|
Книга Товита*
|
Тови'џъ
|
|
* Перекладена з грецької.
|
|
|
Глава 1
|
Глvа, а~”
|
|
1
|
1
|
|
Книга сказань Товита, сина Товиїлового, Ананіїлового, Адуїлового, Гаваїлового, з племені Асиїлового, з коліна Неффалимового,
|
Кні'га словесъ товїевыхᲆ сн~а товїилева. а^нанїилева, а^дђ'илева, гаваи^лева, эT сњмене а^саи'лева эT колњ'на неџали'мля.
|
|
2
|
2
|
|
який у дні Ассирійського царя Енемессара взятий був у полон з Фисви, що знаходиться праворуч від Кидія Неффалимового, у Галилеї, вище Асира. Я, Товит, у всі дні життя мого ходив путями істини і правди,
|
и^же плњне'нъ бњ во' дн~и салманаса'ровы цр~я а^сљ=рїиска, эT џеꙁви'са и^же е^сть ѓ^десны'я страны` ки'да неџали'мля вᲆ галилеи` вы'ш#ше а^сљ=ра. сђщђ б^о е^мђ по плњненїи, пђти` и%стина не ѓ^ста'ви.
|
|
3
|
3
|
|
і робив багато благодіянь братам моїм і народу моєму, які прийшли разом зі мною у країну Ассирійську, в Ниневію.
|
та'ко да вся` и^же и^мња'ше на вся'къ дн~ь съ плњнными бра'тїами, и^же бя'хђ эT ро'да е^го раздњля'ше”
|
|
4
|
4
|
|
Коли я жив у країні моїй, у землі Ізраїля, будучи ще юнаком, тоді усе коліно Неффалима, батька мого, перебувало у відпадінні від дому Єрусалима, обраного від усіх колін Ізраїля, щоб усім їм приносити там жертви, де освячений храм оселі Всевишнього й утверджений на всі роди повіки.
|
И$ е^гDа б^њ ю^нњ'ишїи всего` племе'ни неџали'мля. ѓ^ба'че же ничт^о дњтᲆствђ'я сътвори` въ дњ'ло”
|
|
5
|
5
|
|
Як усі коліна, що відокремилися, приносили жертви Ваалу, юниці, так і дім Неффалима, батька мого.
|
И$ е^гда` хожда'хђ вс^и покланя'тися тельцеM зла'тыM. и%хже сотвори'лъ і^е^ровоаM цр~ь і^и^л~евъ.
|
|
6
|
6
|
|
Я ж один часто ходив у Єрусалим на свята, як приписано всьому Ізраїлю установленням вічним, з початками і десятинами плодів землі і початками вовни овець,
|
сеи е^ді'нъ то'кмо стражашеся съдрђженїя всXњ. н^о хожда'ше въ і^ерsлиM къ цр~кви гн~и, и^ тђ покланя'шеs г~ђ б~ђ і^и^л~евђ,
|
|
7
|
7
|
|
і віддавав це священикам, синам Аароновим, для жертовника: десятину всіх плодів давав синам Левіїним, які служили у Єрусалимі; іншу десятину продавав, і щороку ходив і витрачав її у Єрусалимі;
|
и^ вс^я прьвороDнаа своа` и^ деся'тины вњ'рнњ принося'ше”
|
|
8
|
8
|
|
а третю давав, кому належало, як заповіла мені Деввора, мати батька мого, коли я після батька мого залишився сиротою.
|
Си'цеy въ третїе лњто но'во пришелъцем слђжа'ше. вс^ю десятинђ да'я. сїя и^ сицева'я по зако'нђ бж~їю ѓ^тро'чищеM сђщемᲆ въздръжа'ше”
|
|
9
|
9
|
|
Досягнувши чоловічого віку, я взяв дружину Анну із батьківського нашого роду, і породив від неї Товію.
|
Є$гда' же бњ въ мђж'ъ съвръшенъ, поя'тъ женђ` а%ннђ эT колњна свое^го, и^ роди` эT не'я сн~а, и^ нарече е^го и^ме'немъ свои^мъ. е^гоже и^змла'да наказа` боя'тися б~а, и^ въздръжа'тися эT вся'кого грᲇха.
|
|
10
|
10
|
|
Коли я відведений був у полон у Ниневію, усі брати мої та єдиноплемінники мої їли від споживи язичницької,
|
е^гда же ја%тъ бы'сть, прїиде съ жено'ю свое'ю и^ съ сн~омъ свои^мъ во' граD ниневїи, и^ съ всњмᲆ племенеM своиM” И$ е^гDа вс^и ја^дя'хђ эT пи'ща ја^зы'ческы,
|
|
11
|
11
|
|
а я утримував душу мою і не їв,
|
сеи же то'кмо сохрани` дш~ђ свою`, и^ никогда` ѓ^скврънися эT пи'ща и^хъ.
|
|
12
|
12
|
|
тому що я пам’ятав Бога всією душею моєю.
|
зане` памятьствова г~ђ б~ђ всњмъ срDцемъ свои^мъ”
|
|
13
|
13
|
|
І дарував мені Всевишній милість і благовоління в Енемессара, і я був у нього постачальником;
|
И$ даде` б~ъ млsть преD лицеM салъманасара цр~я. и^ даде` е^мђ свобо'дђ да и^детъ, а%може а%ще хо'щетъ.
|
|
14
|
14
|
|
і ходив у Мідію, і віддав на збереження Гаваїлу, братові Гаврія, у Рагах Мідійських, десять талантів срібла.
|
и^мњ'юще во'лю твори'ти чт^о когда` а%ще въсхо'щетᲆ твори'ти” И$ хожда'ше къ всњмъ и^же бя'хђ въ ё%захъ, ё^че'нїе сп~се'нїя подая и^мъ” Є$гда же прїиде въ рагесъ граD меDскїи. и^мњю'щеи сᲆ собо'ю і~, гри'веn сребра` и^же дарова е^мђ цр~ь. И$ е^гда` ви'дњ въ мно'ѕњ племе'ни своеM гаваи'ла бра'та гаврїева в нищетњ сђща, и^же бы'сть эT колњ'на е^го. и^ даде` е^мђ сїе сребро`, по рђкописа'нїю е^го”
|
|
15
|
15
|
|
Коли ж помер Енемессар, замість нього став царем син його Сеннахирим, шляхи якого не були постійними, і я уже не міг ходити у Мідію.
|
Є$гда' же ё%мре салманаса'ръ цр~ь. и^ црsтвова сенахери'въ сн~ъ е^го в него мњстᲆ. и^ сн~ов же і^и^л~евыX и^мњ` в нена'висти преD лице'мъ свои^мъ”
|
|
16
|
16
|
|
У дні Енемессара я робив багато благодіянь братам моїм:
|
Товїя же на вся'къ дн~ь хожда'ше по всемђ` племени свое^мђ и^ ё^тњша'ше и^хъ, раꙁдњля'ше же е^ді'номђ ко'ждо и^хъ, е^ли'ко можа'ше эT бл~гъ своиX.
|
|
17
|
17
|
|
голодним давав хліб мій, нагим — одяг мій і, якщо кого з племені мого бачив померлим і викинутим за стіну Ниневії, ховав його.
|
а%лчђщихъ кормя'ше, наги'мъ же ѓ^дња'нїе дая'ше, и^ мр~твыM и^ закла'ныM, погребе`нїе прилᲇжне творя'ше”
|
|
18
|
18
|
|
Таємно ховав я і тих, яких убивав цар Сеннахирим, коли, змушений втікати, повернувся з Юдеї. А він багатьох умертвив у люті своїй. І шукав цар трупи, але їх не знаходили.
|
Посе'м же е^гда` ѓ^браще'нᲆ быs сенахерив# цр~ь, бњжа'щи преD ја%ꙁвою ю'же нань б~ъ посла` порђга'нїа ради свое^го и^ раZгнњ'вася, и^ мно'гиX ё^би` эT сн~овъ і^и^л~ьскиX і^ эT і^ё^де'я” Товїя же погреба'ше телеса` и^хъ.
|
|
19
|
19
|
|
Один з ниневитян пішов і доніс цареві, що я погребаю їх; тоді я сховався. Довідавшись же, що мене шукають, щоб убити, від страху втік з міста.
|
сїе е^гда възвњщено бы'сть цр~ю повелњ е^го ё^би'ти,
|
|
20
|
20
|
|
І було розкрадено усе моє майно, і не залишилося в мене нічого, крім Анни, дружини моєї, і Товії, сина мого.
|
и^ вᲆꙁя'ти вс^я бл~гая е^го” Нотовїя сᲆ сн~омъ свои^мъ и^ с жено'ю ѓ^ста'вльши вс^я бл~гаа своа, и^ эTбњгъ съкры'ся, зане` мно'ѕи любя'хђ е^го”
|
|
21
|
21
|
|
Але не минуло п’ятдесяти днів, як два сини його убили його й втекли в гори Араратські. І став царем замість нього син його Сахердан, який поставив Ахиахара Анаїла, сина брата мого, над усією рахунковою частиною царства свого і над усім домоправлінням.
|
И$ бысᲄь по дн~ехъ, м~е, ё^би'ша цр~я сн~ове е^го.
|
|
22
|
22
|
|
І клопотався Ахиахар за мене, і я повернувся у Ниневію. Ахиахар же був і виночерпій і хранитель персня, і домоправитель і скарбник; і Сахердан поставив його другим після себе; він був сином брата мого.
|
и^ въꙁвратися товїя въ доM свои, и^ вс^я же бл~гая е^го воꙁвращена бы'сть е^мђ”
|
|
Глава 2
|
Глvа, в~”
|
|
1
|
1
|
|
Коли я повернувся у дім свій, і були повернуті мені Анна, дружина моя, і Товія, син мій, у свято п’ятдесятниці, у святу седмицю седмиць, приготований був у мене гарний обід, і я возліг їсти.
|
Посе'м же е^гда` бысть дн~ь пра'здника гн~я, и^ сътворенъ бысть ѓ^бњдъ до'бръ въ домђ` ᲄовїинњ,
|
|
2
|
2
|
|
Побачивши багато страв, я сказав синові моєму: піди і приведи, кого знайдеш, бідного з братів наших, який пам’ятає Господа, а я зачекаю на тебе.
|
рече же сн~ђ свое^мђ. и^ди` и^ приведи нњ'киX эT колњна на'шего боя'щихъся б~а, да ја^дяT с на'ми”
|
|
3
|
3
|
|
І прийшов він і сказав: батьку мій, один із племені нашого задушений і кинутий на площі.
|
Є$гда же и^зыиде и^ возвраᲄи'ся паки, и^ возвњсти е^мђ`, е^ді'нъ эT сн~овъ і^и^л~евыхъ ё^бїенъ лежа` на сᲄогнњ”
|
|
4
|
4
|
|
Тоді я, раніше ніж став їсти, поспіхом вийшов, прибрав його в одне житло до заходу сонця.
|
А/бїе же воста` скоро и^ꙁы'иде эT трапеꙁы, ѓ^ста'вльши ѓ^бњдъ не вкђси` ничто'же, и^ прїиде къ тњлђ мрътвомђ и^ вꙁяT е& и^ несе` в# до'мъ свои в# та'ине, да е^гда` сл~нце за'иде, съкровено погребеT е&”
|
|
5
|
5
|
|
Повернувшись, зробив обмивання і їв хліб мій у скорботі.
|
Є$гдаy съкры` тњло мр~твое в домђ` свое^мᲆ, ја^де` хлњбъ съ пла'чемъ и^ съ боя'ꙁнїю
|
|
6
|
6
|
|
І згадав я пророцтво Амоса, коли він сказав: свята ваші перетворяться на скорботу, і всі утіхи ваші — на плач.
|
въспомина'я на словеса` ја%же рече г~ь, а^м#мо'сомъ прoркомъ дн~їе пра'ꙁникъ ва'шихъ ѓ^братя'тся въ пла'чъ и^ рыданїе.
|
|
7
|
7
|
|
І я плакав. Коли ж зайшло сонце, я пішов і, викопавши могилу, поховав його.
|
е^гда' же сл~нце западе`, и%де и^ погребе е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Сусіди насміхалися з мене і говорили: ще не боїться він бути убитим за цю справу; бігав уже, і ось знову ховає мертвих.
|
Э$блича'хђ же е^го вс^и и^скренїи е^го рекђщи. не сицевы'я л^и ради ве'щи ё^бїенъ бы'ти повелњнъ е^си эT цр~я, и^ е'два ё^бњжа` смр~ти. и^ паки погрњбаеши мр~твыхъ. товїя же наи^па'че боа'шеся б~а неже цр~я въсхища'ше телеса` ё^бїенаа и^ сокрыва'ше в домђ` свое^мъ. и^ въ полђнощеX погреба'ше т^а”
|
|
9
|
9
|
|
У цю саму ніч, повернувшись після поховання і будучи нечистим, я ліг спати за стіною двору, і лице моє не було покрите.
