|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| І сказав Товія у відповідь йому: батьку мій, я виконаю все, що ти заповідаєш мені; | |
|
2
|
|
| але як я можу одержати срібло, не знаючи тієї людини? | |
|
3
|
|
| Тоді батько дав йому розписку і сказав: знайди собі людину, що супроводжувала б тебе; я дам йому платню, поки ще живий, і йдіть за сріблом. | |
|
4
|
|
| І пішов він шукати людину і зустрів Рафаїла. Це був ангел, але він не знав | |
|
5
|
|
| і сказав йому: чи можеш ти йти зі мною в Раги мідійські і чи знаєш ці місця? | |
|
6
|
|
| Ангел відповів: можу йти з тобою і дорогу знаю; я вже зупинявся в Гаваїла, брата нашого. | |
|
7
|
|
| І сказав йому Товія: почекай мене, я скажу батькові моєму. | |
|
8
|
|
| Той сказав: іди, тільки не барися. | |
|
9
|
|
| Він, прийшовши, сказав батькові: ось я знайшов собі супутника. Батько сказав: запроси його до мене; я довідаюся, з якого він коліна і чи надійний супутник тобі. | |
|
10
|
|
| І покликав його, і він увійшов, і привітали один одного. | |
|
11
|
|
| Товит запитав: скажи мені, брате, з якого ти коліна і з якого роду? | |
|
12
|
|
| Він відповів: коліна і роду ти шукаєш, чи найманця, який пішов би із сином твоїм? І сказав йому Товит: брате, мені хочеться знати рід твій і ім’я твоє. | |
|
13
|
|
| Він сказав: я Азарія, з роду Ананії великого, із братів твоїх. | |
|
14
|
|
| Тоді Товит сказав йому: брате, йди благополучно, і не гнівайся на мене за те, що я запитав про коліно і рід твій. Ти доводишся братом мені, з чесного і доброго роду. Я знав Ананію та Іонафана, синів Семея великого; ми разом ходили у Єрусалим на поклоніння, з первородними і десятинами земних плодів, бо не захоплювалися оманою братів наших: ти, брате, від доброго кореня! | |
|
15
|
|
| Але скажи мені: яку платню я повинен буду дати тобі? Я дам тобі драхму на день і все необхідне для тебе і для сина мого, | |
|
16
|
|
| і ще додам тобі зверх цієї платні, якщо благополучно повернетеся. | |
|
17
|
|
| Так і домовилися. Тоді він сказав Товії: будь готовий у дорогу, і вирушайте благополучно. І приготував син його потрібне для дороги. І сказав йому батько: йди з цією людиною; Бог, Який живе на небесах, благоупорядкує шлях ваш, і ангел Його нехай супроводжує вас! — І вирушили обоє, і собака юнака з ними. | |
|
18
|
|
| Анна, мати його, заплакала, і сказала Товиту: навіщо відпустив ти сина нашого? Чи не він був опорою рук наших, коли входив і виходив перед нами? | |
|
19
|
|
| Не віддавай переваги сріблу над сріблом; нехай воно буде, як сміття, у порівнянні із сином нашим! | |
|
20
|
|
| Тому що, скільки Господом визначено нам жити, на це у нас є достатньо. | |
|
21
|
|
| Товит сказав їй: не засмучуйся, сестро; він прийде здоровим, і очі твої побачать його, | |
|
22
|
|
| тому що його буде супроводжувати добрий ангел; дорога його буде благоуспішною, і він повернеться здоровим. |
