|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Прему́дрость созда́ себѣ́ до́мъ и утверди́ столпо́въ се́дмь:
|
Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його,
|
|
2
|
2
|
|
закла́ своя́ же́ртвенная, и раствори́ въ ча́ши своє́й віно́, и угото́ва свою́ трапе́зу:
|
заколола жертву, розбавила вино своє і приготувала в себе трапезу;
|
|
3
|
3
|
|
посла́ своя́ рабы́, созыва́ющи съ высо́кимъ проповѣ́даніємъ на ча́шу, глаго́лющи:
|
послала слуг своїх проголосити з височин міських:
|
|
4
|
4
|
|
и́же є́сть безу́менъ, да уклони́тся ко мнѣ́.
|
«хто нерозумний, звернися сюди!» І бідним на розум вона сказала:
|
|
5
|
5
|
|
И тре́бующымъ ума́ рече́: пріиди́те, яди́те мо́й хлѣ́бъ и пі́йте віно́, є́же раствори́хъ ва́мъ:
|
«йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене;
|
|
6
|
6
|
|
оста́вите безу́міє и жи́ви бу́дете, да во вѣ́ки воцарите́ся: и взыщи́те ра́зума, да поживете́ и испра́вите ра́зумъ въ вѣ́дѣніи.
|
залиште нерозумне, і живіть, і ходіть шляхом розуму».
|
|
7
|
7
|
|
Наказу́яй злы́я пріи́метъ себѣ́ безче́стіє, облича́яй же нечести́ваго поро́чна сотвори́тъ себе́ [обличе́нія бо нечести́вому ра́ны єму́].
|
Той, хто повчає кощунника, наживе собі неславу, і той, хто викриває нечестивого — пляму собі.
|
|
8
|
8
|
|
Не облича́й злы́хъ, да не возненави́дятъ тебе́: облича́й прему́дра, и возлю́битъ тя́.
|
Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе;
|
|
9
|
9
|
|
Да́ждь прему́дрому вину́, и прему́дрѣйшій бу́детъ: сказу́й пра́ведному, и приложи́тъ пріима́ти.
|
дай наставляння мудрому, і він буде ще мудрішим; навчи правдивого, і він примножить знання.
|
|
10
|
10
|
|
Нача́ло прему́дрости стра́хъ Госпо́день, и совѣ́тъ святы́хъ ра́зумъ: разумѣ́ти бо зако́нъ, по́мысла є́сть блага́го.
|
Початок мудрости — страх Господній, і пізнання Святого — розум;
|
|
11
|
11
|
|
Си́мъ бо о́бразомъ мно́гоє поживе́ши вре́мя, и приложа́тся тебѣ́ лѣ́та живота́ твоєго́.
|
тому що через мене примножаться дні твої, і додадуться тобі роки життя.
|
|
12
|
12
|
|
Сы́не, а́ще прему́дръ бу́деши, себѣ́ прему́дръ бу́деши и и́скреннимъ твои́мъ: а́ще же зо́лъ бу́деши, єди́нъ почерпне́ши зла́я. Сы́нъ нака́занъ прему́дръ бу́детъ, безу́мный же слуго́ю употреби́тся. И́же утвержда́єтся на лжа́хъ, се́й пасе́тъ вѣ́тры, то́й же пожене́тъ пти́цы паря́щыя: оста́ви бо пути́ своєго́ віногра́да, въ стезя́хъ же своєго́ земледѣ́ланія заблуди́, прохо́дитъ же сквозѣ́ пусты́ню безво́дную и зе́млю опредѣле́нную въ жа́ждѣхъ, собира́єтъ же рука́ма непло́діє.
|
[Сину мій!] якщо ти мудрий, то мудрий для себе [і для ближніх твоїх]; і якщо буйний, то один потерпиш. [Хто утверджується на неправді, той пасе вітер, той ганяється за птахами летючими: бо він залишив путі свого виноградника і блукає стежками поля свого; проходить через безводну пустелю і землю, приречену на спрагу; збирає руками безплідне.]
|
|
13
|
13
|
|
Жена́ безу́мная и проде́рзая скудна́ хлѣ́бомъ быва́єтъ, я́же не вѣ́сть стыдѣ́нія,
|
Жінка безрозсудна, галаслива, нерозумна, яка нічого не знає,
|
|
14
|
14
|
|
сѣ́де при две́рехъ до́му своєго́, на столцѣ́ я́вѣ на сто́гнахъ,
|
сідає біля дверей дому свого на стільці, на підвищених місцях міста,
|
|
15
|
15
|
|
призыва́ющая мимоходя́щихъ и исправля́ющихъ пути́ своя́:
|
щоб кликати тих, що проходять дорогою, йдуть прямо своїми шляхами:
|
|
16
|
16
|
|
и́же є́сть от ва́съ безу́мнѣйшій, да уклони́тся ко мнѣ́: и лише́ннымъ ра́зума повелѣва́ю, глаго́лющи:
|
«хто нерозумний, звернися сюди!» і бідному розумом сказала вона:
|
|
17
|
17
|
|
хлѣ́бомъ сокрове́ннымъ въ сла́дость прикосни́теся и во́ду татьбы́ сла́дкую пі́йте.
|
«води вкрадені солодкі, і прихований хліб приємний».
|
|
18
|
18
|
|
О́нъ же не вѣ́сть, я́ко земноро́дніи у нея́ погиба́ютъ и во днѣ́ а́да обрѣта́ются. Но отскочи́, не заме́дли на мѣ́стѣ єя́, ниже́ наста́ви о́ка своєго́ къ не́й: та́ко бо про́йдеши во́ду чужду́ю и пре́йдеши рѣку́ чужду́ю: от воды́ же чужді́я оша́йся и от исто́чника чужда́го не пі́й, да мно́гоє вре́мя поживе́ши, и приложа́тся тебѣ́ лѣ́та живота́.
|
І він не знає, що мерці там, і що у глибині пекла закликані нею. [Але ти відскоч, не барися на місці, не зупиняй погляду твого на ній; бо таким чином ти пройдеш воду чужу. Від води чужої віддаляйся, і з джерела чужого не пий, щоб пожити довгий час, і щоб додалися тобі літа життя.]
|
