|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
Сы́нъ прему́дръ весели́тъ отца́, сы́нъ же безу́менъ печа́ль ма́тери.
|
Притчі Соломона. Син мудрий радує батька, а син нерозумний — засмучення для його матері.
|
|
2
|
2
|
|
Не по́льзуютъ сокро́вища беззако́нныхъ, пра́вда же изба́витъ от сме́рти.
|
Не приносять користи скарби неправедні, правда ж рятує від смерти.
|
|
3
|
3
|
|
Не убіє́тъ гла́домъ Госпо́дь ду́шу пра́ведную, живо́тъ же нечести́выхъ низврати́тъ.
|
Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне.
|
|
4
|
4
|
|
Нищета́ му́жа смиря́єтъ: ру́цѣ же му́жественныхъ обогаща́ются.
|
Лінива рука робить бідним, а рука старанна збагачує.
|
|
5
|
5
|
|
Сы́нъ нака́занъ прему́дръ бу́детъ, безу́мный же слуго́ю употреби́тся: спасе́тся от зно́я сы́нъ разу́мный, вѣтротлѣ́ненъ же быва́єтъ на жа́твѣ сы́нъ беззако́нный.
|
Хто збирає влітку — син розумний, а хто спить під час жнив — син безпутний.
|
|
6
|
6
|
|
Благослове́ніє Госпо́дне на главѣ́ пра́веднаго: уста́ же нечести́выхъ покры́єтъ пла́чь безвре́менный.
|
Благословення — на голові праведника, вуста ж беззаконних загородить насильство.
|
|
7
|
7
|
|
Па́мять пра́ведныхъ съ похвала́ми: и́мя же нечести́выхъ угаса́єтъ.
|
Пам’ять праведника буде благословенна, а ім’я нечестивих мерзотним.
|
|
8
|
8
|
|
Прему́дръ се́рдцемъ пріи́метъ за́повѣди: непокрове́нный же устна́ма остроптѣва́я запне́тся.
|
Мудрий серцем приймає заповіді, а нерозумний устами спотикнеться.
|
|
9
|
9
|
|
И́же хо́дитъ про́сто, хо́дитъ надѣ́яся: развраща́я же пути́ своя́, позна́нъ бу́детъ.
|
Хто ходить у непорочності, той ходить безпечно; а хто спотворює путі свої, той буде покараний.
|
|
10
|
10
|
|
Намиза́яй о́комъ съ ле́стію собира́єтъ муже́мъ печа́ли: облича́яй же со дерзнове́ніємъ миротвори́тъ.
|
Хто мигає очима, той викликає досаду, а нерозумний устами спотикнеться.
|
|
11
|
11
|
|
Исто́чникъ жи́зни въ руцѣ́ пра́веднаго: уста́ же нечести́ваго покры́єтъ па́губа.
|
Вуста праведника — джерело життя, вуста ж беззаконних загородить насильство.
|
|
12
|
12
|
|
Не́нависть воздвиза́єтъ ра́спрю: всѣ́хъ же нелюбопри́телныхъ покрыва́єтъ любо́вь.
|
Ненависть збуджує розбрати, але любов покриває всі гріхи.
|
|
13
|
13
|
|
И́же от усте́нъ произно́ситъ прему́дрость, жезло́мъ біє́тъ му́жа безсерде́чна.
|
У вустах розумного знаходиться мудрість, але на тілі нерозумного — різка.
|
|
14
|
14
|
|
Прему́дріи скры́ютъ чу́вство, уста́ же проде́рзаго приближа́ются сокруше́нію.
|
Мудрі зберігають знання, але вуста нерозумного — близька загибель.
|
|
15
|
15
|
|
Стяжа́ніє бога́тыхъ гра́дъ тве́рдъ, сокруше́ніє же нечести́выхъ нищета́.
|
Майно багатого — міцне місто його, біда для бідних — убогість їх.
|
|
16
|
16
|
|
Дѣла́ пра́ведныхъ живо́тъ творя́тъ, пло́дове же нечести́выхъ грѣхи́.
