|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
|
Лу́чше є́сть убо́гъ ходя́й въ простотѣ́ своє́й, не́же бога́тый стропти́въ устны́ свои́ми и несмы́сленъ.
|
Краще бідний, який ходить у своїй непорочності, ніж [багатий] із неправдивими вустами, і притім нерозумний.
|
|
2
|
2
|
|
Идѣ́же нѣ́сть уче́нія души́, нѣ́сть добро́, и и́же ско́ръ є́сть нога́ма, по́ткнется.
|
Недобре душі без знання, і хто поспішний ногами, той оступиться.
|
|
3
|
3
|
|
Неразу́міє му́жа погубля́єтъ пути́ єго́, и Бо́га вино́вна твори́тъ въ се́рдцы своє́мъ.
|
Глупота людини спотворює путь її, а серце її обурюється на Господа.
|
|
4
|
4
|
|
Бога́тство прилага́єтъ дру́ги мно́ги: ни́щій же и от су́щаго дру́га оставля́ємь быва́єтъ.
|
Багатство додає багато друзів, а бідного залишає і друг його.
|
|
5
|
5
|
|
Свидѣ́тель лжи́въ безъ му́ки не бу́детъ: оклевета́яй же непра́ведно не убѣжи́тъ єя́.
|
Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується.
|
|
6
|
6
|
|
Мно́зи угожда́ютъ ли́цамъ ца́рскимъ: вся́къ же зо́лъ быва́єтъ въ поноше́ніє му́жеви.
|
Багато хто запобігає перед знатними, і всякий — друг людині, яка дає подарунки.
|
|
7
|
7
|
|
Вся́къ, и́же убо́гаго бра́та ненави́дитъ, и от содру́жества дале́че бу́детъ. Мы́сль блага́я вѣ́дящымъ ю́ приближа́єтся, му́жъ же му́дръ обря́щетъ ю́. Мно́го творя́й зла́ соверша́єтъ зло́бу, а и́же раздража́єтъ словесы́, не спасе́тся.
|
Бідного ненавидять усі брати його, тим більше друзі його віддаляються від нього: женеться за ними, щоб поговорити, але і цього немає.
|
|
8
|
8
|
|
Стяжа́вый му́дрость лю́битъ себе́, а и́же сохраня́єтъ ра́зумъ, обря́щетъ блага́я.
|
Хто здобуває розум, той любить душу свою; хто спостерігає розважливість, той знаходить благо.
|
|
9
|
9
|
|
Свидѣ́тель лжи́вый не безъ му́ки бу́детъ, а и́же разжиза́єтъ зло́бу, поги́бнетъ от нея́.
|
Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, загине.
|
|
10
|
10
|
|
Не по́льзуєтъ безу́мному сла́дость, и а́ще ра́бъ на́чнетъ съ досажде́ніємъ облада́ти.
|
Непристойна нерозумному пишність, тим більше рабові панування над князями.
|
|
11
|
11
|
|
Ми́лостивъ му́жъ долготерпи́тъ, похвала́ же єго́ превосхо́дитъ законопресту́пныхъ.
|
Розсудливість робить людину повільною на гнів, і слава для неї — бути поблажливою до провин.
|
|
12
|
12
|
|
Царе́во преще́ніє подо́бно рыка́нію льво́ву, и я́коже роса́ зла́ку, та́ко ти́хость єго́.
|
Гнів царя — як ревіння лева, а благовоління його — як роса на траву.
|
|
13
|
13
|
|
Сту́дъ є́сть отцу́ сы́нъ безу́менъ, и нечи́сты обѣ́ты от мзды́ блудни́цы.
|
Нерозумний син — руйнування для батька свого, і сварлива дружина — стічна труба.
|
|
14
|
14
|
|
До́мъ и имѣ́ніє раздѣля́ютъ отцы́ ча́домъ: от Го́спода же сочетава́єтся жена́ му́жеви.
|
Дім і майно — спадщина від батьків, а розумна дружина — від Господа.
|
|
15
|
15
|
|
Стра́хъ содержи́тъ му́жа женонра́вна: душа́ же пра́зднаго вза́лчетъ.
|
Лінощі занурюють у сонливість, і недбайлива душа буде терпіти голод.
|
|
16
|
16
|
|
И́же храни́тъ за́повѣди, соблюда́єтъ свою́ ду́шу, а нерадя́й о свои́хъ путе́хъ поги́бнетъ.
|
Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, — загине.
|
|
17
|
17
|
|
Ми́луяй ни́ща взаи́мъ дає́тъ богови, по дая́нію же єго́ возда́стся єму́.
|
Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його.
|
|
18
|
18
|
|
Наказу́й сы́на твоєго́, та́ко бо бу́детъ благонаде́женъ: въ досажде́ніє же не взе́млися душе́ю твоє́ю.
|
Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його.
|
|
19
|
19
|
|
Злоу́менъ му́жъ мно́го отщети́тся: а́ще же губи́тель є́сть, и ду́шу свою́ приложи́тъ.
|
Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його.
|
|
20
|
20
|
|
Слу́шай, сы́не, отца́ твоєго́ наказа́нія, да му́дръ бу́деши въ послѣ́дняя твоя́.
|
Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим.
|
|
21
|
21
|
|
Мно́ги мы́сли въ се́рдцы му́жа: совѣ́тъ же Госпо́день во вѣ́къ пребыва́єтъ.
|
Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом.
|
|
22
|
22
|
|
Пло́дъ му́жеви ми́лостыня: лу́чше же ни́щь пра́ведный, не́жели бога́тъ лжи́въ.
|
Радість людині — добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива.
|
|
23
|
23
|
|
Стра́хъ Госпо́день въ живо́тъ му́жеви: а безстра́шный водвори́тся на мѣ́стѣхъ, идѣ́же не наблюда́єтся ра́зумъ.
|
Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його.
|
|
24
|
24
|
|
Скрыва́яй въ нѣ́дрѣхъ ру́цѣ свои́ непра́ведно ниже́ ко усто́мъ свои́мъ принесе́тъ я́.
|
Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого.
|
|
25
|
25
|
|
Губи́телю ра́ны пріє́млющу, безу́мный кова́рнѣє бу́детъ: а́ще же облича́єши му́жа разу́мна, уразумѣ́єтъ чу́вство.
|
Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння.
|
|
26
|
26
|
|
Безче́ствуяй отца́ и отрѣва́яй ма́терь свою́ срамоту́ пріи́метъ и поноше́ніє.
|
Хто розоряє батька і виганяє матір, — син соромітний і безчесний.
|
|
27
|
27
|
|
Сы́нъ оставля́яй храни́ти наказа́ніє о́тчеє поучи́тся словесе́мъ злы́мъ.
|
Перестань, сину мій, слухати напоумлення про відхилення від висловів розуму.
|
|
28
|
28
|
|
Выруча́яй о́трока несмы́слена досажда́єтъ оправда́нію: уста́ же нечести́выхъ пожру́тъ су́дъ.
|
Лукавий свідок знущається із суду, і вуста беззаконних ковтають неправду.
|
|
29
|
29
|
|
Уготовля́ются невозде́ржнымъ ра́ны, и муче́нія подо́бнѣ неразу́мнымъ.
|
Готові суди для кощунників, і побиття — на тіло нерозумних.
|
