку семи чоловікам і, коли вони входили до неї, у ту ж ніч помирали. Але ти нині будь веселим! І сказав Товія: я нічого не буду тут їсти доти, доки не зговоритеся і не домовитеся зі мною. Рагуїл сказав: візьми її тепер же за правом; ти брат її, і вона твоя. Милосердний Бог нехай влаштує вас щонайкраще! | |
12
|
|
І прикликав Сарру, дочку свою, і, взявши руку її, віддав її Товії за дружину і сказав: ось, за законом Мойсеєвим, візьми її і веди до батька твого. І благословив їх. | |
13
|
|
І покликав Едну, дружину свою, і, взявши сувій, написав договір і запечатав. | |
14
|
|
І почали їсти. | |
15
|
|
І покликав Рагуїл Едну, дружину свою, і сказав їй: приготуй, сестро, іншу спальню і введи її. | |
16
|
|
І зробила, як він сказав; і ввела її туди, і заплакала, і прийняла взаємно сльози дочки своєї і сказала їй: | |
17
|
|
заспокойся, дочко; Господь неба і землі дасть тобі радість замість суму твого. Заспокойся, дочко моя! |