|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
При́тчи Соломо́на сы́на даві́дова, и́же ца́рствова во Ізра́или,
|
Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського,
|
|
2
|
2
|
|
позна́ти прему́дрость и наказа́ніє и уразумѣ́ти словеса́ му́дрости,
|
щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму;
|
|
3
|
3
|
|
прія́ти же изви́тія слове́съ и разрѣше́нія гада́ній, уразумѣ́ти же пра́вду и́стинную и су́дъ исправля́ти:
|
засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти;
|
|
4
|
4
|
|
да да́стъ незло́бивымъ кова́рство, отроча́ти же ю́ну чу́вство же и смы́слъ.
|
простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість;
|
|
5
|
5
|
|
Си́хъ бо послу́шавъ, му́дрый прему́дрѣє бу́детъ, а разу́мный строи́телство стя́жетъ:
|
послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;
|
|
6
|
6
|
|
уразумѣ́єтъ же при́тчу и те́мноє сло́во, рѣче́нія же прему́дрыхъ и гада́нія.
|
щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні.
|
|
7
|
7
|
|
Нача́ло прему́дрости стра́хъ Госпо́день, ра́зумъ же бла́гъ всѣ́мъ творя́щымъ єго́: благоче́стіє же въ Бо́га нача́ло чу́вства, прему́дрость же и наказа́ніє нечести́віи уничижа́тъ.
|
Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння.
|
|
8
|
8
|
|
Слы́ши, сы́не, наказа́ніє отца́ твоєго́ и не отри́ни завѣ́товъ ма́тере твоєя́:
|
Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї,
|
|
9
|
9
|
|
вѣне́цъ бо благода́тей пріи́меши на твоє́мъ версѣ́ и гри́вну зла́ту о твоє́й вы́и.
|
тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї.
|
|
10
|
10
|
|
Сы́не, да не прельстя́тъ тебе́ му́жіє нечести́віи, ниже́ да восхо́щеши,
|
Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся;
|
|
11
|
11
|
|
а́ще помо́лятъ тя́, глаго́люще: иди́ съ на́ми, приобщи́ся кро́ве, скры́ємъ же въ зе́млю му́жа пра́ведна непра́ведно:
|
якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини,
|
|
12
|
12
|
|
пожре́мъ же єго́ я́коже а́дъ жи́ва, и во́змемъ па́мять єго́ от земли́,
|
живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу;
|
|
13
|
13
|
|
стяжа́ніє єго́ многоцѣ́нноє пріи́мемъ, испо́лнимъ же до́мы на́шя коры́стей:
|
наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю;
|
|
14
|
14
|
|
жре́бій же тво́й положи́ съ на́ми: о́бще же влага́лище стя́жемъ вси́, и мѣше́цъ єди́нъ да бу́детъ всѣ́мъ на́мъ.
|
жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», —
|
|
15
|
15
|
|
Не иди́ въ пу́ть съ ни́ми: уклони́ же но́гу твою́ от сте́зь и́хъ:
|
сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх,
|
|
16
|
16
|
|
но́зѣ бо и́хъ на зло́ теку́тъ, и ско́ри су́ть излія́ти кро́вь.
|
тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.
|
|
17
|
17
|
|
Не безъ пра́вды бо простира́ются мре́жи перна́тымъ:
|
У очах усіх птахів даремно розставляються тенета,
|
|
18
|
18
|
|
ті́и бо убі́йству приобща́ющеся, сокро́вищствуютъ себѣ́ зла́я: разруше́ніє же муже́й законопресту́пныхъ зло́.
|
а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі.
|
|
19
|
19
|
|
Сі́и путіє́ су́ть всѣ́хъ творя́щихъ беззако́нная: нече́стіємъ бо свою́ ду́шу отъе́млютъ.
|
Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним.
|
|
20
|
20
|
|
Прему́дрость во исхо́дѣхъ поє́тся, въ сто́гнахъ же дерзнове́ніє во́дитъ,
|
Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій,
|
|
21
|
21
|
|
на кра́єхъ же стѣ́нъ проповѣ́дуєтся, у вра́тъ же си́льныхъ присѣди́тъ, во вратѣ́хъ же гра́да дерза́ющи глаго́летъ:
|
у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить промову свою:
|
|
22
|
22
|
|
єли́ко у́бо вре́мя незло́бивіи держа́тся пра́вды, не постыдя́тся: безу́мніи же доса́ды су́ще жела́теліє, нечести́віи бы́вше, возненави́дѣша чу́вство
|
«доки, невігласи, будете любити неуцтво? доки буйні будуть тішитися буйством? доки нерозумні будуть ненавидіти знання?
|
|
23
|
23
|
|
и пови́нни бы́ша обличе́ніємъ. Се́, предложу́ ва́мъ моєго́ дыха́нія рѣче́ніє, научу́ же ва́съ моєму́ словеси́.
|
Зверніться до мого викривання: ось, я виллю на вас дух мій, сповіщу вам слова мої.
|
|
24
|
24
|
|
Поне́же зва́хъ, и не послу́шасте, и простира́хъ словеса́, и не внима́сте,
|
Я кликала, і ви не послухалися; простягала руку мою, і не було того, хто слухає;
|
|
25
|
25
|
|
но отмета́сте моя́ совѣ́ты и мои́мъ обличе́ніємъ не внима́сте:
|
і ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли.
|
|
26
|
26
|
|
у́бо и а́зъ ва́шей поги́бели посмѣю́ся, пора́дуюся же, єгда́ пріи́детъ ва́мъ па́губа,
|
За те і я посміюся з вашої загибелі; порадію, коли прийде на вас жах;
|
|
27
|
27
|
|
и єгда́ пріи́детъ на вы́ внеза́пу мяте́жъ, низвраще́ніє же подо́бно бу́ри пріи́детъ, или́ єгда́ пріи́детъ ва́мъ печа́ль и градоразоре́ніє, или́ єгда́ на́йдетъ на вы́ па́губа.
|
коли прийде на вас жах, як буря, і лихо, як вихор, принесеться на вас; коли осягнуть вас скорбота і тиснява.
|
|
28
|
28
|
|
Бу́детъ бо єгда́ призове́те мя́, а́зъ же не послу́шаю ва́съ: взы́щутъ мене́ злі́и и не обря́щутъ.
|
Тоді будуть кликати мене, і я не почую; зранку будуть шукати мене, і не знайдуть мене.
|
|
29
|
29
|
|
Возненави́дѣша бо прему́дрость, словесе́ же Госпо́дня не прія́ша:
|
За те, що вони зненавиділи знання і не обрали для себе страху Господнього,
|
|
30
|
30
|
|
ниже́ хотѣ́ша внима́ти мои́мъ совѣ́томъ, руга́хуся же мои́мъ обличе́ніємъ.
|
не прийняли поради моєї, знехтували усі викривання мої;
|
|
31
|
31
|
|
Тѣ́мже снѣдя́тъ свои́хъ путі́й плоды́ и своєго́ нече́стія насы́тятся:
|
за те і будуть вони споживати від плодів шляхів своїх і насичуватися від помислів їх.
|
|
32
|
32
|
|
и́бо, зане́ оби́дѣша младе́нцевъ, убіє́ни бу́дутъ, и истяза́ніє нечести́выя погуби́тъ.
|
Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх,
|
|
33
|
33
|
|
Мене́ же слу́шаяй всели́тся на упова́ніи и почі́єтъ безъ стра́ха от вся́каго зла́.
|
а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла».
|