|
Слђчи' же ся нњ'кое^го дн~е ё^трђжеn эT гро'ба грядя`, прїиде до до'мђ свое^го, и^ возляже близь стњны` и^ ё^спе`,
|
|
10
|
10
|
|
І не помітив я, що на стіні були горобці. Коли очі мої були відкриті, горобці випустили тепле на очі мої, і зробилися на очах моїх більма. І ходив я до лікарів, але вони не допомогли мені. Ахиахар доставляв мені їжу, доки не вирушив у Елимаїду.
|
и^ спя'щђ е^мђ паде` гно'и теплъ на ѓ%чи е^го эT гнњꙁда` ла'стовича” И$ бы'сть слњпъ, сїе же и^скђше'нїе эT б~а слђчи'ся е^мђ. да'же послDњнимъ лю'демъ да'сться ѓ%браZ ᲄерпњнїя е^го, ја%ко и^ пра'веDнаго і%ѓва. и^же эT младе'нчества свое^го в#сегда` б~а боя'ся и^ ꙁа'повњди е^го съхраняа не быs ско'рбенъ преD бм~ъ наказа'нїа ради слњпоты` ја%же слђчи'ся е^мђ. н^о неподви'женъ въ бж~їи стра'сњ поживе`, да'ющи хва'лђ б~ђ ппо вся` дн~и живота` свое^го” И$же ја%ко бл~же'нномђ і^ѓ'вђ наскака'хђ цр~и. та'ко и^ е^го ро'ди, и^ ближнїи порђгахђся животђ е^го рекђщи” Гдњ` е^сть ё^пова'нїе твое е^гоy ра'ди млsтыня и^ погребе'нїе твори'лъ е^си” Товїя' же запрњщаше иM рекђщи. не гл~ите си'це, ꙁане` сн~ве ст~ыX е^смы`. и^ ча'емъ ѓ%ного живота` е^гоже б~ъ да'сть и^же вњрђ свою никогда не премњня'ютᲆ эT него`”
|
|
11
|
11
|
|
А потім дружина моя Анна у жіночих відділеннях пряла вовну
|
А/нна же жена` е^го на вся'къ дн~ь хожда'ше къ дњ'лђ тка'лищномђ. и^ эT трђда рђкъ своиX жи'тїю поᲄребная воꙁноша'ше.
|
|
12
|
12
|
|
і посилала багатим людям, які давали їй платню, й одного разу на додачу дали козеня.
|
приключи' же ся нњ'когда да коꙁла принесе` въ до'мъ.
|
|
13
|
13
|
|
Коли принесли його до мене, воно почало бекати; і я запитав дружину: звідки це козеня? чи не крадене? віддай його, кому воно належить! бо не дозволено їсти крадене.
|
е^гоже товїя ё^слы'шA блею'ща. рече ви'дите ё^бо да не татьство бђ'детъ. эTда'ите е& е^гоy е^сть, и^б^о не подобаеT намъ ја%сти эT татьсᲄва ни'же ѓ^сязати чт^о,
|
|
14
|
14
|
|
Вона відповіла: це подарували мені зверх платні. Але я не вірив їй і наполягав, щоб віддала його, кому воно належить, і розгнівався на неї. А вона у відповідь сказала мені: де ж милостині твої і праведні діла? ось як усі вони виявилися на тобі!
|
е^мђже жена` е^го съ ја%ростїю эTвњща`. ЭO коль сђ'етна сътворена бысть ё^пова'нїа твоа, и^ млsтыня твоя` нн~њ ја^ви'шася. и^ сїя і^ и'на сицева'я словеса` поноша'ше е^мђ”
|
|
Глава 3
|
Глvа, г~”
|
|
1
|
1
|
|
Засмутившись, я заплакав і молився зі скорботою, говорячи:
|
Тогда товїя въздохнђ и^ нача` моли'тися съ слеꙁа'ми рекђщи.
|
|
2
|
2
|
|
праведний Ти, Господи, і всі діла Твої і всі путі Твої — милість і істина, і судом істинним і правим судиш Ти повіки!
|
пра'веде'нъ е^си г~и и^ вс^и сђди` твои` пра'ви сTђ. и^ вс^и пђтїе твои`, млsть і^ и'стинна и^ сђдъ”
|
|
3
|
3
|
|
Пом’яни мене і зглянься на мене: не карай мене за гріхи мої й омани мої і батьків моїх, якими вони згрішили перед Тобою!
|
И$ нн~њ г~и въспомяни м^я. и^ не сътвори` мще'нїя ѓ^ грњсњхъ мои^хъ, ни'же въспомяни` беꙁаконїя моа, ниже племе'ни мое^мђ
|
|
4
|
4
|
|
Бо вони не послухали заповідей Твоїх, і Ти віддав нас на розкрадання і полон і смерть, і на притчу ганьблення перед усіма народами, між якими ми розсіяні.
|
ја%ко не послђшахомъ за'повњдїи твои^хъ” Сего ради преда'ни е^смы` въ раZсња'нїе и^ въ плњненїе и^ въ смр~ть и^ въ притчю, и^ въ срамотђ` всњмъ ја^зы'комъ в ниX же разсњя'лъ е^си наs”
|
|
5
|
5
|
|
І, воістину, многі і праведні суди Твої — робити зі мною за гріхи мої і гріхи батьків моїх, тому що не виконували заповідей Твоїх і не робили за правдою перед Тобою.
|
И$ нн~њ г~и велїи` сђды твои` ја%ко не сътвори'хомъ по ꙁа'повᲇдемъ твои^м#. и^ не ходихоM бл~го преD тобо'ю”
|
|
6
|
6
|
|
Отже, твори зі мною, що Тобі благоугодно; повели взяти дух мій, щоб я спочив і повернувся у землю, бо мені краще померти, ніж жити, оскільки я чую неправдиві докори, і глибока скорбота в мені! Повели звільнити мене від цієї тяготи в оселі вічні і не відверни лиця Твого від мене.
|
И$ нн~њ г~и по во'ли твое'и сътвори` съ мно'ю, и^ повели` с ми'ромᲆ прїя'ти дх~ъ мо'и. лђчши б^о ми е^сть ё^мрњти нежели` жи'ти”
|
|
7
|
7
|
|
У той самий день трапилося і Саррі, дочці Рагуїловій, в Екбатанах Мідійських терпіти докори від служниць батька свого
|
Того' же б^о дн~е слђчи'ся сарњ дще'ри рагђ'илевњ вᲆ раге'сњ гра'дњ мидьстњ. слы'шати стђдᲆ эT е^ді'ноа рабы'ни эTц~а свое^го.
|
|
8
|
8
|
|
за те, що її віддавали за сімох чоловіків, але Асмодей, злий дух, умертвляв їх раніше, ніж вони були з нею як з дружиною. Вони говорили їй: хіба тобі не совісно, що ти задушила чоловіків твоїх? Уже сімох ти мала, але не назвалася ім’ям жодного з них.
|
ја%ко дана` бя'ше сеDми мђж'емъ, и^ дњмонᲆ и^менеM а^ꙁмодеѓ'съ, внезапђ ё^би` и^хъ, ја%ко вшеDши бя'хђ к не'и.
|
|
9
|
9
|
|
Навіщо нас бити за них? Вони померли: йди і ти за ними, щоб нам не бачити твого сина або дочки повіки!
|
и^ е^гда` за винђ е^я` запрњщаше ѓ^троковицы, ѓ^ᲄрокови'ца же эTвњща` е'й рекђщи`. и^ наи^па'че эT тебе` не ё'ꙁриM сн~а ни'же дщери на земли`. ё^бїица мђж'їи свои^хъ. и^ е^да ё^би'ти м^я хо'щеши ја%ко ё^би'ла е^си сеDмь мђж'їи.
|
|
10
|
10
|
|
Почувши це, вона дуже засмутилася, так що зважилася було позбавити себе життя, але подумала: я одна в батька мого; якщо зроблю це, нечестя йому буде, і я зведу старість його із сумом у пекло.
|
и^ эT сего` гл~а въꙁы'иде са'ра връхђ кама'ры свое'я и^ тр^и дн~и и^ тр^и нощи не ја^сть ниже питъ. н^о стоа'щи сᲆ слеза'ми моля'шеся б~ђ. да эT сего` стђда и^зба'вит# ея`”
|
|
11
|
11
|
|
І стала вона молитися біля вікна і говорила: благословенний Ти, Господи Боже мій, і благословенне ім’я Твоє святе і славне навіки: нехай благословляє Тебе все творіння Твоє повіки!
|
Бысть же въ дн~ь тре'тїи е^гда` съвръши мл~твђ, блsвящи г~а реq, блsве'но е^сть и^мя` твое б~е эTц~ъ на'шиX и^ е^гда` прогнњва'ешися, млsрдїе сътвори'ши, и^ въ время скорбњнїя грњси` ѓ^пђстиши всњмᲆ и^же въз#ꙁовђтъ т^я”
|
|
12
|
12
|
|
І нині до Тебе, Господи, звертаю очі мої й лице моє;
|
К тебњ лице` мое ѓ^бра'щђ, к тебњ ѓ%чи мои` въꙁдвигнђ`,
|
|
13
|
13
|
|
благаю, візьми мене від землі цієї і не дай мені чути ще докори!
|
въспрошђ` г~и да эT съю'ꙁа стђ'да сего` эTрњшиши м^я, и^ли и%сᲄин#но эT зеMли и^ꙁми м^я”
|
|
14
|
14
|
|
Ти знаєш, Господи, що я чиста від усякого гріха з чоловіком
|
Ты вњси г~и и^же никогDа похотњхъ мђж'а, и^ чи'стђ въꙁдръжахъ дш~ђ мою` эT вся'кого похотњнїя,
|
|
15
|
15
|
|
і не знечестила імені мого, ні імені батька мого в землі полону мого; я єдинородна у батька мого, і немає в нього сина, який міг би успадкувати після нього, ні брата близького, ні сина братового, якому я могла б зберегти себе за дружину: уже семеро загинули в мене. Для чого ж мені жити? А якщо неугодно Тобі умертвити мене, то благозволи зглянутися на мене і помилувати мене, щоб мені не чути більше докору!
|
ниже съ и^гра'ющимъ смњсиXся ниже с тњми и^же в лег#кости хо'дяT ё^ча'стница воздаXся” Мђжа же не похотњнїеM моиM н^о сътра'хоM твоиM и^ꙁволихъ прїя'ти. е^да` ли а%зъ недосто'ина быхъ тњмъ, и^ли ё^бо ѓ^ни` мн^њ не быша досто'ини. и^ли ё^бо мђжђ и%номђ съдръжа'лъ е^си мене” Нњсть б^о въ чл~цњ вла'сть, н^о совњт# тво'и, въи%стиннђ и'мать вс^я и^же ё^гоDна тебњ. е^гоже животъ а%ще въ и^скђше'нїи бђдетъ вњнча'ется. аще же въ скорбњнїи и^ꙁба'вится. и^ а%ще въ и^стлњнїи бђдетъ къ млsти твое'и прїити сподоби'тся. ни'же б^о ё^слади'тся ѓ^ погђбленїи на'шеM. и^же по во'лнњ тишинђ сътво'ритъ, пла'чю же и^ рыда'нїю ра'дость и^ веселїе възлїетъ. да бђ'детъ и^мя твое` б~е і^и^л~евъ блsве'нно въ вњки.
|
|
16
|
16
|
|
І почута була молитва обох перед славою великого Бога, і був посланий Рафаїл зцілити обох:
|
и^ во ѓ%но вре'мя ё^слы'шаны сђть мл~твы ѓбо'ю преD сла'вою вы'шнего б~а”
|
|
17
|
17
|
|
зняти більма в Товита і Сарру, дочку Рагуїлову, дати за дружину Товії, синові Товита, зв’язавши Асмодея, злого духа; тому що Товії призначено успадкувати її. — І в один і той самий час Товит, після повернення, ввійшов у дім свій, а Сарра, дочка Рагуїлова, вийшла зі світлиці своєї.
|
И$ послан# б^њ а%гг~лъ гн~ь рафаиl да ѓ^чи'стиT и^хъ ѓ%бою ꙁане` въ е^дїно время сђть моли'твы и^хъ преD гм~ъ творе'ни”
|
|
Глава 4
|
Глаv, д~”
|
|
1
|
1
|
|
У той день згадав Товит про срібло, яке віддав на збереження Гаваїлу в Рагах мідійських,
|
Сего ра'ди е^гDа` товїя мня'ше моли'твђ свою` ё^слы'шанђ быти да ё%мретъ”
|
|
2
|
2
|
|
і сказав сам собі: я просив смерти; чому ж не покличу сина мого Товію, щоб оголосити йому про це, поки я не помер?
|
Призва` к себњ ᲄовїю сн~а своего, реq же е^мђ, слы'ши сн~ђ мо'и словеса` ё^стъ мои^хъ. и^ сїя въ срDци твоеM ја%ко ѓ^снова'нїе положи`”
|
|
3
|
3
|
|
І покликавши його, сказав: сину мій, коли я помру, поховай мене і не залишай матері своєї; шануй її в усі дні життя твого, роби угодне їй і не завдавай їй смутку.
|
Є$гда` прїиметъ б~ъ дш~ђ мою, тњ'ло мое` погреби`. и^ въ чти` и^мњ'еши мт~рь свою`, вся` дн~и живота` ея`,
|
|
4
|
4
|
|
Пам’ятай, сину мій, що вона мала багато скорбот через тебе ще під час чревоношення. Коли вона помре, поховай її поряд зі мною в одному гробі.
