|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
Человѣ́ку предложе́ніє се́рдца: и от Го́спода отвѣ́тъ язы́ка.
|
Людині належать припущення серця, але від Господа відповідь язика.
|
|
2
|
2
|
|
Вся́ дѣла́ смире́ннаго явле́нна предъ Бо́гомъ, и укрѣпля́яй ду́хи Госпо́дь.
|
Усі путі людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.
|
|
3
|
3
|
|
Прибли́жи ко Го́споду дѣла́ твоя́, и утвердя́тся помышле́нія твоя́.
|
Віддай Господу справи твої, і наміри твої звершаться.
|
|
4
|
4
|
|
Вся́ содѣ́ла Госпо́дь себе́ ра́ди: нечести́віи же въ де́нь зо́лъ поги́бнутъ.
|
Усе зробив Господь заради Себе; і навіть нечестивого тримає на день біди.
|
|
5
|
5
|
|
Нечи́стъ предъ Бо́гомъ вся́къ высокосе́рдый: въ ру́ку же ру́цѣ влага́яй непра́ведно не обезвини́тся. Нача́ло пути́ бла́га, є́же твори́ти пра́ведная, прія́тна же предъ Бо́гомъ па́че, не́жели жре́ти же́ртвы. Ища́й Го́спода обря́щетъ ра́зумъ со пра́вдою: пра́вѣ же и́щущіи єго́ обря́щутъ ми́ръ.
|
Мерзота перед Господом усякий гордовитий серцем; можна ручитися, що він не залишиться непокараним. [Початок доброго шляху — чинити правду; це угодніше перед Богом, ніж приносити жертви. Хто шукає Господа, знайде знання з правдою; істинно ті, що шукають Його, знайдуть мир.]
|
|
9
|
6
|
|
Вся́ дѣла́ Госпо́дня со пра́вдою: храни́тся же нечести́вый на де́нь зо́лъ.
|
Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить від зла.
|
|
10
|
7
|
|
Проро́чество во устнѣ́хъ царе́выхъ, въ суди́щи же не погрѣша́тъ уста́ єго́.
|
Коли Господу вгодні путі людини, Він і ворогів її примиряє з нею.
|
|
11
|
8
|
|
Превѣ́са мѣ́рила пра́вда у Го́спода: дѣла́ же єго́ мѣ́рила пра́ведная.
|
Краще небагато з правдою, ніж безліч прибутків з неправдою.
|
|
12
|
9
|
|
Ме́рзость царе́ви творя́й зла́я: со пра́вдою бо уготовля́єтся престо́лъ нача́лства.
|
Серце людини обмірковує свій шлях, але Господь керує ходом її.
|
|
13
|
10
|
|
Прія́тны царю́ устнѣ́ пра́ведны, словеса́ же пра́вая лю́битъ Госпо́дь.
|
У вустах царя — слово натхненне; вуста його не повинні погрішати на суді.
|
|
14
|
11
|
|
Я́рость царе́ва вѣ́стникъ сме́рти: му́жъ же прему́дръ утоли́тъ єго́.
|
Правильні терези і вагові чаші — від Господа; від Нього ж усі гирі в торбі.
|
|
15
|
12
|
|
Во свѣ́тѣ жи́зни сы́нъ царе́въ: прія́тніи же єму́ я́ко о́блакъ по́зденъ.
|
Мерзота для царів — діло беззаконне, тому що правдою утверджується престіл.
|
|
16
|
13
|
|
Угнѣжде́нія прему́дрости избра́ннѣє зла́та: вселе́нія же ра́зума дража́йши сребра́.
|
Приємні царю вуста правдиві, і того, хто говорить істину, він любить.
|
|
17
|
14
|
|
Путіє́ жи́зни укланя́ются от злы́хъ: долгота́ же житія́ путіє́ пра́ведни. Пріє́мляй наказа́ніє во благи́хъ бу́детъ, храня́й же обличе́нія умудри́тся. И́же храни́тъ своя́ пути́, соблюда́єтъ свою́ ду́шу: любя́й же живо́тъ сво́й щади́тъ своя́ уста́.
|
Царський гнів — вісник смерти; але мудра людина умилостивить його.
|
|
18
|
15
|
|
Пре́жде сокруше́нія предваря́єтъ досажде́ніє, пре́жде же паде́нія злопомышле́ніє.
