|
Глава 24
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
Сы́не, не ревну́й муже́мъ злы́мъ, ниже́ возжелѣ́й бы́ти съ ни́ми:
|
Не ревнуй злим людям і не бажай бути з ними,
|
|
2
|
2
|
|
лжа́мъ бо поуча́єтся се́рдце и́хъ, и болѣ́зни устнѣ́ и́хъ глаго́лютъ.
|
тому що про насильство помишляє серце їх, і про зле говорять вуста їхні.
|
|
3
|
3
|
|
Съ прему́дростію зи́ждется до́мъ и съ ра́зумомъ исправля́єтся.
|
Мудрістю влаштовується дім і розумом утверджується,
|
|
4
|
4
|
|
Съ чу́вствіємъ исполня́ются сокро́вища от вся́каго бога́тства честна́го и до́браго.
|
і з умінням наповнюється він усередині всяким дорогоцінним і прекрасним майном.
|
|
5
|
5
|
|
Лу́чше му́дрый крѣ́пкаго, и му́жъ ра́зумъ имѣ́яй земледѣ́лца вели́ка.
|
Людина мудра сильна, і людина розумна зміцнює силу свою.
|
|
6
|
6
|
|
Со управле́ніємъ быва́єтъ бра́нь, по́мощь же съ се́рдцемъ совѣ́тнымъ.
|
Тому обдумано веди війну твою, і успіх буде при багатьох нарадах.
|
|
7
|
7
|
|
Прему́дрость и мы́сль бла́га во вратѣ́хъ прему́дрыхъ: смы́сленніи не укланя́ются от зако́на Госпо́дня,
|
Для нерозумного занадто високою є мудрість; біля воріт не відкриє він уст своїх.
|
|
8
|
8
|
|
но совѣ́туютъ въ со́нмищихъ. Ненака́занныхъ срѣта́єтъ сме́рть,
|
Хто замишляє зробити зло, того називають зловмисником.
|
|
9
|
9
|
|
умира́єтъ же безу́мный во грѣсѣ́хъ. Нечистота́ му́жу губи́телю:
|
Помисел глупоти — гріх, і кощунник — мерзота для людей.
|
|
10
|
10
|
|
оскверни́тся въ де́нь зо́лъ и въ де́нь печа́ли, до́ндеже оскудѣ́єтъ.
|
Якщо ти в день нещастя виявився слабким, то бідна сила твоя.
|
|
11
|
11
|
|
Изба́ви ведо́мыя на сме́рть и искупи́ убива́ємыхъ, не щади́.
|
Рятуй узятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на убиття?
|
|
12
|
12
|
|
А́ще же рече́ши: не вѣ́мъ сего́: разумѣ́й, я́ко Госпо́дь всѣ́хъ сердца́ вѣ́сть, и созда́вый дыха́ніє всѣ́мъ, се́й вѣ́сть вся́ческая, и́же возда́стъ кому́ждо по дѣло́мъ єго́.
|
Чи скажеш: «ось, ми не знали цього»? А Той, Хто випробовує серця, хіба не знає? Той, Хто спостерігає за душею твоєю, знає це, і воздасть людині за ділами її.
|
|
13
|
13
|
|
Я́ждь ме́дъ, сы́не, бла́гъ бо є́сть со́тъ, да наслади́тся горта́нь тво́й:
|
Їж, сину мій, мед, тому що він приємний, і стільник, який солодкий для гортані твоєї:
|
|
14
|
14
|
|
си́це уразумѣ́єши прему́дрость душе́ю твоє́ю: а́ще бо обря́щеши, бу́детъ добра́ кончи́на твоя́, и упова́ніє не оста́витъ тебе́.
|
таке і пізнання мудрости для душі твоєї. Якщо ти знайшов її, тобто майбутнє, і надія твоя не втрачена.
|
|
15
|
15
|
|
Не приводи́ нечести́ваго на па́жить пра́ведныхъ, ниже́ прельща́йся насыще́ніємъ чре́ва:
|
Не замислюй зла, нечестивий, проти житла праведника, не спустошуй місця спокою його,
|
|
16
|
16
|
|
седмери́цею бо паде́тъ пра́ведный и воста́нетъ, нечести́віи же изнемо́гутъ въ злы́хъ.
|
бо сім разів упаде праведник, і встане; а нечестиві впадуть у погибель.
|
|
17
|
17
|
|
А́ще паде́тъ вра́гъ тво́й, не обра́дуйся єму́, въ преткнове́ніи же єго́ не возноси́ся:
|
Не радій, коли упаде ворог твій, і нехай не веселиться серце твоє, коли він спіткнеться.
|
|
18
|
18
|
|
я́ко у́зритъ Госпо́дь, и не уго́дно єму́ бу́детъ, и отврати́тъ я́рость свою́ от него́.
|
Інакше, побачить Господь, і неугодне буде це в очах Його, і Він відверне від нього гнів Свій.