|
и^ памяTствђи и^же коли'ки болњꙁни терпᲇла е^сть тебе ради во чревњ свое^мᲆ” Є$гда же и^ т^а съвръшиT время живота` свое^го, погребе'ши ю& блиZ мене”
|
|
5
|
5
|
|
В усі дні пам’ятай, сину мій, Господа Бога нашого і не бажай грішити і переступати заповіді Його. В усі дні життя твого чини правду і не ходи путями беззаконня,
|
Въ вся же дн~и живота' свое^го вᲆ ё'мᲇ да и^мњ'еши б~а. и^ стрежи да не нњко'гда грњхђ и^зволи'ши и^ престђпи'ши ꙁа'повњди б~а на'шего.
|
|
6
|
6
|
|
бо, якщо ти будеш робити за істиною, у справах твоїх буде успіх, як у всіх, хто чинить за правдою.
|
|
|
7
|
7
|
|
Із майна твого подавай милостиню, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню. Ні від якого убогого не відвертай лиця твого, тоді і від тебе не відвернеться лице Боже.
|
эT и^мњнїя же твое^готвори` ми'лостыню. и^ не эTврати` лица ᲄвое^го н^и эT е^ді'наh ё^бо'гаго, а%ще с^е не сътвори'ши, то ни эT тебе` эTврати'тся лице гн~е.
|
|
8
|
8
|
|
Коли в тебе буде багато, твори з того милостиню, і коли у тебе буде мало, не бійся творити милостиню і потроху;
|
е^ли'ко мо'жеши толи'ко бђ'ди млsрдъ. а%ще же мно'готебњ бђ'детъ, и^зоби'лно въздава'и. а%ще ма'лотебњ бђдетъ, и^ ма'лое бл~гово'лно ё^частити помы'сли.
|
|
9
|
9
|
|
ти запасеш собі багатий скарб на день нестатку,
|
м#ꙁды б^о бл~ги себњ` съкровищђе^ши в днь потре'бныи”
|
|
10
|
10
|
|
бо милостиня спасає від смерти і не попускає зійти в темряву.
|
ЈА/ко милостыня эT вся'каго грњха и^ эT смр~ти и^ꙁба'витъ и^ не ѓ^ста'витᲆ дш~и и^ти` въ тмђ.
|
|
11
|
11
|
|
Милостиня є багатий дар для усіх, хто творить її перед Всевишнім.
|
ё^пова'нїе ве'лїе бђдетъ преD лицемъ бж~їимъ млsтыня всMњ сътворя'ющимъ ю&”
|
|
12
|
12
|
|
Бережися, сину мій, усякого виду розпусти. Візьми собі дружину із племені батьків твоїх, але не бери дружини іноземної, яка не з коліна батька твого, бо ми сини пророків. З давнини батьки наші — Ной, Авраам, Ісаак і Яків. Пам’ятай, сину мій, що усі вони брали дружин із середовища братів своїх і були благословенні у дітях своїх, і нащадки їхні успадковують землю.
|
Воньми себњ` прилњжнњ сн~ђ мо'и эT вся'каго дерꙁновенїя. и^ кро'мᲇ жены` твое'я никогда` ѓ^сла'биши грњха позна'ти”
|
|
13
|
13
|
|
Отже, сину мій, люби братів твоїх і не підносся серцем перед братами твоїми і перед синами і дочками народу твого, щоб не від них узяти тобі дружину, тому що від гордости — погибель і велике безладдя, а від непотребства — зубожіння і руйнування: непотребство є мати голоду.
|
Горды'ня нико'ли въ твое^мъ чю'въствњ, и^ли въ твое^мъ сло'вᲇ властвова'ти попђсти'ши. на тою` б^о нача'ло прїя вся'кое гђби'тельсᲄво”
|
|
14
|
14
|
|
Платня найманця, який буде працювати в тебе, нехай не переночує в тебе, а віддавай її негайно: і тобі воздасться, якщо будеш служити Богу. Будь обережний, сину мій, у всіх учинках твоїх і будь розсудливим у всій поведінці твоїй.
|
Є$ли'цы тебњ` нњ'что съдњлаюT, ско'ро иM м#здђ возда'и. и^ м#ꙁды нае'мника твое^го преD собо'ю эTнDђ не ѓ^стави`”
|
|
15
|
15
|
|
Що ненависне тобі самому, того не роби нікому. Вина до сп’яніння не пий, і пияцтво нехай не ходить з тобою на путі твоїй.
|
Чт^о эT и%ного ненави'диши сътвори'ти тебњ, ꙁри да не и^ т^ы нњкогда` дрђго'мђ сътво'риши”
|
|
16
|
16
|
|
Давай голодному від хліба твого і нагим від одягу твого; від усього, у чому в тебе надлишок, твори милостині, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню.
|
Хлњ'бъ тво'и съ а^лъчными и^ с требђ'ющими ја%ждь. и^ эT ѓ^дња'нїи твоиX нагиX ѓ^дњ'и.
|
|
17
|
17
|
|
Роздавай хліби твої біля гробу праведних, але не давай грішникам.
|
хлњбъ же тво'и и^ винотвое` при погребенїю пра'веDнаго дава'и. и^ не ја%ждь е^го ниже пїи съ грњшникы”
|
|
18
|
18
|
|
У всякого розсудливого проси поради, і не нехтуй порадою корисною.
|
Совњтᲆ всегда` эT мђ'дра пои^щи.
|
|
19
|
19
|
|
Благословляй Господа Бога повсякчас і проси в Нього, щоб путі твої були праві й усі діла і наміри твої благоуспішні, бо жоден народ не владний в успіху починань, але Сам Господь посилає усе благе і, кого хоче, принижує з Своєї волі. Пам’ятай же, сину мій, заповіді мої, і нехай не згладяться вони із серця твого!
|
въ вся'ко вре'мя блsви б~а. и^спроси` эT него да пђти твои` ё^пра'витъ. и^ вся` совњты твоя` в немъ да пребыва'ютъ”
|
|
20
|
20
|
|
Тепер я відкрию тобі, що я віддав десять талантів срібла на збереження Гаваїлу, синові Гаврієвому, в Рагах мідійських.
|
Сказђ'ю же т^и и^ се` сн~ђ мо'и, ја^ко даX, і~, гри'венᲆ сребра`, е^гда` е^ще` младенецъ бы'лъ е^си гаваи^лђ въ раге'сњ гра'дњ меDстњ, и^ рђкописа'нїе е^го и^мњ'ющђ м^и” И$ сего ради вᲆꙁы'щи ка'ко к немђ дои^деши, да прїимеши эT не'го ѓ^пи'саннђю тя'гость сребра`. и^ воꙁдаси е^мђ рђкописа'нїе е^го.
|
|
21
|
21
|
|
Не бійся, сину мій, що ми зубожіли: у тебе багато, якщо ти будеш боятися Господа і, віддаляючись від усякого гріха, чинити угодне перед Ним.
|
не ё^бо'ися сн~ђ мо'и. а%ще и^ нище'тно жи'тїе живем#, н^о многа бл~га и^мњти бђ'демъ а%ще ё^боиMся б~а и^ эTстђ'пимъ эT всяка'го грњха и^ сътво'римъ бл~гая”
|
|
Глава 5
|
Глvа, е~”
|
|
1
|
1
|
|
І сказав Товія у відповідь йому: батьку мій, я виконаю все, що ти заповідаєш мені;
|
Тогда` эTвњща` товїа эTц~ђ свое^мђ и^ рече. вс^я е^ли'ка повелњ'лъ ми е^си сътворю` эTч~е.
|
|
2
|
2
|
|
але як я можу одержати срібло, не знаючи тієї людини?
|
н^о ка'ко въпрошђ ѓ^ сребрᲇ тоM не вњмъ, то'и м^я не знаеT. и^ а'ꙁъ е^гота'коже” Кое зна'менїе да'мъ е^мђ, н^о ниже пђти` и^же та'мо и^дђ не свњ'де”
|
|
3
|
3
|
|
Тоді батько дав йому розписку і сказав: знайди собі людину, що супроводжувала б тебе; я дам йому платню, поки ще живий, і йдіть за сріблом.
|
Тогда` эTц~ъ е^го эTвњща` е^мђ и^ рече. рђкописа'нїе б^о а^ꙁъ и^мњ'ю. и^же е& е^гда` пока'жеши е^мђ, и^ а'бїе въꙁвратиT т^и” Но^ и^ди` нн~њ и^ вꙁыщи` себњ нњ'коего вњрна мђж'а и^же и^детъ с тобо'ю по м#ꙁдњ`. до'нъдеже е^ще жи'въ е^смь да въспрїимеши сребро` ѓ%но”
|
|
4
|
4
|
|
І пішов він шукати людину і зустрів Рафаїла. Це був ангел, але він не знав
|
Тогда` и^ꙁы'иде товїа и^ ѓ^брњте` ю%ношђ свњтла препоя'сана стоя'ща, ја%ко ё^гото'ванъ на пђть, и^ не ꙁнаа'ше ја%ко а^гг~лъ бж~їи б^њ” Поꙁдрави е^го и^ рече, эTкђдђ т^я и^мњ'ю бл~гїи ю%ноша. ѓ%нже эTвњща`, эT сн~овъ і^и^л~евъ,
|
|
5
|
5
|
|
і сказав йому: чи можеш ти йти зі мною в Раги мідійські і чи знаєш ці місця?
|
и^ рече е^мђ товїя. вњ'си ли пђть и^же веде'тъ въ стра'нђ меDскђю,
|
|
6
|
6
|
|
Ангел відповів: можу йти з тобою і дорогу знаю; я вже зупинявся в Гаваїла, брата нашого.
|
и^ эTвњща` е^мђ вњмъ. и^ вс^и пђти е^го ча'сто прохождаX, и^ быва'хъ ё^ гаваи'ла бра'та нашего, и^же живе'тъ в раге'сњ гра'дњ ме'дьстњ, и^же е^сть въ горњ` е^гвата'нњ.
|
|
7
|
7
|
|
І сказав йому Товія: почекай мене, я скажу батькові моєму.
|
и^ рече е^мђ товїа, потерпи` м^и ма'ло ꙁд^њ молю` т^я, до'ндеже сїя възвњщђ эTц~ђ мое^мђ”
|
|
8
|
8
|
|
Той сказав: іди, тільки не барися.
|
|
|
9
|
9
|
|
Він, прийшовши, сказав батькові: ось я знайшов собі супутника. Батько сказав: запроси його до мене; я довідаюся, з якого він коліна і чи надійний супутник тобі.
|
И$ вни'де товїа и^ скаꙁа` вс^я сїя эTц~ђ свое^мђ, е^мђже диви'ся эTц~ъ, и^ моли да вни'дет# к немђ.
|
|
10
|
10
|
|
І покликав його, і він увійшов, і привітали один одного.
|
и^ вниде и^ поꙁдрави е^го и^ рече. ра'дость тебњ всегда` бђ'детъ” И$ реq товїя ка'ко ра'дость мн^њ бђ'дTе иже вотмњ сњжђ. и^ свњта нб~си не ви'ждђ” И$ рече е^мђ ю%ноша. крњ'покъ бђди дш~ею, и^ дне'сь эT б~а ѓ^ꙁдравњеши” И$ рече е^мђ товїа. ни ли вᲆꙁмо'жеши и^ꙁвести сн~а мое^го къ гаваи'лђ в рагеs граD меDскїи. и^ е^гда` вᲆꙁврати'шися възда'мъ тебњ м#здђ твою”
|
|
11
|
11
|
|
Товит запитав: скажи мені, брате, з якого ти коліна і з якого роду?
|
И$ реq а^гг~лъ. а^зъ ведђ и^ па'ки приведђ е^го
|
|
12
|
12
|
|
Він відповів: коліна і роду ти шукаєш, чи найманця, який пішов би із сином твоїм? І сказав йому Товит: брате, мені хочеться знати рід твій і ім’я твоє.
|
к тебњ. и^ эTвњща` е^мђ товїя” Молю` т^я скажи м^и эT кое'го до'мђ е^си, и^ли эT кое'го колњна.
|
|
13
|
13
|
|
Він сказав: я Азарія, з роду Ананії великого, із братів твоїх.
|
е^мђж'е а^гг~лᲆ рафаи'лᲆ реq. роD ли и%щеши нае'мника, и^ли то'кмо нае'мника и^же съ сн~омъ твои^мъ и^детъ.
|
|
14
|
14
|
|
Тоді Товит сказав йому: брате, йди благополучно, і не гнівайся на мене за те, що я запитав про коліно і рід твій. Ти доводишся братом мені, з чесного і доброго роду. Я знав Ананію та Іонафана, синів Семея великого; ми разом ходили у Єрусалим на поклоніння, з первородними і десятинами земних плодів, бо не захоплювалися оманою братів наших: ти, брате, від доброго кореня!
|
но да не скорбенъ тебњ` въꙁдамся” А$зъ е^смь а^ꙁа'рїя а^на'нїи вели'каго сн~ъ.