|
У світлому погляді царя — життя, і благовоління його — як хмара з пізнім дощем.
|
|
19
|
16
|
|
Лу́чше кроткоду́шенъ со смире́ніємъ, не́жели и́же раздѣля́єтъ коры́сти съ досади́тельми.
|
Придбання мудрости набагато краще за золото, і придбання розуму переважніше за добірне срібло.
|
|
20
|
17
|
|
Разу́мный въ ве́щехъ обрѣта́тель благи́хъ, надѣ́яйся же на Го́спода блаже́нъ.
|
Путь праведних — відхилення від зла: той береже душу свою, хто зберігає путь свою.
|
|
21
|
18
|
|
Прему́дрыя и разу́мныя злы́ми нари́чутъ, сла́дціи же въ словеси́ мно́жає услы́шани бу́дутъ.
|
Погибелі передує гордість, і падінню — пихатість.
|
|
22
|
19
|
|
Исто́чникъ живо́тенъ ра́зумъ стяжа́вшымъ, наказа́ніє же безу́мныхъ зло́.
|
Краще смирятися духом з лагідними, ніж розділяти здобич з гордими.
|
|
23
|
20
|
|
Се́рдце прему́драго уразумѣ́єтъ я́же от свои́хъ єму́ у́стъ, во устна́хъ же но́ситъ ра́зумъ.
|
Хто веде справу розумно, той знайде благо, і хто надіється на Господа, той блаженний.
|
|
24
|
21
|
|
Со́тове медо́вніи словеса́ до́брая, сла́дость же и́хъ исцѣле́ніє души́.
|
Мудрий серцем назветься благорозумним, і солодкі слова додасть до навчання.
|
|
25
|
22
|
|
Су́ть путіє́ мня́щіися пра́ви бы́ти му́жу, оба́че послѣ́дняя и́хъ зря́тъ во дно́ а́дово.
|
Розум для тих, хто має його, — джерело життя, а вченість нерозумних — глупота.
|
|
26
|
23
|
|
Му́жъ въ трудѣ́хъ тружда́єтся себѣ́ и изнужда́єтъ поги́бель свою́: стропти́вый во свои́хъ уста́хъ но́ситъ поги́бель.
|
Серце мудрого робить язик його мудрим і примножує знання у вустах його.
|
|
27
|
24
|
|
Му́жъ безу́менъ копа́єтъ себѣ́ зла́я и во устна́хъ свои́хъ сокро́вищствуєтъ о́гнь.
|
Приємна мова — стільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.
|
|
28
|
25
|
|
Му́жъ стропти́вый разсыла́єтъ зла́я, и свѣти́лникъ льсти́ вжига́єтъ злы́мъ, и разлуча́єтъ дру́ги.
|
Є путі, які здаються людині прямими, але кінець їх шлях до смерті.
|
|
29
|
26
|
|
Му́жъ законопресту́пенъ прельща́єтъ дру́ги и отво́дитъ и́хъ въ пути́ не бла́ги.
|
Трудящий трудиться для себе, тому що змушує його до того рот його.
|
|
30
|
27
|
|
Утвержда́яй о́чи свои́ мы́слитъ развраще́нная, грызы́й же устнѣ́ свои́ опредѣля́єтъ вся́ зла́я: се́й пе́щь є́сть зло́бы.
|
Чоловік лукавий замишляє зло, і на вустах його ніби вогонь палючий.
|
|
31
|
28
|
|
Вѣне́цъ хвалы́ ста́рость, на путе́хъ же пра́вды обрѣта́єтся.
|
Чоловік підступний сіє розбрат, і навушник розлучає друзів.
|
|
32
|
29
|
|
Лу́чше му́жъ долготерпѣли́въ па́че крѣ́пкаго, [и му́жъ ра́зумъ имѣ́яй па́че земледѣ́лца вели́каго:] удержава́яй же гнѣ́въ па́че взе́млющаго гра́дъ.
|
Людина неблагонамірена розбещує ближнього свого і веде його на путь недобру;
|
|
33
|
30
|
|
Въ нѣ́дра вхо́дятъ вся́ непра́веднымъ: от Го́спода же вся́ пра́ведная.
|
прищулює очі свої, щоб придумати підступи; закушуючи собі губи, чинить лиходійство; [він — піч злоби].
|