|
|
19
|
19
|
|
Не ра́дуйся о злодѣ́ющихъ и не ревну́й грѣ́шнымъ,
|
Не обурюйся на злодіїв і не заздри нечестивим,
|
|
20
|
20
|
|
не пребу́дутъ бо вну́цы лука́выхъ, свѣти́ло же нечести́выхъ уга́снетъ.
|
тому що злий не має майбуття, — світильник нечестивих погасне.
|
|
21
|
21
|
|
Бо́йся Бо́га, сы́не, и царя́, и ни єди́ному же и́хъ проти́вися:
|
Бійся, сину мій, Господа і царя; із заколотниками не спілкуйся,
|
|
22
|
22
|
|
внеза́пу бо истя́жутъ нечести́выхъ, муче́нія же обои́хъ кто́ увѣ́сть? Сло́во сохраня́яй сы́нъ кромѣ́ поги́бели бу́детъ: пріє́мляй же прія́тъ о́ноє. Ничто́же ло́жно от язы́ка царе́ви да глаго́лется, и ни єди́на лжа́ от язы́ка єго́ да изы́детъ: ме́чь [є́сть] язы́къ царе́въ, а не пло́тянъ: и и́же а́ще пре́данъ бу́детъ, сокруши́тся: а́ще бо раздражи́тся я́рость єго́, со жи́лами человѣ́ки губи́тъ, и ко́сти человѣ́ческія пояда́єтъ и сожига́єтъ я́ко пла́мень, я́ко не ядо́мымъ бы́ти птенца́ми о́рлими. Мои́хъ слове́съ, сы́не, бо́йся, и пріи́мъ я́ пока́йся.
|
тому що несподівано прийде погибель від них, і біду від них обох хто передбачить?
|
|
23
|
23
|
|
Сія́ же ва́мъ смы́сленнымъ глаго́лю разумѣ́ти: срамля́тися лица́ на судѣ́ не добро́.
|
Сказано також мудрими: мати упередженість на суді — недобре.
|
|
24
|
24
|
|
Глаго́ляй нечести́ваго, я́ко пра́веденъ є́сть, про́клятъ от люді́й бу́детъ и возненави́дѣнъ во язы́цѣхъ:
|
Хто говорить винному: «ти правий», того будуть проклинати народи, того будуть ненавидіти племена;
|
|
25
|
25
|
|
облича́ющіи же лу́чшіи явя́тся, на ня́же пріи́детъ благослове́ніє бла́го:
|
а викривачів будуть любити, і на них прийде благословення.
|
|
26
|
26
|
|
и устнѣ́ облобыза́ютъ отвѣща́ющыя словеса́ бла́га.
|
В уста цілує той, хто відповідає словами вірними.
|
|
27
|
27
|
|
Уготовля́й на исхо́дъ дѣла́ твоя́, и угото́вися на село́, и ходи́ вслѣ́дъ мене́, и сози́ждеши до́мъ тво́й.
|
Зверши справи твої поза домом, закінчи їх на полі твоєму, і потім облаштовуй і дім твій.
|
|
28
|
28
|
|
Не бу́ди свидѣ́тель лжи́въ на твоєго́ граждани́на, ниже́ пространя́йся твои́ма устна́ма.
|
Не будь лжесвідком на ближнього твого: для чого тобі обманювати вустами твоїми?
|
|
29
|
29
|
|
Не рцы́: и́мже о́бразомъ сотвори́ ми, сотворю́ єму́ и отмщу́ єму́, и́миже мя́ преоби́дѣ.
|
Не говори: «як він вчинив зі мною, так і я зроблю з ним, воздам людині за ділами її».
|
|
30
|
30
|
|
Я́коже ни́ва му́жъ безу́мный, и я́ко віногра́дъ человѣ́къ скудоу́мный:
|
Проходив я мимо поля чоловіка лінивого і мимо виноградника чоловіка бідного на розум:
|
|
31
|
31
|
|
а́ще оста́виши єго́, опустѣ́єтъ и траво́ю порасте́тъ ве́сь, и бу́детъ оста́вленъ, огра́ды же ка́менныя єго́ раскопа́ются.
|
і ось, усе це заросло терням, поверхня його вкрилася кропивою, і кам’яна огорожа його зруйнувалася.
|
|
32
|
32
|
|
Послѣди́ а́зъ пока́яхся, воззрѣ́хъ избра́ти наказа́ніє:
|
І подивився я, і взяв до серця свого, і подивився й отримав урок:
|
|
33
|
33
|
|
ма́ло дремлю́, ма́ло же сплю́ и ма́ло объе́млю рука́ма пе́рси:
|
«трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш, —
|
|
34
|
34
|
|
а́ще же сіє́ твори́ши, пріи́детъ предъиду́щи нищета́ твоя́ и ску́дость твоя́, я́ко бла́гъ тече́цъ.
|
і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій — як людина озброєна».
|