|
|
15
|
15
|
|
Але скажи мені: яку платню я повинен буду дати тобі? Я дам тобі драхму на день і все необхідне для тебе і для сина мого,
|
и^ эTвњща` товїя и^ рече. эT вели'ка ро'да е^си но молю` т^я не прогнњви'ся, ја%ко хотњ'хъ ё^вњдњти роD твои”
|
|
16
|
16
|
|
і ще додам тобі зверх цієї платні, якщо благополучно повернетеся.
|
|
|
17
|
17
|
|
Так і домовилися. Тоді він сказав Товії: будь готовий у дорогу, і вирушайте благополучно. І приготував син його потрібне для дороги. І сказав йому батько: йди з цією людиною; Бог, Який живе на небесах, благоупорядкує шлях ваш, і ангел Його нехай супроводжує вас! — І вирушили обоє, і собака юнака з ними.
|
Реq же е^мђ а^гг~лъ, а^ꙁъ ꙁдра'ва ведђ, и^ ꙁдра'ва к тебњ приведђ сн~а твое^го” эTвњща же товїа и^ реq. бл~го ходи'те и^ бђ'детъ г~ь с ва'ми, и^ а^гг~лъ е^го да проведе'тъ в^ы. тогда ё^готоваша вс^я и^же бя'хђ на пђть. и^ поздра'ви эTц~а свое^го, и^ мт~рь, і^ и^до'ста ѓ%ба въкђ'пњ”
|
|
18
|
18
|
|
Анна, мати його, заплакала, і сказала Товиту: навіщо відпустив ти сина нашого? Чи не він був опорою рук наших, коли входив і виходив перед нами?
|
Є$гда же и^до'ста, нача` ма'ти е^го пла'кати и^ гл~ати. же'ꙁлъ ста'рости на'шея вꙁя'лъ е^си, и^ эTсла'лъ е^си эT наs”
|
|
19
|
19
|
|
Не віддавай переваги сріблу над сріблом; нехай воно буде, як сміття, у порівнянні із сином нашим!
|
ЭO да не бы было сребро` т^о, поне'же посла'лъ е^си е^го”
|
|
20
|
20
|
|
Тому що, скільки Господом визначено нам жити, на це у нас є достатньо.
|
довля'ше б^о намᲆ ё^бо'жество на'ше. и^ въ бога'тество въмњня'хомъ, е^гда` ви'дњхоM сн~а на'шего преD собо'ю”
|
|
21
|
21
|
|
Товит сказав їй: не засмучуйся, сестро; він прийде здоровим, і очі твої побачать його,
|
Рече же е'и товїа, не пла'чися, здраv прїидетъ сн~ъ на'шъ тамо, и^ ꙁдраv ѓ^брати'тся к намъ, и^ ѓ'чи твои` ё%ꙁрятъ е^го”
|
|
22
|
22
|
|
тому що його буде супроводжувати добрий ангел; дорога його буде благоуспішною, і він повернеться здоровим.
|
Вњ'рђю ё^бо ја%ко а^гг~л# гн~ь бл~гїи, съпоспњшиT вс^я бл~гая и^ма. ја%же а^ще въсхо'щетъ ᲄвори'ти та'коже и^ съ ра'достїю въз#врати'тся к намъ.
|
|
Глава 6
|
Глvа, ѕ~”
|
|
1
|
1
|
|
І перестала вона плакати.
|
къ сицевомђ гл~ђ преста` ма'ти е^го пла'кати и^ ё^молча`”
|
|
2
|
2
|
|
А подорожні ввечері прийшли до ріки Тигру і зупинилися там на ніч.
|
И$ дя'ше же товїя, и^ пе'съ послњдђя' е^мђ. и^ ѓ^бля'же въ пе'рвђю но'щь бли'ꙁъ рњки` ти'гры”
|
|
3
|
3
|
|
Юнак пішов помитися, але з ріки показалася риба і хотіла поглинути юнака.
|
І$ и^ꙁы'иде да ё^мы'етъ но'ѕњ свои. и^ с^е ры'ба вели'ка и^ꙁы'иде на пожре'нїе его. е^яже ё^жасе'ся товїя въпїя гла'сом# вели'кимъ рекђще” Ги~ хо'щетъ м^я пожᲇрти ры'ба”
|
|
4
|
4
|
|
Тоді ангел сказав йому: візьми цю рибу. І юнак схопив рибу і витяг на землю.
|
И$ рече е^мђ а#гг~лъ въꙁми` ꙁа що'кђ е^я и^ въстягни` е^я` к себњ, се же съᲄвори въстягнђ е^я`, на' сђхо, и^ нача` мета'тися преD нога'ма е^го”
|
|
5
|
5
|
|
І сказав йому ангел: розріж рибу, візьми серце, печінку і жовч, і збережи їх.
|
Тогда` рече е^мђ а^гг~лъ. распори т^ђ рибђ, и^ срDце е^я` и^ ё^тро'бђ и^ же'лчь сохрани` себњ. ꙁане` сїа потре'бна сђть и^ на врачева'нїе ключи'ма.
|
|
6
|
6
|
|
Юнак так і зробив, як сказав йому ангел; рибу ж спекли і з’їли; і пішли далі і дійшли до Екбатан.
|
и^же е^гда` сътвори, и^ ча'сть е^ді'нђ и^спече и^ вꙁя'тъ ю& съ собо'ю на пђть. про'чая же ѓ^соли'ша да'же ё^довлиTся и^мъ. до'ндеже прїидђтъ въ раге'съ гра'дъ меDскїи”
|
|
7
|
7
|
|
І сказав юнак ангелові: брате Азаріє, для чого ця печінка і серце і жовч із риби?
|
Тогда` въпроси` товїя а^гг~ла, и^ реq е^мђ. молю` т^я а^ꙁа'рїе бра'те. да ска'жеши мн^њ чт^о за врачева'нїе и^мњю'тъ т^а и^же эT ры'бы съхрани'ти повелњ'лъ е^си.
|
|
8
|
8
|
|
Він відповів: якщо кого мучить демон або злий дух, то серцем і печінкою слід курити перед таким чоловіком або жінкою, і більш уже не буде мучитися;
|
и^ эTвњща` а^гг~лъ рече к немђ. ча'сть срDца ры'бїя а^ще въꙁложи'ши на ё%глїе, ды'мъ е^я прогонитъ вся'къ ро'дъ дњмоньскїи, и^ли эT мђж'а и^ли эT жены`. и^ пото'мъ нико'гда же не пристђпит#.
|
|
9
|
9
|
|
а жовчю помазати людину, яка має більма на очах, і вона зцілиться.
|
и^ же'лчь въꙁмо'жетъ на помаꙁа'нїе ѓ^чесо'мъ, на ни'х# же а^ще бђдетъ бњльмо, и^ ё^ꙁдравятся”
|
|
10
|
10
|
|
Коли ж наближалися до Раг,
|
И$ рече е^мђ товїя. гдњ хо'щеши да пребыва'емъ”
|
|
11
|
11
|
|
ангел сказав юнаку: брате, нині ми переночуємо в Рагуїла, твого родича, у якого є дочка, на ім’я Сарра.
|
эTвњща же а^гг~лъ рече, е^сть ꙁдњ мђ'жъ и^менемъ рагђи'лъ бли'жнїи эT колњ'на твое^го. и^ се'и и%маT дще'рь и^мене'мъ сара,
|
|
12
|
12
|
|
Я поговорю про неї, щоб дали її тобі за дружину, бо тобі призначена спадщина її, тому що ти один з роду її; а дівчина прекрасна і розумна.
|
и^ не и%мать ни е^ді'наго сн~а и^ли дщери ра'звњ е^я`, тебᲇ и%мать бы'ти вс^я и^мњ'нїа е^го, и^маши б^о е^я` взя'ти себњ въ женђ`”
|
|
13
|
13
|
|
Так послухайся мене; я поговорю з її батьком і, коли ми повернемося із Раг, звершимо шлюб. Я знаю Рагуїла: він ніяк не віддасть її чоловіку чужому всупереч закону Мойсеєвому; інакше повинен буде вмерти, тому що спадщину слід одержати тобі, а не іншому кому.
|
Сего ради проси эTц~а е^я`, и^ да'сть ᲄебњ е^я` въ женђ”
|
|
14
|
14
|
|
Тоді юнак сказав ангелові: брате Азаріє, я чув, що цю дівчину віддавали семи чоловікам, але усі вони загинули в шлюбній кімнаті;
|
Тогда` эTвњща` товїя и^ рече, слы'шахъ ја%коже дана бњ сеDми мђжемъ и^ мр~тви сђть, н^о и^ с^е слы'шахъ ја%ко дњ'монъ ё^би я&”
|
|
15
|
15
|
|
а я один у батька і боюся, як би, увійшовши до неї, не померти подібно до попередніх; її любить демон, який нікому не шкодить, крім тих, хто наближається до неї. І тому я боюся, як би мені не померти і не звести життя батька мого і матері моєї сумом за мною в гріб їхній; а іншого сина, який поховав би їх, немає у них.
|
Сего раd боюся да и^ мн^њ сїя не слђчи'тся, зане а^ꙁъ е^ді'нъ е^смь ё^ родиᲄелеи моиX и^ ниꙁложи'лъ быхъ старость и^хъ съ скорбњ'нїемъ въ гро'бᲆ”
|
|
16
|
16
|
|
Ангел сказав йому: хіба ти забув слова, які заповів тобі батько твій, щоб ти взяв дружину з роду твого? Послухай же мене, брате: їй слід бути твоєю дружиною, а про демона не турбуйся; у цю ж ніч віддадуть тобі її за дружину.
|
Тогда а^гг~л# рафаи'лъ рече е^мђ, послђшаи м^я, а^ꙁъ т^и покажђ сихъ, на ни'х#же дњмонъ и%мать вла'сть, сїи бо и^же ѓ^женя'ются си'це, да б~а эT себе и^ эT свое^го ё%ма эTганя'ютъ, и^ свое^мђ блDђствђ тако настояT, ја%ко ко'нь и^ м#скᲆ в нем#же нњ'сть ра'зђма” НаD сицевыми б^о дњмонъ и%мать власть” Ты же е^гда прїимеши ю&, и^ входя'щи в ло'жницђ потри дн~и въꙁдержися эT неа`, и^ ничтоже и%ното'кмо мл~тваM настоя'ще с нею”
|
|
17
|
17
|
|
Тільки, коли ти ввійдеш у шлюбну кімнату, візьми курильницю, вклади в неї серце і печінку риби, і покури;
|
В тђ'ю же но'щъ пе'рвђю, да въꙁложи'ши на ё'глїе ѓ^гнено ё^тро'бђ ри'бы сея,
|
|
18
|
18
|
|
і демон відчує запах і відійде, і не повернеться ніколи. Коли ж тобі потрібно буде наблизитися до неї, встаньте обоє, воззовіть до милосердного Бога, і Він спасе і помилує вас. Не бійся; бо вона призначена тобі від віку, і ти спасеш її, і вона піде з тобою, і я знаю, що у тебе будуть від неї діти. Вислухавши це, Товія полюбив її, і душа його міцно приліпилася до неї. І прийшли вони у Екбатани.
|
і^ и^ꙁ#женђтся дњ'мони” Вᲆ вторђ'ю же нощ# въ сложе'нїе ст~ымъ патрїа'рхомъ прїимешися” Тре'тїе же но'щи блsвенїе наслњди'ши, да сн~ове ро'дятся здра'ви эT васъ” ПрешеDши же тре'тїе'и но'щи прїимеши дв~ђ съ стра'хоM гн~имъ. бо'леи пло'да ра'ди нежели блђ'да. да сњ'мя а^врамле блsвенїе въ сн~њхъ наслњди'ши”
|
|
Глава 7
|
Глvа, з~”
|
|
1
|
1
|
|
І підійшли до дому Рагуїла. Сарра зустріла і вітала їх, і вони її, і ввела їх у дім.
|
Тогда` внидо'ша къ рагђи'лђ и^ прїя'тъ я& съ ра'достїю.
|
|
2
|
2
|
|
І сказав Рагуїл Едні, дружині своїй: як схожий цей юнак на Товита, сина брата мого!
|
раꙁ#смотря'ше же товїю, рече а%ннњ женњ` свое'и, ка'ко подо'бенᲆ е^сть ю%ноша то'и сн~ђ бра'та мое^го”
|
|
3
|
3
|
|
І запитав їх Рагуїл: звідки ви, брати? Вони відповіли йому: ми із синів Неффалима, полонених у Ниневію.
|
И$ е^гда` сїе гл~а, ре'че, эTкђ'дђ е^сте ю%ноши бра'тїя на'ша. ѓ^на' же рњ'ста эT колњ'на неџали'мля е^смы`, эT ю%ꙁникᲆ и^же сђть въ ниневїи”
|
|
4
|
4
|
|
Ще запитав їх: чи знаєте брата нашого Товита? Вони відповіли: знаємо. Потім запитав: чи здоровий він? Вони відповіли: живий і здоровий.
|
Рече же и^ма рагђи'лъ ꙁна'ета ли товїю бра'та мое^го. ѓ^на' же рњ'ста ꙁна'евᲇ”
|
|
5
|
5
|
|
А Товія сказав: це мій батько.