|
Труди праведного — до життя, успіх нечестивого — до гріха.
|
|
17
|
17
|
|
Пути́ жи́зни храни́тъ наказа́ніє: наказа́ніємъ же не обличе́ный заблужда́єтъ.
|
Хто зберігає настановлення, той на путі до життя; а той, хто відкидає викривання, — блукає.
|
|
18
|
18
|
|
Покрыва́ютъ вражду́ устнѣ́ пра́выя: износя́щіи же укори́зну безу́мнѣйшіи су́ть.
|
Хто приховує ненависть, у того вуста неправдиві; і хто розголошує наклепи, той нерозумний.
|
|
19
|
19
|
|
От многосло́вія не избѣжи́ши грѣха́: щадя́ же устнѣ́, разу́менъ бу́деши.
|
При багатослів’ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, — розумний.
|
|
20
|
20
|
|
Сребро́ разжже́ноє язы́къ пра́веднаго: се́рдце же нечести́ваго исче́знетъ.
|
Добірне срібло — язик праведного, серце ж нечестивих — нікчемність.
|
|
21
|
21
|
|
Устнѣ́ пра́ведныхъ вѣ́дятъ высо́кая: безу́мніи же въ ску́дости скончава́ются.
|
Уста праведного пасуть багатьох, а нерозумні помирають від нестачі розуму.
|
|
22
|
22
|
|
Благослове́ніє Госпо́дне на главѣ́ пра́веднаго, сіє́ обогаща́єтъ, и не и́мать приложи́тися єму́ печа́ль въ се́рдцы.
|
Благословення Господнє — воно збагачує і печалі з собою не приносить.
|
|
23
|
23
|
|
Смѣ́хомъ безу́мный твори́тъ зла́я: прему́дрость же му́жеви ражда́єтъ ра́зумъ.
|
Для нерозумного злочинне діяння ніби забава, а людині розумній властива мудрість.
|
|
24
|
24
|
|
Въ поги́бели нечести́вый обно́сится: жела́ніє же пра́веднаго прія́тно.
|
Чого страшиться нечестивий, те й осягне його, а бажання праведників виконається.
|
|
25
|
25
|
|
Преходя́щей бу́ри, нечести́вый исчеза́єтъ, пра́ведный же уклони́вся спаса́єтся во вѣ́ки.
|
Як проноситься вихор, так немає більше нечестивого; а праведник — на вічній основі.
|
|
26
|
26
|
|
Я́коже гро́здіє зеле́ноє вре́дъ зубо́мъ и ды́мъ очи́ма, та́ко законопреступле́ніє творя́щымъ є́.
|
Що оцет для зубів і дим для очей, те лінивий для тих, хто посилає його.
|
|
27
|
27
|
|
Стра́хъ Госпо́день прилага́єтъ дни́: лѣ́та же нечести́выхъ ума́лятся.
|
Страх Господній додає днів, літа ж нечестивих скоротяться.
|
|
28
|
28
|
|
Пребыва́єтъ съ пра́ведными весе́ліє, упова́ніє же нечести́выхъ погиба́єтъ.
|
Очікування праведників — радість, а надія нечестивих загине.
|
|
29
|
29
|
|
Утвержде́ніє преподобному стра́хъ Госпо́день, сокруше́ніє же творя́щымъ зла́я.
|
Путь Господня — твердиня для непорочного і страх для тих, що чинять беззаконня.
|
|
30
|
30
|
|
Пра́ведникъ во вѣ́ки не поколе́блется: нечести́віи же не населя́тъ земли́.
|
Праведник повіки не завагається, нечестиві ж не будуть жити на землі.
|
|
31
|
31
|
|
Уста́ пра́веднаго ка́плютъ прему́дрость, язы́къ же непра́веднаго поги́бнетъ:
|
Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться.
|
|
32
|
32
|
|
устнѣ́ муже́й пра́ведныхъ ка́плютъ благода́ти, уста́ же нечести́выхъ развраща́ются.
|
Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих — розбещене.
|
