|
Глава 29
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
|
Лу́чше му́жъ облича́яй, не́жели му́жъ жестоковы́йный: внеза́пу бо пали́му єму́, нѣ́сть исцѣле́нія.
|
Людина, яка, будучи викритою, озлоблює шию свою, раптово скрушиться, і не буде їй зцілення.
|
|
2
|
2
|
|
Похваля́ємымъ пра́веднымъ, возвеселя́тся лю́діє: нача́лствующымъ же нечести́вымъ, стеня́тъ му́жіє.
|
Коли примножуються праведники, веселиться народ, а коли панує нечестивий, народ стогне.
|
|
3
|
3
|
|
Му́жу лю́бящу прему́дрость, весели́тся оте́цъ єго́: а и́же пасе́тъ любодѣ́йцы, погуби́тъ бога́тство.
|
Чоловік, який любить мудрість, радує батька свого; а хто знається з блудницями, той марнує майно.
|
|
4
|
4
|
|
Ца́рь пра́веденъ возвыша́єтъ зе́млю, му́жъ же законопресту́пникъ раскопова́єтъ.
|
Цар правосуддям утверджує землю, а хто любить подарунки, розоряє її.
|
|
5
|
5
|
|
И́же уготовля́єтъ на лице́ своєму́ дру́гу мре́жу, облага́єтъ ю́ на своя́ но́ги.
|
Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його.
|
|
6
|
6
|
|
Согрѣша́ющему му́жу ве́лія сѣ́ть: пра́ведный же въ ра́дости и въ весе́ліи бу́детъ.
|
У гріху злої людини — тенета для неї, а праведник веселиться і радіє.
|
|
7
|
7
|
|
Умѣ́єтъ пра́ведный су́дъ твори́ти убо́гимъ, а нечести́вый не разумѣ́єтъ ра́зума, и убо́гому нѣ́сть ума́ разумѣва́ющаго.
|
Праведник ретельно вникає у позов бідних, а нечестивий не розглядає справи.
|
|
8
|
8
|
|
Му́жіє беззако́нніи сожго́ша гра́дъ, му́дріи же отврати́ша гнѣ́въ.
|
Люди розпусні обурюють місто, а мудрі втихомирюють заколот.
|
|
9
|
9
|
|
Му́жъ му́дръ су́дитъ язы́ки, му́жъ же злы́й гнѣ́ваяйся посмѣва́ємь быва́єтъ, а не устраша́єтъ.
|
Розумна людина, маючи суд з людиною дурною, чи сердиться, чи сміється, — не має спокою.
|
|
10
|
10
|
|
Му́жіє крове́й прича́стни возненави́дятъ преподо́бнаго, пра́віи же взы́щутъ ду́шу єго́.
|
Кровожерливі люди ненавидять непорочного, а праведні піклуються про його життя.
|
|
11
|
11
|
|
Ве́сь гнѣ́въ сво́й произно́ситъ безу́мный: прему́дрый же скрыва́єтъ по ча́сти.
|
Нерозумний весь гнів свій виливає, а мудрий стримує його.
|
|
12
|
12
|
|
Царю́ послу́шающу словесе́ непра́ведна, вси́, и́же подъ ни́мъ, законопресту́пницы.
|
Якщо правитель слухає неправдиві слова, то і всі службовці у нього нечестиві.
|
|
13
|
13
|
|
Заимода́вцу и должнику́, дру́гъ со дру́гомъ соше́дшымся, посѣще́ніє твори́тъ обѣ́ма Госпо́дь.
|
Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того й іншого дає Господь.
|
|
14
|
14
|
|
Царю́ во и́стинѣ судя́щему ни́щымъ, престо́лъ єго́ во свидѣ́телство устро́ится.
|
Якщо цар судить бідних за правдою, то престіл його назавжди утвердиться.
|
|
15
|
15
|
|
Я́звы и обличе́нія даю́тъ му́дрость: о́трокъ же заблужда́яй срамля́єтъ роди́тели своя́.
|
Різка і викриття дають мудрість; але отрок, залишений у нехтуванні, чинить сором своїй матері.
|
|
16
|
16
|
|
Мно́гимъ су́щымъ нечести́вымъ мно́зи грѣси́ быва́ютъ, пра́ведніи же, о́нымъ па́дающымъ, устраша́єми быва́ютъ.
|
При примноженні нечестивих збільшується беззаконня; але праведники побачать падіння їх.
|
|
17
|
17
|
|
Наказу́й сы́на твоєго́, и упоко́итъ тя́ и да́стъ лѣ́поту души́ твоє́й.
|
Карай сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй.
|
|
18
|
18
|
|
Не бу́детъ сказа́тель язы́ку законопресту́пну, храня́й же зако́нъ блаже́нъ.
|
Без одкровення з висоти народ неприборканий, а хто дотримується закону — блаженний.
|
|
19
|
19
|
|
Не нака́жется словесы́ ра́бъ же́стокъ: а́ще бо и уразумѣ́єтъ, но не послу́шаєтъ.
|
Словами не навчиться раб, тому що, хоча він розуміє їх, але не слухається.
|
|
20
|
20
|
|
А́ще уви́диши му́жа ско́ра въ словесѣ́хъ, разумѣ́й, я́ко упова́ніє и́мать па́че єго́ безу́мный.
|
Чи бачив ти чоловіка необачного у словах своїх? на нерозумного більше надії, ніж на нього.
|
|
21
|
21
|
|
И́же ласкосе́рдъ бу́детъ от дѣ́тства, порабо́тится, на послѣ́докъ же болѣ́зновати бу́детъ о се́мъ.
|
Якщо з дитинства виховувати раба у розкоші, то згодом він захоче бути сином.
|
|
22
|
22
|
|
Му́жъ гнѣвли́вый воздвиза́єтъ сва́ръ, му́жъ же я́рый открыва́єтъ грѣхи́.
|
Чоловік гнівливий заводить сварку, і запальний багато грішить.
|
|
23
|
23
|
|
Досажде́ніє му́жа смиря́єтъ, а смире́нныя утвержда́єтъ Госпо́дь въ сла́вѣ.
|
Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває шану.
|
|
24
|
24
|
|
И́же сообща́єтся та́тю, ненави́дитъ своєя́ души́: а́ще же кля́тву предложе́нную слы́шавшіи не возвѣстя́тъ,
|
Хто ділиться зі злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не оголошує про те.
|
|
25
|
25
|
|
убоя́вшеся и постыдѣ́вшеся человѣ́ковъ, преткну́тся: надѣ́явыйся же на Го́спода возвесели́тся. Нече́стіє му́жу дає́тъ соблажне́ніє: упова́яй же на Влады́ку спасе́тся.
|
Острах перед людьми ставить тенета; а хто уповає на Господа, буде у безпеці.
|
|
26
|
26
|
|
Мно́зи угожда́ютъ ли́цамъ нача́лниковъ: от Го́спода же сбыва́єтся пра́вда му́жу.
|
Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини — від Господа.
|
|
27
|
27
|
|
Ме́рзость пра́веднику му́жъ непра́веденъ: ме́рзость же законопресту́пному пу́ть правоведя́й.
|
Мерзота для праведників — людина неправедна, і мерзота для нечестивого — хто йде прямим шляхом.
|
