|
Глава 23
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата. | И въставъше вьсе мъножьство ихъ ведошz и къ пилату. |
|
2
|
2
|
| І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем. | начzшz же на нь вадити глаголѭще: сего обрэтохомъ развращаѭща языкъ нашь и възбранzѭща даяти кесареви дань глаголѭща себе христа царя быти. |
|
3
|
3
|
| Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш. | пилатъ же въпроси и глаголѩ: ты ли ѥси царь иудеомъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥму: ты глаголѥши. |
|
4
|
4
|
| Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому. | пилатъ же рече къ архиереомъ и къ народу: ни коѥѩ же вины не обрэтаѭ въ чловэцэ семь. |
|
5
|
5
|
| Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця. | они же крэплэахѫ сz глаголѭще яко развращаѥть люди учz по вьсеи иудеи начьнъ отъ галилеѩ досьде. |
|
6
|
6
|
| Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин? | пилатъ же слышавъ галилеѭ въпроси и: аще чловэкъ галилеискъ ѥсть; |
|
7
|
7
|
| І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі. | и разумэвъ яко отъ области иродовы ѥсть посъла и къ ироду сѫщу и тому въ иерусалимэ въ дьни ты. |
|
8
|
8
|
| Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення. | иродъ же видэвъ исуса радъ бысть зэло. бэ бо желэѩ отъ многъ врэменъ видэти и занѥ слышааше мънога о нѥмь и надэаше сz знамениѥ ѥтеро видэти отъ нѥго бываѥмо. |
|
9
|
9
|
| І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому. | въпрашааше же и словесы мъногы. онъ же ни чесо же не отъвэщавааше ѥму. |
|
10
|
10
|
| Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його. | стоэахѫ же архиереи и кънижьници прилэжьно вадzще на нь. |
|
11
|
11
|
| Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата. | укорь же и иродъ съ вои своими порѫгавъ сz облъкъ и въ ризѫ свэтьлѫ възврати и къ пилатови. |
|
12
|
12
|
| І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою. | бысте же си друга иродъ же и пилатъ въ тъ дьнь съ собоѭ. прэжде бо бэасте враждѫ имѫща между собоѭ. |
|
13
|
13
|
| Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ, | пилатъ съзъвавъ архиереѩ и кънzзz и люди |
|
14
|
14
|
| сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його. | рече къ нимъ: приведосте ми чловэка сего яко развращаѭща люди. и се азъ истzзавъ прэдъ вами не обрэтохъ ни ѥдиноѩ о чловэцэ семь вины ѩже на нь вадите. |
|
15
|
15
|
| Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив. | нъ ни иродъ. посълахъ бо и къ нѥму и се ни чьто же достоино съмрьти сътворено ѥсть о нѥмь. |
|
16
|
16
|
| Отже, покаравши Його, відпущу. | показавъ убо отъпущѫ и. |
|
17
|
17
|
| А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня. | потрэбѫ же имэаше на вьсz празьдьникы отъпущати имъ ѥдиного. |
|
18
|
18
|
| Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! | възъпиша же вьси народи глаголѭще: възьми сего отъпусти же намъ варавѫ |
|
19
|
19
|
| А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці. | иже бэ за ѥдинѫ крамолѫ бывъшѫѭ въ градэ и убииство въврьженъ въ тьмьницѫ. |
|
20
|
20
|
| Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса. | пакы же пилатъ възгласи хотz отъпустити исуса. |
|
21
|
21
|
| Але вони кричали: розіпни, розіпни Його! | они же въпияахѫ глаголѭще: пропьни и пропьни. |
|
22
|
22
|
| Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу. | онъ же третиицеѭ рече къ нимъ: чьто бо сътвори зъло; ни чьсо же достоина съмрьти обрэтохъ о нѥмь. показавъ и убо отъпущѫ. |
|
23
|
23
|
| Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників. | они же прилежаахѫ гласы велии просzще ѥго на пропzтиѥ. и устоэахѫ гласи ихъ и архиереистии. |
|
24
|
24
|
| І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім. | пилатъ же посѫди быти прошениѥ ихъ. |
|
25
|
25
|
| І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю. | отъпусти же имъ въсажденааго въ тьмьницѫ за крамолѫ и убииство ѥгоже прошаахѫ а исуса прэдасть воли ихъ. |
|
26
|
26
|
| І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом. | и яко и поведошz ѥмъше симона ѥдиного кµринея грzдѫща съ села задэша ѥму крьстъ носити по исусэ. |
|
27
|
27
|
| І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним. | идэаше же въ слэдъ ѥго мъногъ народъ людии и жены ѩже и бияахѫ сz и плакаахѫ сz ѥго. |
|
28
|
28
|
| Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. | обращь же сz исусъ къ нимъ рече: дъщери иерусалимьскы не плачите сz о мънэ. обаче себе плачите сz и чzдъ вашихъ. |