|
Є$гда же мно'га бл~га гл~ашеся ѓ^ не'мъ. рече а^гг~лъ къ рагђи'лђ, товїя ѓ^ не'м#же въпраша'еши эTц~ъ сего е^сть”
|
|
6
|
6
|
|
І кинувся до нього Рагуїл і цілував його і плакав.
|
И$ ѓ^бїя'тъ и& рагђи'лъ. и^ съ слеза'ми цњлова е^го.
|
|
7
|
7
|
|
І благословив його і сказав: ти син чесної і доброї людини. Але, почувши, що Товит утратив зір, засмутився і плакав;
|
и^ пла'чющи на выи` рече. блsвенїе тебњ да бђ'детъ сн~е мои. зане` бл~га и^ прпDбна мђж'а сн~ъ е^си,
|
|
8
|
8
|
|
плакали й Една, дружина його, і Сарра, дочка його. І прийняли їх дуже радо
|
и^ а'нна жена` е^го и^ сара дщ^и слеꙁи'сᲄа”
|
|
9
|
9
|
|
і закололи барана, і запропонували багату їжу. Товія ж сказав Рафаїлу: брате Азаріє, переговори́, про що ти говорив на дорозі; нехай влаштується ця справа!
|
Є$гда же гл~аста. повелњ` рагђи'лъ ꙁакла'ти ѓ%вна, и^ ё^готова'ти ё^чрежде'нїе”
|
|
10
|
10
|
|
І він передав цю розмову Рагуїлу, а Рагуїл сказав Товії: їж, пий і веселися, бо тобі належить узяти мою дочку. Втім, скажу тобі правду:
|
Є$гда же моля'ше и^хъ да ѓ^бњдђюT. реq товїя, сего ради а^ꙁъ дне'сь и^ не ја%мъ ни пїю, доnдеже въспроше'нїе мое ё^слы'шиши, и^ ѓ^бњща'еши мнњ` да'ти са'рђ дще'рь твою`”
|
|
11
|
11
|
|
я віддавав свою дочку семи чоловікам і, коли вони входили до неї, у ту ж ніч помирали. Але ти нині будь веселим! І сказав Товія: я нічого не буду тут їсти доти, доки не зговоритеся і не домовитеся зі мною. Рагуїл сказав: візьми її тепер же за правом; ти брат її, і вона твоя. Милосердний Бог нехай влаштує вас щонайкраще!
|
Сїи гл~ъ е^гда` ё^слы'ша рагђи'лъ ё^страши'ся, вњдящи чт^о слђчи'ся ѓ^нњмъ седми мђжемъ, и^же внидо'ша к не'и. и^ ё^страша'тися нача` да не ё^бо и^ е^мђ та'ко слђчи'тся. и^ е^гда` раꙁмышля'ше в себњ, и^ не дая'ше товїи ни е^ді'наго эTвњта” Рече е^мђ а^гг~лъ, не бо'ися да'ти ея` е^мђ. ја%ко семђ` боја%щђся б~а да вдасться въ женђ` дще'рь твоя`. сего ради и%нъ не въꙁмо'же и^мњти ю&” Тогда` рече рагђи'лᲆ, не ѓ^ста'ви б~ъ мл~твы моеа, и^ сле'зы моя` пред лицемъ своиM прїя`” И$ вњ'рђю ја%ко сего ради сътвори вамъ прїити къ мнњ`. да и^ сїя присовокђпи'тся племе'ни свое^мђ по зако'нђ мољ=сїѓвђ” И$ сего ради нн~њ не сђмня'ися, ја%котебњ ю& въда'мъ.
|
|
12
|
12
|
|
І прикликав Сарру, дочку свою, і, взявши руку її, віддав її Товії за дружину і сказав: ось, за законом Мойсеєвим, візьми її і веди до батька твого. І благословив їх.
|
и^ ја%тъ ꙁа десни'цђ дще'рь свою`. и^ даде` ю& въ десни'цђ товїи рекђщи, б~ъ а^враа'моv, б~ъ і^саа'ковъ, и^ б~ъ і^а'ковль да бђ'детъ с ва'ми, и^ то'и да съвокђпи'тъ в^ы. і^ и^спо'лнитᲆ блsвенїе свое на васъ”
|
|
13
|
13
|
|
І покликав Едну, дружину свою, і, взявши сувій, написав договір і запечатав.
|
И$ прїе'мъ хартїю сътвори писа'нїе съвокђпле'нїя.
|
|
14
|
14
|
|
І почали їсти.
|
и^ посеM ё^чрежда'хђся блsвяще г~а б~а”
|
|
15
|
15
|
|
І покликав Рагуїл Едну, дружину свою, і сказав їй: приготуй, сестро, іншу спальню і введи її.
|
Въꙁва же рагђи'лъ а%ннђ женђ` свою`, и повелњ` е'и да ё^готоваеT и%нђ ло'жницђ,
|
|
16
|
16
|
|
І зробила, як він сказав; і ввела її туди, і заплакала, і прийняла взаємно сльози дочки своєї і сказала їй:
|
и^ ё^готова`. и^ въведе в н^ю сарђ дще'рь свою`, и^ слеꙁя'ще рече е'и.
|
|
17
|
17
|
|
заспокойся, дочко; Господь неба і землі дасть тобі радість замість суму твого. Заспокойся, дочко моя!
|
крњпко ё^пова'нїе и^мњи дщ^и моя`” Гь~ вы'шнїи да'сть ти ра'дость, ꙁа ско'рбь ю%же претерпњла е^си”
|
|
Глава 8
|
Глvа, и~”
|
|
1
|
1
|
|
Коли закінчили вечерю, ввели до неї Товію.
|
По вечеранїю же въведо'ша ю%ношђ к не'и.
|
|
2
|
2
|
|
Він же, йдучи, згадав слова Рафаїла і взяв курильницю, і поклав серце і печінку риби, і курив.
|
и^ въспомянђ товїа словеса` а^гг~ла, і^ и^зяT эT влага'лища свое^го ча'сть ё^тро'бы ры'бїя, и^ въꙁложи ю& на ё%глїе ѓ%гненое”
|
|
3
|
3
|
|
Демон, відчувши цей запах, утік у верхні країни Єгипту, і зв’язав його ангел.
|
А$гг~лъ же рафаи'лъ въсхити` дњ'мона, и^ ё^вяза е^го въ пђсты'ни вы'ше е^гљ=пта”
|
|
4
|
4
|
|
Коли вони залишилися в кімнаті удвох, Товія встав з постелі і сказав: встань, сестро, і помолимося, щоб Господь помилував нас.
|
Тогда` товїя накаꙁа дв~цђ и^ рече е'и, са'ра вᲆста'ни и^ помоли'ся г~ђ б~ђ днsе, и^ заё%тра, и^ по ꙁаё%трїи. ја%ко сїи тр^и но'щи б~ђ присвоимся” Є$гда же про'идетъ тре'тїя но'щь тогда` съвокђпи'мся. сн~ове б^о ст~ыхъ людїи е^смы`. и^ не съвокђпи'мся та'ко ја%ко ја^ꙁы'цы и^же не вњ'дятъ б~а” И$ въста'вши въкђ'пњ моля'хђся б~ђ съ ё^миле'нїем#. да ꙁдра'вїе да'сться иM”
|
|
5
|
5
|
|
І почав Товія говорити: благословенний Ти, Боже батьків наших, і благословенне ім’я Твоє святе і славне повіки! Нехай благословляють Тебе небеса і всі творіння Твої!
|
Рече же товїя, г~и б~е эTц~ъ на'шихъ хва'ляT т^я нб~са и^ ꙁемля`, мо'ре же і^ и^сто'чницы и^ рњ'ки, и^ вся` творе'нїя ᲄвоя`, і^ и'же в ниX сђть”
|
|
6
|
6
|
|
Ти створив Адама і дав йому помічницею Єву, підпорою — дружину його. Від них народився рід людський. Ти сказав: недобре бути чоловікові одному, створимо помічника, подібного до нього.
|
Ты сътвори` а^да'ма эT прьсти, и^ далъ е^си е^мђ помо'щницђ е^в#вђ.
|
|
7
|
7
|
|
І нині, Господи, я беру цю сестру мою не для задоволення похоті, але воістину як дружину: благоволи ж помилувати мене, і дай мені постаріти з нею!
|
и^ нн~њ г~и б~е т^ы вњ'си, и^же не въ блђ'дъ прїе'млю сестрђ мою` сђпрђ'гђ, н^о любве ради пло'да вњ'чнаго, да блsвится в не'мъ и^мя твое въ вњ'ки вњкомъ”
|
|
8
|
8
|
|
І вона сказала з ним: амінь.
|
И$ са'ра та'кожDе моля'шеся гл~юще, поми'лђи наs г~и поми'лђи наs, и^ да състарњ'емся ѓ%ба ꙁдра'ва”
|
|
9
|
9
|
|
І обоє спокійно спали у цю ніч. Тим часом Рагуїл, уставши, пішов і викопав могилу,
|
И$ бы'сть въ кђроглаше'нїе, повелњ` рагђи'лъ приꙁва'ти рабы` своя`, і^ и^до'ша с ни'мъ въкђ'пњ да и^скопа'ютъ гро'бъ.
|
|
10
|
10
|
|
говорячи: чи не помер і цей?
|
мнњста б^о ја%кота'коже слђчи'ся е^мђ, ја%коже и^ про'чимъ, ꙁ~, мђжемъ, и^же въхожда'ше к не'и”
|
|
11
|
11
|
|
І прийшов Рагуїл у дім свій
|
Є$гда же ё^готоваша гро'бъ. ѓ^бра'щся рагђил# к женњ свое'и,
|
|
12
|
12
|
|
і сказав Едні, дружині своїй: пошли одну зі служниць подивитися, чи живий він; якщо ні, поховаємо його, і ніхто не буде знати.
|
и^ рече е'и, посли е^ді'нђ эT рабы'нь твои^хъ, и^ да ви'дитᲆ а^ще мр~твъ е^сть, да погребђ е^го пре'же даже сн~цю не в#зыити”
|
|
13
|
13
|
|
Служниця, відчинивши двері, ввійшла і побачила, що обоє вони сплять.
|
ѓна' же посла` е^ді'нђ эT рабы'нь своиX, и^же вни'де в ло'жницђ и^ ѓ^брњте` иX жи'вы и^ ꙁдра'вы въкђ'пњ спя'щи,
|
|
14
|
14
|
|
І, вийшовши, оголосила їм, що він живий.
|
и^ ѓ^бра'щся повњствова бл~гђ по'вњсть.
|
|
15
|
15
|
|
І благословив Рагуїл Бога, говорячи: благословенний Ти, Боже, усяким благословенням чистим і святим! Нехай благословляють Тебе святі Твої, і всі творіння Твої, і всі ангели Твої, і всі обрані Твої, нехай благословляють Тебе повіки!
|
и^ хвали'ша г~а б~а, рагђи'лъ и^ а'нна жена` е^го” И$ реко'ша, хвали'м# т^я г~и б~е і^и^л~ев#.
|
|
16
|
16
|
|
Благословенний Ти, що звеселив мене, і не сталося зі мною так, як я думав, але сотворив з нами з великої Твоєї милости!
|
и^же не слђчи'ся намъ та'ко ја^коже мышля'хомъ. сътвори'лᲆ е^си въи%стиннђ с на'ми млsть твою. и^ эTгна'лъ е^си вра'га и^же скорбя` насъ”
|
|
17
|
17
|
|
Благословенний Ти, що помилував двох єдинородних! Доверши, Владико, милість над ними: дай їм закінчити життя в здоров’ї, з веселощами і милістю!
|
ё^млрsди'въ же ся наD двњма сима, да'и же иM г~и прилњж'не хвали'ти т^я” и^ же'ртвђ хвале'нїа твое^го, здра'вїа ра'ди свое^го приноси'ти. да поꙁна'юT вс^и ја^ꙁы'цы, и^же т^ы е^си б~ъ е^ді'нъ по все'и ꙁемли`,
|
|
18
|
18
|
|
І наказав рабам своїм закопати могилу.
|
і^ а'бїе повелњ` рагђи'л# рабо'мъ свои^мъ да и^спо'лнятъ ро'въ ꙁемли`, ја%же и^скопа'ша, пре'же не'жели дн~ь бђ'детъ.
|
|
19
|
19
|
|
І зробив для них шлюбний бенкет на чотирнадцять днів.
|
женњ же свое'и рече да сътворитъ ё^чрежде'нїе. и^ ё^готоваетъ вся` ја%же на пи'щђ, дв^њ кра'вы тђ'чны, и^ четы'ре ѓ%вны ꙁаклати, и^ ё^готоваᲄи потре'бнаа всњмъ съсњ'домъ своиM, и^ всњмъ ё%жникоM
|
|
20
|
20
|
|
І сказав йому Рагуїл із клятвою раніше закінчення днів шлюбного бенкету: не йди, доки не сповняться ці чотирнадцять днів шлюбного бенкету;
|
И$ ꙁакля` рагђи'лъ товїю, да пребђдеT ё^ него дв^њ недели.
