|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
Неви́нно віно́, укори́зненно же пія́нство, и вся́къ пребыва́яй въ не́мъ не бу́детъ прему́дръ.
|
Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний.
|
|
2
|
2
|
|
Не ра́знствуєтъ преще́ніє царе́во от я́рости льво́вы: раздража́яй же єго́ и примѣша́яйся єму́ согрѣша́єтъ въ свою́ ду́шу.
|
Гроза царя — ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе.
|
|
3
|
3
|
|
Сла́ва му́жу отвраща́тися от досажде́нія: вся́къ же безу́менъ си́ми соплета́єтся.
|
Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий.
|
|
4
|
4
|
|
Поноси́мь лѣни́вый не усрамля́єтся, та́кожде и зає́мляй пшени́цу въ жа́тву.
|
Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого.
|
|
5
|
5
|
|
Вода́ глубока́ совѣ́тъ въ се́рдцы му́жа: му́жъ же прему́дръ исче́рплетъ ю́.
|
Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх.
|
|
6
|
6
|
|
Вели́ка ве́щь человѣ́къ, и драга́я му́жъ творя́й ми́лость: му́жа же вѣ́рна [вели́ко] дѣ́ло обрѣсти́.
|
Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить?
|
|
7
|
7
|
|
И́же безъ поро́ка живе́тъ въ пра́вдѣ, блаже́ны оста́витъ дѣ́ти своя́.
|
Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього!
|
|
8
|
8
|
|
Єгда́ ца́рь пра́веденъ на престо́лѣ ся́детъ, не проти́вится предъ очи́ма єго́ ничто́же лука́во.
|
Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле.
|
|
9
|
9
|
|
Кто́ похва́лится чи́сто имѣ́ти се́рдце? или́ кто́ де́рзнетъ рещи́ чи́ста себе́ бы́ти от грѣхо́въ?
|
Хто може сказати: «я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?»
|
|
10
|
10
|
|
Вѣ́съ вели́къ и ма́лъ, и мѣ́ра сугу́ба, нечи́ста предъ Го́сподемъ обоя́:
|
Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом.
|
|
11
|
11
|
|
и творя́й я́ въ начина́ніихъ свои́хъ за́пнется: ю́нота съ преподо́бнымъ, и пра́вый пу́ть єго́.
|
Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його.
|
|
12
|
12
|
|
У́хо слы́шитъ, и о́ко ви́дитъ: Госпо́дня дѣла́ обоя́.
|
Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь.
|
|
13
|
13
|
|
Не люби́ клевета́ти, да не вознесе́шися: отве́рзи о́чи твои́ и насыща́йся хлѣ́ба.
|
Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб.
|
|
14
|
14
|
|
Зло́, зло́, рече́тъ стяжава́яй, и отше́дъ тогда́ похва́лится.
|
«Погано, погано», говорить покупець, а коли відійде, хвалиться.
|
|
15
|
15
|
|
Є́сть зла́то и мно́жество ка́меній драги́хъ, сосу́дъ че́стенъ устнѣ́ разу́мны.
|
Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні.
|
|
16
|
16
|
|
Возми́ ри́зу єго́, я́ко испору́чникъ бы́сть чужды́я, и за чужду́ю возми́ зало́гъ от него́.
|
Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу.
|
|
17
|
17
|
|
Сла́докъ є́сть человѣ́ку хлѣ́бъ лжи́, но пото́мъ испо́лнятся уста́ єго́ ка́менія.
|
Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою.
|
|
18
|
18
|
|
Помышле́ніє въ совѣ́тѣ угото́вится, въ правле́ніи же твори́тъ бра́нь.
|
Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну.
|
|
19
|
19
|
|
Открыва́яй та́йну хо́дитъ ле́стію: и прельща́ющему устна́ми свои́ми не примѣша́йся.
|
Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся.
|
|
20
|
20
|
|
Злосло́вящему отца́ или́ ма́терь уга́снетъ свѣти́лникъ, зѣ́ницы же оче́съ єго́ у́зрятъ тму́.
|
Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви.
|
|
21
|
21
|
|
Ча́сть поспѣ́шна въ нача́лѣ, въ послѣ́днихъ не благослови́тся.
|
Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом.
|
|
22
|
22
|
|
Не рцы́: отмщу́ врагу́: но потерпи́ Го́спода, да ти́ помо́жетъ.
|
Не говори: «я відплачу за зло»; залиш Господу, і Він збереже тебе.
|
|
23
|
23
|
|
Ме́рзость Го́сподеви сугу́бый вѣ́съ, и мѣ́рило лжи́во не добро́ предъ ни́мъ.
|
Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро.
|
|
24
|
24
|
|
От Го́спода исправля́ются стопы́ му́жу: сме́ртный же ка́ко уразумѣ́єтъ пути́ своя́?
|
Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій?
|
|
25
|
25
|
|
Сѣ́ть му́жеви ско́ро нѣ́что от свои́хъ освяща́ти: по обѣ́тѣ бо раска́яніє быва́єтъ.
|
Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати.
|
|
26
|
26
|
|
Вѣ́ятель нечести́выхъ є́сть ца́рь му́дръ и наложи́тъ на ня́ ко́ло.
|
Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо.
|
|
27
|
27
|
|
Свѣ́тъ Госпо́день дыха́ніє человѣ́комъ, и́же испыта́єтъ та́йная утро́бы.
|
Світильник Господній — дух людини, який випробовує всі глибини серця.
|
|
28
|
28
|
|
Ми́лостыня и и́стина сохране́ніє царю́, и объи́дутъ престо́лъ єго́ въ пра́вдѣ.
|
Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій.
|
|
29
|
29
|
|
Лѣ́пота [є́сть] ю́нымъ прему́дрость: сла́ва же ста́рымъ сѣди́ны.
|
Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих — сивина.
|
|
30
|
30
|
|
Ра́ны и сокруше́нія срѣта́ютъ злы́хъ, я́звы же въ сокро́вищихъ чре́ва.
|
Рани від побиття — лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби.
|