|
29
|
29
|
| Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! | яко се дьниѥ грzдѫть въ нѩже рекѫть: блажени неплодъви и чрэва яже не родишz и съсьци иже не доишz. |
|
30
|
30
|
| Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас! | тъгда начьнѫть глаголати горамъ: падэте на ны и хлъмомъ покрыите ны. |
|
31
|
31
|
| Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим? | занѥ аще въ сырэ дрэвэ си творzть въ сусэ чьто бѫдеть; |
|
32
|
32
|
| Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити. | ведена быста съ iс7мь. ина два злодэя. Uбитъ. |
|
33
|
33
|
| І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. | и ѥгда приведоша на мэсто. нарицаѥмоѥ краниѥво. тU распzша ѥго. и злодэя. wвого Uбо wдеснUю. а дрUгааго ошююю. |
|
34
|
34
|
| Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. | iс7ъ же гlааше. о§е tпUсти имъ. не вэдzть бо сz что творzще. раздэляюще. рызы его. метахU жеребия. |
|
35
|
35
|
| І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець. | и стояхU людиѥ зрzще. подражахU же ѥго кнzзи. гlюще съ ними. ины ѥсть сп7слъ. да сп7сть и себе. аще сь ѥсть х©ъ. сн7ъ б9и избраныи. |
|
36
|
36
|
| Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет, | рUгахU же сz ѥмU и воини. пристUплюще. и оцьтъ приносzще ѥмU. |
|
37
|
37
|
| і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам. | и гlюще. аще ты ѥси цrь июдеискъ. сп7сисz самъ. |
|
38
|
38
|
| І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський». | бэ же и написаниѥ написано надъ нимь. кънигами елиньсками. и римьсками. и жиdвьcкми. сь ѥсть цrь иUдеискъ. |
|
39
|
39
|
| Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. | ѥдинъ же t повэшеныихъ. злодэи. хUлzше ѥго гlя. аще ты ѥси х©ъ сп©исz самъ и насъ. |
|
40
|
40
|
| Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? | tвэщавъ же дрUгыи. прэтzше ѥмU гlя. ни ли ты боишисz б7а. яко въ томь же осUжении ѥси. |
|
41
|
41
|
| І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. | да вэ Uбо въ правьдU. достоина бо по дэломъ наю прѥмлѥвэ. а сь нічто же зла не сътвори. |
|
42
|
42
|
| І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! | и гlаше I©ви. помzни мя Gи ѥгда придеши въ цр7ство твоѥ. |
|
43
|
43
|
| І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю. | и рече ѥмU I©ъ. ам7нъ гlю тобэ. днcь съ мною бUдеши въ раи. |
|
44
|
44
|
| Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. | бэ же година акы шестая. и тьма быc по всеи земли. до годыны девzтыя. |
|
45
|
45
|
| І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині. | и помьрче сълн7це. и запона цр7квьная. раздрасz на двоѥ. съ вышьняго края. до нижьняаго. |
|
46
|
46
|
| Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух. | и възглашь гласъмь великъмь. I© рече. о§е въ рUцэ твои. предаю д¦ъ мои. и се рекъ. издъше. |
|
47
|
47
|
| Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний. | вэдэвъ же сътьникъ. бывъшеѥ. прослави б7а гlя. въ истинU чlвкъ сь. правьдьнъ бэ. |
|
48
|
48
|
| І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. | и вси пришьдъше народи на позоръ сь. видzще бывающая. бьюще пьрси своя. възвращахUсz. |
|
49
|
49
|
| Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це. | стояхU же вси знаѥмиі ѥго. издалеча. и жены пришьдъшая по нѥмь. отъ галилея. зрzще сихъ. |
|
50
|
50
|
| І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний, | И се мѫжь именьмь иосифъ съвэтьникъ сыи мѫжь благъ и правьдьнъ. |
|
51
|
51
|
| який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого, | сь не бэ присталъ съвэтэ и дэлэ ихъ. отъ аримаfеа града иудеиска. иже чаяше и тъ царьствия божия. |
|
52
|
52
|
| прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове. | сь пристѫпль къ пилату испроси тэло исусово. |
|
53
|
53
|
| І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений. | и сънемъ ѥ обитъ ѥ плащаницеѭ и положи ѥ въ гробэ исэченэ въ нѥмьже не бэ ни къто же ни когда же положенъ. |
|
54
|
54
|
| День той був п’ятниця, і надходила субота. | и дьнь бэ парпскеви и сѫбота свитааше. |
|
55
|
55
|
| Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його. | въ слэдъ же шьдъшz жены ѩже бэахѫ пришьлы съ нимь отъ галилеѩ видэшz гробъ и яко положено бысть тэло ѥго. |
|
56
|
56
|
| Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю. | възвращz же сz уготовашz ароматы и мµро и въ сѫботѫ убо умлъчашz по заповэди. |