|
|
21
|
21
|
|
а тоді, взявши половину майна, благополучно вирушай до батька твого: інше ж одержиш, коли помру я і дружина моя.
|
съ всњхъ ја%же и^мњя'ше рагђи'лъ, даде` товїи поl. и^ сътвори рђкописа'нїе, да да'сться товїи и^ втора'я ча'сть ѓ^ста'вшая по смерти е^го въ ѓ^держа'нїе”
|
|
Глава 9
|
Глvа, џ~”
|
|
1
|
1
|
|
І покликав Товія Рафаїла і сказав йому:
|
Тогда` възва` товїя а^гг~ла къ себᲇ, е^гоже мня'ше чл~ка бы'ти. и^ реq к немђ
|
|
2
|
2
|
|
брате Азаріє, візьми із собою раба і двох верблюдів і сходи у Раги мідійські до Гаваїла; принеси мені срібло і самого його приведи до мене на шлюб;
|
а^ꙁа'рїя бра'те молю` тя да послђшае^ши словеси` мое^го. поне` и^ саM быхъ преда'лся тебњ въ раба`, ꙁане` не досто'инъ е^смь предъ видњнїемъ твои^мъ, ѓ^баче помолю` т^я, да прїимеши съ собою говяда и^ рабы`, и^ пои^ди къ гаваи'лђ въ рагесъ гра'дъ медьскїи, возDаси же е^мђ рђкописа'нїе е^го и^ прїимеши эT не'го сребро`. и^ ё^моли е^го да прїидетъ къ мнњ` на' брак#”
|
|
3
|
3
|
|
бо Рагуїл зобов’язав мене клятвою, щоб я не йшов;
|
Вњси б^о са'мъ ја%ко счита'етъ эTц~ъ мо'и дн~и. и^ а'ще ё^медли'мъ е^ді'нъ дн~ь и^л^и вя'щши, съскорбиTся дш~а е^го.
|
|
4
|
4
|
|
тим часом батько мій рахує дні і, якщо я набагато затримаюся, він буде дуже уболівати.
|
і^ и'стиннђ вњ'даеши ка'ко ꙁакля м^я рагђ'илᲆ, е^гоже кля'твы пресᲄђпи'ти не могђ`”
|
|
5
|
5
|
|
І пішов Рафаїл і зупинився в Гаваїла і віддав йому розписку; а той приніс мішки з печатками і передав йому.
|
Тогда` рафаи'лъ поя'тъ четы'ре эT рабъ рагђ'ель, и^ дв^а вельблю'да шеD въ раге'сᲆ граD медьскїи. и^ ѓ^брњт#ши гаваи'ла вда е^мђ рђкописа'нїе е^го, и^ прїяT эT не'го вс^е сребро`. и^ сказа же е^мђ ѓ^ товїи` сн~ђ товїинњ вс^я и^же сътворена бы'сть” Възва' же е^го съ собо'ю прїити на' браk,
|
|
6
|
6
|
|
І рано-вранці встали вони разом і прийшли на шлюб. І благословив Товія дружину свою.
|
е^гда же прїиде в доM рагђи'ла. ѓ^брњте товїю сњдя'ща при трапеѕњ, и^ а'бїе восᲄа` эT трапеꙁы лобыза'хђся межDђ себе`” И$ пла'ка гаваи'лᲆ хваля'ше б~а и^ реq. да блsвиT т^я г~ь б~ъ і^и^л~евᲆ. и^же сн~ъ е^си прпDбна мђ'жа и^ пра'веDна, и^ боя'щася б~а, и^ млsтыню творя'ща. да бђди блsве'нїе и^ на женᲇ твое'и ја%же т^и да'на, и^ на ро'дњ ва'шемъ. и^ да ё%ꙁрите сн~ы ва'ша и^ сн~ове сн~въ ва'шиX, даже дотреᲄїаго и^ четве'ртаh ро'да” И$ бђ'детъ сњмя ва'ше блsве'но эT б~а і^и^л~ева. и^же црsшвђетъ въ вњки вњкомъ. е^гда' же вс^и реко'ша а^ми'нь” И$ присᲄђпи'ша къ трапе'ѕњ съ стра'хомъ гн~имъ и^ бра'къ твораще”
|
|
Глава 10
|
Глаv, і~”
|
|
1
|
1
|
|
Товит, батько його, рахував кожен день. І коли виповнилися дні подорожі, а він не приходив,
|
Єгда б^о продолжи вре'мя дн~їи товїя бра'ка ради, прискоrбенъ бысть эTц~ъ е^готовїа
|
|
2
|
2
|
|
Товит сказав: чи не затримали їх? або чи не помер Гаваїл, і нема кому віддати їм срібло?
|
рекђщи. чесо ради пребываеT сн~ъ мо'и, и^ли въскђю ё^деrжа'нъ е^сть” Мню б^о зане` гаваи'лᲆ ё%мре. и^ нsњ кто е^мђ` воздаs сребро`”
|
|
3
|
3
|
|
І дуже сумував.
|
Нача же скорбᲇти ѕњ'ло ѓ%нь,
|
|
4
|
4
|
|
Дружина ж його сказала йому: загинув син наш, тому і не приходить. І почала плакати за ним і говорила:
|
и^ а'нна жена` е^го с ниM. и^ нача'ша ѓ%ба вкђпњ скорбњти, того ради и^же дн~ь ё^ста'влеn и^ не ѓ^брати'ся сн~ъ иX к ниM” И$ пла'каше б^о мт~и е^го неё^тњшными слеꙁа'ми и^ рече”
|
|
5
|
5
|
|
ніщо не займає мене, сину мій, тому що я відпустила тебе, світло очей моїх!
|
Оу^вы мн^њ сн~ђ мо'и въскђ'ю тебе` послахомъ пђтьствова'ти дале'че. ЭO свњтлость ѓ%чїю на'шею и^ жеꙁлъ ста'рости на'шея, ё^тњше'нїе живота на'шего, и^ ё^пованїе послњдїя на'шего, вс^я вкђпњ въ тебњ` е^ді'номᲆ и^мњ'ющи, не и^мњхомъ б^отебе` эTпђсти'ти эT себе`.
|
|
6
|
6
|
|
Товит говорить їй: мовчи, не тривожся, він здоровий.
|
е%йже гл~аше товїя ё^молчи и^ не скорᲆби. здра'въ е^сть сн~ъ на'ю,
|
|
7
|
7
|
|
А вона сказала йому: мовчи ти, не обманюй мене; загинуло дитя моє. — І щодня ходила за місто на дорогу, якою вони вирушили; вдень не їла хліба, а ночами не переставала плакати за сином своїм Товією, поки не закінчилися чотирнадцять днів шлюбного бенкету, які Рагуїл закляв його провести там. Тоді Товія сказав Рагуїлу: відпусти мене, тому що батько мій і мати моя не сподіваються вже побачити мене.
|
поне'же вњ'ренъ е^сть мђж'ъ то'и с ни'мже послахоM е^го. ѓ^на' же ника'коже не хоᲄя'ше ё^тњшитися, н^о на вся'къ дн~ь и^схожда'ше ѓ%крsтъ зря'ще, и^ ѓ^бхожда'ше пђти вся` по ни'хже ё^пова` въꙁвратитися е^мђ, да поне` и^ꙁъдалеча ё%зритъ е^го грядђща”
|
|
8
|
8
|
|
Тесть же сказав йому: побудь у мене; я пошлю до батька твого, і сповістять його про тебе.
|
Рагђи'лъ же гл~а к зя'тю свое^мђ пребыва'и ꙁдњ`, и^ а'ꙁъ послю посолъ въꙁвњща'ющи ѓ^ здра'вїи твое^мъ къ товїю эTц~ђ твое^мђ,
|
|
9
|
9
|
|
А Товія говорить: ні, відпусти мене до батька мого.
|
къ немђже товїя рече” А/зъ вњмᲆ и^же эTц~ъ мо'и и^ мт~и моя` нн~њ съчита'ютъ дн~и, и^ смђща'ется дх~ъ и^хъ в ни'хъ. Є$гдаy словесы многими мл~я'ше рагђиl товїю, ѓ%нже ника'ко и^зволи быти семђ`”
|
|
10
|
10
|
|
І встав Рагуїл і віддав йому Сарру, дружину його, і половину майна, рабів і худоби і срібла,
|
И$ даде е^мђ сарђ, и^ полъ и^мњнїя свое^го, и^ ѓ^тро'ки и^ ѓ^трокови'цы, и^ скоти и^ вельблю'ды, и^ кра'вы, и^ сребренники мно'ги”
|
|
11
|
11
|
|
і, благословивши їх, відпустив, і сказав: діти! нехай благопоспішить вам Бог Небесний, раніше ніж я помру.
|
И$ ꙁдрава и^ радостна эTпђсти и& эT себе рекђщи. а^гг~лъ гн~ь ст~ъ да бђдеT в пђти` ва'шеM проведетъ же васъ ꙁдра'вы и^ крњпки и^ да ѓ^бря'щете вс^я пра'ва въ ро'дњ ва'шемъ, и^ да ви'дятъ ѓ%чи мои` сн~ове ваши преже неже ё^мрђ”
|
|
12
|
12
|
|
Потім сказав дочці своїй: шануй твого свекра і свекруху; тепер вони — батьки твої; бажаю чути добру чутку про тебе. І поцілував її. І Една сказала Товії: улюблений брате, нехай восставить тебе Господь Небесний і дарує мені бачити дітей від Сарри, дочки моєї, щоб я зраділа перед Господом. І ось, віддаю тобі дочку мою на збереження; не засмучуй її.
|
И$ взя'ша роди'тели дще'рь свою ѓ^блобыꙁа'ша е^я` и^ эTпђстиша да и^деT, наказђ'юще ю& чsтне и^мњти све'кра и^ свекро'вь, и^ люби'ти мђжа свое^го, и^ домоча'дцы стро'ити и^ дръжа'ти до'мъ. и^ себе самђю непови'ннђ храни'ти”
|
|
13
|
13
|
|
Після того вирушив Товія, благословляючи Бога, що Він благовпорядкував путь його, і благословляв Рагуїла й Едну, дружину його. І продовжував шлях, і наблизилися вони до Ниневії.
|
Єгда' же ѓ^брати'стася и^ дои^до'ша до хара'на. и^же е^сть на полъ пђти`, проти'въ ниневїи, а~і, дн~и.
|
|
Глава 11
|
Глvа, а~і”
|
|
1
|
1
|
|
І сказав Рафаїл Товії: ти знаєш, брате, в якому становищі ти залишив батька твого;
|
рече же а%гг~лъ, бра'те товїя, вњси ја^ко ѓ^ста'вилъ е^си эTц~а сво е^го.
|
|
2
|
2
|
|
ходімо вперед, раніше дружини твоєї, і приготуємо приміщення;
|
а^ще ё^бо ё^го'днотебњ да прїидемъ напреD, раби' же твои`съ ти'хостїю да и^дђтъ по насъ въкђ'пњ со жено'ю твое'ю и^ съ ско'ты” Є$гда' же ё^гоDно е^мђ бы'сть и^до'ста напреD”
|
|
3
|
3
|
|
а ти візьми у руку і жовч риб’ячу. І пішли; за ними побіг і собака.
|
Рече же рафаи'лъ товїи, возми` съ собо'ю же'лчь ры'бїю, бђдетᲆ б^о потре'бна. и^ взя` товїя же'лчь ѓ%нђ, і^ и^до'ста.
|
|
4
|
4
|
|
Тим часом Анна сиділа, виглядаючи на дорозі сина свого,
|
мт~и же е^го а%нна седя'ше близᲆ пђти` на вся'къ дн~ь на връхђ горы`, эTкђдђ можа'ше
|
|
5
|
5
|
|
і, помітивши, що він іде, сказала батькові його: ось, іде син твій і людина, яка вирушила з ним.
|
ё^смотри'ти и^ꙁдале'че. и^ е^гда эTтђдђ зря'ше прише'ствїя е^го, и^ ви'дњ и& и^ꙁдале'ча. а%бїе поꙁна` грядђща сн~а свое^го. те'кши въꙁвњсти` мђжеви свое^мђ рекђщи, с^е и^де` сн~ъ твои”
|
|
6
|
6
|
|
Рафаїл сказав: я знаю, Товіє, що в батька твого відкриються очі;
|
Рече же рафаи'лъ к товїю, е^гда же вни'деши в домъ ᲄвои. скоро поклони'ся г~ђ б~ђ твое^мђ и^ хвалђ` възда'и е^мђ, и^ пристђпи` къ эTц~ђ твое^мђ, и^ ѓ^блобыꙁа'и е^го. а%бїе же пома'жи ѓ%чи е^го сею` же'лчїю ры'бїею ю%же несе'ши съ собо'ю, вњждь б^о ја%ко ско'ро эTврьꙁђтся ѓ%чи е^го, и^ ё'зритъ эTц~ъ твои свњтъ нбsныи, и^ ви'дящи т^я въꙁра'дђе^тся”
|
|
7
|
7
|
|
ти тільки помасти жовчю очі його, і він, відчувши їдкість, обітре їх, і спадуть більма, і він побачить тебе.
