|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Лу́чше и́мя до́броє, не́же бога́тство мно́го, па́че же сребра́ и зла́та благода́ть блага́я.
|
Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото.
|
|
2
|
2
|
|
Бога́тъ и ни́щь срѣто́ста дру́гъ дру́га, обои́хъ же Госпо́дь сотвори́.
|
Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь.
|
|
3
|
3
|
|
Худо́гъ, ви́дѣвъ лука́ваго му́чима крѣ́пко, са́мъ наказу́єтся: безу́мніи же мимоше́дше отщети́шася.
|
Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються.
|
|
4
|
4
|
|
Ро́дъ прему́дрости стра́хъ Госпо́день, и бога́тство и сла́ва и живо́тъ.
|
За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя.
|
|
5
|
5
|
|
Волчцы́ и сѣ́ти на путе́хъ стро́потныхъ, храня́й же свою́ ду́шу избѣжи́тъ и́хъ.
|
Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них.
|
|
7
|
6
|
|
Бога́тіи убо́гими и́мутъ облада́ти, и раби́ свои́мъ господе́мъ взаи́мъ даду́тъ.
|
Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє.
|
|
8
|
7
|
|
Сѣ́явый зла́я по́жнетъ зла́я, я́зву же дѣ́лъ свои́хъ соверши́тъ. Му́жа ти́ха и дая́теля лю́битъ Госпо́дь, суєту́ же дѣ́лъ єго́ сконча́єтъ.
|
Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця.
|
|
9
|
8
|
|
Ми́луяй ни́щаго са́мъ препита́єтся: от свои́хъ бо хлѣ́бовъ даде́ убо́гому. Побѣ́ду и че́сть устроя́єтъ дая́й да́ры, оба́че ду́шу погубля́єтъ стяжа́вшихъ.
|
Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.]
|
|
10
|
9
|
|
Изжени́ от со́нмища губи́теля, и изы́детъ съ ни́мъ прѣ́ніє: єгда́ бо ся́детъ въ со́нмищи, всѣ́хъ безче́ститъ.
|
Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.]
|
|
11
|
10
|
|
Лю́битъ Госпо́дь преподо́бная сердца́, прія́тни же єму́ вси́ непоро́чніи въ путе́хъ свои́хъ: устна́ма пасе́тъ ца́рь [лю́ди своя́].
|
Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка.
|
|
12
|
11
|
|
О́чи Госпо́дни соблюда́ютъ чу́вство: презира́єтъ словеса́ законопресту́пный.
|
Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар — друг.
|
|
13
|
12
|
|
Вины́ и́щетъ и глаго́летъ лѣни́вый: ле́въ на стезя́хъ, на путе́хъ же разбо́йницы.
|
Очі Господа охороняють знання, а слова законопорушника Він відкидає.
|
|
14
|
13
|
|
Я́ма глубока́ уста́ законопресту́пныхъ: возненави́дѣный же от Го́спода впаде́тся въ ню́. Су́ть путіє́ злі́и предъ му́жемъ, и не лю́битъ возврати́тися от ни́хъ: возврати́тися же подоба́єтъ от пути́ стро́потна и зла́го.
|
Лінивець говорить: «лев на вулиці! посередині площі уб’ють мене!»
|
|
15
|
14
|
|
Безу́міє ви́ситъ на се́рдцы ю́наго: же́злъ же и наказа́ніє дале́че [отго́нитъ] от него́.
|
Глибока прірва — вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди.
|
|
16
|
15
|
|
Оби́дяй убо́гаго мно́гая себѣ́ зла́ твори́тъ, дає́тъ же бога́тому во оскудѣ́ніє [себѣ́].
|
Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього.
|
|
17
|
16
|
|
Ко словесе́мъ му́дрыхъ прилага́й твоє́ у́хо, и услы́ши моя́ словеса́: своє́ же се́рдце утверди́ [къ ни́мъ], да разумѣ́єши, я́ко добра́ су́ть.
|
Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє.
|
|
18
|
17
|
|
И а́ще вложи́ши я́ въ се́рдце твоє́, возвеселя́тъ тебе́ ку́пно во твои́хъ устнѣ́хъ.
|
Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання;
|
|
19
|
18
|
|
Да бу́детъ ти́ на Го́спода наде́жда, и пока́жетъ ти́ пу́ть сво́й.
|
тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх.
|
|
20
|
19
|
|
Ты́ же напиши́ я́ себѣ́ три́жды, на совѣ́тъ и смы́слъ и ра́зумъ, на широтѣ́ се́рдца твоєго́:
|
Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай.
|
|
21
|
20
|
|
учу́ бо тя́ и́стинному словеси́, и ра́зума блага́го слу́шати на отвѣ́ты словесе́мъ и́стиннымъ предлага́ємымъ тебѣ́.
|
Чи не писав я тобі тричі в порадах і наставляннях,
|
|
22
|
21
|
|
Не наси́лствуй ни́щаго, зане́ убо́гъ є́сть, и не досажда́й немощно́му во вратѣ́хъ:
|
щоб навчити тебе точних слів істини, щоб ти міг передавати слова істини тим, хто посилає тебе?
|
|
23
|
22
|
|
Госпо́дь бо и́мать суди́ти єго́ су́дъ, и изба́виши твою́ безбѣ́дную ду́шу.
|
Не будь грабіжником бідного, тому що він бідний, і не утискуй нещасного біля воріт,
|
|
24
|
23
|
|
Не быва́й дру́гъ му́жу гнѣвли́ву и со дру́гомъ жестокосе́рдымъ не соводворя́йся:
|
тому що Господь вступиться у справу їх і візьме душу у грабіжників їхніх.
|
|
25
|
24
|
|
да не когда́ научи́шися путе́мъ єго́ и пріи́меши тене́та души́ твоє́й.
|
Не дружися з гнівливим і не спілкуйся з людиною запальною,
|
|
26
|
25
|
|
Не вдава́йся въ поруче́ніє, стыдя́ся лица́:
|
щоб не навчитися шляхів її і не накинути петлі на душу свою.
|
|
27
|
26
|
|
єгда́ бо не бу́деши имѣ́ти чи́мъ искупи́тися, во́змутъ посте́лю, я́же подъ ре́бры твои́ми.
|
Не будь з тих, які дають руки і ручаються за борги:
|
|
28
|
27
|
|
Не прелага́й предѣ́лъ вѣ́чныхъ, я́же положи́ша отцы́ твои́.
|
якщо тобі нема чим заплатити, то для чого доводити себе, щоб узяли постіль твою з-під тебе?
|
|
29
|
28
|
|
Прозри́телну человѣ́ку и о́строму въ дѣ́лѣхъ свои́хъ предъ царьми́ подоба́єтъ стоя́ти, и не стоя́ти предъ мужми́ просты́ми.
|
Не пересувай межі давньої, яку провели батьки твої.
|