|
Тогда` притече` пе'съ и^же бя'ше с ни'мъ на пђти` пре'ди прїиде вᲆ до'мъ ја%ко вњстникᲆ нњкїи, ᲄа'ко и^ ѓ'нъ помая'нїемъ своея ѓ%шиби ра'довашеся.
|
|
8
|
8
|
|
Анна, підбігши, кинулася на шию сина свого і сказала йому: побачила я тебе, дитя моє, — тепер мені хоч померти. І обоє заплакали.
|
и^ въста` эTц~ъ е^го слpњ нача` ско'ро и^ти` и^ прет#кнђся ногамA и^ даде` рђкђ ѓ%трокђ да веде'тъ е^го, і^ и^зы'иде въ срњте'нїе сн~а свое^го.
|
|
9
|
9
|
|
А Товит пішов до дверей і спіткнувся, але син його поспішив до нього, і підтримав батька свого,
|
и^ прїемъ ѓ^блобыза` е^го, съ жено'ю свое'ю. и^ нача'ста пла'кати эT ра'дости,
|
|
10
|
10
|
|
і приклав жовч до очей батька свого, і сказав: підбадьорся, батьку мій!
|
е^гда же помоли'шася б~ђ и^ хвалђ` въꙁда'ша сњдо'ша въкђпњ” Тогда прїемъ товїя же'лчь ры'бїю, пома'ꙁа ѓ%чи эTц~а свое^го.
|
|
11
|
11
|
|
Очі його защеміли, і він обтер їх,
|
и^ пожда` ја%ко близᲆ полђ ча'са.
|
|
12
|
12
|
|
і знялися з країв очей його більма. Побачивши сина свого, він упав на шию його
|
и^ нача` бᲇльмо` эT ѓ'чїю е^го и^сходи'ти ја^ко чешђ'я. ю%же в#зима'ющи товїя эTяT эT ѓ'чїю е^го, и^ а'бїе проꙁрњ.
|
|
13
|
13
|
|
і заплакав і сказав: благословенний Ти, Боже, і благословенне ім’я Твоє повіки, і благословенні всі святі ангели Твої!
|
и^ славя'хђ б~а се'и и^ жена` е^го, и^ вс^и ꙁна'емїи е^го” Товїя же па'ки рече, хвалю' тя г~и бж~е і^и^л~евъ и^ бл~годарю тя.
|
|
14
|
14
|
|
Тому що Ти покарав і помилував мене. Ось, я бачу Товію, сина мого. — І ввійшов син його радісно і розповів батькові своєму про дивовижні діла, які були з ним у Мідії.
|
ја^ко накаꙁа' мя, и^ здра'ва сътвори`, и^ с^е ви'ждђ товїю сн~а мое^го”
|
|
15
|
15
|
|
І вийшов Товит назустріч невістці своїй до воріт Ниневії, радіючи і благословляючи Бога. Ті, які бачили, що він іде, дивувалися, як він прозрів.
|
По седмиy дне'хъ прїиде са'ра жена` сн~а е^го, и^ вси домоча'дцы и^ ско'ти съ здра'вїемъ, и^ вельблю'ды и^ сре'бреники мно'ги ја%же взя` съ жено'ю, та'коже и^ сре'бреники ја%же въспрїя эT гаваи'ла вся` принесе'на сђть”
|
|
16
|
16
|
|
І Товит сповідав перед ними, що Бог помилував його. Коли підійшов Товит до Сарри, невістки своєї, благословив її і сказав: здрастуй, дочко моя! Благословенний Бог, Який привів тебе до нас, і благословенні батько твій і мати твоя! Зраділи і всі брати його в Ниневії.
|
И$ повњда` ро'дђ свое^мђ вс^я бл~гая творе'нїя бж~їя и^же сътвори` е^мђ чл~комъ веDшимъ е^го”
|
|
17
|
17
|
|
І прийшов Ахиахар і Насвас, племінник його,
|
Прїидо'ша же а^хїѓ'ръ и^ нава'џъ сн~ове сестры` товїины, ра'дђющися к товїю, весели'стася въкђпњ с ни'мъ ѓ^ всњхъ бл~гихᲆ ја%же сътвори` е^мђ б~ъ”
|
|
18
|
18
|
|
і весело святкували шлюб Товії сім днів.
|
И$ по седмь днїи пирђ'юще вси` съ ра'достїю ве'лїею веселя'щеся”
|
|
Глава 12
|
Глvа, в~і”
|
|
1
|
1
|
|
І покликав Товит сина свого Товію і сказав йому: приготуй, сину мій, платню чоловіку, який ходив з тобою; йому потрібно ще додати.
|
Тогда възва` товїя сн~а своеh и^ рече е^мђ, чт^о мо'жемъ да'ти мђжђ семђ ст~омђ, и^же и^де` с тобо'ю”
|
|
2
|
2
|
|
Він відповів: батьку мій, я не матиму збитку, якщо віддам йому половину всього, що приніс;
|
эTвњща` товїя рече эTц~ђ свое^мђ, эTч~е каковђ` м#здђ да'мы е^мђ. и^л^и чт^о досто'ино можетъ бы'ти бл~годњя'нїю е^го”
|
|
3
|
3
|
|
тому що він привів мене до тебе здоровим і дружину мою зцілив, і срібло моє приніс і тебе також зцілив.
|
Мене и^зведе` и^ па'ки приведе` ꙁдра'ва. сребро` эT гаваи'ла то'и прїя. и^ женђ` то'и мя и^мњти сътвори`, и^ дњмона эT нея то'и и^ꙁᲆгна`. ра'дость ро'дђ ея` то'и сътвори` и^ эT пожре'нїя ры'бы мене и^ꙁба'ви. тебњ зра'къ възврати` е^же ви'дњти свњтъ нб~си, и^ бл~гихъ всњхъ и%мъ и^сполни'хомся” И$ сего ради чт^о досто'ино мо'жемъ е^мђ възда'ти. н^о молю` т^я эTч~е мои да моли'ши е^го а^ще ё^го'дно е^мђ бђдетъ да прїиметъ полъ эT всњхъ ја%же прине'сена сђть”
|
|
4
|
4
|
|
Старець сказав: так і слід йому.
|
|
|
5
|
5
|
|
І покликав ангела і сказав йому: візьми половину всього, що ви принесли, і йди з миром.
|
И$ възва` е^го эTц~ъ и^ сн~ъ и^ сътвори'ста е^мђ че'сть, и^ нача'сᲄа молити е^го, да во'змеT полᲆ эT всXњ прине'сеныX.
|
|
6
|
6
|
|
Тоді, відкликавши обох їх окремо, ангел сказав їм: благословляйте Бога, прославляйте Його, визнавайте велич Його і сповідуйте перед усіма живими, що Він зробив для вас. Добре діло – благословляти Бога, звеличувати ім’я Його і благоговійно проповідувати про діла Божі; і ви не лінуйтеся прославляти Його.
|
ѓ%н же эTвњща` иM тако рекђщи, хвали'те г~а б~а нбsнаго, и^ преD всњми живђщими и^сповњда'ите е^го ꙁане` сътвори с ва'ми млsть свою.
|
|
7
|
7
|
|
Таємницю цареву пристойно зберігати, а про діла Божі сповіщати похвально. Робіть добро, і зло не осягне вас.
|
та'инђ б^о цр~евђ съкры'ти бл~го е^сть дњло же бж~їе эTкры'ти і^ и^сповњдаᲄи чsтно е^сть”
|
|
8
|
8
|
|
Добре діло – молитва з постом і милостинею і справедливістю. Краще мале зі справедливістю, ніж багато чого з неправдою; краще творити милостиню, ніж збирати золото,
|
Бл~га е^сть мл~тва съ говњнїемъ и^ млsтынею, на'ипаче неже съкро'вище зла'та собира'ти.
|
|
9
|
9
|
|
бо милостиня від смерти спасає і може очищати всякий гріх. Ті, що творять милостині і діла правди, будуть довго жити.
|
ја^ко и^ млsтыня эT смр~ти и^ꙁбавля'ет# сїя же и^ грњхи` ѓ^чища'етъ, и^ твори'тъ ѓ^брњсти` живо'тъ вњчныи.
|
|
10
|
10
|
|
Грішники ж є вороги свого життя.
|
н^о и^же б^отворитъ грњхъ и^ безако'нїе вра'гъ е^сть дш~и свое'и.
|
|
11
|
11
|
|
Не приховаю від вас нічого; я сказав уже: таємницю цареву пристойно зберігати, а про діла Божі оголошувати похвально.
|
сего раd ја^влю` вамъ и%стин#нђ. и^ не съкры'ю эT васъ та'инђ слове'съ.
|
|
12
|
12
|
|
Коли молився ти і невістка твоя Сарра, я підносив пам’ять молитви вашої до Святого, і коли ти ховав мертвих, я також був з тобою.
|
когда моля'шеся съ слеза'ми и^ погрњба'ше ме'ртвыя. и^ ѓ^пђщьши ѓ^бњд# свои мр~тва съкры` въ дн~ь в домђ` твое^м# а^ в нощи` погребе` е^го. а^ꙁъ принесо'хъ мл~твђ твою` г~ђ б~ђ, и^ прїя'тна пред ни'мъ бы'сть.
|
|
13
|
13
|
|
І коли ти не полінувався встати і залишити обід свій, щоб піти і прибрати мертвого, твоя добродійність не втаїлася від мене, але я був з тобою.
|
сего ради ё^гоDно б^њ е^мђ, да и^скђшенїемъ и^скђси'ть т^я”
|
|
14
|
14
|
|
І нині Бог послав мене зцілити тебе і невістку твою Сарру.
|
И$ нн~њ посла м^я г~ь да ё^ꙁдравлю т^я. и^ саррђ женђ` сн~а твое^го эT дњмона и^ꙁба'влю.
|
|
15
|
15
|
|
Я — Рафаїл, один із семи святих ангелів, які возносять молитви святих і піднімаються перед славою Святого.
|
а%зъ б^о е^смь рафаи'лъ а^гг~лъ, е^ді'нъ эT сеDми преDстоящими пред ниM” Є$гда
|
|
16
|
16
|
|
Тоді обоє знітилися й упали лицем на землю, тому що були у страху.
|
же сїя слы'шаста, и^ ё^жасостася. и^ трепещђщи падо'ша на' ꙁемлю ни'цы”
|
|
17
|
17
|
|
Але він сказав їм: не бійтеся, мир буде вам. Благословляйте Бога повік.
|
Рече же и^мъ а%гг~лъ. ми'ръ вамъ не бои'теся.
|
|
18
|
18
|
|
Бо я прийшов не з своєї волі, а з волі Бога нашого; тому і благословляйте Його повік.
|
и^б^о е^гда быхъ с ва'ми по воли бж~їей бњхъ. хвалите и^ бл~годари'те”
|
|
19
|
19
|
|
Усі дні я був видимий вами, але я не їв і не пив, — тільки поглядом вашим уявлялося це.
|
Видњ бо ся ва'мъ ја%ко с ва'ми ја^дохъ и^ пи'хъ, н^о а%ꙁъ пи'щи и^ питїя неви'димаго, и^же эT чл~къ видњтися не мо'жеT ја^дохъ”
|
|
20
|
20
|
|
Отже, прославляйте тепер Бога, тому що я відходжу до Того, Хто послав мене, і напишіть усе, що звершилося, в книгу.
|
Время б^о е^сть да ѓ^бращђся к немђ и^же м^я посла`. в^ы же блsви'те б~а, и^ повᲇда'ите вс^я чюдеса`
|
|
21
|
21
|
|
І встали вони і більш уже не бачили його.
|
е^го” И$ е^гда сїя гл~аше неви'димъ бысть преD ѓ^чи'ма иX, и^ ктомђ` е^го ви'дњти не воZмого'ша”
|
|
22
|
22
|
|
І стали розповідати про великі і дивні діла Божі, і як явився їм ангел Господній.
|
Тогда' же падо'ша ни'цъ на часы` три` блsви'ша б~а. и^ воста'вши и^сповњ'даша вс^я чюдеса` е^го”
|
|
Глава 13
|
Глvа, г~і”
|
|
1
|
1
|
|
У радості Товит написав молитву в цих словах: благословенний Бог, що вічно живе, і благословенне Царство Його!
|
Отверꙁе же товїа старыи ё^сᲄа своа блsви б~а и^ реq. велїи е^си г~и въ вњ'ки. и^ въ вся` вњки црsтвоᲄвое.
|
|
2
|
2
|
|
Бо Він карає і милує, зводить до пекла і возводить, і немає нікого, хто уник би руки Його.
|
ја%кот^ы бїеши и^ сп~са'еши. ниꙁво' диши во а%дъ и^ воꙁво'диши. и^ нњсть и^же ё^бњжи'тъ рђкђ твое'ю”
|
|
3
|
3
|
|
Сини Ізраїлеві! прославляйте Його перед язичниками, бо Він розсіяв нас між ними.
|
И$сповњда'итеся гв~и сн~ове і^и^л~еви. и^ преD ја^зы'ки хвали'те е^го. ја%ко сего ради расточи ва'съ въ ја^ꙁы'ки невњ'дђщїи е^го,
|
|
4
|
4
|
|
Там сповіщайте про велич Його, звеличуйте Його перед усім живим, бо Він Господь наш і Бог, Отець наш в усі віки:
|
и^сповњда'ите ди'вная е^го и^ да наё^чи'те и^хъ. ја%же нњсть и%нъ б~ъ вседрᲆжи'тель ра'ꙁвњ е^го. то'и
|
|
5
|
5
|
|
покарає нас за неправди наші, і знову помилує і збере нас із усіх народів, де б ви не були розсіяні між ними.
|
накаꙁа наs безако'нїи ради на'шихᲆ. и^ то'и сп~сеT насъ млsти свое'я ради”
|
|
6
|
6
|
|
Якщо ви будете звертатися до Нього всім серцем вашим і всією душею вашою, щоб чинити перед Ним за істиною, тоді Він повернеться до вас і не сховає від вас лиця Свого. Побачите, що́ Він зробить з вами. Прославляйте Його всіма словами вуст ваших і благословляйте Господа правди і звеличуйте царя віків. У землі полону мого я прославляю Його і проповідую силу і велич Його народу грішників. Наверніться, грішники, і робіть правду перед Ним. Хто знає, може, Він благозволить щодо вас і зробить вам милість?
|
Возри'те на' мя и^же сътвори` с на'ми. и^ съ сᲄра'хомъ и^ трепетоM и^сповᲇда'ите е^го” Цр~я же вњкомъ въꙁвыси'те въ дњлеX вашихᲆ. а%ꙁ же въ ꙁе'мли плњненїя мое^го и^сповњмся е^мђ. ꙁане` покаꙁа` вели'чествїе свое` въ лю'дехъ грњшныX” Сего ради ѓ^брати'теся грњшницы и^ твори'те пра'вдђ преD гм~ъ. вњрђю^щи и'же сътвориT с ва'ми млsть свою`.
|
|
7
|
7
|
|
Звеличую я Бога мого, і душа моя — Небесного Царя, і радіє величі Його.
|
а%ꙁ же и^ дш~а моя в немъ въꙁвесели'мся.
|
|
8
|
8
|
|
Нехай усі сповіщають про Нього і прославляють Його у Єрусалимі.
|
блsви'те г~а вс^и и^збра'ннїи е^го, твори'те дн~ь веселїя, і^ и^сповњда'итеся е^мђ”
|
|
9
|
9
|
|
Єрусалиме, місто святе! Він покарає тебе за діла синів твоїх і знову помилує синів праведних.
|
І$ерsли'ме гра'де бж~їи наказа т^я г~ь въ дњлXњ рђкъ твои^хъ.
|
|
10
|
10
|
|
Слав Господа щиро і благословляй Царя віків, щоб знову була споруджена скинія Його в тобі з радістю, щоб Він звеселив серед тебе полонених і полюбив у тобі нещасних в усі роди навіки.
|
и^сповњда'ися г~ђ б~ђ въ бл~гыхъ твоиX, и^ блsви б~а вњкоM. да съѕиждетъ въ тебњ па'ки жили'ще свое. и^ приведеT к тебњ всXњ плњн#ныхᲆ, и^ радђешися по вся` вњ'ки вњкомъ”
|
|
11
|
11
|
|
Багато народів здалеку прийдуть до імені Господа Бога з дарами в руках, з дарами Царю Небесному; роди родів звеличать тебе з вигуками радісними.
|
Свњтомъ пресвњтлымъ процвњтеши, и^ вс^и конци ꙁем#стїи покло'нятся тебњ” ЈА/ꙁы'цы же и^ꙁда'леча к тебњ прїидђтъ, и^ да'ры нося'ще покло'нятся в# тебњ г~ђ б~ђ. и^ ꙁе'млю твою въ ст~ыню въмњняT. и^мя б^о ве'лїе въз#зовђтъ в тебњ”
|
|
12
|
12
|
|
Прокляті всі ненависники твої, благословенні будуть повік усі, що люблять тебе!
|
Прокля'ти бђ'дђтъ ё^ничижа'ющїи т^я, и^ ѓ^сђжде'ни бђдђтᲆ вс^и хђля'щїи т^я. блsве'ни же бђ'дђтъ соѕида'ющїи т^я”
|
|
13
|
13
|
|
Радуйся і веселися за синів праведних, тому що вони зберуться, і будуть благословляти Господа праведних.
|
Ты' же въꙁвесели'шися въ сн~њхъ свои^хъ. ја%ко вс^и блsвяTся, и^ соберђтся къ г~ђ.
|
|
14
|
14
|
|
О, блаженні ті, що люблять тебе! вони зрадіють миру твоєму. Блаженні скорботні за всі біди твої, бо вони будуть радіти тобою, коли побачать усю славу твою, і будуть веселитися вічно.
|
бл~жени вси` любя'щїи т^я, и^ ра'дђющїися ѓ^ ми'рњ твое^мъ.
|
|
15
|
15
|
|
Нехай благословляє душа моя Бога, Царя великого,
|
дш~а моя` блsви` г~а. ја^ко свободи` і^ерsли'мъ граD свои эT всXњ скорбеи е^го, г~ь б~ъ на'шъ” Бл~жени бђдђтъ ѓ^ста'вшїа ѓ^ста'нки сњмени мое^го, да ё'ꙁрят# сла'вђ і^ерsли'ма.
|
|
16
|
16
|
|
бо Єрусалим буде відбудований із сапфіра і смарагда і з коштовних каменів; стіни твої, вежі й укріплення — із чистого золота;
|
вра'та і^ерsли'мъска эT саMџи'ра и^ смара'гда съѕида'ни бђ'дђт#, и^ вся` зданїя е^го ѓ%крsтъ эT ка'мени пречестна,
|
|
17
|
17
|
|
і площі єрусалимські будуть вистелені берилом, анфраксом і каменем з Офира.
|
и^ ё'лицы е^го эT ка'мени бњ'ла помостя'тся.
|
|
18
|
18
|
|
На усіх вулицях його буде лунати: алилуя, — і будуть славословити, говорячи: благословенний Бог, Який звеличив Єрусалим, на всі віки.
|
и^ по стогнахъ е^го воспо'ютъ а^ллђїя” Блsвенъ г~ь б~ъ вᲆꙁвысивыи иX. да бђ'детъ црsтво е^го въ вњки вњкомъ а^ми'нь”
|
|
Глава 14
|
Глаv, д~і”
|
|
1
|
1
|
|
І закінчив Товит славослів’я.
|
И$ сконча'шася словеса` товїина.
|
|
2
|
2
|
|
Він був вісімдесяти восьми років, коли втратив зір, і через вісім років прозрів. І творив милостині, і продовжував бути благоговійним перед Господом Богом і прославляти Його.
|
по прїятїи же ꙁра'ка житъ товїя лњтъ, м~в. и^ ви'дњ сн~ы сн~овъ свои^хъ. и^ сконча'ся по лњтехъ, р~в. и^ погребенъ бысть чsтно в ниневїи` гра'дњ.
|
|
3
|
3
|
|
Врешті він дуже постарів, і покликав сина свого і шість синів його, і сказав йому: сину мій, візьми синів твоїх; ось я постарів і вже при кінці життя мого.
|
зане въ н~ и^ ѕ~ лњтехъ ꙁрака ѓ%чїю лишенъ бы'сть, и^ въ шестьдесятьное лᲇто па'ки прїяT. прочаяy лњта живота свое^го въ ра'дости пребы'сть, съ бл~гымъ ё^спњхомъ страха бж~їя сконча'ся в мирњ”
|
|
4
|
4
|
|
Вируш у Мідію, сину мій, бо я впевнений, що Ниневія буде зруйнована, як говорив пророк Іона; а у Мідії буде спокійніше до часу. Брати наші, які знаходяться на вітчизняній землі, будуть розсіяні з цієї доброї землі; Єрусалим буде пустелею, і дім Божий у ньому буде спалений і до часу залишиться пустим.
|
Въ ча'съ же смр~ти свое'я приꙁва къ себњ` товїю сн~а свое^го, и^ сеDмь сн~овъ сн~а свое^го, и^ рече и^мъ.
|
|
5
|
5
|
|
Але знову Бог помилує їх і поверне їх у землю; і спорудять дім Божий, не такий, як колишній, доки не сповняться часи віку. І після того повернуться з полону і побудують Єрусалим чудово, і дім Божий буде відновлений у ньому на всі роди віку, — споруда велична, як говорили про неї пророки.
|
бли'ꙁᲆ е^сть погђбленїе ниневїю, не прїидетъ б^о сло'во гн~е.
|
|
6
|
6
|
|
І всі народи навернуться і будуть істинно благоговіти перед Господом Богом і скинуть ідолів своїх;
|
а^ бра'тїя наша раZсњ'анїи эT земля` і^и^л~евы, ѓ^братяTся к не'и. и' вс^я ѓ^пђстњная земля` е^го и^сп'лънятся. и^ до'мᲆ бж~їи сож#женыи в неM паки соѕи'ждется,
|
|
7
|
7
|
|
і всі народи будуть благословляти Господа. І Його народ буде прославляти Бога, і Господь піднесе народ Свій; і всі, що істинно і праведно люблять Господа Бога, будуть радуватися, творячи милість братам нашим.
|
и^ тамо ѓ^братяTся вси` боя'щеися б~а” И$ ѓ^ста'вяT ја^зы'ци и%долы своя`,
|
|
8
|
8
|
|
Отже, сину мій, вийди з Ниневії, бо неодмінно сповниться те, що говорив пророк Іона.
|
и^ прїидђтъ въ і^ерsли'мъ, и^ вселя'тся вонь, и^ въꙁра'дђются в немᲆ вс^и цр~їе зеMстїи, поклоня'ющися б~ђ і^и^л~евђ”
|
|
9
|
9
|
|
Ти ж дотримуйся закону і повелінь і будь любомилостивим і справедливим, щоб добре було тобі.
|
Сего раd слы'шиᲄе сн~ве мои` эTц~а ва'шеh. слђжи'те г~ђ б~ђ вои'стиннњ, и^ прилњжне в#зыщи'те да сᲆтвори'те и^же ё^гоDна сђть е^мђ. и^ сн~овоM вашиM повели'те, да сътворя'ютъ пра'вдђ и^ млsтыню, въспомина'ющи б~а. и^ да блsвятъ е^го въ всяко время вои'стин#нњ въ все'и силњ свое'и”
|
|
10
|
10
|
|
Поховай мене пристойно, і матір твою зі мною, і потім не залишайтеся в Ниневії. — Сину мій, дивися, що́ зробив Аман з Ахиахаром, який виховав його: як він із світла привів його у пітьму, і як віддано йому. Ахиахар урятований, а той одержав гідну відплату — зійшов у пітьму. Манассія творив милостиню, і був спасений від смертної сіті, яку розставили йому; Аман же упав у сіті і загинув.
|
Сего ради нн~њ сн~ове слы'шите м^я и^ не пребђди'те зд^њ.
|
|
11
|
11
|
|
Отже, діти, знайте, що́ робить милостиня і як спасає справедливість. — Коли він це сказав, душа його залишила його на ложі; було ж йому сто п’ятдесят вісім років, і син з честю поховав його.
|
н^о во'ньже дн~ь погребите ма'терь свою` со мно'ю въ е^ді'номᲆ гро'бњ, и^ а'бїе ё^гото'ваитеся да и^зыидете эTсюдђ, вњ'де б^о ја%ко безаконїя е^го конець да'сться”
|
|
12
|
12
|
|
Коли померла Анна, він поховав і її з батьком своїм. Після того Товія з дружиною своєю і дітьми своїми вирушив у Екбатани до Рагуїла, тестя свого,
|
Бы'сть же по преставленїи мт~ри свое'я. товїя эTи'де эT ниневїя съ жено'ю свое'ю, и^ сᲆ сн~ы сн~овъ свои^хᲆ. и^ възврати'ся къ те'стю свое^мђ,
|
|
13
|
13
|
|
і досяг чесної старости, і поховав пристойно тестя і тещу своїх, і одержав у спадщину майно їхнє і Товита, батька свого.
|
и^ ѓ^брњте и^хъ ꙁдра'вы и^ крњпки въ ста'рости бла'ѕњ. и^ попеченїе ѓ^ ни'хъ и^мњя, да'же до погребе'нїя и^хъ. и^ вс^е наслњ'дїе рагђ'илево прїя”
|
|
14
|
14
|
|
І помер ста двадцяти семи років в Екбатанах мідійських.
|
И$ ви'дњ пя'тое колњ'но сн~ы сн~въ своиX. и^ сконча'вши лњта, ч~џ. съ стра'хомъ гн~имъ, и^ съ ра'достїю погребо'ша е^го”
|
|
15
|
15
|
|
Але перш ніж помер, він чув про загибель Ниневії, яку полонив Навуходоносор і Асуїр, і зрадів перед смертю щодо Ниневії.
|
Все же племя е^го и^ весь роD е^го въ бла'ѕњ животњ и^ въ ст~омъ житїи пребыs. та'ко ё^гоDни бњхђ б~ђ, ја%коже и^ чл~ком#. и^ всMњ ѓ^бита'ющимъ на земли`”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.